Рішення

від 29.06.2022 по справі 523/3911/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/3911/21

Провадження № 2/522/1676/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

29 червня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В. розглянувши у порядку письмового провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Віраж-Авто-Тревел» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

3 березня 2021 року до Суворовського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства « Віраж-Авто-Тревел», у якому позивач просив суд стягнути солідарно ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Віраж-Авто-Тревел» на свою користь: заборгованість за кредитним договором № 14/014/07-Z від 20.02.2007 року у розмірі 4186, 59 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.02.2021 року становить 117778,82 грн. (сто сімнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім гривень вісімдесят дві копійки); понесені позивачем витрати на сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок); понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн. (двадцять тисяч гривень).

За результатами автоматизованого розподілу справу було передано судді Далеко К.О.

18 березня 2022 року на адресу суду надійшов запит з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області, у якій було зазначено, що ОСОБА_1 по Одесі та Одеській області не значиться.

1 квітня 2021 року суддя Суворовського районного суду м. Одеси Далеко К.О. постановила ухвалу, якою позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Віраж-Авто-Тревел» про стягнення заборгованості за кредитним договором було прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі.

20 липня 2022 року судом було постановлено ухвалу про передачу цивільної справи 523/3911/21 за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.

17 серпня 2021 року цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Віраж-Авто-Тревел» про стягнення заборгованості за кредитним договором надійшла до Приморського районного суду м. Одеси.

За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Приморського районного суду м. Одеси Косіциній В.В.

Ухвалою від 25 серпня 2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Віраж-Авто-Тревел» про стягнення заборгованості за кредитним договором було залишено без руху та надано позивачеві п`ятиденний строк для усунення недоліків.

1 вересня 2021 року на адресу суду надійшла заява від позивача про усунення недоліків.

6 вересня 2021 року суд постановив ухвалу, якою якою позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Віраж-Авто-Тревел» про стягнення заборгованості за кредитним договором було прийнято до розгляду, відкрито провадження у вказаній справі та встановлено спрощений порядок розгляду справи з викликом сторін.

У жодне із судових засідань, які були призначені судом, сторони не з`явилися, позивач разом із позовною заявою надав клопотання, в якому просив суд розглядати вказану цивільну справу за його відсутності та на підставі наявних доказів та матеріалів, а також у разі повторної неявки відповідачів, належно повідомлених про місце, дату та час судового засідання, ухвалити заочне рішення. На адресу відповідачів направлялися копія позову з додатками, а також судові повістки, однак вони щоразу поверталися до суду з відмітками про невручення по причині того, що «адресат відсутній за вказаною на конверті адресою». Відзиву на адресу суду не надходило.

15 листопада 2022 року за вх. № 122918 (засобами електронного зв`язку), а 19 листопада 2021 року за вх. № 125306/21 (поштою) до суду від позивача надійшла заява про надання документів на виконання вимог суду, у якому ТОВ «Вердик капітал» повідомляв суд відсутність у нього первинних документів, що підтверджують отримання грошових коштів і задля отримання зазначених відомостей позивачем було направлено адвокатський запит до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідь на який станом на 11 листопада 2021 року позивачем отримана не була.

10 грудня 2021 року за вх. № 133672/21 (засобами електронного зв`язку) та поштою (за вх. № 133783/21) до суду надійшла заява про надання документів на виконання вимог суду від ТОВ «Вердик Капітал», відповідно до якої позивач надавав документи, які підтверджували факт отримання боржником ОСОБА_1 (відповідачем) кредиту.

29 грудня 2021 року за вх. № 141907/21 до суду надійшло клопотання, в якому позивач повідомляв суд про те, що протоколом засідання Ради адвокатського об`єднання «Вердик» № 3 від 02.03.2021 року було змінено найменування АО «Вердикт» на АО «Лігал Ассістанс» (копія вказаного протоколу надається разом із клопотанням).

У чергове судове засідання, яке відбулося 29 червня 2022 року, сторони не з`явилися, від представника позивача засобами електронного зв`язку 24 червня 2022 року за вх. № 41007/21 надійшло клопотання, в якому він просив суд розглядати справу за його відсутності, задовольнити позовні вимоги та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1. 1-2 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність усіх зазначених вище умов, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у вказаній справі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Віраж-Авто-Тревел» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Так, згідно вимог ч. 1, п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦПК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківський кредит це будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, судом було встановлено, що 20.02.2007 року між ОСОБА_1 (позичальник) та ВАТ «Кредитпромбанк» (Банк) було укладено Кредитний договір № 14/014/07-Z, за умовами якого банк надав позичальникові кредит на споживчі цілі у розмірі 39600 дол. США строком по 19 лютого 2012 року включно зі сплатою 15% річних.

За умовами Кредитного договору, Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному даним договором, а Позичальник зобов`язувався здійснювати сплату грошових коштів шляхом внесення готівкових коштів до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань метою погашення заборгованості за виданим Кредитом та нарахованими процентами та забезпечити повне повернення одержаної суми кредиту не пізніше 19 лютого 2021 року.

Банком було належним чином виконано умови договору, що підтверджується копією розпорядження Бухгалтерії МФ ВАТ «Кредитпромбанку» на відкриття рахунків фізичним особам від 20 лютого 2007 року та копією заяви про переказ готівки від 20.02.2007 року.

Судом також було встановлено, що з метою забезпечення виконання Позичальником вимог Кредитного договору, Банк та Приватне підприємство «Віраж -Авто-Тревел» (власником якого, відповідно до відкритих джерел, являється ОСОБА_1 ) уклали договір поруки № 14/014/07-Z від 20.02.2007 року, відповідно до умов якого, Поручитель зобов`язується нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання Позичальником в повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до договору поруки, № 14/014/07-Z від 20.02.2007 року, поручителем виступає Приватне підприємство «Віраж -Авто-Тревел» і порукою забезпечується виконання зобов`язання у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи те,що удоговорі поруки,про якийвказано вище,не передбаченододаткову (субсидіарну)відповідальність поручителята те,що ні ОСОБА_1 ,ні Приватного підприємства «Віраж-Авто-Тревел» не виконав умов Кредитного договору так Договору Поруки, суд вважає цілком обгрунтованими вимоги про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Віраж-Авто-Тревел» на свою користь заборгованість за кредитним договором № 14/014/07-Z від 20.02.2007 року у розмірі 4186, 59 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.02.2021 року становить 117 778,82 грн. (сто сімнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім гривень вісімдесят дві копійки).

20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанком» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно дот якого ПАТ «Кредитпромбанк» відступило ПАТ «Дельта-Банк», а останній набув прав вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, у тому числі за Договором кредиту № 14/014/07-Z та Договором поруки № 14/014/07-Z від 20.02.2007 р. Таким чином, відповідно до вказаного Договору купівлі- продажу, ПАТ «Дельта-Банк» отримав право грошової вимоги до Відповідачів, а ПАТ «Кредитпромбанк» втратив такі права.

10 серпня 2020 року між ПАТ «Дельта-Банк» та ТОВ «ВердиктКапітал» булоукладено договір№ 2301/Кпро відступленняправа вимоги,відповідно доякого ПАТ «Дельта-Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, у тому числі за Договором кредиту № 14/014/07-Z та Договором поруки № 14/014/07-Z від 20.02.2007 р. Таким чином, відповідно до зазначеного вище договору , ТОВ «Вердик Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідачів, а ПАТ «Дельта Банк» втратив такі права.

Судом також було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до умов Кредитного договору № 14/014/07-Z від 20.02.2007 р. зобов`язувався здійснювати погашення отриманого кредиту шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового розрахунку зі свого поточного/карткового рахунку грошові кошти у валюті отриманого кредиту на рахунок Позичальника, вказаний у договорі у період з 1-го по 10-е число кожного календарного місяця. Так, валюта отриманого кредиту- долари США, а щомісячно ОСОБА_1 зобов`язаний був сплачувати 660 дол. США (тіло кредиту без врахування відсотків).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Абзацом 1 ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Так, судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 уклав кредитний договір, отримав грошові кошти, однак умови договору не виконав у повному обсязі. Так, за період користування кредитними коштами Позичальником було здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, однак заборгованість Позичальника за Кредитним договором у повному обсязі не погашена і станом на 01.02.2021 року становить 119 349,74 (сто дев`ятнадцять триста сорок дев`ять тисяч гривень, сімдесят чотири копійки) дол. США (за офіційним курсом НБУ станом на 01.02.2021 року - 3 357 594, 63 (три мільйони триста п`ятдесят сім тисяч п`ятсот дев`яносто чотири гривні шістдесят три копійки), з них:

заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 38 940,00 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот сорок) дол. США, що з курсом НБУ станом на 01.02.2021 року становить 1 095 476, 66 грн (один мільйон дев`яносто п`ять тисяч чотириста сімдесят шість гривень, шістдят шість копійок) ;

заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 80 409, 74 (вісімдесят тисяч чотириста дев`ять, сімдесят чотири) дол. США, що з курсом НБУ станом на 01.02.2021 року становить 2 262 118, 97 грн. (два мільйона, двісті шістдесят дві тисячі сто вісімнадцять гривень, дев`яносто сім копійок).

Таким чином, відповідачем було здійснено лише один платіж на погашення основної суми кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягнення станом на 01.02.2021 року відповідно до розрахунку заборгованості, становить 4186, 59 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.02.2021 року становить 117778,82 грн. Нарахування 3% річних проведено на суму 38940,00 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.02.2021 року становить 1095475, 66 грн. за період із 01.02.2018-01.02.2021 року і складає 3507, 80 дол. США, що що за курсом НБУ станом на 01.02.2021 становить 98682, 83 грн. та розраховується за формулою: (відсотки)=(сума боргу) (процентна ставка)/100%/365 днів (кількість днів).

Нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою проведено на суму 38 940,00 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.02.2021 року становить 1 095 475, 66 грн. за період із 01.02.2020-29.02.2020 року і складає 678, 79 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.02.2021 року становить 19095, 99 грн. та розраховується за формулою: (пеня) = (сума боргу) 2 (ставка пені (%) / 100%/365 днів (кількість днів).

Враховуючи те, що належними та допустимими доказами, поданими стороною позивача, було доведено, що відповідач порушив свої кредитні зобов`язання, тому, враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заявлених позивачем позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Віраж-Авто-Тревел» солідарно на свою користь заборгованості за кредитним договором № 14/014/07-Z від 20.02.2007 року у розмірі 4186, 59 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.02.2021 року становить 117 778,82 грн. (сто сімнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім гривень вісімдесят дві копійки).

Позивачем у позовній заяві також заявлені вимоги про стягнення з відповідачів солідарно понесених ним витрат на сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок) та на правову допомогу у розмірі 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень).

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказана позиція відповідає практиці Верховного суду. Так, відповідно до Правової позиції Постанови КЦС ВС від 12.01.2022 у справі № 750/10242/20, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження)

Так, позивачем разом із позовною заявою до суду було надано Договір про надання правової допомоги № 21-12/2019, укладений між ТОВ « Вердикт Капітал» та АО «Вердикт», прайс - лист АО «Вердикт», затверджений Рішенням Загальних зборів № 11 від 14 січня 2019 року, заявка на надання юридичної допомоги № 101 від 4 січня 2021 року, витяг з акту № 10 про надання юридичної допомоги від 4 січня 2021 року та платіжне доручення № 177920003 на суму 200000 (двісті тисяч гривень) на ім`я АО «Вердикт», що підтверджує сплачену суму позивачем за надання правничої допомоги.

Крім того, позивачем разом із позовною заявою було надано платіжне доручення № 0183760002 від 17 лютого 2021 року про сплату судового збору у розмірі 2 2700 грн. 9від тисячі двісті сімдесят гривень).

Таким чином, суд доходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно понесених ним витрат на сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок) та на правову допомогу у розмірі 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень) є доведеними та підлягають задоволенню повному обсязі.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611, 623,625,1054 ЦК України та ст. ст. 12, 81, 259, 263-265, 141, 280-281, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Віраж-Авто-Тревел» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Віраж-Авто-Тревел» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» заборгованість за кредитним договором № 14/014/07-Z від 20.02.2007 року у розмірі 4186, 59 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.02.2021 року становить 117 778,82 грн. (сто сімнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім гривень вісімдесят дві копійки).

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Віраж-Авто-Тревел» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок).

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Віраж-Авто-Тревел» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень).

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текс рішення складено та підписано 20 липня 2022 року.

Суддя В.В. Косіцина

29.06.2022