Постанова

від 07.09.2016 по справі 815/3805/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3805/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року                                                                                          м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селсервіс» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання протиправними та скасування карток відмов, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Селсервіс» звернулося з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2016/000007/2 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/000008/2 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/000009/2 від 24.02.2016 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270001/2016/00031 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/00032 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/00034 від 24.02.2016 року.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що: відповідачем безпідставно відмовлено в розмитненні товару за ціною контракту, без врахування документів, які підтверджували заявлену митну вартість товару; правомірність застосування другорядного методу визначення митної вартості відповідачем не доведена, оскільки всі порушення, визначені в рішеннях про коригування митної вартості товарів є не обґрунтовані, не впливають на ціноутворення та не спростовують заявлену вартість товару за ціною контракту; розбіжності в документах, поданих для розмитнення товару, відсутні.

В судове засідання, призначене на 05.09.2016 року, сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином та своєчасно. 30.08.2016 року через канцелярію суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи за його відсутності в письмовому провадженні.

Суд, з урахуванням ст.122 та ст.128 КАС України, вирішив розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Компанією нерезидентом «WENZHOUOUHAIKANGFUSHOESCO., LTD», Китай, (Продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селсервіс» 18.01.2016 року був укладений договір купівлі-продажу товарів № WOS/01/2016, за умовами якого компанія нерезидент (Продавець) зобов'язалась передати у власність ТОВ «Селсервіс» (Покупцеві), а ТОВ «Селсервіс» зобов'язалось прийняти у власність від Продавця та оплатити товари відповідно до специфікацій або інвойсів, які є додатками до Договору.

На виконання умов вказаного Договору компанія нерезидент зобов'язалась продати, а ТОВ «Селсервіс» прийняти та оплатити товар відповідно до інвойсу WS/012 від 19.01.2016 року, а саме: чоловіче взуття, у кількості 14560 пар, за ціною 1,05 долар США, у загальній сумі 15288 доларів США, умови поставки – CIF Одеса.

З метою митного оформлення вищезазначеного товару до відділу митного оформлення митного поста «Столичний» Київської міської митниці ДФС подана електронна митна декларація, в якій митна вартість визначена за основним методом – за ціною договору та складає 1,05 доларів США за пару чоловічого взуття, та документи, які підтверджують вказану вартість товару, зокрема: договір № WOS/01/2016 купівлі-продажу товарів від 18.01.2016 року, інвойс № WS/012 від 19.01.2016 року, прайс-лист виробника товару від 19.01.2016 року, пакувальний лист до інвойсу від 19.01.2016 року, експертна товарна митна декларація країни відправлення № 623177843 від 19.01.2016 року, акт про проведення фізичного огляду товару від 23.02.2016 року, міжнародна транспортна накладна № 351 від 22.02.2016 року.

Однак, митним органом було відмовлено у прийнятті вказаної декларації, оформлено картку відмови від 23.02.2016 року № 100270001/2016/00031 у зв'язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2016/000007/2 від 23.02.2016 року, за яким митним органом визначено метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Товар було випущено в обіг під фінансову гарантію на підставі ст.55 Митного кодексу України.

Декларантом було заповнено та подано до митного органу нову митну декларацію, в якій митна вартість товару була задекларована за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

З суми, на яку було збільшено митну вартість товару, позивачем було сплачено митні платежі на підставі ст.55 Митного кодексу України (фінансова гарантія) у сумі 266285,24 грн., у т.ч. мито у сумі 41299,78 грн., податок на додану вартість у сумі 224985,46 грн.

У вказаному рішенні зазначено, що декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У рішенні також зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності: 1) в п.6.2 контракту вказано, що оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата, згідно інвойсів, так і можлива відстрочка платежу. Але, разом з тим, в поданому до митного оформлення інвойсі від 19.01.2016 року не зазначено умови платежу за товар, що суперечить умовам контракту; 2) в п.6.3 контракту вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору. Але до митного органу додаткові угоди не надані; 3) прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса вказує на суб'єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого.

Також, між Компанією нерезидентом «LongyuanConstructionGroupCo., LTD», Китай, (Продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селсервіс» 08.01.2016 року був укладений договір купівлі-продажу товарів № 0801/16, за умовами якого компанія нерезидент (Продавець) зобов'язалась передати у власність ТОВ «Селсервіс» (Покупцеві), а ТОВ «Селсервіс» зобов'язалось прийняти у власність від Продавця та оплатити товари відповідно до специфікацій або інвойсів, які є додатками до Договору.

На виконання умов вказаного Договору компанія нерезидент зобов'язалась продати, а ТОВ «Селсервіс» прийняти та оплатити товар відповідно до інвойсу LCG-8/2016 від 17.01.2016 року, а саме: взуття, у кількості 38800 пар, за ціною 0,5 доларів США, у загальній сумі 19400 доларів США, умови поставки – CIF Одеса.

З метою митного оформлення вищезазначеного товару, до відділу митного оформлення митного поста «Столичний» Київської міської митниці ДФС подана електронна митна декларація, в якій митна вартість визначена за основним методом – за ціною договору та складає 0,5 доларів США за пару взуття, та документи, які підтверджують вказану вартість товару, зокрема: договір № 0801/16 купівлі-продажу товарів від 08.01.2016 року, інвойс № LCG-8/2016 від 17.01.2016 року, пакувальний лист до інвойсу від 17.01.2016 року, експертна товарна митна декларація країни відправлення № 623177396 від 14.01.2016 року, акт про проведення фізичного огляду товару від 23.02.2016 року, міжнародна транспортна накладна № 355 від 22.02.2016 року.

Однак, митним органом було відмовлено у прийнятті вказаної декларації, оформлено картку відмови від 23.02.2016 року № 100270001/2016/00032 у зв'язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2016/000008/2 від 23.02.2016 року, за яким митним органом визначено метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Декларантом було заповнено та подано до митного органу нову митну декларацію, в якій митна вартість товару була задекларована за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

З суми, на яку було збільшено митну вартість товару, позивачем було сплачено митні платежі на підставі ст.55 Митного кодексу України (фінансова гарантія) у сумі 367794,06 грн., у т.ч. мито у сумі 52408,14 грн., податок на додану вартість у сумі 315385,92 грн.

У вказаному рішенні зазначено, що декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У рішенні також зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності: 1) в п.6.2 контракту вказано, що оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата, згідно інвойсів, так і можлива відстрочка платежу. Але, разом з тим, в поданому до митного оформлення інвойсі від 17.01.2016 року не зазначено умови платежу за товар, що суперечить умовам контракту; 2) в п.6.3 контракту вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору. Але до митного органу додаткові угоди не надані; 3) прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса вказує на суб'єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого.

Крім того, між ТОВ «Селсервіс» (Покупцем) та Компанією нерезидентом «SettleInternationalLimited», Китай, (Продавцем) 05.01.2016 року був укладений договір купівлі-продажу товарів № MIT0501/16, за умовами якого компанія нерезидент (Продавець) зобов'язалась передати у власність ТОВ «Селсервіс» (Покупцеві), а ТОВ «Селсервіс» зобов'язалось прийняти у власність від Продавця та оплатити товари відповідно до специфікацій або інвойсів, які є додатками до Договору.

На виконання умов вказаного Договору компанія нерезидент зобов'язалась продати, а ТОВ «Селсервіс» прийняти та оплатити товар відповідно до інвойсу MIT2/2016 від 05.01.2016 року, а саме: взуття, у кількості 23896 пар, за ціною 0,45 доларів США, у загальній сумі 10753,20 доларів США, умови поставки – CIF Одесса.

З метою митного оформлення вищезазначеного товару, до відділу митного оформлення митного поста «Столичний» Київської міської митниці ДФС подана електронна митна декларація, в якій митна вартість визначена за основним методом – за ціною договору та складає 0,45 доларів США за пару взуття, та документи, які підтверджують вказану вартість товару, зокрема: договір № MIT0501/16 купівлі-продажу товарів від 05.01.2016 року, інвойс № MIT2/2016 від 05.01.2016 року, прайс-лист від 05.01.2016 року, пакувальний лист до інвойсу від 05.01.2016 року, акт про проведення фізичного огляду товару від 24.02.2016 року, міжнародна транспортна накладна № 353 від 23.02.2016 року.

Митним органом було відмовлено у прийнятті вказаної декларації, оформлено картку відмови від 24.02.2016 року № 100270001/2016/00034 у зв'язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2016/000009/2 від 24.02.2016 року, за яким митним органом визначено метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Декларантом було заповнено та подано до митного органу нову митну декларацію, в якій митна вартість товару була задекларована за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

З суми, на яку було збільшено митну вартість товару, позивачем було сплачено митні платежі на підставі ст.55 Митного кодексу України (фінансова гарантія) у сумі 286557,83 грн., у т.ч. мито у сумі 89549,32 грн., податок на додану вартість у сумі 197008,51 грн.

У вказаному рішенні зазначено, що декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У рішенні також зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності: 1) в п.6.2 контракту вказано, що оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата, згідно інвойсів, так і можлива відстрочка платежу. Але, разом з тим, в поданому до митного оформлення інвойсі від 05.01.2016 року не зазначено умови платежу за товар, що суперечить умовам контракту; 2) в п.6.3 контракту вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору. Але до митного органу додаткові угоди не надані; 3) прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса вказує на суб'єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Відповідно до положень ст.49, 52 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів та зборів; подавати органу доходів та зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів та зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: декларацію митної вартості та документи що підтверджують числові значення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); інвойс; платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії; страхові документи, тощо.

У разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), зокрема, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Відповідно до ст.54, 55 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів та зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, яке має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, тощо.

Оскільки, на думку митних органів, подані позивачем разом з електронними митними деклараціями документи містили зазначені вище розбіжності, митним органом складено картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270001/2016/00031 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/00032 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/00034 від 24.02.2016 року та прийняті рішення про коригування митної вартості № 100270001/2016/000007/2 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/000008/2 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/000009/2 від 24.02.2016 року, за якими митним органом визначено метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Суд не погоджується з правомірністю складання вказаних карток відмови, коригування відповідачем митної вартості, застосуванням методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною договору, зокрема: договір № WOS/01/2016 купівлі-продажу товарів від 18.01.2016 року, в якому зазначена повна вартість контракту, порядок, умови та строки оплати товару, умови поставки, тощо; інвойс № WS/012 від 19.01.2016 року, який також містить всі дані щодо найменування, кількості, ціни, умов поставки товару; прайс-лист виробника товару від 19.01.2016 року, за яким ціна товару співпадає із заявленою митною вартістю позивачем; пакувальний лист до інвойсу від 19.01.2016 року, в якому є посилання на інвойс від 19.01.2016 року, та який містить дані щодо кількості, ваги товару; експертна товарна митна декларація країни відправлення № 623177843 від 19.01.2016 року, в якій дані щодо ціни товару співпадають з інвойсом та із заявленою митною вартістю позивачем; акт про проведення фізичного огляду товару від 23.02.2016 року; міжнародна транспортна накладна № 351 від 22.02.2016 року.          

Посилання у рішенні про коригування митної вартості товарів № 100270001/2016/000007/2 від 23.02.2016 року на відсутність в інвойсі умов платежу за товар, відсутність додаткових угод щодо реквізитів продавця, прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса, як на наявність розбіжностей в документах, суд не приймає до уваги, оскільки умови оплати товару, додаткові угоди щодо реквізитів продавця, не є ціноутворюючими факторами, відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару. Умови оплати товару визначені у договорі № WOS/01/2016 від 18.01.2016 року, на який є посилання в інвойсі, а інвойс є наслідком вказаного договору та є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю. До того ж, в інвойсі від 19.01.2016 року міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару. Крім того, чинним законодавством не передбачено, що інвойс повинен містити умови оплати. Також, судом встановлено, що товар поставлявся на умовах відстрочки товару. Тому, у наданому митниці інвойсі не повинно було зазначатися, що оплата товару здійснюється як попередня оплата. У п.6.2 договору № WOS/01/2016 від 18.01.2016 року зазначено, що оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата, згідно інвойсів. Однак, п.6.2 договору не передбачено, що в інвойсі повинні зазначатися умови оплати товару в тому разі, якщо оплата здійснюється на умовах відстрочки платежу. Також, в п.6.3 договору вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору. В даному випадку платіжні реквізити продавця вказані у розділі 13 договору № WOS/01/2016 від 18.01.2016 року. Як встановлено судом, інші реквізити сторін відсутні, тому і додаткові угоди не укладались між сторонами. Прайс-лист продавця містить умови поставки CIF Одеса, такі ж умови містяться в договорі № WOS/01/2016 від 18.01.2016 року, інвойсі від 19.01.2016 року, у митній декларації країни відправлення, тобто прайс-лист не суперечить наданим митному органу документам та не містить розбіжностей.

Щодо неподання декларантом страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування, необхідно зазначити, що товар поставлявся на умовах CIF UA Одеса. Згідно Правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року за умовами поставки CIF витрати на страхування товару здійснюються за рахунок продавця. Тому, ціна товару визначена продавцем з урахуванням витрат на страхування та вказана безпосередньо в інвойсі від 19.01.2016 року, який був наданий митному органу. Тобто, відсутність у позивача страхових документів не впливає на ціну товару, заявлену декларантом за основним методом.

Також, за іншою митною декларацією декларант також надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною договору, зокрема; договір № 0801/16 купівлі-продажу товарів від 08.01.2016 року, в якому зазначена повна вартість контракту, порядок, умови та строки оплати товару, умови поставки, тощо; інвойс № LCG-8/2016 від 17.01.2016 року, який також містить всі дані щодо найменування, кількості, ціни, умов поставки товару; пакувальний лист до інвойсу від 17.01.2016 року, в якому є посилання на інвойс від 17.01.2016 року, та який містить дані щодо кількості, ваги товару; експертна товарна митна декларація країни відправлення № 623177396 від 14.01.2016 року, в якій дані щодо ціни товару співпадають з інвойсом та із заявленою митною вартістю позивачем; акт про проведення фізичного огляду товару від 23.02.2016 року; міжнародна транспортна накладна № 355 від 22.02.2016 року.

Посилання у рішенні про коригування митної вартості товарів № 100270001/2016/000008/2 від 23.02.2016 року на відсутність в інвойсі умов платежу за товар, відсутність додаткових угод щодо реквізитів продавця, прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса, як на наявність розбіжностей в документах, суд не приймає до уваги, оскільки умови оплати товару, додаткові угоди щодо реквізитів продавця не є ціноутворюючими факторами, відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару. Умови оплати товару визначені у договорі № 0801/16 від 08.01.2016 року, на який є посилання в інвойсі, а інвойс є наслідком вказаного договору та є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю. До того ж, в інвойсі від 17.01.2016 року міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару. Крім того, чинним законодавством не передбачено, що інвойс повинен містити умови оплати. Також, судом встановлено, що товар поставлявся на умовах відстрочки товару. Тому, у наданому митниці інвойсі не повинно було зазначатися, що оплата товару здійснюється як попередня оплата. У п.6.2 договору зазначено, що оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата, згідно інвойсів. Однак, п.6.2 договору не передбачено, що в інвойсі повинні зазначатися умови оплати товару в тому разі, якщо оплата здійснюється на умовах відстрочки платежу. Також, в п.6.3 договору вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору. В даному випадку платіжні реквізити продавця вказані у розділі 13 договору № 0801/16 від 08.01.2016 року. Як встановлено судом, інші платіжні реквізити сторін відсутні, тому і додаткові угоди не укладались між сторонами. Прайс-лист продавця містить умови поставки CIF Одеса, такі ж умови містяться в договорі № 0801/16 від 08.01.2016 року, інвойсі від 17.01.2016 року, у митній декларації країни відправлення, тобто не суперечить наданим митному органу документам та не містить розбіжностей.

Товар поставлявся на умовах CIF UA Одеса згідно Правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року, відповідно до яких за умовами поставки CIF витрати на страхування товару здійснюються за рахунок продавця. Тому, ціна товару визначена продавцем з урахуванням витрат на страхування та вказана безпосередньо в інвойсі від 17.01.2016 року, який був наданий митному органу. Тобто, відсутність у позивача страхових документів не впливає на ціну товару, заявлену декларантом за основним методом.

За іншою митною декларацією декларантом подано до митного органу всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною договору, зокрема: договір № MIT0501/16 купівлі-продажу товарів від 05.01.2016 року, в якому зазначена повна вартість контракту, порядок, умови та строки оплати товару, умови поставки, тощо; інвойс № MIT2/2016 від 05.01.2016 року, який також містить всі дані щодо найменування, кількості, ціни, умов поставки товару; пакувальний лист до інвойсу від 05.01.2016 року, в якому є посилання на інвойс від 05.01.2016 року, та який містить дані щодо кількості, ваги товару; акт про проведення фізичного огляду товару від 24.02.2016 року, міжнародна транспортна накладна № 353 від 23.02.2016 року.          

Посилання у рішенні про коригування митної вартості товарів № 100270001/2016/000009/2 від 24.02.2016 року на відсутність в інвойсі умов платежу за товар, відсутність додаткових угод щодо реквізитів продавця, прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса, як на наявність розбіжностей в документах, є безпідставним, оскільки умови оплати товару, додаткові угоди щодо реквізитів продавця не є ціноутворюючими факторами, відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару. Умови оплати товару визначені у договорі № MIT0501/16 від 05.01.2016 року, на який є посилання в інвойсі, а інвойс є наслідком договору та є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю. До того ж, в інвойсі від 05.01.2016 року міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару. Крім того, чинним законодавством не передбачено, що інвойс повинен містити умови оплати. Також, товар поставлявся на умовах відстрочки товару. Тому, у наданому митниці інвойсі не повинно було зазначатися, що оплата товару здійснюється як попередня оплата. У п.6.2 договору зазначено, що оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата, згідно інвойсів. Однак, п.6.2 договору № MIT0501/16 від 05.01.2016 року не передбачено, що в інвойсі повинні зазначатися умови оплати товару в тому разі, якщо оплата здійснюється на умовах відстрочки платежу. Також, в п.6.3 договору № MIT0501/16 від 05.01.2016 року вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору. В даному випадку платіжні реквізити продавця вказані у розділі 13 договору № MIT0501/16 від 05.01.2016 року. Інші платіжні реквізити сторін відсутні, тому і додаткові угоди не укладались між сторонами. Прайс-лист продавця містить умови поставки CIF Одеса, такі ж умови містяться в договорі № MIT0501/16 від 05.01.2016 року, інвойсі від 05.01.2016 року, тобто не суперечить наданим митному органу документам та не містить розбіжностей.

Товар поставлявся на умовах CIF UA Одеса згідно Правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року, відповідно до яких за умовами поставки CIF витрати на страхування товару здійснюються за рахунок продавця. Тому, ціна товару визначена продавцем з урахуванням витрат на страхування та вказана безпосередньо в інвойсі від 05.01.2016 року, який був наданий митному органу. Отже, відсутність у позивача страхових документів не впливає на ціну товару, заявлену декларантом за основним методом.

З урахуванням зазначеного, суд вважає не обґрунтованим застосування відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, оскільки надані позивачем документи підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною договору та не містять будь-яких розбіжностей, що є підставою для здійснення розмитнення цього товару за першим методом, зазначеним позивачем (за ціною договору).

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналізуючи зазначені норми Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа № 814/283/14) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, в порушення ч.3 ст.53 Митного кодексу України у митного органу не було правових підстав для витребування додаткових документів, оскільки подані декларантом документи не містили розбіжностей.

Згідно з ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість.

Декларантом було надано до митного органу документи, які підтверджували вартість товару за першим (основним) методом визначення митної вартості. Подані документи не містили розбіжностей, як помилково вказано митним органом. Тому, правових підстав для витребування митним органом додаткових документів та прийняття у подальшому рішень про коригування митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів у митного органу не було.

Декларантом було подано до митного органу документи, які містили достовірні дані щодо вартості товару за ціною договору. Неподання усіх витребуваних додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів та не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом завищеної митної вартості.

Крім того, у митного органу не було правових підстав для відмови у випуску товарів за митним деклараціями та прийняття відповідних карток відмови, оскільки декларантом правомірно було визначено митну вартість за основним методом та подано достовірні документи на підтвердження заявленої вартості за ціною договору.

Таким чином, на думку суду, зазначені митним органом обставини в обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів не є достатніми підставами, що свідчать про неможливість застосування першого основного методу визначення митної вартості товарів та, відповідно, не можуть мати правовим наслідком відмову у застосуванні цього методу, а також підставою для застосування методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення.

Жодних належних та допустимих доказів на спростування правильності визначення позивачем митної вартості товарів за ціною договору відповідач до суду не надав.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених фактів, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2016/000007/2 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/000008/2 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/000009/2 від 24.02.2016 року та видаючи картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270001/2016/00031 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/00032 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/00034 від 24.02.2016 року, діяв не у відповідності та не у спосіб, передбачений вимогами чинного законодавства, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та видані на підставі них картки відмови у митному оформленні товарів є протиправними та належать до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Митним кодексом України, ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-72, 86, 94, 122, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби № 100270001/2016/000007/2 від 23.02.2016 року.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби № 100270001/2016/00031 від 23.02.2016 року.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби № 100270001/2016/000008/2 від 23.02.2016 року.

5. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби № 100270001/2016/00032 від 23.02.2016 року.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби № 100270001/2016/000009/2 від 24.02.2016 року.

7. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби № 100270001/2016/00034 від 24.02.2016 року.

8. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39422888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селсервіс» (код ЄДРПОУ 38914571) суму сплаченого судового збору в розмірі 8268 (вісім тисяч двісті шістдесят вісім) грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Суддя                                                                                                    М.М. Кравченко