Рішення

від 11.07.2022 по справі 159/405/22

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/405/22

Провадження № 2/159/535/22

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської областіу складі головуючого судді- Лесика В.О.,

за участю секретаря- Бакай Л.О.,

позивача, представника третьої особи

ОСББ «Вікторія-Ковель» Бабенко Н.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи «Волиньнасінтрав» Степанюка Р.М.,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні взалі судув м.Ковеліцивільну справуза позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ковельської міської ради, третя особа, яка незаявляєсамостійнихвимог щодопредметаспоруна стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія Ковель», третя особа, яка незаявляєсамостійнихвимог щодопредметаспоруна стороні відповідачаПриватне акціонернетовариство«Волиньнасінтрав», про визнання незаконним та скасування пункту 14 Рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 14.12.2006,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позовних вимог.

Позивач ОСОБА_2 25.01.2022 звернулась до Ковельського міськрайсуду Волинської області з позовом до виконкому Ковельської міськради Волинської області (далі - відповідач), зазначивши третьою особою, яка ие заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача приватне акціонерне товариство «Волипьнасінтрав», про визнання незаконним та скасування п. 14 рішення відповідача від 14.12.2006 № 517 «Про оформлення права власності будівлі та споруди» (а. сі- 3), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оспорюваним рішенням було оформлено право власності за ЗАТ «Волиньнасінтрав», правонаступником якого є третя особа у справі, на вбудовано - прибудоване нежитлове приміщення пл. 276, 2 кв. м. на першому поверсі буд.

АДРЕСА_1 . Оспорюване рішення вважає

незаконним, так як за абз. 1 п. ЗО ч 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в

Україні» (в ред. за станом на 14.12.2006) виключно на пленарних засіданнях міськради

вирішуються питання прийняття рішень щодо відчудження відповідно до закону

комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, визначення доцільності,

порядку та умов приватизації об`єтів права комунальної власності тощо. Відповідач же,

приймаючи оспорюване рішення, керувався Тимчасовим положенням про порядок реєстрації

прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом від 18.02.2002 № 7/5 МЮ України

(далі - Тимчасове положення). Однак за наказом від 19.05.2005 № 49/5 МЮ України,

зареєстрованим у МЮ України тоді ж за № 532/10 812, до Тимчасового положення було

внесено зміни, а саме: слова «на підставі відповідних рішень виконавчих органів місцевого

самоврядування» п. 1.3 було виключено. Тому вважає, що оспорюване рішення відповідачем

було прийнято з перевищенням повноважень (поза компетенцією), а тому підлягає

скасуванню з поверненням сторін у попередній стан. За рішенням виконкому Ковельської

міськради народних депутатів від 31.07.1994 № 184 «Про затвердження актів державних

комісій по прийняттю в експлуатацію новозбудованих об`єктів» було затверджено акт

державної комісії по прийняттю в експлуатацію 20 - ти квартирного житлового будинку по

АДРЕСА_1 із вбудовано - прибудованим

приміщенням на замовлення дирекції об`єднання «Волиньнасінтрав» заг. пл. житлової

частини - 1 062, 93 кв. м., у т. ч. житл. пл. - 644, 12 кв. м.; вбудовано - прибудовані

приміщення - перукарня та фотоательє - заг. пл. 314, 68 кв. м., у т. ч. робочою площею - 173,

05 кв. м.. Факт існування об`єкта нерухомості із зазначенням його теххарактеристик є

техпаспорт, якого не було виготовлено на момент прийняття будинку у експлуатацію. Цим

рішенням було відчужено нежитлове приміщення пл. 276, 2 кв. м. на першому поверсі

вказаного вище будинку та при цьому техдокументація щодо відчужуваного майна -

відсутня. 01.03.05 р. у буд. АДРЕСА_1

було створене ОСББ «Вікторія - Ковель» (далі - ОСББ). Оспорюваним рішенням відповідача

було відчужено приміщення, належні ОСББ «Вікторія - Ковель» проти волі останнього.

Покликаючись на ч. 1 ст. 2, абз. абз. 2, 4 ч. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію

державного житлового фонду», п. п. 1, 2 Положення про порядок передачі в комунальну

власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або

в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого Постановою

КМ України від 06.11.95 р. № 891, зазначає, що буд.

АДРЕСА_1 не було передано ні у комунальну власність, ні до ФДМ України.

Тому і з цієї підстави вважає передачу відповідачем третій особі у власність спірного майна

незаконною. Покликаючись на ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного

житлового фонду», рішення КС України № 4 - рп/2004 від 02.03.04 р., зазначає, що вона є

власником кв. АДРЕСА_1 у вказаному вище житловому будинку, співвласником допоміжних

приміщень та інших приміщень будинку. Оспорюване рішення порушує її право спільної

сумісної власності на вказані вище приміщення. А тому, покликаючись на ч. 1 ст. 391, ч. 1 ст.

387 ЦК України, просить позов задовольнити.

Рух справи в суді.

За ухвалою судді від 28.01.2022 позовна заява була залишена без руху (а. с. 9).

24.02.2022 позивачем усунуто недоліки позовної заяви та подано одночасно позовну заяву уточнену, де одним із учасників зазначено додатково третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача - ОСОБА_3 (а. с. 12 -18).

Позовні вимогив уточненійпозовній заявіполягають упроханні визнаннянезаконними таскасування:

- п. 14 рішення відповідача від 14.12.2006 № 517 «Про оформлення права власності будівлі таспоруди»,яким визнанотаке правоза ЗАТ«Волиньнасіитрав»;

- свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.12.2016, що видане на підставі оспорюваного вище вказаного рішення відповідача, та додатково обґрунтовано тим, що за рішенням виконкому Ковельської міськради народних депутатів від 23.06.1988 № 151 виділено Волинській обласній міжгосподарській спеціалізованій насіннєвій станції по багаторічних травах земельну ділянку по АДРЕСА_2 , пл. 0, 19 га для будівництва 20 - ти квартирного житлового будинку з вбудовано - вмонтованим фотоательє та перукарнею. У 1993 р. межі земельної ділянки винесено в натуру для будівництва державних і кооперативних будівель. Квартири у новозбудованому житловому будинку були надані у власність працівникам об`єднання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та працівникам «Ковельбудіндустрія» як забудовника. При передачі частини житлового будинку за оспорюваним рішенням відповідач ОСББ до відома не ставив. За договором купівлі - продажу від 27.08.18 р., укладеним ЗАТ «Волиньнасіитрав», правонаступником якого є ПАТ «Волиньнасіитрав», та третьою особою у справі - ОСОБА_3 , останньому передано вбудовано - прибудоване житлове приміщення заг. пл. 276, 2 кв. м., що розташоване на першому поверсі вказаного вище житлового будинку. Вважає, що як оспорюване рішення відповідача, так і вказаний вище договір купівлі -продажу порушує її права як співвласника багатоквартирного житлового будинку, а право власності третьої особи у справі - ОСОБА_3 - на спірне майно (об`єкт вказаного вище договору купівлі - продажу) підлягає припиненню. Покликаючись на Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення, затверджене Постановою КМ України від 05.08.92 р № 449, судову практику, Тимчасове положення, Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, зазначає, що одним із обов`язкових документів для реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна тощо, є техпаспорт, якого, однак, на момент прийняття будинку у експлуатацію не було. Зазначає, що при приватизації квартир у вказаному вище житловому будинку у спільну власність власників квартир перейшли також і всі допоміжні приміщення, у т. ч. - спірне. Питання передачі останнього у власність може вирішуватись лише зі згоди і відома співвласників багатоквартирного житлового будинку. Покликаючись на ст. ст. 317, 392, 386 - 388, 391, 393, 1 212, 1 213, 15 ЦК України, просить уточнені (збільшені) позовні вимоги задовольнити.

За ухвалою судді від 23.03.2022 провадження у справі відкрито головуючим - суддею Шергіною Ю.О. (а. с. 52, 53).

Копію ухвали судді від 23.03.2022 і копію позовної заяви з доданими до неї документами третьою особою - юридичною особою - отримано 31.03.2022 (а. с. 60).

За ухвалою судді від 18.05.2022 провадження у справі прийнято головуючим - суддею Лесиком В.О. (а. с. 68).

За ухвалою суду від 01.06.2022 до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача залучено ОСББ (а. с. 69).

За ухвалою суду від 24.06.2022 справу призначено до судового розгляду (а. с. 89).

Позиція учасників судового розгляду.

Відзиву та пояснень від третіх осіб щодо позову до суду не надійшло, хоча у заяві від 24.06.2022 треті особи зазначили про заперечення проти позову (а. с. 76, 77).

У судовому засіданні сторона позивача свої позовні вимоги (уточнені) підтримала у повному обсязі, обгрунтувала їх доводами, наведеними вище. Попередньо - 24.06.22 р. -позивачем подано до суду заяву про заперечення щодо застосування до спору строку позовної давності як підстави у відмови у задоволенні позову з огляду на те, що доказів пропуску нею строку позовної давності не наведено. Зазначає, що про порушення свого права вона дізналась у лютому 2019 року, коли як голова ОСББ не отримала відповіді на свою вимогу, адресовану керівнику ПрАТ «Волиньнасьтрав» Степанюку М.М., про передачу ментів на вказаний вище житловий будинок і здійснення ремонту (а. с. 78, 79). Після отримання 13.02.2019 інформації з Держреєстру вона встановила, що власником спірного майна після ЗАТ «Волиньнасінтрав» є ОСОБА_3 і мало місце оспорюване рішення. Тому вважає, що строк позовної давності слід відраховувати не раніше 13.02.2019, однак, разом з тим, просить визнати причини пропуску нею строку позовної давності, яких, однак, не вказує, поважними.

В судовому засідані позивач і її представник та позивач, як представник третьої особи на стороні позивача ОСІБ «Вікторія-Ковель» заявлені її уточнені позовні вимоги підтримали повністю та прохали їх задоволити з підстав викладених в позові.

Представник третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 позов не визнав та в його задоволені просив відмовити за безпідставністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмово повідомив про розгляд справи у його відсутності. В задоволені позову просив відмовити з підстав пропущення строку позовної давності.

Фактичні обставинисправи,встановленісудом.

Позивач як ОСОБА_4 за дошлюбним прізвищем - з 20.03.2007 є співвласницею кв. АДРЕСА_3 (а. с. 65, 86, 87). Право приватної власності на 1/3 вказаної вище квартири позивач набула в порядку спадкування згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11.08.2000, а останнє видане з врахуванням свідоцтва про право власності від 04.10.1995, виданого спадкодавцю ТЗТ «Волиньнасінтрав», що стверджується копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №13937057, виданого 20.03.2007 КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації». Тобто позивач, дійсно, є співвласницею квартири у тому житловому будинку, у якому знаходиться вбудовано - прибудований спірний майновий об`єкт. Приватизація ж цієї квартири до успадкування її позивачем мала місце 04.10.1995 згідно з положеннями Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

У 1988 році було виготовлено будівельний паспорт на забудову забудовником -Волинською обласною міжгосподарською спеціалізованою насіннєвою станцією по багаторічних травах - земельної ділянки для будівництва 20 - ти квартирного жилого будинку з вбудовано - прибудованими фотоательє і перукарнею у кв. АДРЕСА_2 , що стверджується копією такого паспорта (а. с. 33, 35 - 51). Таким чином забудовником 20 - ти квартирного житлового будинку, співвласницею квартири у якому є позивач, та вбудовано - прибудованих приміщень виступала юридична особа - Волинська обласна міжгосподарська спеціалізована насіннєвою станція по багаторічних травах.

20 - ти квартирний житловий будинок АДРЕСА_1 з вбудовано - прибудованими приміщеннями (приміщення перукарні і фотоательє заг. пл. 314, 68 кв. м.) на замовлення дирекції об`єднання «Волиньнасіньтрави» було прийнято у експлуатацію за рішенням виконкому Ковельської міськради народних депутатів від 31.07.1993 № 184 «Про затвердження актів державних комісій по прийняттю в експлуатацію новозбудованих об`єктів», що стверджується копією архівного витягу від 13.11.2006 № 928/1.14 (а. с. 5). При цьому у рішенні вирізнено загальну та житлову площу житлового будинку як новозбудованого об`єкту і загальну та робочу площу вбудовано - прибудовагих приміщень, що вказує на те, що спірним вбудовано - прибудованим приміщенням не приналежне функціональне призначення допоміжного приміщення житлового будинку.

У подальшому, як слідує з копії розпорядження Ковельського міського голови №569 від 07.12.2004 «Про затвердження актів приймання - передачі житлових будинків», керуючись Законами України: «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності»; Положенням про порядок передачі об`єктів права державної та інших форм власності у комунальну власність м.Ковеля, затвердженим рішенням Ковельської міськради №14/21 від 12.12.2003, зокрема, було затверджено акти приймання - передачі у комунальну власність держмайна, серед якого -житловий будинок по АДРЕСА_1 .

01.03.2005 було утворене ОСББ «Вікторія - Ковель», місцезнаходження якого - м.

Ковель Волинської області, вул. Володимирська, 4 «а», що стверджується копією виписки з

єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААА №

168452 (а. с. 6). Вказана вище обставини учасниками справи не оспорюється.

З 25.07.2009 головою ОСББ було обрано позивача, що стверджується копією протоколу № 2 зборів членів ОСББ «Вікторія - Ковель» від 25.07.2009, що міститься у матеріалах оглянутої у судовому засіданні інвентаризаційної справи КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» на буд. АДРЕСА_1 , з кад. № 492 (далі - інвентаризаційна справа).

За оспорюваним рішенням відповідача № 517 від 14.12.2006 «Про оформлення права власності будівлі та споруди», останній, дійсно, керуючись Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Тимчасове положення), затвердженим наказом МЮ України від 18.02.2002 № 7/5 і зареєстрованим у МЮ України 18.02.2002 за № 157/6 445, вирішив оформити право власності за ЗАТ «Волиньнасінтрав» на вбудовано - прибудоване нежитлове приміщення пл. 276,2 кв. м. на 1 - му поверсі по АДРЕСА_1 , що стверджується копією архівного витягу від 31.05.2021 № 49/1.14 (а. с. 22) та архівним витягом від 28.03.2022 № 27/1.14 (а. с. 63).

Тимчасове положення, що втратило чинність на підставі наказу МЮ України №1844/5 від 14.12.2012, визначало порядок проведення державної реєстрації права

власності на об`єкти нерухомого майна, зокрема.

Як слідує з матеріалів оглянутої у судовому засіданні інвентаризаційної справи, ЗАТ «Волиньнасінтрав» 06.11.2006 зверталось до КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» з листом №81 від 05.10.2006 про виготовлення техдокументації та права власності на 1 - й поверх нежнтлового приміщення багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 (аркуш інв. справи 2).

25.12.2006 КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» було виготовлено

техпаспорт на вбудовано - прибудоване нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане вище право власності юридичної особи - ЗАТ «Волиньнасінтрав» - було у подальшому зареєстровано реєстратором. Так за рішенням реєстратора ЗАТ «Волиньнасінтрав» значиться власником об`єкта: вбудовано - прибудоване нежитлове приміщення пл. 276, 2 кв. м. на 1 - му поверсі за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Ковельської міськради Волинської області від 14.12.2006 № 517 (аркуш інв. справи 21).

У подальшому і ПАТ «Волиньнасінтрав» як правонаступник Волинського обласного сільськогосподарського акціонерного товариства закритого типу по виробництву і реалізації насіння кормових культур «Волиньнасінтрав» 21.05.2013 зверталось до КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» з листом №15 від 21.05.2012 про виготовлення техпаспорта на об`єкт нерухомого майна - вбудовано - прибудованого нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (аркуш інв. справи 24, 27-54).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Аналізуючи вище наведені документи, суд, таким чином, прийшов до висновку, що своїм оспорюваним рішенням відповідач не здійснив відчудження спірного майна на користь третьої особи протиправно - без згоди ОСББ, так як спірне майно не має ознак (функції) допоміжного приміщення житлового будинку, у якому створено ОСББ, а є нежилим приміщенням - окремим об`єктом нерухомості.

Крім того суд зауважує, що покликання позивача на порушення її майнового права порушенням прав ОСББ оспорюваним рішенням засобом неотримання відповідачем згоди ОСББ на відчудження спірного майна, не може бути підставою для задоволення позову, так як ОСББ як юридична особа має право на захист своїх прав у випадку, якщо вважає їх порушеними, а позивач у справі не виступає представником ОСББ.

Щодо доводів позивача про прийняття відповідачем оспорюваного рішення поза межами своєї компетенції, суд зауважує про таке.

Законодавчо визначено, що правовою формою діяльності органів місцевого самоврядування є видання ними нормативно - правових актів та правових актів індивідуальної дії.

У ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, зокрема, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Дійсно згідно із абз. 1 п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в

Україні» у її редакції, чинній за станом на 14.12.2006, виключно на пленарних засіданнях

міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження

відповідно до закону коммунального майна; затвердження місцевих программ приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажуякого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Однак оспорюване рішення не стосується жодної з перерахованих у цьому пункті

дій (рішень) органу місцевого самоврядування, тому оспорюване рішення не є рішенням

щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Щодо доводів позивача про порушення її цивільного права оспорюваним рішенням відповідача, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною 2 ст. 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче - огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до Конституції України всі суб`єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т. ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою співвласників.

Статтею 16 ЦК Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень указаних вище норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ч.1 ст.393 ЦК України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

У справі, що розглядається, суть позовних вимог зводиться до оскарження рішення виконкому Ковельської міськради Волинської області, яким вирішувалося питання оформлення права власності на спірні приміщення, та на підставі якого видано оспорюване свідоцтво про право власності на майно та у подальшому проведено державну реєстрацію права власності, чим, на думку позивача, порушено її цивільно - правове майнове право як співвласника спільного майна багатоквартирного будинку.

Отже між сторонами у справі існує спір про право, тобто, приватноправовий спір, який підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Приватизація квартири, належної позивачеві в порядку спадкування з 2 000 р., мала місце у 1995 р. за положеннями ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,

За вимогами ч. 2 ст. 10 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», за якою власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку,.технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - не приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартнрні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Такі висновки підтверджуються й у рішеннях Констюуційного Суду України, а саме, у рішенні від 02 березня 2004 року у справі N 4 - рп/2004 про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та про офіційне тлумачення положень статей 1,10 цього Закон} (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), у якому зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

У рішенні від 09 листопада 2011 року у справі N 14 - рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення.

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно -правових відносин.

На час приватизації квартири, співвласником якої нині є позивач, що мало місце

04.10.1995, було чинним Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність

громадян, затверджене наказом Держкому України по житлово - комунальному господарству

від 15.09.1992 N56, що втратило чинність на підставі Наказу Міністерства

з питань житлово-комунального господарства N396 16.12.2009, у п.17 якого прямо вказувалось, що нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово -комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Порядок передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність визначається КМ України.

З наведених норм убачається, що у житлових будинках можуть бути як допоможні, так і нежилі приміщення, що мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно - правових відносин, до житлового фонду не входять (ч. З статті 4 ЖК Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення це виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно - правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання.

Суд вважає встановленим, що спірне приміщення є нежитловим зі стадії проектування житлового будинку і призначалось для потреб непромислового характеру, використовувалось як самостійний об`єкт нерухомості, а, відтак, не є допоміжним.

Таким чином при реалізації права на приватизацію державного житлового фонду спадкодавці успадкованої позивачем квартири жодним чином не мали правових підстав приватизувати спірне майно як майно, означене у ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та факт подальшого визнання права власності на останнє за третьою особою на підставі оспорюваного рішення, відповідно, не має жодного стосунку до сфери дійсних чи гаданих майнових прав позивача. Тому вимоги позивача є безпідставними і її майнове право оспорюваним рішенням не порушене. Доказів на підтвердження доводів протилежного стороною позивача суду не надано.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Щодо порушеного відповідачем питання про застосування строку позовної давності, то суд вважає за доцільне зазначити таке.

Згідно із ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність у 3 роки.

Як слідує із положень ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня. Коли особа могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно з матеріалами оглянутої у судовому засіданні інвентаризаційної справи, позивач як голова ОСББ 20.08.2018 звернулась до КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» з листом від 20.08.2018 про ознайомлення з інвентаризаційною справою.

Таким чином про прийняття відповідачем оспорюваного рішення позивачеві могло

бути відомо ще 20.08.2018. Тому доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної

давності з покликанням на те, що про прийняття оспорюваного ним рішення позивачеві було

відомо більше 3 - років заслуговують на увагу, однак, суд зауважує, що позовна давність

застосовується лише за наявності порушення права особи, суд застосовує позовну давність

лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги.

Однак суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог та, відповідно, до застосування положень про позовну давність.

На підставі ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати підлягають залишенню за нею.

Керуючись ст.ст.10, 12, 76, 78, 81, 89, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.16, 257, 261, 267, 369, 382, 393 ЦК України, ст.ст.16, 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 1, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд, -

У Х В А Л И В :

в позові ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ковельської міської ради, третя особа, яка незаявляєсамостійнихвимог щодопредметаспоруна стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія Ковель», третя особа, яка незаявляєсамостійнихвимог щодопредметаспоруна стороні відповідачаПриватне акціонернетовариство«Волиньнасінтрав», про визнання незаконним та скасування пункту 14 Рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 14.12.2006 - відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач Виконавчий комітет Ковельської міської ради Волинської області, ЄДРПОУ 04051313, адреса: 45008, м.Ковель Волинської області, вул.Незалежності, 73.

Третя особа на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія Ковель», ідентифікаційний код юридичної особи 33378776, адреса: 45000, м.Ковель Волинської області, вул. Володимирська, 4А.

Третя особа на стороні відповідача - Приватне акціонернетовариство«Волиньнасінтрав», ідентифікаційний код 00721283, адреса: 45005, м.Ковель Волинська область, вул.В.Кияна, 65.

Повний текст рішення складено та підписано без його проголошення 19 липня 2022 року.

Головуючий: В.О.Лесик