Рішення

від 08.04.2021 по справі 761/26815/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/26815/19

Провадження № 2/761/753/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Буцан Р.О.,

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Стащук В.А.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця (адреса: м. Київ, вул. Лисенка, 6) про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогул, відшкодування моральної шкоди та забезпечення робочим місцем, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця , зважаючи на наступне. ОСОБА_1 з 2005 року працює у Державному територіально-галузевому об`єднанні Південно-Західна Залізниця . 30.11.2009р. призначений на посаду Заступника начальника служби капітальних вкладень - генеральний директор пансіонату, дитячого оздоровчого табору Променистий . 19.04.2011р. призначений на посаду директора пансіонату, дитячого оздоровчого табору Променистий . 18.03.2014р. пансіонат , дитячий оздоровчий табір Променистий був захоплений військовослужбовцями Російської Федерації. Позивача було відсторонено від виконання посадових обов`язків незаконними збройними формуваннями, так званої, Самооборони АР Крим. У зв`язку фактичним завершенням анексії АР Крим Російською Федерацією та невизначеністю подальшого розвитку позивач повернувся до м. Київ. В той же час, керівництвом Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна Залізниця не вчинено жодних дій щодо переведення до іншого структурного підрозділу чи звільнення позивача. Більше того, з березня 2014 року по листопад 2014 року ОСОБА_1 заробітною плату не отримував. Лише у листопаді 2014 року видано наказ про відрядження ОСОБА_1 до м. Києва на посаду виконуючого обов`язки заступника начальника Їдальні Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна Залізниця . У березні 2015 року начальником відділу кадрів Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна Залізниця в усній формі повідомлено ОСОБА_1 , що строк відрядження закінчився. Також повідомлено, що потрібно чекати наказу керівництва щодо його подальшої трудової діяльності. З цього часу припинено будь-які нарахування заробітної плати тощо. Трудову книжку Позивачу не повернуто. Згідно наказу Регіональної філії "Південно-Західна Залізниця" №6/ОС від 01.12.2015р. продовжено з Позивачем дію безстрокового трудового договору. 11.03.2016р. на письмовий запит ОСОБА_1 . Регіональною філією "Південно-Західна Залізниця" було надано відповідь, що для отримання інформації щодо трудової діяльності та відомостей щодо нарахування заробітної плати необхідно звернутись до дитячого оздоровчого табору Променистий , працівником якого він являється. При цьому жодним чином не пояснено яким саме чином, ОСОБА_1 може отримати від окупаційної влади Російської Федерації в АР Крим таку інформацію. Протягом 2018 року та початку 2019 року, ОСОБА_1 особисто, та за допомогою представника неодноразово звертався до Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна Залізниця , Регіональної філії Південно-Західна Залізниця щодо наявних наказів, розпоряджень, довідок щодо трудової діяльності ОСОБА_1 після березня місяця 2015 року, проте жодної конкретної відповіді, щодо того чи є на даний час ОСОБА_1 працівником Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна Залізниця , Регіональної філії Південно-Західна Залізниця так і не надано. Діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду. Порушення трудових прав ОСОБА_1 вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, а саме: вимушеного переїзду з АР Крим анексованого Російською Федерацією до м. Київ; пошуку на новому місці проживання хоч якогось заробітку, для забезпечення основоположних життєвих потреб себе та своєї сім`ї; моральні страждання Позивача були викликані також тим, що останній протягом п`яти років так і не зміг отримати правової визначеності щодо його подальшої роботи у Державному територіально-галузевому об`єднанні Південно-Західна Залізниця , не мав змоги офіційного працевлаштування через відсутність на руках трудової книжки, яка знаходилась у відділі кадрів Державного територіального-галузевого об`єднання Південно-Західна Залізниця . За таких обставин представник позивача просить суд стягнути з Регіональної філії Південно-Західна Залізниця ПАТ Укрзалізниця , код ЕДРПОУ 40081221 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2014р. по 31.10.2014р. у розмірі 43 728,00 грн. (сорок три тисячі сімсот двадцять вісім гривень 00 копійок); Стягнути з Регіональної філії Південно-Західна Залізниця ПАТ Укрзалізниця , код ЕДРПОУ 40081221 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2015р. по 30.06.2019р. у розмірі, що відповідає середньому заробітку директора виробничого підрозділу пансіонат, дитячий оздоровчий табір Променистий або іншого аналогічного пансіонату або санаторію Регіональної філії Південно-Західна Залізниця ПАТ Укрзалізниця з урахуванням підвищення тарифних ставок і посадових окладів, але не менше ніж 360 309,90 грн. (триста шістдесят тисяч триста дев`ять гривень 90 копійок); стягнути з Регіональної філії Південно-Західна Залізниця ПАТ Укрзалізниця , код ЕДРПОУ 40081221 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок) та зобов`язати Регіональну філію Південно-Західна Залізниця ПАТ Укрзалізниця , код ЕДРПОУ 40081221 забезпечити робочим місцем та іншими необхідними умовами та засобами для роботи та виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 у межах посади, обумовленої безстроковим трудовим договором, оформленого наказом Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна Залізниця" №278/ос від 19.04.2011р. та наказом Регіональної філії "Південно-Західна Залізниця" №6/ОС від 01.12.2015р.

Провадження у справі відкрито 14.09.2019 р., відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Представником Регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця подано відзив на позовну заяву де зазначено наступне. Наказом Державного територіально-галузевого об`єднання Південно - Західна залізниця від 19.04.2011 р. № 278/ос ОСОБА_1 було призначено на посаду директора пансіонату ДОТ Променистий Південно-Західної залізниці (адреса: АР Крим, м. Євпаторія). З 03.11.2014 р. по 31.05.2015 р. позивач виконував обов`язки заступника директора їдальні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Лисенка, 6, йому нараховувалась на була виплачена заробітна плата у розмірі 50 178,14 грн. Після закінчення строку перебування на посаді в.о. заступника директора їдальні, інформація про виконання ним своїх трудових обов`язків за основним місцем роботи у ДОТ Променистий у відповідача відсутня. Накази про звільнення позивача не видавались. На протязі 2014-2019 років відповідач вживав заходи щодо з`ясування місцезнаходження позивача та його відсутності на робочому місці. Отже, відповідно до норм КЗпП України позивач перебуває в трудових відносинах з ДТГО, роботу не виконує, а тому заробітна плата йому не нараховується. Очевидним є факт, що позивача працював на іншій роботі, отримував заробітну плату, а тому потреби у продовженні працювати на протязі всього цього періоду, за який позивач бажає стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, у позивача не було. Так, позивач не порушує питання поновлення його на роботі, позивач не є звільненим працівником, не працює, а тому заробітна плата не нараховується, заяв про звільнення з посади від позивача також не надходило, а тому підстав для звільнення позивача у відповідача немає. Застосування ж дисциплінарних стягнень до позивача є правом відповідача, а не обов`язком. Вся заробітна плата за фактично відпрацьований час позивачем за період з 01.03.2014 по 31.10.2014 р. , щ 01.04.2015 р. по 30.06.2019 р. була виплачена. Крім того, позивач протягом2016-2018 р.р. працював на новому місці в ТОВ Кубертен і отримував заробітну плату. Також позивачем подано позов до Регіональної філії, що не має статусу юридичної особи. За таких обставин, представник відповідача просить залишити позов ОСОБА_1 без задоволення.

В подальшому представником відповідача подано заяву про застосування строку давності в частині вимог щодо забезпечення робочим місцем та іншими необхідними умовами та засобами для роботи та виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 у межах посади обумовленої безстроковим трудовим договором і відмовити у задоволенні даної вимоги. Позивач вказує, що з 2015 року відповідач не надав йому місце роботи, а отже був зобов`язаний звернутися до суду протягом трьох місяців за поновленням порушеного права.

