Ухвала

від 14.12.2016 по справі 815/3805/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3805/16

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

при секретарі – Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Селсервіс» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання протиправними та скасування карток відмов, –

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ТОВ «Селсервіс» звернулось з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2016/000007/2 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/000008/2 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/000009/2 від 24.02.2016 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270001/2016/00031 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/00032 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/00034 від 24.02.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачем безпідставно відмовлено в розмитненні товару за ціною контракту, без врахування документів, які підтверджували заявлену митну вартість товару; правомірність застосування другорядного методу визначення митної вартості відповідачем не доведена, оскільки всі порушення, визначені в рішеннях про коригування митної вартості товарів є не обґрунтовані, не впливають на ціноутворення та не спростовують заявлену вартість товару за ціною контракту; розбіжності в документах, поданих для розмитнення товару, відсутні.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби № 100270001/2016/000007/2 від 23.02.2016 року.

Визнано протиправним та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби № 100270001/2016/00031 від 23.02.2016 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби № 100270001/2016/000008/2 від 23.02.2016 року.

Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби № 100270001/2016/00032 від 23.02.2016 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби № 100270001/2016/000009/2 від 24.02.2016 року.

Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби № 100270001/2016/00034 від 24.02.2016 року.

Не погоджуючись з даною постановою суду Київська міська митниця Державної фіскальної служби подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуємого судового рішення:

- декларантом не подані страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- до митного оформлення не надані додаткові угоди, де мають бути вказані реквізити продавця;

- у копії декларації країни відправлення не зазначені дані про інвойс та контракт відповідно до яких відбувалась поставка, хоча таки графи у експортній декларації передбачені.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що між Компанією нерезидентом «WENZHOUOUHAIKANGFUSHOESCO., LTD», Китай, (Продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селсервіс» 18.01.2016 року був укладений договір купівлі-продажу товарів № WOS/01/2016, за умовами якого компанія нерезидент (Продавець) зобов'язалась передати у власність ТОВ «Селсервіс» (Покупцеві), а ТОВ «Селсервіс» зобов'язалось прийняти у власність від Продавця та оплатити товари відповідно до специфікацій або інвойсів, які є додатками до Договору.

На виконання умов вказаного Договору компанія нерезидент зобов'язалась продати, а ТОВ «Селсервіс» прийняти та оплатити товар відповідно до інвойсу WS/012 від 19.01.2016 року, а саме: чоловіче взуття, у кількості 14560 пар, за ціною 1,05 долар США, у загальній сумі 15288 доларів США, умови поставки – CIF Одеса.

З метою митного оформлення вищезазначеного товару до відділу митного оформлення митного поста «Столичний» Київської міської митниці ДФС подана електронна митна декларація, в якій митна вартість визначена за основним методом – за ціною договору та складає 1,05 доларів США за пару чоловічого взуття, та документи, які підтверджують вказану вартість товару, зокрема: договір № WOS/01/2016 купівлі-продажу товарів від 18.01.2016 року, інвойс № WS/012 від 19.01.2016 року, прайс-лист виробника товару від 19.01.2016 року, пакувальний лист до інвойсу від 19.01.2016 року, експертна товарна митна декларація країни відправлення № 623177843 від 19.01.2016 року, акт про проведення фізичного огляду товару від 23.02.2016 року, міжнародна транспортна накладна № 351 від 22.02.2016 року.

Проте, митним органом було відмовлено у прийнятті вказаної декларації, оформлено картку відмови від 23.02.2016 року № 100270001/2016/00031 у зв'язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2016/000007/2 від 23.02.2016 року, за яким митним органом визначено метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Товар було випущено в обіг під фінансову гарантію на підставі ст.55 Митного кодексу України.

Декларантом було заповнено та подано до митного органу нову митну декларацію, в якій митна вартість товару була задекларована за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

З суми, на яку було збільшено митну вартість товару, позивачем було сплачено митні платежі на підставі ст.55 Митного кодексу України (фінансова гарантія) у сумі 266285,24 грн., у т.ч. мито у сумі 41299,78 грн., податок на додану вартість у сумі 224985,46 грн.

У вказаному рішенні зазначено, що декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У рішенні також зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності: 1) в п.6.2 контракту вказано, що оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата, згідно інвойсів, так і можлива відстрочка платежу. Але, разом з тим, в поданому до митного оформлення інвойсі від 19.01.2016 року не зазначено умови платежу за товар, що суперечить умовам контракту; 2) в п.6.3 контракту вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору. Але до митного органу додаткові угоди не надані; 3) прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса вказує на суб'єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого.

Також, між Компанією нерезидентом «LongyuanConstructionGroupCo., LTD», Китай, (Продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селсервіс» 08.01.2016 року був укладений договір купівлі-продажу товарів № 0801/16, за умовами якого компанія нерезидент (Продавець) зобов'язалась передати у власність ТОВ «Селсервіс» (Покупцеві), а ТОВ «Селсервіс» зобов'язалось прийняти у власність від Продавця та оплатити товари відповідно до специфікацій або інвойсів, які є додатками до Договору.

На виконання умов вказаного Договору компанія нерезидент зобов'язалась продати, а ТОВ «Селсервіс» прийняти та оплатити товар відповідно до інвойсу LCG-8/2016 від 17.01.2016 року, а саме: взуття, у кількості 38800 пар, за ціною 0,5 доларів США, у загальній сумі 19400 доларів США, умови поставки – CIF Одеса.

З метою митного оформлення вищезазначеного товару, до відділу митного оформлення митного поста «Столичний» Київської міської митниці ДФС подана електронна митна декларація, в якій митна вартість визначена за основним методом – за ціною договору та складає 0,5 доларів США за пару взуття, та документи, які підтверджують вказану вартість товару, зокрема: договір № 0801/16 купівлі-продажу товарів від 08.01.2016 року, інвойс № LCG-8/2016 від 17.01.2016 року, пакувальний лист до інвойсу від 17.01.2016 року, експертна товарна митна декларація країни відправлення № 623177396 від 14.01.2016 року, акт про проведення фізичного огляду товару від 23.02.2016 року, міжнародна транспортна накладна № 355 від 22.02.2016 року.

Проте, митним органом було відмовлено у прийнятті вказаної декларації, оформлено картку відмови від 23.02.2016 року № 100270001/2016/00032 у зв'язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2016/000008/2 від 23.02.2016 року, за яким митним органом визначено метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Декларантом було заповнено та подано до митного органу нову митну декларацію, в якій митна вартість товару була задекларована за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

З суми, на яку було збільшено митну вартість товару, позивачем було сплачено митні платежі на підставі ст.55 Митного кодексу України (фінансова гарантія) у сумі 367794,06 грн., у т.ч. мито у сумі 52408,14 грн., податок на додану вартість у сумі 315385,92 грн.

У вказаному рішенні зазначено, що декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У рішенні також зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності: 1) в п.6.2 контракту вказано, що оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата, згідно інвойсів, так і можлива відстрочка платежу. Але, разом з тим, в поданому до митного оформлення інвойсі від 17.01.2016 року не зазначено умови платежу за товар, що суперечить умовам контракту; 2) в п.6.3 контракту вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору. Але до митного органу додаткові угоди не надані; 3) прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса вказує на суб'єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого.

До того ж, між ТОВ «Селсервіс» (Покупцем) та Компанією нерезидентом «SettleInternationalLimited», Китай, (Продавцем) 05.01.2016 року був укладений договір купівлі-продажу товарів № MIT0501/16, за умовами якого компанія нерезидент (Продавець) зобов'язалась передати у власність ТОВ «Селсервіс» (Покупцеві), а ТОВ «Селсервіс» зобов'язалось прийняти у власність від Продавця та оплатити товари відповідно до специфікацій або інвойсів, які є додатками до Договору.

На виконання умов вказаного Договору компанія нерезидент зобов'язалась продати, а ТОВ «Селсервіс» прийняти та оплатити товар відповідно до інвойсу MIT2/2016 від 05.01.2016 року, а саме: взуття, у кількості 23896 пар, за ціною 0,45 доларів США, у загальній сумі 10753,20 доларів США, умови поставки – CIF Одесса.

З метою митного оформлення вищезазначеного товару, до відділу митного оформлення митного поста «Столичний» Київської міської митниці ДФС подана електронна митна декларація, в якій митна вартість визначена за основним методом – за ціною договору та складає 0,45 доларів США за пару взуття, та документи, які підтверджують вказану вартість товару, зокрема: договір № MIT0501/16 купівлі-продажу товарів від 05.01.2016 року, інвойс № MIT2/2016 від 05.01.2016 року, прайс-лист від 05.01.2016 року, пакувальний лист до інвойсу від 05.01.2016 року, акт про проведення фізичного огляду товару від 24.02.2016 року, міжнародна транспортна накладна № 353 від 23.02.2016 року.

Митним органом було відмовлено у прийнятті вказаної декларації, оформлено картку відмови від 24.02.2016 року № 100270001/2016/00034 у зв'язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2016/000009/2 від 24.02.2016 року, за яким митним органом визначено метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Декларантом було заповнено та подано до митного органу нову митну декларацію, в якій митна вартість товару була задекларована за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

З суми, на яку було збільшено митну вартість товару, позивачем було сплачено митні платежі на підставі ст.55 Митного кодексу України (фінансова гарантія) у сумі 286557,83 грн., у т.ч. мито у сумі 89549,32 грн., податок на додану вартість у сумі 197008,51 грн.

У вказаному рішенні зазначено, що декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У рішенні також зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності: 1) в п.6.2 контракту вказано, що оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата, згідно інвойсів, так і можлива відстрочка платежу. Але, разом з тим, в поданому до митного оформлення інвойсі від 05.01.2016 року не зазначено умови платежу за товар, що суперечить умовам контракту; 2) в п.6.3 контракту вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору. Але до митного органу додаткові угоди не надані; 3) прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса вказує на суб'єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені митним органом обставини в обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів не є достатніми підставами, що свідчать про неможливість застосування першого основного методу визначення митної вартості товарів та, відповідно, не можуть мати правовим наслідком відмову у застосуванні цього методу, а також підставою для застосування методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Митного кодексу України.

За змістом приписів статей 49, 52 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів та зборів; подавати органу доходів та зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У відповідності до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів та зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: декларацію митної вартості та документи що підтверджують числові значення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); інвойс; платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії; страхові документи, тощо.

У разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), зокрема, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На підставі статей 54, 55 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів та зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, яке має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, тощо.

Оскільки, на думку митних органів, подані позивачем разом з електронними митними деклараціями документи містили зазначені вище розбіжності, митним органом складено картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270001/2016/00031 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/00032 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/00034 від 24.02.2016 року та прийняті рішення про коригування митної вартості № 100270001/2016/000007/2 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/000008/2 від 23.02.2016 року, № 100270001/2016/000009/2 від 24.02.2016 року, за якими митним органом визначено метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Проте з правомірністю складання вказаних карток відмови, коригування відповідачем митної вартості, застосуванням методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів погодитись не можна з огляду на таке.

За змістом статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В ході судового розгляду встановлено, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною договору, зокрема: договір № WOS/01/2016 купівлі-продажу товарів від 18.01.2016 року, в якому зазначена повна вартість контракту, порядок, умови та строки оплати товару, умови поставки, тощо; інвойс № WS/012 від 19.01.2016 року, який також містить всі дані щодо найменування, кількості, ціни, умов поставки товару; прайс-лист виробника товару від 19.01.2016 року, за яким ціна товару співпадає із заявленою митною вартістю позивачем; пакувальний лист до інвойсу від 19.01.2016 року, в якому є посилання на інвойс від 19.01.2016 року, та який містить дані щодо кількості, ваги товару; експертна товарна митна декларація країни відправлення № 623177843 від 19.01.2016 року, в якій дані щодо ціни товару співпадають з інвойсом та із заявленою митною вартістю позивачем; акт про проведення фізичного огляду товару від 23.02.2016 року; міжнародна транспортна накладна № 351 від 22.02.2016 року.          

Посилання у рішенні про коригування митної вартості товарів № 100270001/2016/000007/2 від 23.02.2016 року на відсутність в інвойсі умов платежу за товар, відсутність додаткових угод щодо реквізитів продавця, прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса, як на наявність розбіжностей в документах, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки умови оплати товару, додаткові угоди щодо реквізитів продавця, не є ціноутворюючими факторами, відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару.

Умови оплати товару визначені у договорі № WOS/01/2016 від 18.01.2016 року, на який є посилання в інвойсі, а інвойс є наслідком вказаного договору та є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю. До того ж, в інвойсі від 19.01.2016 року міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару. Крім того, чинним законодавством не передбачено, що інвойс повинен містити умови оплати.

Також, встановлено, що товар поставлявся на умовах відстрочки платежу. Тому, у наданому митниці інвойсі не повинно було зазначатися, що оплата товару здійснюється як попередня оплата. У п.6.2 договору № WOS/01/2016 від 18.01.2016 року зазначено, що оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата, згідно інвойсів. Однак, п.6.2 договору не передбачено, що в інвойсі повинні зазначатися умови оплати товару в тому разі, якщо оплата здійснюється на умовах відстрочки платежу. Також, в п.6.3 договору вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору. В даному випадку платіжні реквізити продавця вказані у розділі 13 договору № WOS/01/2016 від 18.01.2016 року. Як встановлено в ході судового розгляду, інші реквізити сторін відсутні, тому і додаткові угоди не укладались між сторонами. Прайс-лист продавця містить умови поставки CIF Одеса, такі ж умови містяться в договорі № WOS/01/2016 від 18.01.2016 року, інвойсі від 19.01.2016 року, у митній декларації країни відправлення, тобто прайс-лист не суперечить наданим митному органу документам та не містить розбіжностей.

Крім того, за іншою митною декларацією декларант також надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною договору, зокрема; договір № 0801/16 купівлі-продажу товарів від 08.01.2016 року, в якому зазначена повна вартість контракту, порядок, умови та строки оплати товару, умови поставки, тощо; інвойс № LCG-8/2016 від 17.01.2016 року, який також містить всі дані щодо найменування, кількості, ціни, умов поставки товару; пакувальний лист до інвойсу від 17.01.2016 року, в якому є посилання на інвойс від 17.01.2016 року, та який містить дані щодо кількості, ваги товару; експертна товарна митна декларація країни відправлення № 623177396 від 14.01.2016 року, в якій дані щодо ціни товару співпадають з інвойсом та із заявленою митною вартістю позивачем; акт про проведення фізичного огляду товару від 23.02.2016 року; міжнародна транспортна накладна № 355 від 22.02.2016 року.

Колегія суддів зазначає, що посилання у рішенні про коригування митної вартості товарів № 100270001/2016/000008/2 від 23.02.2016 року на відсутність в інвойсі умов платежу за товар, відсутність додаткових угод щодо реквізитів продавця, прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса, як на наявність розбіжностей в документах, є помилковим, оскільки умови оплати товару, додаткові угоди щодо реквізитів продавця не є ціноутворюючими факторами, відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару.

Умови оплати товару визначені у договорі № 0801/16 від 08.01.2016 року, на який є посилання в інвойсі, а інвойс є наслідком вказаного договору та є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю. До того ж, в інвойсі від 17.01.2016 року міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару. Крім того, чинним законодавством не передбачено, що інвойс повинен містити умови оплати. Також, в ході судового розгляду встановлено, що товар поставлявся на умовах відстрочки платежу. Тому, у наданому митниці інвойсі не повинно було зазначатися, що оплата товару здійснюється як попередня оплата. У п.6.2 договору зазначено, що оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата, згідно інвойсів. Однак, п.6.2 договору не передбачено, що в інвойсі повинні зазначатися умови оплати товару в тому разі, якщо оплата здійснюється на умовах відстрочки платежу. Також, в п.6.3 договору вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору. В даному випадку платіжні реквізити продавця вказані у розділі 13 договору № 0801/16 від 08.01.2016 року. Як встановлено в ході судового розгляду, інші платіжні реквізити сторін відсутні, тому і додаткові угоди не укладались між сторонами. Прайс-лист продавця містить умови поставки CIF Одеса, такі ж умови містяться в договорі № 0801/16 від 08.01.2016 року, інвойсі від 17.01.2016 року, у митній декларації країни відправлення, тобто не суперечить наданим митному органу документам та не містить розбіжностей.

Отже, інвойсом, як невід'ємною частиною контракту, можуть за згодою сторін вноситися зміни до даного контракту, ним регулюється конкретні умови продажу відповідної партії товару.

Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду від 03 лютого 2015 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 42762961.

Товар поставлявся на умовах CIF UA Одеса згідно Правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року, відповідно до яких за умовами поставки CIF витрати на страхування товару здійснюються за рахунок продавця. Тому, ціна товару визначена продавцем з урахуванням витрат на страхування та вказана безпосередньо в інвойсі від 17.01.2016 року, який був наданий митному органу. Тобто, відсутність у позивача страхових документів не впливає на ціну товару, заявлену декларантом за основним методом.

За іншою митною декларацією декларантом подано до митного органу всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною договору, зокрема: договір № MIT0501/16 купівлі-продажу товарів від 05.01.2016 року, в якому зазначена повна вартість контракту, порядок, умови та строки оплати товару, умови поставки, тощо; інвойс № MIT2/2016 від 05.01.2016 року, який також містить всі дані щодо найменування, кількості, ціни, умов поставки товару; пакувальний лист до інвойсу від 05.01.2016 року, в якому є посилання на інвойс від 05.01.2016 року, та який містить дані щодо кількості, ваги товару; акт про проведення фізичного огляду товару від 24.02.2016 року, міжнародна транспортна накладна № 353 від 23.02.2016 року.          

Посилання у рішенні про коригування митної вартості товарів № 100270001/2016/000009/2 від 24.02.2016 року на відсутність в інвойсі умов платежу за товар, відсутність додаткових угод щодо реквізитів продавця, прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса, як на наявність розбіжностей в документах, є безпідставним, оскільки умови оплати товару, додаткові угоди щодо реквізитів продавця не є ціноутворюючими факторами, відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару. Умови оплати товару визначені у договорі № MIT0501/16 від 05.01.2016 року, на який є посилання в інвойсі, а інвойс є наслідком договору та є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю. До того ж, в інвойсі від 05.01.2016 року міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару. Крім того, чинним законодавством не передбачено, що інвойс повинен містити умови оплати. Також, товар поставлявся на умовах відстрочки платежу. Тому, у наданому митниці інвойсі не повинно було зазначатися, що оплата товару здійснюється як попередня оплата. У п.6.2 договору зазначено, що оплата за товар може бути здійснена як попередня оплата, згідно інвойсів. Однак, п.6.2 договору № MIT0501/16 від 05.01.2016 року не передбачено, що в інвойсі повинні зазначатися умови оплати товару в тому разі, якщо оплата здійснюється на умовах відстрочки платежу. Також, в п.6.3 договору № MIT0501/16 від 05.01.2016 року вказано, що оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в додаткових угодах до договору. В даному випадку платіжні реквізити продавця вказані у розділі 13 договору № MIT0501/16 від 05.01.2016 року. Інші платіжні реквізити сторін відсутні, тому і додаткові угоди не укладались між сторонами. Прайс-лист продавця містить умови поставки CIF Одеса, такі ж умови містяться в договорі № MIT0501/16 від 05.01.2016 року, інвойсі від 05.01.2016 року, тобто не суперечить наданим митному органу документам та не містить розбіжностей.

Товар поставлявся на умовах CIF UA Одеса згідно Правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року, відповідно до яких за умовами поставки CIF витрати на страхування товару здійснюються за рахунок продавця. Тому, ціна товару визначена продавцем з урахуванням витрат на страхування та вказана безпосередньо в інвойсі від 05.01.2016 року, який був наданий митному органу. Отже, відсутність у позивача страхових документів не впливає на ціну товару, заявлену декларантом за основним методом.

Отже, необґрунтованим є застосування відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, оскільки надані позивачем документи підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною договору та не містять будь-яких розбіжностей, що є підставою для здійснення розмитнення цього товару за першим методом, зазначеним позивачем (за ціною договору).

За змістом частини 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підставі частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, в порушення частини 3 статті 53 Митного кодексу України у митного органу не було правових підстав для витребування додаткових документів, оскільки подані декларантом документи не містили розбіжностей.

На підставі частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою презюмується правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Отже, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, за змістом якої Митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Декларантом було надано до митного органу документи, які підтверджували вартість товару за першим (основним) методом визначення митної вартості. Подані документи не містили розбіжностей, як помилково вказано митним органом. Тому, правових підстав для витребування митним органом додаткових документів та прийняття у подальшому рішень про коригування митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів у митного органу не було.

Декларантом було подано до митного органу документи, які містили достовірні дані щодо вартості товару за ціною договору. Неподання усіх витребуваних додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів та не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом завищеної митної вартості.

До того ж, у митного органу не було правових підстав для відмови у випуску товарів за митним деклараціями та прийняття відповідних карток відмови, оскільки декларантом правомірно було визначено митну вартість за основним методом та подано достовірні документи на підтвердження заявленої вартості за ціною договору.

Отже, зазначені митним органом обставини в обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів не є достатніми підставами, що свідчать про неможливість застосування першого основного методу визначення митної вартості товарів та, відповідно, не можуть мати правовим наслідком відмову у застосуванні цього методу, а також підставою для застосування методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України, в яких вказано, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Позивачем, подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена а постанові Вищого адміністративного суду України від 17.08.2016, № судового рішення в ЄДРСРУ 59880918.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта стосовно того, що декларантом не подані страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування спростовуються вищенаведеному висновку, що відсутність у позивача страхових документів не впливає на ціну товару, заявлену декларантом за основним методом.

Позиція апелянта, що до митного оформлення не надані додаткові угоди, де мають бути вказані реквізити продавця та у копії декларації країни відправлення не зазначені дані про інвойс та контракт відповідно до яких відбувалась поставка, хоча таки графи у експортній декларації передбачені спростовується наступним.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині 2 цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини 4 вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах 2 і 3 цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статті 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Селсервіс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у справі № 815/3805/16 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду – 19 грудня 2016 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин