Постанова

від 02.02.2023 по справі 420/5398/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/5398/22

Суддя в суді І інстанції Андрухів В.В. Рішення суду І інстанції прийнято у м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року, у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «САВРАНЬ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з додатковою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «САВРАНЬ» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 лютого 2022 року № 236315320718.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за наслідком проведення документальної перевірки товариства податковим органом встановлено допущенні товариством порушення вимог податкового законодавства у перевіряємому періоді.

В даному випадку, апелянт вважає, що у межах спірних правовідносин товариством задокументовано господарські операції з контрагентами ТОВ «Завод біодобрив «Тривко», які не мали реального характеру.

При цьому, на переконання податкового органу, вказаний контрагент на мав можливості виконати зазначені господарські операції, а надані товариством документи до суду складено формально та з численними недоліками, а тому вони не підтверджують реальність проведених операцій.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 28 грудня 2021 року № 9262-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ «АПК Саврань» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із постачальниками ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» (код ЄДРПОУ 31370953) та ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» (код ЄДРПОУ 41230391), за період з 01 вересня 2020 року по 30 листопада 2021 року.

За результатами перевірки складено акт від 13 січня 2022 року № 549/15-32-07-18/30901298 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ «АПК «Саврань» (код ЄДРПОУ 30901298) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із постачальниками ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» (код ЄДРПОУ 31370953) та ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» (код ЄДРПОУ 41230391), за період з 01 вересня 2020 року по 30 листопада 2021 року» (а.с. 10-38).

Проведеною перевіркою встановлено порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 ПК України; ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88; п. 6 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, у результаті чого занижено зобов`язання у вересні 2020 року зі сплати податку на додану вартість на 720 000,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 13 січня 2022 року № 549/15-32-07-18/30901298, Головним управлінням ДПС в Одеській області 09 лютого 2022 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 236315320718, яким збільшено ТДВ «Агропромисловий комплекс «Саврань» суму грошового зобов`язання з ПДВ на 900 000,00 грн (за податковим зобов`язанням на 720 000,00 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 180 000,00 грн) (а.с. 7-8).

Не погоджуючись з правомірністю отриманого податкового повідомлення-рішення, товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як податковим органом не доведено факту вчинення товариством спірних порушень податкового законодавства, а як наслідок правомірності оскаржуваного податкового-повідомлення рішення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Частиною 2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Колегією суддів встановлено, що на формування спірних податкових зобов`язань ТДВ «АПК «Саврань» у перевіряємому періоді, зокрема, вплинули його господарські операції з придбання товарів у контрагента ТОВ «Завод біодобрив «Тривко».

В даному випадку, податковий орган вважає, що проведені товариством господарські операції з його контрагентом не мали реального характеру, а надані до перевірки первинні бухгалтерські документи є неповними, складені формально та не підтверджують реальності проведених господарських операцій.

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, а також надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (отримання послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають зміст господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, окрім формальної констатації наявності первинних документів у платника податків, перевіряючи висновки податкового органу щодо реальності проведених господарських операцій, суду необхідно встановити і перевірити процес руху активів по ланцюгу постачання, а також можливість спірних контрагентів фізично виконати відповідні операції.

Між тим, на підтвердження реальності проведення спірних господарських операцій в матеріалах справи зібрано первинні бухгалтерські документи у яких відображено господарські операції з вищевказаним контрагентом.

Так, між ТДВ «АПК «Саврань» (в особі покупця) та ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» (в особі постачальник) 23 вересня 2020 року укладено договір поставки № 2309-1, відповідно до якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, згідно узгодженої сторонами специфікації, поставити добавку органічну, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (а.с. 39-44).

На підтвердження реальності виконання вищевказаного договору позивачем надано наступні документи: додаткову угоду, специфікацію, видаткову накладну, товарно-транспорту накладну, платіжне доручення, сертифікат якості (а.с. 45-50, 56-57).

В свою чергу, за наслідком дослідження зібраних документів, колегія суддів вважає, що спірні господарські операції узгоджуються з господарською діяльністю позивача, як сільськогосподарського товаровиробника та мають ділову мету.

Між тим, колегія суддів зазначає, що у справах з приводу оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати протиправним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

В даному випадку, обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваних податкових-повідомлень рішень покладається на податковий орган, як на суб`єкта владних повноважень, що заперечує проти задоволення адміністративного позову.

При цьому, висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій з поставки товарів та послуг мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

В даному випадку, податковим органом зроблено висновок, що контрагент товариства не міг виконати спірних господарських операцій, а саме виготовити поставлені на адресу товариства органічні добавки.

Проте, як зазначається податковим органом, у перевіряємому періоді у ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» працювала 21 особа.

Крім того, як встановлено податковим органом, ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» має у власності та орендує на території села Приморське, Васильківського району, Запорізької області нерухоме майно (корівники, будівля ветеринарної аптеки, бригадний будинок) та земельні ділянки.

Також, податковим органом встановлено, що у 2020 році ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» придбано значну кількість зіпсованих продуктів харчування, які згідно довідки ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» (а.с. 51-52) використовуються при виготовленні органічних добрив.

Враховуючи вище, колегія суддів вважає, що вищевказані обставини не можуть підтверджувати висновок податкового органу про фіктивність господарської діяльності контрагента позивача.

З іншого боку, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що у ході проведеної перевірки податковим органом не використовувались матеріали, складені за наслідком податкових перевірок та зустрічних звірок вказаного контрагента.

Крім того, податковий орган безпідставно посилається на отриману податкову інформацію щодо можливого порушення контрагентом позивача норм податкового законодавства, так як чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку обов`язку донарахування йому певних податкових зобов`язання від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання.

Також, колегія суддів не приймає доводів апелянта про наявність кримінального провадження щодо розслідування можливих кримінальних порушень, вчинених за наслідком проведення господарських операцій між ТОВ «Раліївка» та ТОВ «Завод біодобрив «Тривко», так як позивач не є учасником відповідних правовідносин.

При цьому, податковим органом не надано, а судом не встановлено наявність відповідних вироків, винесених відносно посадових осіб ТОВ «Завод біодобрив «Тривко», а тому колегія суддів вважає передчасними висновки податкового органу про «сумнівну репутацію» контрагента позивача.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог, так як податковим органом не доведено правомірності свого рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС в Одеській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Яковлєв О.В.Судді Єщенко О.В. Крусян А.В.