В свою чергу представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог. Просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2014 р. по 31.10.2014 р. у розмірі 43 728,00 грн. та за період з 01.04.2015 р. по 30.06.2020 р. у розмірі 445 088,70 грн. , моральну шкоду у сумі 30 000,00 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 6 600,00 грн.

В судовому засіданні позивач, його представник просили задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення заявлених вимог в повному обсязі.

Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши надані докази та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Встановлено, і не заперечується учасниками процесу, що ОСОБА_1 19.04.2011 року призначений на посаду директора пансіонату ДОТ Променистий Південно-Західної залізниці (наказ № 278/ос від 19.04.2011 р.), місцем розташування якого з 20.02.2014 р. є тимчасово окупована територія України - м. Євпаторія АР Крим.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2014 р. та 01.09.2014 р. позивача, директора пансіонату, дитячого оздоровчого табору Променистий ДТГО Південно-Західна залізниця було направлено виконувати обов`язки заступника директора відокремленого підрозділу ДТГО Південно-Західна залізниця - дитячий оздоровчий табір Дубки з 02.06.2014 р. по 31.08.2014 р. та з 01.09.2014 р. по 28.12.2014 р. (накази по особовому складу № 376/ос від 02.06.2014 р. та № 566/ос від 01.09.2014 р.).

В подальшому, ДТГО Південно-Західна залізниця видано накази № 765/ос від 03.11.2014 р., № 815/ос від 27.11.2014 р. та № 906/ос 30.12.2014 р. № 566/ос по особового складу ОСОБА_1 було направлено виконувати обов`язки заступника директора їдальні Управління ДТГО Південно-Західна залізниця з 03.11.2014 р. по 31.03.2015 р.

Як свідчить довідка відповідача про доходи від 09.11.2018 р. та інформація Пенсійного фонду України (Форма ОК-5) заробітна плата ОСОБА_1 нараховувалась в період з 03.11.2014 р. по 31.03.2015 року.

На підставі постанови КМУ № 200 від 25.06.2014 р. Державне територіально-галузеве об`єднання Південно-Західна залізниця увійшло до переліку підприємств на базі яких утворено ПАТ Українська залізниця . Згідно постанови КМУ № 938 від 31.10.2018 р. найменування змінено на Акціонерне товариство Українська залізниця .

01.12.2015 року, як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, долучений до матеріалів справи, Державне територіально-галузеве-об`єднання Південно-Західна залізниця реорганізовано та розпочало свою діяльність як Регіональна філія Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця .

Також 01.12.2015 р. Регіональною філією Південно-Західна залізниця продовжено дію безстрокових трудових договорів з керівними працівниками виробничих підрозділів, в тому числі і з ОСОБА_1 - директором виробничого підрозділу пансіонату дитячого оздоровчого табору Променистий , про що свідчить наказ по особовому складу № 6/ос від 01.12.2015 р.

Як свідчить витяг з ЄДРПОУ № 1004630566 від 09.11.2018 р. відокремлений підрозділ пансіонат, дитячий оздоровчий табір Променистий закрито 17.12.2015 р.

Позивач, його представник зазначають, що після закінчення відрядження у березні 2015 р. права ОСОБА_1 порушено, не надано робочого місця, не забезпечено необхідними для роботи засобами, виплата заробітної плати припинилась. Права ОСОБА_1 мають бути поновлені.

В свою чергу представник відповідача вказує на те, що підстави для захисту прав ОСОБА_1 способом, вказаним в позиві відсутні. Вимушеного прогулу не було.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін, відповідно до положень ч. 1 ст. 21 КЗпП України.

Так, як вбачається з матеріалів справи, трудовий договір, укладений з ОСОБА_1 було продовжено відповідачем на підставі наказу № 06/ос від 01.12.2015 р.

В судовому засіданні представник відповідача, і про це свідчить також відзив на позов, не заперечував ту обставину, що трудові відносини між Регіональною філією Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця та ОСОБА_1 тривають.

Підстави вважати, що роботодавцем видавався наказ про звільнення позивача з посади відсутні.

