Рішення

від 18.07.2022 по справі 420/5398/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5398/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представника позивача адвоката Ситника О.П. (в режимі відеоконференції), представника відповідача Тарановського Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю Агропромисловий комплекс САВРАНЬ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю Агропромисловий комплекс САВРАНЬ звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2022 року №236315320718.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 29 грудня 2021 року по 05.01.2022 року ГУ ДПС в Одеській проведена документальна позаплановf виїзна перевірка ТДВ "АПК "САВРАНЬ" код ЄДРПОУ 30901298, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із постачальниками ТОВ «Завод біодобрив «Тривко», код за ЄДРПОУ 31370953, та ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив», код за ЄДРПОУ 41230391, за період з 01.09.2020 по 30.11.2021. За результатами перевірки було складено Акт перевірки № 549/15-32-07-18/30901298 від 13 січня 2022 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ "АПК "САВРАНЬ".

На підставі зазначеного Акту 09 лютого 2022 року ГУ ДПС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №236315320718 про збільшення грошового зобов`язання ТДВ "АПК "САВРАНЬ" з податку на додану вартість на суму 720000,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 180000,00 грн.

Позивач вказав, що фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про неможливість підтвердити господарську операцію, а саме: придбання у ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» добавки органічної. Так, контролюючим органом зазначено про те, що ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» не придбавалась сировина для виробництва органічної добавки, яка в подальшому була реалізована позивачу.

З таким висновком позивач не погоджується, оскільки з вини посадових осіб контролюючого органу не було перевірено походження товару, який реалізовано позивачу ТОВ «Завод біодобрив «Тривко».

Так, в акті перевірки, серед іншого зазначено, що ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» видав сертифікат якості на добавку органічну ТУ У 20.1-31370953002:2017.

Відповідно до відомостей, які позивач отримав на запит від ТОВ «Завод біодобрив «Тривко», вбачається, що біодобрива виробляються у відповідності до ТУ У 20.1- 31370953002:2017. Та саме контролюючий орган, а не позивач, мав би перевіряти технологію виробництва біодобрива.

ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» було надано позивачу вичерпні документи на виробництво та визнання їх державними органами влади України.

Позивач зазначив, що відсутність інформації у контролюючого органу стосовно специфіки виробництва ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» біологічної добавки не може бути підставою для прийняття висновків про неможливість здійснення господарської операції.

Позивач вважав, що контролюючий орган мав самостійно перевірити виробника на предмет його діяльності та з`ясування обраної ним сировини для виробництва біодобрив, що були реалізовані позивачу.

Позивач вказав, що в ході перевірки ним надавалися відповідні договори поставки, накладні, платіжні доручення, акти використання, сертифікати якості.

Ухвалою від 11.04.2022 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою від 21.06.2022 року суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про допит свідка.

Протокольною ухвалою від 21.06.2022 року суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 07.07.2022 року на 10:30 год., з`явилися представник позивача (в режимі відеоконференції) та представник відповідача.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав позов необґрунтованим. 11.05.2022 року представник відповідача надав письмовий відзив на позов, у якому зазначив, що за результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ "Завод біодобрив "Тривко", код за ЄДРПОУ 31370953, за період з 01.09.2020 року по 30.11.2021 року було встановлено, що надана товарно-транспортна накладна складена з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, а саме: у товарно-транспортній накладній відсутні строки та графи «вантажно-розвантажувальні операції», що унеможливлює встановлення часу прибуття та вибуття, відомості щодо навантаження та розвантаження, підпис відповідальної особи, яка контролювала вантажно-розвантажувальні роботи.

Також відповідач зазначив, що на ТОВ "Завод біодобрив "Тривко" відсутня достатня кількість персоналу для здійснення господарської діяльності підприємства в таких обсягах.

Протягом 2020-2021 років ТОВ "Завод біодобрив "Тривко" не сплачувало до державного бюджету податок на додану вартість.

На підприємстві ТОВ "Завод біодобрив "Тривко" відсутні основні засоби та виробничі потужності для здійснення господарської діяльності підприємства по виробництву органічних добавок.

Відповідач вказав, що при аналізі придбаних ТОВ "Завод біодобрив "Тривко" товарів (робіт, послуг) неможливо визначити сировину, з якої виробляється продукція, реалізована ТДВ «Агропромисловий комплекс «Саврань» - добавка органічна. За даними виписаних та отриманих податкових накладних ТОВ "Завод біодобрив "Тривко" вбачається невідповідність у номенклатурі придбаних та реалізованих товарів.

Також відповідач зазначив, що всі зіпсовані продукти харчування реалізуються для ТОВ "Завод біодобрив "Тривко" за цінами свіжих овочів та фруктів, реалізованих іншим покупцям, тому, на думку відповідача, вони не можуть бути сировинною базою для виробництва органічних добавок.

Враховуючи викладене, неможливо дослідити, яким чином вироблялась ТОВ "Завод біодобрив "Тривко" продукція - добавка органічна, з якої сировини, та якими засобами виробництва. У зв`язку з цим неможливо підтвердити господарську операцію - отримання ТДВ «Агропромисловий комплекс «Саврань» добавки органічної 12 куб.м, зазначеної в податковій накладній від 23.09.2020 №22 та видатковій накладній від 07.12.2020 №200.

У ході проведення перевірки наданих ТДВ «Агропромисловий комплекс «Саврань» документів бухгалтерського та податкового обліку, аналізу укладених правочинів, які висвітлюють взаємовідносини між ТОВ "Завод біодобрив "Тривко" та ТДВ «Агропромисловий комплекс «Саврань», на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству, у зв`язку з відсутністю у ТОВ "Завод біодобрив "Тривко" необхідних матеріально-технічних, трудових можливостей та сировинної бази для здійснення операцій з реалізації добавки органічної та відповідно до сукупності очевидних даних щодо не провадження реальної економічної діяльності ТОВ "Завод біодобрив "Тривко", встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій з реалізацій добрив ТОВ "Завод біодобрив "Тривко" та адресу ТДВ «Агропромисловий комплекс «Саврань».

Наданий до перевірки Акт про використання мінеральних органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин хоча і відповідає зовнішнім формальним ознакам, проте не відображає реального руху товарно-матеріальних цінностей, тобто є недостовірним, дефектним, тому що ТОВ "Завод біодобрив "Тривко" не поставляло добавку органічну ТДВ «Агропромисловий комплекс «Саврань», у зв`язку з тим, що ТОВ "Завод біодобрив "Тривко" не придбавалась сировина для виробництва органічної добавки, відсутністю матеріально-технічної можливості для виробництва органічної добавки із використанням спеціалізованих потужностей, незначною кількістю трудових ресурсів. Залишки органічної добавки за аналітичними даними бухгалтерського рахунку №208 станом на 31.12.2020 відсутні.

Відповідач вказав, що первинні документи стосовно взаємовідносин між ТДВ «Агропромисловий комплекс «Саврань» та ТОВ "Завод біодобрив "Тривко", надані до перевірки, хоча і відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху товарно-матеріальних цінностей, тобто є недостовірними, дефектними, що не дає права ТДВ «Агропромисловий комплекс «Саврань» на формування податкового кредиту, що враховується при визначенні сум ПДВ.

Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 28.12.2021 року №№ 17462/15-32-07-18, 17463/15-32-07-18, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 28.12.2021 року №9262-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю «АПК Саврань» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із постачальниками ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» (код ЄДРПОУ 31370953) та ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» (код ЄДРПОУ 41230391) за період з 01.09.2020 року по 30.11.2021 року».

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 13.01.2022 року №549/15-32-07-18/30901298 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю «АПК Саврань» (код ЄДРПОУ 30901298) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із постачальниками ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» (код ЄДРПОУ 31370953) та ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» (код ЄДРПОУ 41230391) за період з 01.09.2020 року по 30.11.2021 року» (а.с. 10-38).

Відповідно до висновку акту, зазначені наступні порушення з боку позивача: пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1 ст.198, п.198.3 статті 198, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, п.6 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 720000 грн., в т.ч. за вересень 2020 у сумі 720000 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 13.01.2022 року №549/15-32-07-18/30901298, Головним управлінням ДПС в Одеській області 09.02.2022 року прийнято податкове повідомлення-рішення №236315320718 про збільшення Товариству з додатковою відповідальністю Агропромисловий комплекс Саврань суми грошового зобов`язання з ПДВ на 900000 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 720000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 180000 грн. (а.с. 7-8).

Також судом встановлено, що між Товариством з додатковою відповідальністю Агропромисловий комплекс Саврань (Покупець) та ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» (Постачальник) 23.09.2020 року був укладений Договір поставки №2309-1, відповідно до якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, згідно узгодженої сторонами Специфікації поставити добавку органічну (Технічні умови: ТУ У 20.1-31370953-002:2017), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (а.с. 39-44).

На підтвердження реальності виконання вищевказаного договору позивачем надано наступні документи: додаткову угоду, специфікацію, видаткову накладну, товарно-транспорту накладну, відомості про вантаж, платіжне доручення (а.с. 45-50, 56).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно абз. 5, 11 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію

Згідно ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, за результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ "Завод біодобрив "Тривко", код за ЄДРПОУ 31370953, за період з 01.09.2020 року по 30.11.2021 року було встановлено, що надана товарно-транспортна накладна складена з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, а саме: у товарно-транспортній накладній відсутні строки та графи «вантажно-розвантажувальні операції», що унеможливлює встановлення часу прибуття та вибуття, відомості щодо навантажування та розвантаження, підпис відповідальної особи, яка контролювала вантажно-розвантажувальні роботи.

Верховним Судом у постанові від 15.08.2019 р. по справі №804/5556/13-а висловлена правова позиція стосовного того, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Слід зауважити, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Крім того, товарно-транспортна накладна підтверджує лише операцію перевезення і не може бути основним доказом реальності операції, а є одним із додаткових підтверджень реальності операції.

Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363).

Враховуючи викладене вище, складена у передбачених законодавством випадках товарно-транспортна накладна: підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів; є одним із додаткових документальних свідчень реальності здійснення господарської операції з поставки товарів.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2019 року у справі №826/7423/16, де касаційна інстанція зауважила на тому, що суди обґрунтовано не взяли до уваги посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на отриманий від контрагентів товар, оскільки відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій, проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи. Крім того, як вбачається з договору постачання, укладеного між позивачем та постачальником, останній здійснює передачу товару на склад покупця (позивача), а отже обов`язок щодо транспортування придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей було покладено саме на постачальника (контрагента).

Таким чином, суд зазначає, що доводи відповідача щодо неможливості ідентифікації операції через окремі недоліки в товарно-транспортній накладній (відсутність відомостей про навантажувально-розвантажувальні операції тощо) не є обґрунтованими, а тому не беруться судом до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про неможливість підтвердити господарську операцію, а саме: придбання у ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» добавки органічної.

Так, контролюючим органом зазначено про те, що ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» не придбавалась сировина для виробництва органічної добавки, яка в подальшому була реалізована позивачу.

Разом з тим, суд зазначає, що посадовими особами контролюючого органу не було перевірено походження товару, який реалізовано позивачу контрагентом - ТОВ «Завод біодобрив «Тривко».

Так, в акті перевірки, серед іншого зазначено, що ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» видав сертифікат якості на добавку органічну ТУ У 20.1-31370953002:2017.

Відповідно до відомостей, наданих ТОВ «Завод біодобрив «Тривко», вбачається, що біодобрива виробляються у відповідності до ТУ У 20.1- 31370953002:2017.

Тому суд погоджується з доводами позивача, що саме контролюючий орган, а не позивач, мав би перевірити факт виробництва та технологію виробництва біодобрива контрагентом позивача.

Відсутність інформації у контролюючого органу щодо специфіки виробництва ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» органічної добавки не може бути підставою для висновків про неможливість здійснення господарської операції. Контролюючий орган зобов`язаний був самостійно перевірити виробника на предмет його діяльності та з`ясування обставин щодо походження сировини для виробництва біодобрив, що були реалізовані позивачу.

Проте, контролюючий орган ані зустрічної звірки платника податків, ані податкової перевірки ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» не проводив та вказані обставини не з`ясовував.

Відповідно до договору поставки №2309-1 від 23 вересня 2020 року позивач придбав добавку органічну (технічні умови ТУ У 20.1-31370953002:2017) у кількості 12 метрів кубічних. Відвантаження від постачальника до покупця добавки органічної відбувалось на підставі видаткової накладної №200 від 07 грудня 2020 року та товарно-транспортної накладної №200 від 07.12.2020. Придбані позивачем біодобрива були доставлені транспортом постачальника до місця провадження господарської діяльності ТДВ «АПК Саврань».

Придбані у ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» біодобрива були внесені до оброблюваної землі та на підтвердження цього позивач надав акт про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за 22 грудня 2020 року №ТД00-000028.

Всі первинні документи щодо придбання та використання добавки органічної, що була придбана у ТОВ «Завод біодобрив «Тривко», були надані до перевірки та зауважень щодо їх складення від перевіряючих не надходило.

Також суд зазначає, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі №802/1155/17-а.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, фактичної плати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі №815/3349/13-а.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі №814/937/15.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію, та з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право особи на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.10.2019 року по справі №808/4051/14.

Крім того, суд зауважує, що згідно Акта перевірки від 13.01.2022 року (арк.8 Акту) контрагентом виписано для позивача за період, що перевірявся, сім податкових накладних на добавку органічну, які зареєстровані в ЄРПН, однак, лише щодо податкової накладної № 22 від 23.09.2022 року у відповідача виникли сумніви щодо реальності господарської операції. Обґрунтувань такої вибірковості оцінки первинних документів відповідач суду не навів.

Доводи відповідача щодо віднесення контрагента позивача (ТОВ «Завод біодобрив «Тривко») до Переліку ризикових платників податків суд також до уваги не бере, оскільки, як підтвердив сам відповідач, включення вказаного підприємства до цього Переліку відбулося після 30.12.2021 року, тобто більше ніж через рік після спірної господарської операції з позивачем.

Крім того, відповідач зазначав, що ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» не придбавав у 2020 році сировину для виробництва біодобрив, однак відповідач не врахував, зокрема, наявність у 2020 році в оренді у вказаного Товариства корівників, які у тому числі, є джерелом сировини для виробництва біодобрив.

До того ж, стверджуючи про непридбання ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» протягом 2020 року сировини для виробництва добавки органічної, відповідач не врахував тривалість процесу підготовки сировини (компосту) та інших технологічних процесів виробництва біодобрив, які можуть складати більше року.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.01.2022 року №236315320718 про збільшення Товариству з додатковою відповідальністю Агропромисловий комплекс Саврань суми грошового зобов`язання з ПДВ на 900000 грн. - є протиправним та підлягає скасуванню, а адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю Агропромисловий комплекс САВРАНЬ підлягає повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, 241-246, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю Агропромисловий комплекс САВРАНЬ (адреса: вул. Центральна, 103, с. Полянецьке, Подільський район, Одеська область, 66223, код ЄДРПОУ 30901298) до Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 09 лютого 2022 року №236315320718 (форма Р) про збільшення грошового зобов`язання ТДВ АПК САВРАНЬ з податку на додану вартість на суму дев`ятсот тисяч гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Агропромисловий комплекс САВРАНЬ (адреса: вул. Центральна, 103, с. Полянецьке, Подільський район, Одеська область, 66223, код ЄДРПОУ 30901298) судові витрати в розмірі 13500 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 18 липня 2022 року.

Суддя В.В. Андрухів