Ухвала

від 23.02.2023 по справі 159/405/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 159/405/22

провадження № 61-585ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ковельської міської ради, треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія - Ковель», Приватне акціонерне товариство «Волиньнасінтрав», ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування пункту 14 Рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 14 грудня 2006 року,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ковельської міської ради, треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія - Ковель» (далі - ОСББ «Вікторія - Ковель»), Приватне акціонерне товариство «Волиньнасінтрав» (далі - ПрАТ «Волиньнасінтрав»), ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування пункту 14 Рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 14 грудня 2006 року відмовлено.

У січні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті відправлена до Верховного Суду 06 січня 2023 року.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2023 року заявнику поновлено строк на касаційне оскарження судового рішення, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків. Запропоновано заявнику надати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України; уточнити касаційну скаргу, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та направити на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судустрок ОСОБА_1 направила матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного судуу складі Верховного Суду від 19 січня 2023 року, вважаючи, що вимоги ухвали виконано.

Однак, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2023 року виконано ОСОБА_1 не у повному обсязі, оскільки у касаційній скарзі на порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявником не зазначено підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).

Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

В уточненій редакції касаційної скарги, поданої на виконання ухвали Касаційного цивільного судуу складі Верховного Суду від 19 січня 2023 року, ОСОБА_1 посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме те, що судами не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), проте не зазначає, які саме докази не досліджено судами.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Отже, посилаючись на вказані вище підстави касаційного оскарження, ОСОБА_1 не виконано умови пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - не заявлено жодну з підстав касаційного оскарження передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що їй невідомі висновки Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Проте, Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що у випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.

Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Згідно із частиною третьою статті 185, частиною другою статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Оскільки у відведений судом строк, станом на 23 лютого 2023 року, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2023 року заявником не виконано, що перешкоджає Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року потрібно вважати неподаною та повернути.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина сьома статті 185 ЦПК України).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ковельської міської ради, треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія - Ковель», Приватне акціонерне товариство «Волиньнасінтрав», ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування пункту 14 Рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 14 грудня 2006 року вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець