Рішення

від 04.07.2022 по справі 911/3746/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2022 р.,

м. Київ,

Справа № 911/3746/21

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 23243188)

до Білоцерківської міської спілки товариства садівників і городників (09104, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гайок, буд. 185, кв. 64, код ЄДРПОУ 26246218)

про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил роздрібного ринку електричної енергії,

за участю представників:

ВСТАНОВИВ:

[1 - виклад обставин справи]

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/3746/21 за позовом приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (надалі позивач) до Білоцерківської міської спілки товариства садівників і городників (надалі відповідач) про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил роздрібного ринку електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2022 позовну заяву приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" залишено без руху.

17.01.2022 до відкриття провадження у справі, до суду надійшла заява відповідача про залишення позову без руху.

27.01.2022 Господарський суд Київської області виніс ухвалу про відкриття провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначення проведення підготовчого. Суд встановив відповідачу строк для подання відзиву. Підготовче судове засідання вирішено провести 21.02.2022 о 14:15.

У підготовчому судовому засіданні 21.02.2022 суд встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав проведення судового засідання на 14.03.2022 на 14:00.

Поряд з тим, у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись ст. 3 Конституції України, рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022, враховуючи положення указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», розпоряджень Київської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», наказом Господарського суду Київської області «Про встановлення особливого режиму роботи господарського суду Київської області в умовах воєнного стану» від 03.03.2022, зокрема, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України та запроваджено з 04.03.2022 роботу у господарському суді Київської області в віддаленому режимі.

З огляду на наведені обставини судове засідання з розгляду справи у підготовчому засіданні 14.03.2022 не відбулося. Господарський суд Київської області ухвалою від 27.04.2022 визначив нову дату та час проведення судового засідання, як 16.05.2022 о 14:20.

У судовому засіданні 10.05.2022 суд надав позивачу додатковий строк для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання, яке вирішено провести 23.05.2022 о 14:40.

У судовому засіданні 23.05.2022 суд встановив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до наступного судового засідання. Разом з тим суд порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.06.2022 на 14:00.

У судовому засіданні 21.06.2022 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 14:30 05.07.2022. 05.07.2022 представником відповідача подано додаткові пояснення.

05.07.2022 у судовому засіданні за участю представників позивача та відповідача суд ухвалив рішення у справі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обгрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

[2 - виклад обставин правовідносин та позицій сторін]

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд з`ясував, що між ПАТ АЕС Київобленерго (також іменований у договорі як постачальник) та Громадською організацією Садівницьке товариство Азбест (іменований у договорі як споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 190 від 02.11.2012 (далі - Договір) за умовами якого постачальник зобов`язувався постачати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електроустановок з дозволеною потужністю 128 кВт, а той в свою чергу зобов`язувався сплачувати вартість використаної ним електричної енергії та здійснювати інші платежі за умовами Договору.

Суд одразу ж акцентує увагу та тому, що позивач є правонаступником ПАТ АЕС Київобленерго, назву та організаційно правову форму якого було змінено у порядку статті 160 Цивільного кодексу України. З 03.09.2020 позивач відповідно до п. 2.1. Статуту товариства є Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські регіональні електромережі», ідентифікаційний код юридичної особи не змінювався про що також йде мова у позові.

Згідно договору споживач здійснює діяльність в особі директора БЦ міськ-спілки тов.садівн. і город. Стеблевського Анатолія Михайловича, діє на підставі статуту.

Згідно 10 розділу Договору (адреси та реквізити сторін) кодом юридичної особи споживача є 26246218; адреса 09107, м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, буд 2, к. 201; керівник Джаран Сергій Миколайович.

Відповідно до пункту 4.2.3 Договору споживач сплачує Постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану - виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої унаслідок порушення споживачем - юридичною особою (далі- Методика), за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій Споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою.

Відповідно до схеми електропостачання (додаток № 1 до Договору) та режимів постачання (додаток № 3 до Договору) споживачем є СТ "Азбест", об`єкт садівницьке товариство за адресою с. Черкас. У матеріалах справи міститься копія заяви приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 18.10.2018, де споживачем вказано СТ "Азбест" Садове товариство БЦ міськ. спіл. товарист. садівн. і городн. Також позивачем додано додаток №2 до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 01.01.2019 № 220002917 паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії щодо об`єкту Садове товариство за адресою Черкас, СТ, 1.

Позивачем до матеріалів справи додано копії актів від 15.08.2018 № 247423 технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії та № 549378 про передачу на відповідальне збереження приладу обліку та пломб установлених на ньому, які підписані представниками електропостачальника та СТ Азбест Джаран С. М.

Відповідно до акту про передачу на відповідальне збереження приладу обліку та пломб встановлених на ньому споживач зобов`язується забезпечити збереження елементів обліку та цілісність пломб встановлених на ньому разом з пломбувальним матеріалом, цілісність ізоляції, ізольованого ввідного проводу (кабелю) перед лічильником, вторинних кіл обліку, незмінність фазування лічильника, трансформаторів струму, не порушувати кріплення елементів обліку та обмежень доступу до струмовідних частин, забезпечити цілісність шафи обліку на предмет відсутності отворів не передбачених заводом виробником.

Позивач зазначає, що 27.01.2020 року, у відповідності до умов Договору та п. 8.2.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 (надалі ПРРЕЕ), уповноваженими представниками позивача при пред`явленні ними службових посвідчень, у присутності представника споживача Джарана Сергія Миколайовича за адресою: Київська обл.. Білоцерківський р-н, с. Черкас, СТ, 1, було виконано технічну перевірку засобу обліку електроенергії.

Під час проведення перевірки дотримання споживачем ПРРЕЕ уповноваженими представниками ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на місці було виявлено порушення пп. 8 п. 5.5.5 ПРРЕЕ, а саме: пошкодження розрахункового приладу обліку типу НІК 2303 АВРЗ № 1062345.

Виявлене порушення, за твердженнями позивача, відповідає п.п. 3 п. 8.4.2 правил роздрібного ринку електричної енергії, а саме: «пошкодження (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу лічильника тощо) або відсутність засобів вимірювальної техніки (за умови наявності акта про пломбування, складеного в порядку, установленому Кодексом комерційного обліку, або іншого документа, який підтверджує передачу на збереження засобів вимірювальної техніки, та у разі пошкодження засобів вимірювальної техніки за умови втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки), інші дії споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки (використання фазозсувного трансформатора, постійних магнітів (у разі невстановлення на/в лічильник індикаторів), пристрою випромінювання електромагнітних полів тощо)».

Виявлене позивачем порушення ПРРЕЕ було оформлене Актом про порушення ПРРЕЕ № К 041905 від 27.01.2020 за присутності працівників позивача, про що свідчить підписи в Акті про порушення представників ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», представника споживача Джарана Сергія Миколайовича та свідка голови селищної ради с. Черкас Курінного Віктора Валентиновича. Факт порушення зафіксовано в графічній схемі, яка відображена в Акті про порушення та фотоматеріалами. Позивач зазначає, що споживачем надано пояснення та підписано акт. В п. 11 акта про порушення споживача повідомлено про час та дату проведення засідання комісії по розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, а саме, на 26.02.2020 о 13:30.

Позивач у позові пише, що 26.02.2020 за участю представників позивача відбулось засідання комісії по розгляду Акту порушення ПРРЕЕ № К 041905 від 27.01.2020. Представники споживача на засідання не з`явились. Також позивач зазначає, що відповідно до висновків комісії по розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, було прийнято рішення, що Акт про порушення № К 041905 від 27.01.2020 року підлягає розрахунку відповідно до 8.4.10 ПРРЕЕ, за формулою №4 за період з 27.07.2019р. по 27.01.2020р. по договірній потужності, час роботи 24 години відповідно до Договору та було визначено обсяг та вартість недооблікованої електричної енергії.

Рішення комісії, оформлено протоколом № 252 від 26.02.2020. Відповідно до розрахунку Позивача, споживачу за період порушення з 27.07.2019 по 27.01.2020 нараховано обсяг електричної енергії, що підлягає оплаті. Сума до сплати 832647,30 грн.

ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» стверджує, що протокол, розрахунок вартості електричної енергії необлікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ та рахунок були направлені споживачеві рекомендованим листом за вих. № 03/400/100/1917 від 28.02.2020.

Розрахунок вартості необлікованої електричної енергії за Актом про порушення ПРРЕЕ № К 041905 від 27.01.2020 проводився відповідно до вимог п. 8.4 ПРРЕЕ.

Відповідно до п. 8.2.7. ПРРЕЕ, споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка (у випадку неотримання споживачем рахунка у поштовому відділенні впродовж 5 робочих днів з дня надходження рахунка до поштового відділення споживача рахунок вважається отриманим споживачем на 5 робочий день).

Рекомендований лист за вих. № 03/400/100/1917 від 28.02.2020 яким споживачу направлено рахунок на оплату вартості недоврахованої електричної енергії не був отриманий, його повернуто позивачу 10.03.2020. Згідно тверджень позивача рахунок на оплату вартості недоврахованої електричної енергії вважається отриманим 10.03.2020. Позивач зазначає, що враховуючи положення п. 8.2.7 ПРРЕЕ, відповідач мав оплатити отриманий рахунок до 09.04.2020.

Позивач звернувся до суду з позовом до Білоцерківської міської спілки товариства садівників і городників про стягнення основного боргу за необліковану електричну енергії згідно Акту про порушення, а також відсотків річних та інфляційних втрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що Білоцерківська міська спілка товариства садівників і городників зареєстрована, як громадська організація зі статусом юридичної особи, яка є добровільним об`єднанням садівницьких товариств.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що садівницьке товариство Азбест не є членом спілки, про що свідчать дані державного реєстру підприємств та організацій України.

Голова правління відповідача, який подав відзив на позовну заяву, запевняє суд, що СТ Азбест с. Черкас не було і на цей час не є відокремленим підрозділом спілки. Натомість, членом організації є садівницьке товариство Азбест-1.

Відповідач вказує на те, що підписантом у поданих позивачем Договорі, додатках до Договору актах є керівник СТ Азбест Джаран С. М., що закріплюється печаткою. Білоцерківська міська спілка товариства садівників і городників вважає, що позовні вимоги до спілки є необгрунтованими, недоцільними та не мають підстав розглядатися.

У відповіді на відзив позивач посилається на те, що для укладення договору між постачальником електричної енергії та Садівницьким товариством «Азбест» в особі Білоцерківської міської спілки товариства садівників і городників було надано відповідний пакет документів, в тому числі і свідоцтво про реєстрацію об`єднання громадян № 11 від 12.04.2011 року, виданого Шкарівською сільською радою Білоцерківського району Київської області, Витяг з рішення загальних зборів СТ «Азбест» № 2 вiд 25.03.2012 року, Довідку АБ № 363225 з ЄДРПОУ, статут. За таких обставин Договір про постачання електричної енергії № 190 від 02.11.2012 року укладено на законних підставах. Позивач вказує, що вказаний Договір не був розірваний та є дійсним.

Позивач зазначає, що відповідачем не додано доказів, які б підтвердили що СТ Азбест не перебувало в складі Білоцерківської міської спілки товариства садівників і городників чи було виключене з її складу на момент укладення Договору посилаючись на статті 74 та 86 ГПК України.

Відповідач у своїх запереченнях на відповідь на відзив пише: хоча в договорі зазначено, що від імені споживача він укладений «директором БЦ міськ.спілки тов.садівн. і городн.» Стеблевським А.М., це абсолютно не змінює статус ГО СТ «Азбест» як сторони та споживача у даному договорі. Тим більше, що вказаний договір Стеблевським А.М. не підписувався та не укладався ні в якості представника ГО СТ «Азбест» , ні в якості директора Білоцерківської міської спілки товариства садівників і городників. Вказаний договір підписувався безпосередньо головою правління ГО СТ «Азбест» Джаран Сергієм Миколайовичем, повноваження якого підтверджені відповідним рішенням загальних зборів ГО СТ «Азбест», також договір з боку споживача завірений печаткою цього СТ «Азбест».

Відповідач вказує на те, що згідно з п. 1.7. Статуту ГО СТ «Азбест» є юридичною особою, має свою печатку та штамп; відповідно до п. 2.3. Статуту ГО СТ «Азбест» для здійснення завдань, визначених статутом Товариство має право, зокрема виступати учасником цивільноправових відносин, набувати майнові і немайнові права, користуватись іншими правами, передбаченими законодавством України; положеннями п. 5.1. цього статуту передбачено, що організація відповідно до чинного законодавства може мати власні кошти та інше майно, необхідне для здійснення його Статутної діяльності.

Відповідач наголошує, що згідно з зареєстрованим Статутом ГО СТ «Азбест» є самостійною юридичною особою, та не є чиїмось структурним підрозділом або відділенням, в тому числі відповідача, має право вести самостійну господарську діяльність, наділений цивільною правоздатністю та цивільною дієздатністю. Саме ГО СТ «Азбест» був споживачем електричної енергії та є належним відповідачем у даній справі. Будь-якого відношення Білоцерківське міське товариство садівників і городників до вказаної юридичної особи не має та не згадується в його статутних документах. Відповідач не є майновим поручителем та не несе будь-якої відповідальності щодо зобов`язань ГО СТ «Азбест».

Між тим відповідач додатково зазначає, що згідно з положеннями 3.8.8. Статуту Білоцерківської міської спілки товариства садівників і городників, відповідач не відповідає за зобов`язаннями своїх членів, а члени Організації за зобов`язання відповідача. З урахуванням наведеного, докази членства не є релевантними до предмета даного спору.

Підсумовуючи свою позицію в запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав самих тверджень, що договір укладений СТ «Азбест» в особі відповідача не є достатньо для задоволення позову. Однак будь-яких доказів про наявність зв`язку між СТ «Азбест» та відповідачем позивачем не надано.

[3 - висновки господарського суду]

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про ринок електричної енергії, Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), нормами Цивільного та Господарського законодавства, а також, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини в сфері енергетики.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Приписами ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Згідно п. 1.2.1. ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ст. 193 Господарського кодексу України, яким визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 Закону учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

За пунктом 8.2.6 ПРРЕЕ на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час розгляду справи по суті судом досліджено питання структурних підрозділів відповідача та з`ясовано, що у відповідності до відомостей наявних у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України до складу відповідача входить відокремлений структурний підрозділ Садівницьке товариство Азбест-1 громадська організація, місцезнаходження якої 09108, місто Біла Церква, вулиця Героїв Крут 85, квартира 101 (станом на 2017-2022 рр.).

Відповідно до закону відносини з постачання та користування послугами енергопостачання проводяться на договірних засадах. Обов`язок дотримуватися режиму використання обладнання та сплачувати вартість послуг належить споживачеві. Умови договору узгоджуються саме між споживачем та постачальником, які є підписантами договору, а не будь якими іншими особами. Тому права та обов`язки визначені умовами договору поширюються саме на цих осіб, якщо інше не передбачено цим же таки договором та не узгоджено з третіми особами в передбаченій законом формі. Відповідальність за порушення функціонування ринку електричної енергії несуть особи, котрі порушили нормативно правові акти, а не будь хто інший.

У цьому судовому провадженні суд не ставить під сумнів добросовісність дій позивача щодо пред`явлення позову до спілки садівників, оскільки в договорі зазначено, що споживач здійснює свою діяльність в особі директора БЦ спілки садівників і городників Стеблевського А. М. Водночас, наявні докази напряму не вказують на особу відповідача-спілки.

З наявних в справі матеріалів вбачається, що обраний позивачем відповідач у справі не є споживачем за договором № 190 від 02.11.2012. Будь якими додатками до Договору чи іншими документами не підтверджується факт правонаступництва відповідача чи загалом відношення спілки товариства садівників і городників до Садівницького товариства Азбест.

До складу відповідача в якості структурного підрозділу входить Садівницьке товариство Азбест-1, яке не є тотожною особою відносно споживача за Договором № 190 від 02.11.2012.

Суд доходить до висновку, що акт про порушення не підписували представники відповідача, так само як і не укладали Договір про постачання електричної енергії № 190. Таким чином відповідач не є користувачем послуг позивача в правовідносинах щодо яких подано позов до суду. З цього вбачається, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Суд не досліджує питання дотримання порядку складання акту про порушення, дій комісії з розгляду акту про порушення, оскільки, позов пред`явлено не до споживача, а до особи яка не має стосунку до спірних правовідносин, а сам споживач (Садівницьке товариство "Азбест") не залучено до участі у справі, оскільки не надано достатніх ідентифікаційних відомостей для встановлення цієї особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Також суд зазначає у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.03.2021 у справі №226/817/19 (провадження №61-6327св20) вказано, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному процесуальним законом України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

З огляду на це розглядаючи цей спір суд з`ясував, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог у справі. Відповідач у справі не може в цьому випадку вважатися порушником умов Договору, оскільки не є учасником правовідносин. Суд відмовляє у задоволенні позову.

[4 - підсумки, вирішення питання щодо судових витрат]

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вказану норму, суд вважає за необхідне судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Суд зауважує, що розгляд справ здійснюється відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з положеннями статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи, що положеннями пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, викладення власних позицій.

Принагідно, суд зазначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд бере до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України. Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2022.

Суддя А.Ф. Черногуз