Разом з тим, під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що після закінчення відрядження позивача, закриттям відокремленого підрозділу пансіонату, дитячого оздоровчого табору Променистий , що розташований на тимчасово окупованій території АР Крим, роботодавцем вирішувалось питання про надання працівнику, з яким не було припинено трудові відносини, робочого місця, роз`яснювались права та обов`язки, здійснювалось забезпечення необхідними для роботи засобами, як це передбачено положеннями ст. ст. 21, 29 КЗпП України.

Як зазначає Верховний суд (постанова від 25.07.2018 р. у справі № 552/3404/17, постанова від 09.12.2015 р. у справі № 6-2123цс15) вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Встановлені обставини, а саме не створення умов для виконання позивачем обов`язків, передбачених трудовим договором, унеможливило для працівника їх виконання обов`язків визначених трудовим договором, слід кваліфікувати як вимушений прогул, що в свою чергу порушило право позивача на заробітну плату.

Як частиною першою статті 94 КЗпП України, так і частиною першою статті 1 Закону України Про оплату праці передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи все вищенаведене суд приходить до висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2014 р. по 31.10.2014 р. та з 01.04.2015 р. по 30.06.2020 р. та можливості покладення в основу рішення розрахунку, зробленого відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженного Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02. 1995 року № 100 представником позивача.

Зважаючи на те, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 відповідно до довідки про доходи від 09.11.2018 р. становить 273,30 грн. за два місяці, що передують вимушеному прогулу з 01.03.2014 р. по 31.10.2014 р. сума стягнення за цей період становить 43 728,00 грн.,

Зважаючи на те, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 відповідно до довідки про доходи від 09.11.2018 р. становить 336,42 грн. за два місяці, що передують вимушеному прогулу з 01.04.2015 р. по 30.06.2020 р. сума стягнення за цей період становить 445 088,70 грн.

Згідно до ст. 237 - 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови № 4 від 31.03.1995 р. Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснив, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП ( 322-08 ) (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як пояснив ОСОБА_1 в судовому засіданні, внаслідок неправомірних дій відповідача в нього погіршились стосунки в сім`ї, що призвело до розлучення з дружиною. У зв`язку із неотриманням заробітної плати виникла потреба пошуку на новому місці проживання заробітку для забезпечення основоположних життєвих потреб.

Вказані обставини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Зазначене, в розумінні положень ст. 23 ЦК України та 237-1КЗпП України дає підстави вважати, що дії відповідача спричинили ОСОБА_1 моральну шкоду.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Такий висновок зроблено Верховним Судом у складі суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19.12.2018 р. у справі № 640/14909/16-ц

Отже з урахуванням тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах позивача, часу та зусиль, що знадобились позивачеві для відновлення для відновлення попереднього стану, суд приходить до висновку , що на користь позивача з метою компенсацію моральної шкоди з відповідача необхідно стягнути суму у розмірі 10 000,00 грн.

За положеннями ч. 2 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, як це вбачається з положень ч. 1 ст. 134 ЦПК України.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України.

Так, разом із заявою про збільшення розміру позовних вимог представником позивача подано докази сплати ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 6 600,00 грн. за надання правової допомоги за додатковою угодою до договору № 01/200520 про надання правової допомоги від 20.05.2020 р.

Підстави вважати, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України) відсутні.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

Також, відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 9 605,00 грн. та на користь позивача судовий збір у сумі 768,40 грн.

За положеннями ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. ст. ст. 2-5,11-13,141,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, ст. 21,29,236, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця (адреса: м. Київ, вул. Лисенка, 6) про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогул, відшкодування моральної шкоди та забезпечення робочим місцем задовольнити частково.

Стягнути з Регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця (адреса: м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2014 року по 31.10.2014 року у розмірі 43 728 грн. 00 коп., за період з 01.04.2015 року по 30.06.2020 року у розмірі 445 088 грн. 70 коп.

Стягнути зРегіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця (адреса: м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця (адреса: м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

Стягнути з Регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця (адреса: м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) дохід держави судовий збір у розмірі 9 695 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.04.2021 року.

Суддя: