Постанова

від 06.07.2022 по справі 761/26815/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/4315/2022

справа №761/26815/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", подану адвокатом Стоян Мариною Миколаївною, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Юзькової О.Л.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та забезпечення робочим місцем,-

встановив:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та забезпечення робочим місцем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач працює у Державному територіально-галузевому об`єднанні "Південно-Західна Залізниця" з 2005 року.

30 листопада 2009 року позивач призначений на посаду заступника начальника служби капітальних вкладень - генеральний директор пансіонату, дитячого оздоровчого табору "Променистий".

19 квітня 2011 року позивача призначено на посаду директора відокремленого підрозділу ДТГО ПЗЗ пансіонату, дитячого оздоровчого табору "Променистий" (м. Євпаторія). 20 лютого 2014 року розпочалась тимчасова окупація АР Крим Російською Федерацією.

18 березня 2014 року пансіонат, дитячий оздоровчий табір "Променистий" був захоплений військовослужбовцями Російської Федерації. Позивача відсторонено від виконання посадових обов`язків незаконними збройними формуваннями, так званої, Самооборони АР Крим. У зв`язку із анексією АР Крим Російською Федерацією та невизначеністю подальшого розвитку подій та виключністю таких обставин, позивач разом із своїми заступниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишили АР Крим та повернулись до м. Києва.

Зазначені заступники в червні 2014 року переведені на роботу до Управління ДТГО ПЗЗ м.Києва у встановленому законом порядку. Разом з цим, керівництвом Державного територіально-галузевому об`єднанні "Південно-Західна Залізниця" не вчинено жодних дій щодо подальшого працевлаштування позивача, який з березня 2014 року по листопад 2014 року заробітну плату не отримував.

У листопаді 2014 року видано наказ про відрядження ОСОБА_1 до м. Києва на посаду виконуючого обов`язки заступника начальника їдальні ДТГО ПЗЗ. На підставі Постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25 червня 2014 року Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна Залізниця" увійшло до переліку підприємств, на базі яких утворено ПАТ "Українська залізниця". Згідно Постанови КМУ №938 від 31 жовтня 2018 року найменування змінено на Акціонерне товариство "Українська залізниця" (скорочене AT "Укрзалізниця").

З 01 грудня 2015 року Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна Залізниця" реорганізовано, та розпочало свою діяльність як Регіональна філія "Південно-Західна Залізниця" ПАТ "Укрзалізниця". У березні 2015 року начальником відділу кадрів ДТГО ПЗЗ в усній формі повідомлено позивачу, що строк відрядження закінчився. Також повідомлено, що потрібно чекати наказу керівництва щодо його подальшої трудової діяльності. З цього часу припинено будь-які нарахування заробітної плати тощо. Трудову книжку позивачу не повернуто.

11 березня 2016 року на письмовий запит ОСОБА_1 . Регіональною філією "Південно- Західна Залізниця" було надано відповідь №НГК-40/Р-77, що для отримання інформації щодо трудової діяльності та відомостей щодо нарахування заробітної плати необхідно звернутись безпосередньо до відокремленого підрозділу пансіонату, дитячого оздоровчого табору " Променистий ", який було закрито 17 грудня 2015 року.

Протягом 2018 року та початку 2019 року ОСОБА_1 особисто та за допомогою представника - адвоката Можаєва М.О. неодноразово звертався до Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна Залізниця", Регіональної філії "Південно-Західна Залізниця" щодо наявних наказів, розпоряджень, довідок щодо трудової діяльності ОСОБА_1 після березня 2015 року, проте жодної конкретної відповіді щодо того чи є на даний час ОСОБА_1 працівником Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна Залізниця", Регіональної філії "Південно-Західна Залізниця" на час подання позовної заяви не надано.

Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути з Регіональної філії «Південно-Західна Залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 березня 2014 року по 31 жовтня 2014 року у розмірі 43 728,00 грн; стягнути з Регіональної філії «Південно-Західна Залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2020 рік у розмірі 445 088,70 грн; стягнути з Регіональної філії «Південно-Західна Залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн; стягнути з Регіональної філії «Південно-Західна Залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 6 600 грн. ; вирішити питання судових витрат; зобов`язати Регіональну філію «Південно-Західна Залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» забезпечити робочим місцем та іншими необхідними умовами та засобами для роботи та виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 у межах посади, обумовленої безстроковим трудовим договором, оформленого наказом Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна Залізниця" №278/ос від 19 квітня 2011 року та наказом Регіональної філії "Південно-Західна Залізниця" №6/ОС від 01 грудня 2015 року.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Вирішено стягнути з Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2014 року по 31 жовтня 2014 року у розмірі 43 728 грн. 00 коп., за період з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2020 року у розмірі 445 088 грн. 70 коп.

Стягнути з Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Регіональною філією "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції в порушення статтею 89, 263 ЦПК України не надано оцінки поясненням та доказам відповідача.

Вказує, що дійсно 01 вересня 2014 року наказом ДТГО ПЗЗ №566/ОС позивача було направлено для виконання обов`язків заступника директора відокремленого підрозділу ДТГО ПЗЗ дитячий оздоровчий табір - Дубки з 01 вересня 2014 року по 28 грудня 2014 року з метою проведення підготовчих робіт та належної роботи табору в період сезону 2015-2016. Нарахування та виплату заробітної плати проводити по ДОТ «Дубки» з розрахунку середнього заробітку за основним місцем роботи за згодою ОСОБА_1 .

Вказує, що пансіонат ДОТ «Променистий» «Південно-Західна залізниця» був відокремленим структурним підрозділом і заробітна плата виплачувалася виключно керівником цього пансіонату, яким є сам позивач, тобто обов`язок нараховувати і виплачувати заробітну плату покладається саме на керівника пансіонату, тобто на ОСОБА_1 .

Зазначає, що з 03 листопада 2014 року по 31 березня 2015 рік позивач виконував обов`язки заступника директора їдальні, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Миколи Лисенка, буд. 6 (накази ДТГО ПЗЗ по особовому складу: 02.06.2014 № 376/ос; 01.09.2014 № 566/ос, 03.11.2014 № 756/ос, 27.11.2014 № 815/ос, 30.12.2014 № 906/ос). В зв`язку з цим, за весь цей період за фактично відпрацьований час позивачу нараховувалася та була виплачена заробітна плата в розмірі 50 178,14 грн.

Після закінчення строку перебування на посаді виконуючого обов`язки заступника директора їдальні з квітня 2015 року по даний час позивач на роботу ні за місцем знаходження дитячого оздоровчого табору «Променистий», ні за місцем розташування ДТГО ПЗЗ (м. Київ, вул. Лисенка, 6) не виходив та не виконував роботу ані передбачену трудовим договором, ані будь-яку іншу роботу в ДТГО ПЗЗ.

З 2014 року по 2019 рік відповідач неодноразово вживав всіх заходів стосовно отримання інформації, яка стосується місцезнаходження позивача та відсутності його на робочому місці. Жодних листів щодо забезпечення позивача роботою на адресу відповідача позивач не направляв.

Вказує, що саме позивач фактично припинив трудові відносини із відповідачем ще в 2016 році та працевлаштувався в ТОВ «Кубертен» (код ЄДРПОУ 38962211), де і отримував заробітну плату. Протягом цих років із заробітної плати було утримано внески до пенсійного фонду в розмірі 14 090,91 грн. в 2016 році та 100 369,15 грн. в 2018 році. Загальний розмір таких внесків становить 114 460,06 грн.

Вказує, що позивач зловживає своїми правами, які йому гарантовані законом, а також умисно вводить суд в оману стосовно нібито ненадання йому робочого місця. При цьому позивач приховує інформацію щодо свого офіційного працевлаштування на іншій роботі, де він офіційно отримував заробітну плату, з якої в свою чергу отримувалися податки в порядку, встановленому законом.

Вказує, що суд помилково застосував до спірних правовідносин висновки Верховного суду, викладені в постановах від 25.07.2018 у справі № 552/3404/17, від 09.12.2015 у справі № 6-2123цс15, оскільки вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. У цій справі працівник з особистої ініціативи не з`являвся на робочому місці.

Посилається на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки відповідачем має бути саме юридична особа, а не її філія.

Посилається на те, що судом першої інстанції не застосовано строк позовної давності, передбачений частиною 1 статті 233 КЗпП. Позивач про порушення своїх прав довідався ще в квітні 2015 року, проте до суду звернувся лише 03 липня 2019, тобто з пропуском строку позовної давності більш як на 4 роки. Таким чином, на момент подання позовної заяви про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та забезпечення робочим місцем, сплив тримісячний строк для пред`явлення даного позову.

Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

08 лютого 2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу.

Вказує, що фінансування пансіонату Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця», в тому числі виплата заробітної плати працівникам пансіонату ДОТ «Променистий», здійснювалась виключно за рахунок коштів ДТГО ПЗЗ. В березні 2014 року в зв`язку з анексію АР Крим фінансування пансіонату було повністю припинено і заробітна плата робітникам пансіонату не сплачувалася. Крім того, Верховна рада України визначила, що саме 20 лютого 2014 року є початком тимчасової окупації автономної республіки Крим, отже приступити до виконання своїх посадових обов`язків з 01 квітня 2015 року позивач не мав можливості.

Після закінчення відрядження 31 березня 2015 року до Управління залізниці перепустка позивача була заблокована та вхід до Управління заборонено.

Вказує, що всі контактні дані позивача знаходяться у відділі кадрів управління ДТГО ПЗЗ, де позивач працював з 2005 року по 2009 рік до призначення на посаду директора пансіонату.

Вказує, що, маючи на утриманні сина студента і не отримуючи заробітної плати за основним місцем роботи, не маючи трудової книжки, був вимушений заключити контракт із ТОВ «Кубертен» терміном на 1 рік з 23 листопада 2016 року по 23 листопада 2017 року, та самостійно з власної ініціативи отримав в пенсійному фонді України довідку форми ОК -5 від 01 листопада 2018 року та долучив її до позовної заяви до суду.

Вказує, що відповідач не виконує своїх обов`язків, як роботодавця, що унеможливлює виконання ОСОБА_1 роботи. Зокрема, йому не надано робочого місця, не роз`яснено права та обов`язки, не ознайомлено з внутрішнім трудовим розпорядком, не забезпечено необхідними для роботи засобами, що відповідно до статті 29 КЗпП є обов`язком роботодавця. За таких обставин позивач не міг приступити до виконання службових обов`язків.

Щодо посилань про неналежного відповідача, ОСОБА_1 зазначив, що саме відповідач, як філія, був роботодавцем та самостійно здійснював виплату заробітної плати. Саме з відповідачем виникли трудові відносини, а тому, посилаючись на частину 7 статті 28 ЦПК України переконаний, що позов пред`явлено до належного відповідача.

Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача Будова Н.М. доводи апеляційної скарги підтримала, просила суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава

Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно статті 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Частинами 1-3 статті 95 ЦК України, передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (частина четверта статті 95 ЦК України).

З урахуванням цивільно-правового положення філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу, як складової частини юридичної особи, що його створила.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Відтак справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.

З матеріалів справи убачається, що адвокат Стащук Володимир Анатолійовича, представляє інтереси АТ Укрзалізниці в особі Регіональної Філії "Південно-Західної залізниці" у справі на підставі договору про надання правової допомоги від 01 травня 2019 року.

Апеляційна скарга, подана адвокатом Стоян Мариною Миколаївною, яка діє на підставі ордеру в інтересах Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Вказана обставина свідчить про те, що процесуальні дії у цивільній справі, яка переглядається, здійснювались саме представниками Акціонерного товариства "Українська залізниця".

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що провадження у даній справі слід закрити, з огляду на те, що позивачем пред`явлено позов до філії підприємства, яке в силу положень статті 95 ЦК України не є юридичною особою, а отже не наділене цивільною процесуальною дієздатністю, у зв`язку з чим не може виступати стороною у цивільному процесі.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах №760/32455/19 від 14 червня 2021 року та №676/5955/18-ц від 22 травня 2019 року.

Посилання ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу на частину 7 статті 28 ЦПК України є помилковим, оскільки стаття 28 ЦПК України регулює правила підсудності, а частина сьома цієї статті регламентує можливість пред`явлення позову за місцезнаходженням філії.

Іншим доводам апеляційної скарги колегія суддів не надає оцінки, оскільки наведене вище є самостійною і достатньою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 377, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", подану адвокатом Стоян Мариною Миколаївною задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та забезпечення робочим місцем - закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 липня 2022 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова