Рішення

від 13.07.2022 по справі 460/1914/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2022 року м. Рівне№460/1914/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька за участю секретаря судового засідання Кривчук І.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Троянчук Д.М., Величко О.М,,

відповідача: представник Форет М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія» (далі ТОВ «Українська лісопереробна компанія», ТОВ «УЛПК», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.11.2021 року №1200217000701, №1199817000701, №1200317000701, №1199617000701.

Позовна заява обґрунтована тим, що між позивачем та безпосередніми контрагентами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП «КОЛОТИЛО-ТОРГ», ОСОБА_3 , ПП «Петролекс Трейд», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 укладені договори на поставку товару; вказані господарські операції відбулися реально та спричинили зміни у фінансовому стані платника податків; висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій не підтверджені жодними доказами; посилання контролюючого органу на інформацію щодо постачання придбаних товарів у контрагентів позивача не можуть бути покладені у провину позивачу та бути достатніми підставами для висновку про непідтвердженість тієї чи іншої господарської операції. Зазначено про відсутність спалення відходів деревини понад норми та про використання всієї сировини в межах господарської діяльності. Крім того, вказано, що акті перевірки не наведено обґрунтованого розрахунку встановлення метрів кубічних відходів деревини, що спалювалися та не наведено формули або нормативного розрахунку середньомісячної вартості сировини, що спалювалася позивачем, як відходи. В акті перевірки не наведено жодного нормативного обґрунтування, яким чином перевищення норми викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та перевищення річної норми переробки сировини є підставою для визначення такої діяльності поза межами господарської діяльності платника податків. Посилається на порушення відповідачем Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727. Просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою від 07.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.07.2022.

Від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника.

За клопотанням відповідача ухвалою від 21.07.2022 підготовче засідання відкладено на 02.03.2022.

У зв`язку з неявкою представників сторін ухвалою від 02.03.2022 підготовче засідання відкладено на 28.03.2022.

За обґрунтованим клопотанням відповідача ухвалою від 28.03.2022 підготовче засідання продовжено на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.04.2022.

20.04.2022 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що господарські операції позивача з контрагентами не мали реального характеру, оскільки відбулися лише документально. Відповідач вказує, що відповідно до наявної податкової інформації відсутні факти поставки товару позивачу, оскільки контрагенти позивача не мали ресурсів для провадження господарської діяльності придбання чи виготовлення товару, що постачався. Контрагенти позивача не брали участі у процедурі купівлі непереробленої деревини на торгах у формі аукціону. Вказує, що позивач мав проявити належну обачність щодо вибору контрагентів з метою укладання правочинів. Зазначено, що ТОВ «Українська лісопереробна компанія» понад норми спалення відходів деревини, встановленої документацією та на підставі чого виданий Дозвіл на викиди забруднюючих речовин, спалило деревину в загальній кількості 4626,228 м.куб., тому позивач, переробляючи кількість лісу значно більшу, ніж зазначену у дозволі, працювало за межами господарської діяльності платника податку. Відповідно платнику потрібно було нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2985419 грн., еквівалентну сумі податкового кредиту на придбання лісоматеріалів використаних поза межами господарської діяльності. Крім того, перевіркою встановлено завищення сум фактичної сплати постачальникам за товари/послуги, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) на 555028,23 грн. Також завищення бюджетного відшкодування за травень 2021 року на 48822 грн. відбулося за рахунок відсутності залишку від`ємного значення на таку ж суму у березні 2021 року по ТОВ "ВБК "Софія" (код ЄДРПОУ 38611973), про що свідчать дані ЄРПН. Позивачем також не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 2985419 грн. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

Ухвалою від 20.04.2022 відкладено підготовче засідання до 16.05.2022.

Ухвалою від 16.05.2022 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 06.06.2022.

В судовому засіданні 06.06.2022 оголошено перерву до 22.06.2022.

У зв`язку з неявкою представника відповідача протокольною ухвалою від 22.06.2022 розгляд справи відкладено до 13.07.2022.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури та які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом досліджено наявні у справі докази та з`ясовано таке.

В період з 01.09.2021 року по 12.10.2021 року працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Українська лісопереробна компанія» з питань своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2017 року по 30.06.2021 року.

За результатами такої перевірки було складено акт №7133/17-00-07-01/30981483 від 21.10.2021 року (а.с.29-135 том 1), згідно висновків якого (з врахуванням відповіді на заперечення №14198/6/17-00-07-01 від 19.20.2021 року), перевіркою встановлено, в т.ч. порушення:

1. п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1 ст. 134 розд. III Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, п. п. 5, 21 П(С)БО 15 «Дохід», п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 1 225 680 грн., в т.ч.: за III квартал 2018 року в сумі 12 303 грн., за ІV квартал 2018 року в сумі 23 841 грн., за І квартал 2019 року в сумі 66 890 грн., за II квартал 2019 року в сумі 50 821 грн., за І квартал 2020 року в сумі 46 758 грн., за III квартал 2020 року в сумі 6 750 грн., за ІV квартал 2020 року в сумі 180 570 грн., за І квартал 2021 оку в сумі 300 997 грн., за II квартал 2021 року в сумі 536 750 грн.

2. п. 189.1 ст.189, пп. а) п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, абз. 7 п. 198.5 ст. 198 п. 200.1 п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, в результаті чого: завищено загальну суму бюджетного відшкодування на 2873654 грн.:

- внаслідок завищення сум фактичної сплати постачальникам за товари/послуги на 603 852 грн., в т.ч. за: квітень 2017 року на 6 619 грн., жовтень 2017 року на 43 793 грн., липень року 2018 на 103 478 грн., листопад 2018 року на 13 467 грн., липень 2019 року на 3 452 грн., лютий 2020 року на 9 254 грн., грудень 2020 року на 374 967грн., травень 2021 року на 48 822 грн.

- внаслідок заниження податкових зобов`язань та завищення податкового кредиту на 2269802 грн., в т.ч. за: лютий 2018 року на 261 260 грн., квітень 2018 року на 295 279 грн., травень 2018 року на 139 280 грн., червень 2018 року 19 797 грн., липень 2018 року на 74 125 грн., вересень 2018 року на 47 956 грн., березень 2019 року на 28 220 грн., вересень 2019 року на 44 343 грн., жовтень 2019 року на 140 940 грн., листопад 2019 року на 306 345 грн., грудень 2019 року на 222 162 грн., лютий 2020 року на 59 895 грн., квітень 2020 року на 71 671 грн., червень 2020 року на 151 534 грн., липень 2020 року на 17 001 грн., серпень 2020 року на 142 882 грн., грудень 2020 року на 285 988 грн., червень 2021 року на 34 686 грн.

3. п. 201.10. ст. 210 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями) ТОВ «Українська лісопереробна компанія» не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 2 985 419 грн., в т.ч.: за лютий 2018 року 337 620 грн., за квітень 2018 року 288 947 грн., за травень 2018 року 118 324 грн., за червень 2018 року 51 495 грн., за липень 2018 року 57 874 грн., за серпень 2018 року 85 801 грн., за вересень 2018 року 50 186 грн., за жовтень 2018 року 69 168 грн., за листопад 2018 року 46 072 грн., за грудень 2018 року 30 289 грн., за липень 2019 року 18 817 грн., за серпень 2019 року 48 946 грн., за вересень 2019 року 105 791 грн., жовтень 2019 року 293 311 грн., за листопад 2019 року 180 565 грн., за грудень 2019 року 160 463 грн., за лютий 2020 року 39 098 грн., за квітень 2020 року 64 359 грн., за червень 2020 року 97 773 грн., за липень 2020 року 101 475 грн., за серпень 2020 року 97 003 грн., за вересень 2020 року 53 464 грн., за жовтень 2020 року 38 802 грн., за листопад 2020 року 69 549 грн., за грудень 2020 року 95 314 грн., за березень 2021 року 118 344 грн., за квітень 2021 року 105 352 грн., за травень 2021 року 78 468 грн., за червень 2021 року 82 749 грн.

Позивач подав заперечення на висновки, обставини та дані, викладені в акті про результати документальної планової виїзної перевірки №7133/17-00-07-01/30981483 від 21.10.2021 року, проте, відповідач залишив висновки без змін, відкоригувавши лише суму завищення бюджетного відшкодування на 2873654 грн.

На підставі таких висновків акту перевірки ГУ ДПС у Рівненській області прийнято:

1.податкове повідомлення-рішення №1200217000701 від 24.11.2021 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 1264143 грн., з яких 1225680 грн. за податковими зобов`язаннями та 38 463 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.13 том 1);

2.податкове повідомлення-рішення №1199817000701 від 24.11.2021 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 603 852 грн. (а.с.15 том 1);

3.податкове повідомлення-рішення №1200317000701 від 24.11.2021 року, яким застосовано штраф у розмірі 57 800 грн. за не реєстрацію податкових накладних в ЄРПН (а.с.14 том 1);

4.податкове повідомлення-рішення №1199617000701 від 24.11.2021 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2269802 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 567450,50 грн. (а.с.20 том 1).

Позивач оскаржив такі рішення до ДПС України, проте, рішенням №395/6/99-00-06-01-01-06 від 11.01.2022 року податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с.143-158 том 1).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.

Згідно акту перевірки, перевіркою встановлено відсутність проведення операцій TOB «Українська лісопереробна компанія» з суб`єктами підприємницької діяльності: ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , код НОМЕР_2 . ПП «КОЛОТИЛО-ТОРГ», код 42322027, ОСОБА_3 , код НОМЕР_3 , ПП «Петролекс Трейд», код 43701314, ОСОБА_4 , код НОМЕР_4 , ОСОБА_5 , код НОМЕР_5 , ОСОБА_6 , код НОМЕР_6 , ОСОБА_7 , код НОМЕР_7 , ОСОБА_8 , код НОМЕР_8 , ОСОБА_9 , код НОМЕР_9 , ОСОБА_10 , код НОМЕР_10 , ОСОБА_11 , код НОМЕР_11 , ОСОБА_12 , код НОМЕР_12 , ОСОБА_13 , код НОМЕР_13 , ОСОБА_14 , код НОМЕР_14 , ОСОБА_15 , код НОМЕР_15 , а відображені в обліку операції не спричиняють реального товарного характеру та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди ТОВ «УЛПК», яка полягає у збільшенні витрат та зменшенні фінансового результату та відповідно несплати податків до бюджету.

Суд не погоджується із такими висновками відповідача, оскільки згідно з абз. 1 та абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно положень якої господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 05.11.2019 року по справі за № 804/1571/15, за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

ТОВ «Українська лісопереробна компанія» підтвердило факт отримання товару від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ПП «КОЛОТИЛО-ТОРГ», ФОП ОСОБА_3 , ПП «Петролекс Трейд», ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 та ФОП ОСОБА_15 наданими до перевірки та матеріалів справи належними та допустимими доказами, а саме: договорами поставки та купівлі-продажу №06/12/18 від 06.12.2018 року, №17122020/1 від 14.12.2020 року, №26/11/1 від 26.11.2020 року, №04/11 від 04.11.2020 року, №10/12-20 від 10.12.2020 року, №12/03 від 12.03.2021 року, №01/12 від 28.12.2020 року, №26/02 від 26.02.2021 року, №12/03 від 12.03.2021 року, №13/03 від 13.03.2021 року, №16/03/21 від 16.03.2021 року (з специфікацією №2 від 19.05.2021 року), №28/03 від 28.03.2019 року, №6/05 від 05.05.2021 року, видатковими накладними №25/03 від 25.03.2020 року, №21/10 від 21.10.2020 року, №05/11 від 05.11.2020 року, №12/11 від 12.11.2020 року, №13/11 від 13.11.2020 року, №20/11 від 20.11.2020 року, №30/12 від 30.12.2020 року, №06/12 від 06.12.2018 року, №26/12 від 26.12.2018 року, №09/01 від 09.01.2019 року, №26/03 від 26.03.2019 року, №22/04 від 22.04.2019 року, №23/04 від 23.04.2019 року, №25/04 від 25.04.2019 року, №13/06 від 13.06.2019 року, №17/06 від 17.06.2019 року, №20/06 від 20.06.2019 року, №01/07 від 23.07.2020 року, №1 від 14.12.2020 року, №2 від 28.12.2020 року, №3 від 04.01.2021 року, №4 від 15.01.2021 року, №5 від 27.01.2021 року, №6 від 12.02.2021 року, №5 від 22.02.2021 року, №6 від 25.02.2021 року, №7 від 10.03.2021 року, №8 від 16.03.2021 року, №9 від 18.03.2021 року, №10 від 26.03.2021 року, №11 від 07.05.2021 року, №12 від 11.05.2021 року, №13 від 13.05.2021 року, №14 від 14.05.2021 року, №14 від 17.05.2021 року, №Р0000010122 від 23.04.2021 року, №15/03 від 15.03.2021 року, №17/03 від 17.03.2021 року, №18/03 від 18.03.2021 року, №ОЛ-0000042 від 28.12.2020 року, №ОЛ-0000041 від 24.12.2020 року, №26/11-1 від 26.11.2020 року, №27/11-1 від 27.11.2020 року, №55 від 12.05.2021 року, №54 від 07.05.2021 року, №53 від 05.05.2021 року, №52 від 28.04.2021 року, №50 від 21.04.2021 року, №48 від 19.04.2021 року, №47 від 14.04.2021 року, №43 від 12.04.2021 року, №42 від 09.04.2021 року, №39 від 05.04.2021 року, №35 від 22.03.2021 року, №34 від 19.03.2021 року, №32 від 16.03.2021 року, №33 від 16.03.2021 року, №29 від 12.03.2021 року, №28 від 12.03.2021 року, №265 від 28.12.2020 року, №258 від 21.12.2020 року, №251 від 11.12.2020 року, №1/07 від 04.07.2018 року, №28/12 від 28.12.2020 року, №13 від 26.02.2021 року, №1/04 від 01.04.2021 року, №1 від 12.03.2021 року, №1 від 05.04.2021 року, №2 від 07.04.2021 року, №3 від 15.04.2021 року, №4 від 15.04.2021 року, №8 від 26.04.2021 року, №10 від 27.04.2021 року, №14 від 11.05.2021 року, №13 від 13.03.2021 року, №б/н від 25.03.2021 року, №06 від 06.04.2021 року, №23 від 23.04.2021 року, №06 від 06.05.2021 року, №21 від 21.05.2021 року, №27 від 27.05.2021 року, №15 від 15.06.2021 року, №30 від 30.06.2021 року, №1 від 17.03.2021 року, №2 від 19.05.2021 року, №11 від 19.04.2021 року, №13 від 20.04.2021 року, №13 від 27.04.2021 року, №15 від 07.05.2021 року, №18 від 11.05.2021 року, №19 від 12.05.2021 року, №436 від 28.03.2019 року, №РН-0000004 від 20.04.2021 року, №05-1 від 06.05.2021 року, товарно-транспортними накладними №25/03 від 25.03.2020 року, №21/10 від 21.10.2020 року, №05/11 від 05.11.2020 року, №12/11 від 12.11.2020 року, №13/11 від 13.11.2020 року, №20/11 від 20.11.2020 року, №30/12 від 30.12.2020 року, №106/12 від 06.12.2018 року, №26/12 від 26.12.2018 року, №26/12-1 від 27.12.2018 року, №09/01 від 09.01.2019 року, №26/03 від 26.03.2019 року, №22/04 від 22.04.2019 року, №23/04 від 23.04.2019 року, №25/04 від 25.04.2019 року, №13/06 від 13.06.2019 року, №17/06 від 17.06.2019 року, №20/06 від 20.06.2019 року, №018281 від 29.05.2019 року, №018248 від 28.05.2019 року, №018282 від 29.05.2019 року, №019776 від 06.11.2019 року, №019891 від 20.11.2019 року, №2 від 23.07.2020 року, №1812 від 18.12.2020 року, №2 від 28.12.2020 року, №3 від 04.01.2021 року, №4 від 15.01.2021 року, №5 від 27.01.2021 року, №6 від 12.02.2021 року, №5 від 22.02.2021 року, №6 від 25.02.2021 року, №7 від 10.03.2021 року, №8 від 16.03.2021 року, №9 від 18.03.2021 року, №10 від 26.03.2021 року, №11 від 07.05.2021 року, №12 від 11.05.2021 року, №13 від 13.05.2021 року, №14 від 14.05.2021 року, №14 від 17.05.2021 року, №10122 від 23.04.2021 року, №15/03 від 15.03.2021 року, №17/03 від 17.03.2021 року, №18/03 від 18.03.2021 року, №ОЛ-0000042 від 28.12.2020 року, №ОЛ-0000041 від 24.12.2020 року, №26/11-1 від 26.11.2020 року, №27/11-1 від 27.11.2020 року, №55 від 12.05.2021 року, №54 від 07.05.2021 року, №53 від 05.05.2021 року, №52 від 28.04.2021 року, №50 від 21.04.2021 року, №48 від 19.04.2021 року, №47 від 14.04.2021 року, №42 від 14.04.2021 року, №40 від 12.04.2021 року, №39 від 09.04.2021 року, №39 від 05.04.2021 року, №35 від 22.03.2021 року, №34 від 19.03.2021 року, №36 від 16.03.2021 року, №29 від 12.03.2021 року, №28 від 12.03.2021 року, №265 від 28.12.2020 року, №ОЛ-0000039 від 21.12.2020 року, №ОЛ-0000039 від 11.12.2020 року, №1/07 від 04.07.2018 року, №03259 від 27.04.2018 року, №031337 від 14.05.2018 року, №031347 від 16.05.2018 року, №027682 від 28.12.2017 року, №032063 від 05.06.2018 року, №28/12 від 28.12.2020 року, №13 від 26.02.2021 року, №18 від 01.04.2021 року, №1 від 12.03.2021 року, №1 від 05.04.2021 року, №2 від 07.04.2021 року, №3 від 15.04.2021 року, №8 від 26.04.2021 року, №10 від 27.04.2021 року, №14 від 11.05.2021 року, №13/03 від 13.03.2021 року, №25 від 25.03.2021 року, №06/04 від 06.04.2021 року, №23/04 від 23.04.2021 року, №06/05 від 06.05.2021 року, №21/05 від 21.05.2021 року, №27/05 від 27.05.2021 року, №15/06 від 15.06.2021 року, №30/06 від 30.06.2021 року, №11 від 19.04.2021 року, №13 від 20.04.2021 року, №14 від 20.04.2021 року, №13 від 27.04.2021 року, №15 від 07.05.2021 року, №18 від 11.05.2021 року, №19 від 12.05.2021 року, №436 від 28.03.2019 року, №РН-0000004 від 20.04.2021 року, №05-1 від 06.05.2021 року, специфікаціями-накладними на відпуск лісоматеріалів №633 від 29.05.2019 року, №634 від 29.05.2019 року, №1617 від 06.11.2019 року, №1662 від 20.11.2019 року, №31259 від 27.04.2018 року, №031337 від 14.05.2018 року, №031347 від 16.05.2018 року, №027682 від 28.12.2017 року, №032063 від 03.06.2018 року, банківськими виписками на оплату товару та оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 631, 23, 26, 201, 901, 36 в яких відображено надходження товару, його зберігання та оплата за товар, а також подальша реалізація готової продукції.

Таким чином, факт реальності господарських операцій між ТОВ «Українська лісопереробна компанія» і його контрагентами підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Як встановлено судом, висновки акту перевірки в частині заниження податку на прибуток на суму 1225680 грн. ґрунтуються, зокрема, на узагальненій податковій інформації та зводяться до інформації по ланцюгу постачання придбаних товарів у контрагентів позивача.

Надаючи оцінку посиланням відповідача на відсутність у контрагентів позивача виробничих ресурсів, необхідних для здійснення задокументованих господарських операцій, суд зазначає, що доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів в акті перевірки. Крім того, жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням контрагентами постачальника правил оподаткування.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Правомірність нарахування сум грошового зобов`язання не може мотивуватися виключно даними податкової інформації. Податкова інформація має оцінюватись судом з урахуванням інших доказів у справі.

Стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача ФОП ОСОБА_2 , ПП «КОЛОТИЛО-ТОРГ», ПП «Петролекс Трейд», ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 та ФОП ОСОБА_15 та їх постачальників матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що надані до відзиву довідки зустрічних звірок №12/06-30-07-10/ НОМЕР_1 від 17.02.2022 року по ФОП ОСОБА_1 (а.с.72-74 том 6) та №6/06-30-07-10/2762308354 від 26.01.2022 року по ФОП ОСОБА_3 (а.с.75-77 том 6) додатково підтверджують факт здійснення господарських операції, оскільки мають опис первинних документів, які також позивачем було надано до перевірки та матеріалів справи.

Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів платника податків, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, не є належним доказом в розумінні процесуального закону, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів (позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 26.06.2018 у справі №826/3006/14, від 06.02.2018 у справі №821/589/17, від 29.03.2019 у справі №808/3412/16).

Відповідач стверджує, що вивезення лісопродукції відбувається на підставі спеціалізованої товарно-транспортної накладної - форма 1-ТТН (ліс), затвердженої наказом Держлісагентства України.

Дійсно, Наказом міністерства інфраструктури України та Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.11.2013 № 961/707 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 грудня 2013 р. за № 2070/24602), який був чинний на дати здійснення операцій з поставки лісу, було затверджено спеціалізовану форму товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс). Однак, пунктом 3 вказаного наказу встановлено, що товарно-транспортна накладна при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) за формою, затвердженою пунктом 1 цього наказу, є обов`язковою для державних лісогосподарських підприємств (структурні підрозділи: лісництва, склади, цехи) при обліку, первинному відпуску та перевезенні деревини автомобільним транспортом.

В даному ж випадку надані товарно-транспортні накладні, які складені при перевезенні вантажу від контрагентів позивача (які не є державними лісогосподарськими підприємствами (структурними підрозділами: лісництва, склади, цехи) до позивача, а відтак, використання спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної (ТТН - ліс) не є обов`язковим.

Крім того варто зазначити, що навіть відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей (постанова Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, адміністративне провадження №К/9901/3335/17).

Наявні у матеріалах справи ТТН оформлюються виключно уповноваженими особами контрагентів, а не позивачем, який, відповідно, не може нести відповідальності за повноту та точність даних, що зазначені у них.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, навіть неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій (постанова Верховного Суду від 06.08.2021 у справі №640/18984/18).

Щодо посилань відповідача на відсутність документів, які засвідчують якість походження ТМЦ, суд зазначає, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Суд зазначає, що відповідач не заперечує використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності.

Також суд критично оцінює висновки відповідача про те, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, оскільки вказані обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та оборотних засобів.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таку позицію висвітлено Верховним Судом в постанові від 07.08.2018 року по справі №808/760/16.

Суд звертає увагу, що не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, під час розгляду справи відповідачем за правилами статті 77 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів безпосередніх контрагентів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведено факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його безпосередні контрагенти є пов`язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов`язань за спірними правочинами, чи вчинені правочини об`єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Суд також враховує, що доказів наявності кримінальних проваджень стосовно фіктивності ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ПП «КОЛОТИЛО-ТОРГ», ФОП ОСОБА_3 , ПП «Петролекс Трейд», ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 та ФОП ОСОБА_15 контролюючим органом суду не надано, в акті перевірки також відсутня про це інформація. В акті перевірки не наведено даних про наявність судових рішень про визнання нереальними спірних господарських операцій між ТОВ «Українська лісопереробна компанія» та вищенаведеними контрагентами.

З огляду на все вищевказане, суд вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.

Крім того, відповідачем не враховані наступні вимоги законодавства.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.

П(С)БО 16 «Витрати» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно із п. 6 П(С)БO 16 «Витрати», витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

За правилами п.7 П(С)БO 16 «Витрати», витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати ж, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За правилами п. 5 П(С)БO 15 «Дохід», дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

А відповідно до п. 8 П(С)БO 15 «Дохід», дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

За правилами п. 21 П(С)БO 15 «Дохід», дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Отримання та оприбуткування ТОВ «Українська лісопереробна компанія» придбаних у контрагентів товарів підтверджується даними бухгалтерського обліку і первинними документами.

Загалом, суд вважає висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються матеріалами справи.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 24.11.2021 № 1200217000701.

Щодо заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, то згідно акту перевірки, проведеною вибірковою перевіркою відображеного показника у рядку 4 податкових декларацій з 01.04.2017 по 30.06.2021 на підставі таких документів: видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості та аналізи рахунку 30, 36, 70, банківські виписки, головні книги, дані ЄРПН, акти переробки (узагальнений перелік документів наведено в додатку 4 до акту перевірки) встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 4 податкових декларацій «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за операціями, що оподатковуються» (ряд. 4 декларації)" в сумі 2 985 419 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Українська лісопереробна компанія» понад норми спалення відходів деревини, встановленої документацією та на підставі чого виданий Дозвіл на викиди забруднюючих речовин спалило деревину в загальній кількості 4626,228 м.куб.

Враховуючи вищевикладене та норми виробництва зазначені у дозволі на викиди забруднюючих речовин 275 т (що становить 500 куб.м. на рік), ТОВ «Українська лісопереробна компанія» переробляючи кількість лісу значно більшу ніж зазначену у дозволі, працювало за межами господарської діяльності платника податку. Відповідно платнику потрібно було нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2 985 419 грн., еквівалентну сумі податкового кредиту на придбання лісоматеріалів використаних поза межами господарської діяльності.

Як встановлено судом, перевіркою встановлено, що протягом 2018-2021 років позивач спалював у котельні наступну кількість відходів:

за 2018 рік 1 899,74 м.куб.

за 2019 рік 2 032,968 м.куб.

за 2020рік 1 735, 8 м.куб.

за півріччя 2021 року 946,73 м.куб.

Тобто, всього спалено 6 615,238 м.куб.

Згідно висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи №03.01-50/397/5873 від 06.07.2010 року, річна норма викидів та річна норма сировини (відходи деревини), яку може переробити підприємство у топковій (котел KWH-1000) становить 275 т в рік (що в переводі на метри кубічні становить 500 куб.м. в рік, згідно акту перевірки).

Тобто, за 4 роки норма становить 2 000 м.куб.

Таким чином, 6615,238 м.куб. (спалено протягом 2018-2021 років згідно акту перевірки) 2 000 м.куб. (визначено нормами) = 4 615,238 м.куб.

Проте, відповідач встановив цю кількість в розмірі 4 626,228 м.куб., що свідчить про помилковість розрахунків в об`ємі спалених відходів.

Крім того, суд ставить під сумнів розрахунки відповідача щодо встановлення того, що 275 т відходів становить 500 м.куб., оскільки відповідач в акті перевірки не наводить будь-якого нормативно-правового обґрунтування такого розрахунку.

Також, як встановлено судом, в акті перевірки не наведено не лише обґрунтованого розрахунку встановлення метрів кубічних відходів деревини, що спалювалися, але й не наведено формули або нормативного розрахунку середньомісячної вартості сировини, що спалювалася позивачем, як відходи.

В розрахунку взята середня вартість сировини (а не відходів) і помножена на понадлімітні відходи, проте розрахунок мав би братися від середньої вартості відходів і визначати розмір ПДВ по вартості відходів. Доказів звернення до позивача під час перевірки із запитом для встановлення вартості відходів відповідач суду не надав.

Згідно матеріалів справи, кожного місяця згідно акту переробки утворені відходи позивачем було оприбутковано, що підтверджується виробничими калькуляціями, де вартість відходів не перевищує 200 грн. за 1 м.куб.

Отже, відповідачем помилково здійснено розрахунок розміру ПДВ на підставі вартості сировини, а не відходів.

За правилами п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом та актом перевірки, основним видом діяльності ТОВ «Українська лісопереробна компанія» є виробництво меблевих щитів, заготовок дубових, планки дубові, та пиломатеріали. Необхідною сировиною для виготовлення даної продукції є круглі лісоматеріали, основними постачальниками яких є лісові господарства Рівненської області, Житомирської області.

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Таким чином, виготовлення товару на підставі придбаних деревних матеріалів є господарською діяльністю ТОВ «Українська лісопереробна компанія».

Суд зазначає, що в акті перевірки не наведено жодного нормативного обґрунтування, яким чином перевищення норми викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та перевищення річної норми переробки сировини є підставою для визначення такої діяльності поза межами господарської діяльності платника податків.

Більше того, в самому ж акті перевірки наведено посилання на ст. 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», згідно якої, особи винні у перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел несуть відповідальність згідно законом.

У зв`язку із необґрунтованістю порушення щодо заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 2 985 419 грн. згідно описаного вище судом, безпідставним є також твердження про необхідність скласти і зареєструвати податкові накладні на цю ж суму.

Щодо завищення сум фактичної сплати постачальникам за товари/послуги на 603852 грн. то суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. б п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Як встановлено в акті перевірки, всупереч вищенаведеному, при відображенні ТОВ «Українська лісопереробна компанія» у деклараціях від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації), сум від`ємного значення попередніх та поточного звітного (податкового) періоду, що не перевищують суму, обчислену відповідно до п. 200.1.3 ст.200.1 Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 20 декларації), суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації), бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) та у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету (рядок 20.2.2) встановлено завищення сум фактичної сплати постачальникам за товари/послуги, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) на 555 028,23 грн. (детально в розрізі контрагентів, сум, оплати наведено на арк. 52-54 акту перевірки, а.с.79-82 том 1).

Крім того, слід вказати, що завищення бюджетного відшкодування за травень 2021 року на 48 822 грн. відбулося за рахунок відсутності залишку від`ємного значення на вищевказану суму у березні 2021 року по ТОВ «ВБК «СОФІЯ» (код ЄДРПОУ 38611973), про що свідчать дані ЄРПН.

Проте, згідно наданих позивачем податкових декларацій, банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей та податкових накладних судом встановлено наступне.

В акті перевірки вказано, що по ФОП ОСОБА_16 , код НОМЕР_16 , сума завищення становить 1 314,34 грн. Проте, в додатку 5 (Податковий кредит) декларації за квітень 2017 року позивачем зазначено, що на цю суму ПДВ включена податкова накладна за березень 2017 року, яка і була оплачена 07 березня 2017 року, тому в додатку 3 до бюджетного відшкодування включено оплачені березневу та квітневу податкові накладні на суму 2 958,01 грн.

Теж саме стосується і ФОП ОСОБА_17 , код НОМЕР_17 , а саме: на момент формування бюджетного відшкодування за квітень 2017 року сума ПДВ в розмірі 5 970,24 грн. була оплачена позивачем.

Доводи представника відповідача про неможливість включення даних сум, оплачених у березні 2017, до бюджетного відшкодування в квітні 2017, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Щодо періоду липня 2018 року, то у ДП «Остківське лісове господарство», код 009928717137, наявний лист від аграрної біржі про перерахунок коштів 18.07.2018 року у сумі 9 450,00, сума ПДВ 1 575 грн., тому залишок не оплаченої суми становить 256,70 грн., а не 1 831,70 грн., як зазначено в акті перевірки.

Щодо періоду лютого 2020 року, то суд встановив наступне:

ДП «Острозьке лісове господарство», код 009927617117 відповідач помилився у визначенні оплачених сум ПДВ в розмірі 23 451,99 грн., оскільки згідно банківських виписок за цей період, позивачем оплачено ПДВ на суму 23 883,66 грн., а також є операція 04.02.2020 року про те, що ТБ «Рівненська універсальна центральна» перерахувала на ДП «Острозьке лісове господарство» гарантійний внесок у сумі 7 825 грн., в т.ч. ПДВ 1 304,17 грн., про що є платіжне доручення №1268 від 04.02.2020 року, в призначенні платежу якого вказується покупець (ТОВ «Українська лісопереробна компанія»). Отримавши дані кошти як аванс за лісоматеріали, ДП «Острозьке лісове господарство» на них виписало податкову накладну та зареєструвало в ЄРПН. Враховуючи вищезазначене, сума недоплати становить 1 304,17 грн., але, враховуючи перерахунок коштів з ТБ «Рівненська універсальна центральна», завищення сум фактичної сплати постачальнику за товар відсутнє.

ДП «Березнівське лісове господарство», код 009927917012. 13.02.2020 року ТБ «Рівненська універсальна центральна» перерахувала на ДП «Березнівське лісове господарство» гарантійний внесок у сумі 9 109 грн., в т.ч. ПДВ 1 518,17 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1489 від 13.02.2020 року, в призначенні платежу якого вказується покупець ТОВ «Українська лісопереробна компанія». Отримавши дані кошти, як аванс за лісоматеріали, ДП «Березнівське лісове господарство» виписав податкову накладну та зареєстрував в ЄРПН. Відповідно, завищення сум фактичної сплати постачальнику за товар відсутнє.

ДП «Рокитнівське лісове господарство», код 009928117138. 13.02.2020 року ТБ «Рівненська універсальна центральна» перерахувала на ДП «Рокитнівське лісове господарство» гарантійний внесок у сумі 6 057 грн., в т.ч. ПДВ 1 009,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1493 від 13.02.2020 року, в призначенні платежу якого вказується покупець ТОВ «Українська лісопереробна компанія». ДП «Рокитнівське лісове господарство» отримав дані кошти, як оплата за отримані позивачем лісоматеріали. Відповідно, завищення сум фактичної сплати постачальнику за товар відсутнє.

ДП «Сарненське лісове господарство», код 009928317147. 17.02.2020 року ТБ «Рівненська універсальна центральна» перерахувала на ДП «Сарненське лісове господарство» гарантійний внесок у сумі 11 388,92 грн., в т.ч. ПДВ 1 898,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1557 від 17.02.2020 року, в призначенні платежу якого вказується покупець ТОВ «Українська лісопереробна компанія»). Відповідно, завищення сум фактичної сплати постачальнику за товар відсутнє.

ДП «Дубровицьке лісове господарство», код 009928817051. 13.02.2020 року ТБ «Рівненська універсальна центральна» перерахувала на ДП «Дубровицьке лісове господарство» гарантійний внесок у сумі 2 162,50 грн., в т.ч. ПДВ 360,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1490 від 13.02.2020 року, в призначенні платежу якого вказується покупець ТОВ «Українська лісопереробна компанія». Отримавши дані кошти, як аванс за лісоматеріали, ДП «Дубровицьке лісове господарство» на них виписало податкову накладну та зареєстрував в ЄРПН. Відповідно, завищення сум фактичної сплати постачальнику за товар відсутнє.

ДП «Рівненське лісове господарство», код 139836817129, по даному контрагенту до бюджетного відшкодування в додаток 3 включено залишок суми за січень 2020 року, тому є операція 27.01.2020 року про те, що ТБ «Рівненська універсальна центральна» перерахувала на ДП «Рівненське лісове господарство» гарантійний внесок у сумі 5 944 грн. в т.ч. ПДВ 990,67 грн. що підтверджується платіжним дорученням №1072 від 27.01.2020 року, 04.02.2020 року перераховано гарантійний внесок у сумі 2 427,50 грн., в т.ч. ПДВ 404,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1269 від 04.02.2020 року, 13.02.2020 перераховано гарантійний внесок у сумі 8 517 грн., в т.ч. ПДВ 1 419,51 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1492 від 13.02.2020 року, в призначенні платежу вказується покупець ТОВ «Українська лісопереробна компанія». Загальна сума по трьох операціях становить 2 814,76 грн. Відповідно, завищення сум фактичної сплати постачальнику за товар відсутнє.

Щодо періоду грудня 2020 року, то ДП «Фастівське лісове господарство», код 009920510240. 21.12.2020 року ТОВ «Українська енергетична біржа» перерахувала на ДП «Фастівське лісове господарство» гарантійний внесок у сумі 4 800 грн., в т.ч. ПДВ 800 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.12.2020 року, в призначенні платежу вказується покупець ТОВ «Українська лісопереробна компанія». Відповідно, завищення сум фактичної сплати постачальнику за товар відсутнє.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №1199817000701 від 24.11.2021 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 603 852 грн. підлягає скасуванню в сумі 18247,63 грн. (округлено до 18248 грн., оскільки згідно з п. 4 р. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 28.01.2016 р. № 21, усі показники у податковій звітності проставляються у гривнях без копійок з відповідним округленням за загальновстановленими правилами). В частині 585604 грн. в позові слід відмовити, оскільки позивачем не наведено обґрунтувань та доказів щодо відсутності порушення пп. б п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Інші податкові повідомлення-рішення від 24.11.2021 № 1200217000701, № 1199617000701, № 1200317000701 слід визнати протиправними та скасувати повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч.1, ч. 3 ст. 139 КАС України згідно з якими, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 24810,00 грн. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 21708,75 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 24.11.2021 № 1200217000701, № 1199617000701, № 1200317000701 в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 24.11.2021 №1199817000701 в частині зменшення на 18248 грн. суми, заявленої до відшкодування з бюджету.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 21708,75 грн (двадцять одна тисяча сімсот вісім гривень 75 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю " Українська лісопереробна компанія" (вул. Паркова, 59,с. Остки,Рокитнівський район, Рівненська область,34252, ЄДРПОУ/РНОКПП 30981483)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 43142449)

Повний текст рішення складений 19 липня 2022 року

Суддя С.М. Дуляницька