Рішення

від 19.07.2022 по справі 400/3436/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2022 р. № 400/3436/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001, до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний центр «Вихідного дня», пров. Базарний, 2 А, смт. Криве Озеро, Первомайський район, Миколаївська область, 55104, про:стягнення заборгованості в сумі 59281,91 грн.,ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністртаивним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний центр «Вихідного дня» адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 58940,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 341,91 грн.

Ухвалою від 21.05.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інваліді зазначило, що за підсумками 2020 року відповідач не виконав норматив по працевлаштуванню 1 особи з інвалідністю виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу на підприємстві, у зв`язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати нарахована пеня.

Відповідач надав відзив, в якому зазначив, що позивачем не вірно було проведено розрахунок сума коштів адміністративно-господарських санкцій відповідача, із невірним застосуванням пункту 12 Інструкції і ч. 1 ст. 20 Закону України № 875, а саме: відповідач проведено розрахунок суми коштів адміністративно-господарських санкцій відповідача із застосуванням середньооблікової кількість штатних працівників облікового складу (що не передбачено жодним нормативним документом), а не із врахуванням кількості працюючих осіб, як це передбачено пунктом 12 Інструкції та ч. 1 ст. 20 Закону України № 875.

Крім того, до відповідача на підставі ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, у зв`язку із форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) передбаченими ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Ухвалою від 19.07.2022 року суд замінив позивача у справі Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів на його правонастианика Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі також позивач).

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (далі та раніше за текстом Закон України № 875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів.

На виконання вимог законодавства відповідачем у 2020 році було створено 1 робоче місце для осіб з інвалідністю, фактично в 2020 році працювало 0 осіб з інвалідністю.

У відповідності до ст. 20 Закону України № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації, громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У зв`язку з не виконанням нормативу по працевлаштуванню 1 особи з інвалідністю, згідно поданого звіту форми № 10-ПІ, позивач застосував до відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 58940,00 грн., а у зв`язку із не сплатою вказаної суми до 14.05.2021 року позивачем нарахована пеня в сумі 341,91 грн. Загальна сума боргу: 59281,91 грн.

Частиною 1 ст. 18 Закону України № 875 передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відтак, статтею 18 Закону України № 875 не встановлено правил, за якими підприємство було б зобов`язане самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, ч. 3 ст. 18 Закону України № 875 чітко визначені обов`язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року № 5067-VI передбачено, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

При цьому, у зв`язку з прийняттям даного Закону відмінено норму щодо обов`язкової щомісячної подачі звітів про наявність вільних робочих місць.

У відповідності до п. 5 Розділу І Порядку «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316 (у редакції від 07.02.2017 року), форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згідно з п. 1.1. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42, форма № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

Отже, вказане свідчить про наявність у роботодавця обов`язку виділяти та створювати робочі місця для осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, а також повідомляти уповноважені органи про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство осіб з інвалідністю для працевлаштування. Звіт форми № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, де датою відкриття є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладено новий трудовий договір з найманим працівником.

За даними відповідача, протягом 2020 року на товаристві було створено 1 робоче місце, але не працевлаштовано жодної особи з інвалідністю.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем у 2020 році неодноразово подавалася звітність до центру зайнятості форми 3-ПН та проінформовано центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Докази безпідставної відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування у матерыалах відсутні.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач вживав заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі № 820/2124/16, від 04.07.2018 року по справі № 818/521/16, від 11.09.2018 року у справі № 812/1135/18, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з наведенним, відповідачем вжито усіх необхідних заходів для створення робочих місць та працевлаштування необхідної кількості осіб з інвалідністю в порядку вимог ст. 19 Закону України № 875.

Відповідно до ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не доведено суду вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання (як того вимагають приписи ст. 218 Господарського кодексу України), що є підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин у вигляді застосування адміністративно-господарських санкцій.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 241 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 20917114) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний центр «Вихідного дня» (пров. Базарний, 2 А, смт. Криве Озеро, Первомайський район, Миколаївська область, 55104, код ЄДРПОУ 42759185) загальної суми заборгованості 59281,91 грн, з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 58940,00 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 341,91 грн. відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.07.2022 року.

Суддя О.В. Малих