Постанова

від 24.04.2023 по справі 400/3436/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/3436/21Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.

суддів: Крусяна А.В. , Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі №400/3436/21 за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний центр «Вихідного дня» про стягнення заборгованості

У С Т А Н О В И В:

18.05.2021 Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний центр «Вихідного дня» заборгованість у загальному розмірі 59281,91грн., з яких 58940грн. адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, 341,91грн. пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у 2020 році Товариством з обмеженою відповідальністю «Діагностичний центр «Вихідного дня» не виконано норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідач з позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю неправильно розраховано суму адміністративно-господарських санкцій. Також, відповідач акцентував увагу на дії карантинних обмежень, пов`язаних із поширенням на території України коронавірусу COVID-19, що, на думку суб`єкта господарювання, виключає можливість застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

15.07.2021 Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Миколаївського окружного адміністративного суду подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що ТОВ «Діагностичний центр «Вихідного дня» не вчинено усіх залежних від нього дій для недопущення господарського правопорушення. При цьому, введення карантинних обмежень, пов`язаних із поширенням на території України коронавірусу COVID-19, не впливає на обов`язок роботодавця виконати норматив робочих місць із працевлаштування осіб з інвалідністю. Однак, такого обов`язку ТОВ «Діагностичний центр «Вихідного дня» виконано не було, як і не було подано до центру зайнятості відповідної звітності за формою № 3-ПН. Також, позивач зазначав про правильність розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі № 400/3436/21 у задоволенні позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовлено.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав про те, що відповідачем у 2020 році неодноразово подавалася звітність до центру зайнятості форми 3-ПН та проінформовано центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Отже, ТОВ «Діагностичний центр «Вихідного дня» вжито усіх заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

Не погодившись із рішенням окружного адміністративного суду Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подано апеляційну скаргу, у якій вказано про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим позивач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження звітування у 2020 році відповідача перед державною службою зайнятості стосовно наявності вакантного місця для працевлаштування особи з інвалідністю, а також доказів щодо створення такого робочого місця. Як вказує позивач, ТОВ «Діагностичний центр «Вихідного дня» не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Означене, на думку Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вказує про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Зокрема, колегію суддів установлено, що 09.04.2021 ТОВ «Діагностичний центр «Вихідного дня» до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подано звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік (форм № 10-ПОІ річна).

З вказаною звітністю, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 25 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0 осіб; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників 1473,5 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника 58,9тис.грн.; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 29,5тис.грн.

Згідно із доданим позивачем до позову розрахунком суми позову, ТОВ «Діагностичний центр «Вихідного дня» не сплачено в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції у розмірі 58940грн. за не працевлаштування 1 особи з інвалідністю в 2020 році.

За несвоєчасну сплату ТОВ «Діагностичний центр «Вихідного дня» адміністративно-господарських санкцій за 2020 рік позивачем нараховано пеню в сумі 341,91грн.

Вважаючи, що ТОВ «Діагностичний центр «Вихідного дня» не вжито всіх заходів протягом 2020 року для виконання нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю позивач звернувся до суду з даним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Частинами першою та третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно із частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Вищенаведеною нормою визначено підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Так, суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Згідно із пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу").

На виконання приписів пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" Міністерством соціальної політики України винесено наказ № 316 від 31.05.2013, яким затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

В контексті положень Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Із системного аналізу вищезазначених законодавчих приписів убачається, що законодавцем чітко визначено обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця;

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Поряд з цим, колегія суддів відмічає, що законодавчими нормами, якими врегульовано спірні правовідносини, не встановлено обов`язку підприємств подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю.

Згідно із положеннями законодавства, форма 3-ПН подається одноразово не пізніше 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії.

Водночас, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця.

Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Отже, на підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення відповідних робочих місць та інформування про таку кількість створених робочих місць органів працевлаштування. В свою чергу, закон не покладає на вказаних суб`єктів господарювання обов`язку із здійснення самостійного пошуку працівників осіб з інвалідністю.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 13.05.2021 у справі № 260/554/19, від 08.03.2023 у справі № 320/2609/19.

Як установлено судом апеляційної інстанції, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за звітний 2020 рік ТОВ «Діагностичний центр «Вихідного дня» становила 25 осіб.

У зв`язку з чим, на підприємстві було створено 1 робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю.

Натомість, як установлено апеляційним судом, у межах спірного періоду на створене робоче місце не було працевлаштовано особу з інвалідністю.

Згідно із наявним у матеріалах справи листом Кривоозерської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості від 26.04.2021 №67-04-18/417, ТОВ «Діагностичний центр «Вихідного дня» не надавало у 2020 році звітність (відомості) про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування інвалідів з урахуванням вимог п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013.

Апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження звітування ТОВ «Діагностичний центр «Вихідного дня» перед центром зайнятості щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Установлені колегією суддів фактичні обставини свідчать про неправильність висновків суду першої інстанції стосовно того, що ТОВ «Діагностичний центр «Вихідного дня» подавало до центру зайнятості звітність за формою №3-ПН, оскільки будь-яких доказів на їх підтвердження матеріли справи не містять.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в межах спірного періоду ТОВ «Діагностичний центр «Вихідного дня» не виконано вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже, апеляційної суд зазначає, що в спірних правовідносинах в діях ТОВ «Діагностичний центр «Вихідного дня» наявний склад правопорушення, за вчинення якого Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій, у зв`язку з чим позовна заява Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю підлягає задоволенню.

При цьому, апеляційний адміністративний суд уважає необгрунтованими доводи відповідача відносно неправильного розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, оскільки, як правильно зазначено позивачем, визначальною складовою для її розрахунку є саме середньооблікова кількість штатних працівників за звітний рік, яким встановлено інвалідність, а не кількість працюючих осіб.

Отже, за наслідками дослідження наявного у матеріалах справи розрахунку, колегія суддів зазначає, що Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю правильно визначено суму адміністративно-господарських санкцій.

Установлені в межах апеляційного розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини справи у повному обсязі спростовують наведені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновки та доводи відповідача.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.

Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 2 якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відтак, у зв`язку із тим, що викладені в рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі №400/3436/21 висновки не відповідають обставинам справи, суд апеляційної інстанції уважає за необхідне його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі №400/3436/21 скасувати.

Прийняти у справі нове судове рішення.

Адміністративний позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний центр «Вихідного дня» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний центр «Вихідного дня» (55104, Миколаївська область, Кривоозерський район, смт.Криве Озеро, пров.Базарний,2А, код ЄДРПОУ 42759185) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (54005, м.Миколаїв, вул.Потьомкінська,17, код ЄДРПОУ 20917114) заборгованість у загальному розмірі 59281 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті вісімдесят одна)грн. 91коп., з яких 58940 (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок)грн. адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, 341 (триста сорок одна)грн. 91коп. пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач Димерлій О.О.Судді Крусян А.В. Танасогло Т.М.