Рішення

від 06.07.2022 по справі 372/4368/20

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4368/20

Провадження № 2-93/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2022 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

Головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Буртовій А.Є.,

за участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_7 від імені якої діє законний представник ОСОБА_6 , про визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_6 , про визнання договору дарування земельної ділянки удаваним,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , звернулись до суду з позовною заявою до ОСОБА_6 , про визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності в порядку спадкування. Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 .. Спадкоємцями померлого ОСОБА_9 за законом є його мати - ОСОБА_3 , його дружина - ОСОБА_6 , та діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 .. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Під час розподілу спадкового майна, земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223188400:05:001:0008 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельна ділянка 3223188400:05:001:0007 площею 5,6851 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою Київська обл., Обухівський р., с. Халеп`я, були включені до спадкового майна лише по 1/2 частки кожної, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину №3191 від 24.06.2017 року та свідоцтвом про право на спадщину №3414 від 06.07.2017 року, виданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І.. У свідоцтвах про право на спадщину зазначено, що обидві земельні ділянки належали померлому на підставі одного Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №313765, виданого Халеп`янською сільською радою Обухівського району Київської області 02.02.2004 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №956, та вказано, що ці земельні ділянки набуті померлим на підставі договору купівлі-продажу №5958 від 26.11.2003 року. Станом на 26.11.2003 року ОСОБА_9 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , відтак майно, набуде за договором купівлі-продажу, вважається спільною сумісною власністю подружжя, при поділі якого частки кожного з подружжя є рівними, а тому приватним нотаріусом було видано ОСОБА_6 свідоцтва про право власності №2970 від 19.06.2017 року та №3179 від 24.06.2017, які посвідчують право її власності на 1/2 частку кожної земельної ділянки. Проте, в листопаді 2020 року ОСОБА_4 дізналась від ОСОБА_8 , яка була попереднім власником вказаних земельних ділянок про те, що 26.11.2003 року вона подарувала ОСОБА_9 дві земельні ділянки загальною площею близько 6 га в селі Халеп`я Обухівського району, а також, що договір був безоплатний і жодних коштів ні від ОСОБА_9 , ні від його представника, ні від будь-кого іншого вона не отримувала. Дві інші земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223188400:02:001:0011 та 3223188400:02:001:0012, загальною площею 0,5 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, належали ОСОБА_9 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №313692, виданого Трипільською сільською радою народних депутатів 30.12.2003 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №865, в якому вказано, що ОСОБА_9 набув ці земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу №5952, №5955 від 26.11.2003 року. Проте, в матеріалах спадкової справи містяться копії договорів дарування №5952, №5955 від 26.11.2003 року, які посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І.. На цій підстав земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223188400:02:001:0011 та 3223188400:02:001:0012 були включені до складу спадкового майна повністю та розподілені між спадкоємцями по 1/5 частки кожному. Що стосується спірних земельних ділянок, в матеріалах спадкової справи договір, на підставі яких померлий набув їх у власність, відсутній, відтак пересвідчитись у тому, якого саме виду був цей договір, купівлі-продажу чи дарування, можливості не було. З огляду на інформацію, повідомлену ОСОБА_8 , а також те, що договір на спірні земельні ділянки був укладений померлим в один і той самий день ІНФОРМАЦІЯ_2 , що й інші 2 договори дарування, можна припустити, що в Державному акті на право приватної власності на спірні земельні ділянки було допущено помилку, яка призвела до безпідставного виключення 1/2 частки кожної земельної ділянки зі складу спадкового майна та передачі цих часток ОСОБА_6 .. Позивачі припускають, що земельні ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 площею 0,25 та та з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007 площею 5,6851 були набуті ОСОБА_9 на підставі договору дарування, а не купівлі-продажу. Якщо ОСОБА_9 набув спірні земельні ділянки на підставі договору дарування, тоді правові підстави для видачі ОСОБА_6 свідоцтв про право власності на 1/2 частку кожної земельної ділянки були відсутні. А тому позивачі просять визнати недійсними свідоцтво про право власності, серія та номер: 3179 від 24.06.2017 року, та свідоцтво про право власності, серія та номер: 2970 від 19.06.2017, видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І., що посвідчують право власності ОСОБА_6 на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 та на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 та на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007. Визнати за ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 та 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007, що знаходяться в селі Халеп`я Обухівського району Київської області, в рівних частках, а саме: визнати за ОСОБА_10 право власності на 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 та 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007; визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 та 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 та 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007; визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 та 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007; визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 та 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007, що знаходяться в селі Халеп`я Обухівського району Київської області.

06.04.2021 року на адресу суду відповідачем подано відзив в якому він просить відмовити в задоволенні позову в зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, оскільки державний акт на землю складався та видавався у встановленому законодавством порядку, відсутні будь-які докази про те що іншими нотаріусами не посвідчувались відповідні угоди купівлі-продажу інші правочини щодо спірних земельних ділянок з таким же реєстровим номером. Крім того відповідач подала заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, та відмови в задоволенні позову з цих підстав, оскільки договір був укладений 26.11.2003 року, право власності у спадкодавця виникло 2 лютого 2004 року, спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про, що позивачі достеменно знали, що підтверджується виданими їм свідоцтвами про право на спадщину, які отримані на земельну ділянку з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 ОСОБА_10 - 03.07.2017 p., ОСОБА_4 - 03.07.2017 p., ОСОБА_5 - 24.06.2017 p.; на земельну ділянку з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007 ОСОБА_10 - 03.07.2017 p., ОСОБА_4 - 03.07.2017 p., ОСОБА_5 - 19.06.2017 p., що підтверджується інформаційними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які додані самими позивачами до позову.

16.04.2021 року на адресу суду представником позивачів подано відповідь на відзив в якому він вказує, що їх припущення базується на тому, що: в листопаді 2020 року ОСОБА_8 повідомила позивачів, що у 2003 році вона передала ОСОБА_9 земельні ділянки загальною площею близько 6 га в селі Халеп`я Обухівського району безоплатно, а не за договором купівлі-продажу і договір на спірні земельні ділянки був укладений померлим в один і той самий день ІНФОРМАЦІЯ_2 , що й інші два договори дарування, які в Державному акті на право приватної власності на землю серії РЗ №313692 зазначені як договори купівлі-продажу з матеріалах спадкової справи містяться копії договорів дарування №5952, №5955 від 26.11.2003 року, тоді як інший договір №5958 від 26.11.2003 року - відсутній.

З огляду на наведене вище обґрунтування, позивачі припускають, що спірні земельні ділянки набуті ОСОБА_9 на підставі договору дарування, а не купівлі-продажу та, що в Державному акті на право приватної власності на земельні ділянки було допущено помилку, яка призвела до безпідставного виключення частки кожної земельної ділянки зі складу спадкового майна та передачі цих часток відповідачеві. Також він вказує що про порушене право позивачі дізнались в листопаді 2020 року

19.10.2021 року ОСОБА_6 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_6 , про визнання договору дарування земельної ділянки удаваним. Обгрунтовуючи яку позивач зазначила, що у провадженні Обухівського районного суду Київської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та визнання права власності в порядку спадкування. Як на підставу позовних вимог, позивачі за первісним позовом посилаються на те, що відчуження спірних земельних ділянок відбувалося на підставі договору дарування, а в Державному акті на право приватної власності на спірні земельні ділянки було допущено помилку, яка призвела до безпідставного виключення Ѕ частки кожної земельної ділянки зі складу спадкового майна та передачі цих часток ОСОБА_6 .. Відтак, позивачі за первісним позовом посилаються на те, що спірні земельні ділянки набуті ОСОБА_9 на підставі договору дарування, а не на підставі договору купівлі-продажу як зазначено у Державному акті на право приватної власності на землю від 02 лютого 2004 р. виданого ОСОБА_9 на спірні земельні ділянки, на підставі договору купівлі-продажу № 5958 від 26 листопада 2003 року. А відтак, з урахуванням зазначеного вище, позивачі за первісним позовом просять суд визнати недійсним свідоцтва про право власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та визнати право власності в порядку спадкування.

26 серпня 2021 року до Обухівського районного суду Київської області від приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І. надійшла копія договору дарування земельної ділянки від 26.11.2003 року зареєстрованого в реєстрі за № 5958. З вищезазначеним договором дарування земельної ділянки від 26.11.2003 року зареєстрованого в реєстрі за № 5958 представник відповідача ознайомилася у вересні 2021 року. Ознайомившись з вищезазначеним договором та відповідними доказами зібраними представник відповідача, вважає що вказаний договір дарування земельної ділянки від 26.11.2003 року зареєстрований в реєстрі за № 5958 є удаваним, таким, що вчинений сторонами для приховання договору купівлі-продажу земельної ділянки, тобто, який вони насправді вчинили з огляду на підстави, які викладені в позові.

26 листопада 2003 року між ОСОБА_8 від імені, якої та за дорученням діяв ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ) та ОСОБА_9 від імені якого та за дорученням діяла ОСОБА_13 (Обдарований) було укладено начебто договір дарування земельної ділянки розміром 59710 кв.м., розташовану на території Халеп`янської сільської ради, АДРЕСА_1 , надану для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І.. В подальшому ОСОБА_9 у 2004 році було видано Державний акт на право приватної власності на землю від 2 лютого 2004 р., в якому зазначено про те, що Державний акт видано на підставі договору купівлі-продажу № 5958 від 26 листопада 2003 року.

9 серпня 2002 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_9 чоловік ОСОБА_6 ,після чоговідкрилася спадщинадо спадковоїмаси,якої буловключено,зокрема спірніземельні ділянки. Спадкоємцями за законом стали: ОСОБА_6 дружина померлого, його мати ОСОБА_10 , його діти ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Як вбачається з свідоцтв про право на спадщину за законом, розподіл часток у спадщині (спірних земельних ділянок) здійснено у таких розмірах: ОСОБА_6 - 1/10, ОСОБА_10 - 1/10, ОСОБА_7 - 1/10, ОСОБА_4 - 1/10, ОСОБА_5 -1/10. Крім того, згідно з свідоцтвом про право власності, ОСОБА_6 належить 1/2 частина спірних земельних ділянок як такі, що набуті у шлюбі.

26 квітня 2001 року на підставі договорів купівлі-продажу № 799, 803, 807, 811, 815, 820, 824 ОСОБА_8 набула право власності на спірні земельні ділянки та 6 червня 2001 року їй було видано Державний акт на право приватної власності на землю № 057140 У період часу з 2000 року по 2003 рік ОСОБА_8 була домогосподаркою у будинку ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , яка фактично працювала у останнього та займалася, зокрема прибиранням будинку за, що отримувала грошові кошти у розмірі близько 300 доларів США безпосередньо від ОСОБА_14 . Після того, як від приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І. надійшла копія договору дарування земельної ділянки від 26.11.2003 року зареєстрованого в реєстрі за № 5958, в якому було зазначено про те, що від імені ОСОБА_8 діяв представник за дорученням ОСОБА_11 , ОСОБА_6 зустрілася з ОСОБА_11 та останній повідомив, що насправді сторони уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки розміром 59710 кв.м., розташовану на території Халеп`янської сільської ради, АДРЕСА_1 . Вказаний договір був оплатний, особисто ОСОБА_11 як представник ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_9 грошові кошти за купівлю земельної ділянки у розмірі близько 60 000 тисяч гривень, які він передав ОСОБА_8 ..

Крім того, вказані вище обставини зможе підтвердити ОСОБА_15 , який на той час був представником ОСОБА_9 з інших питань та займався організаційними та господарськими справами ОСОБА_9 .. Також, вказаний свідок повідомив, що ОСОБА_8 не могла подарувати ОСОБА_9 земельну ділянку розміром 59710 кв.м., оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не були родичами, не перебували в будь-яких дружніх стосунках, мети дарувати земельну ділянку фактично підлеглій особі своєму керівнику у неї не було. Метою ОСОБА_9 був саме викуп зазначеної земельної ділянки у ОСОБА_8 з метою будівництва садового будинку на вказаній земельній ділянці. З огляду на зазначене вище, позивач за зустрічним позовом вважає договір Дарування земельної ділянки від 26.11.2003 року зареєстрованого в реєстрі за № 5958 посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І. є удаваним, а сторони насправді уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки.

В грудні 2021 року надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому представник відповідачів зазначив, що позивачі не підтверджують факт передачі коштів ОСОБА_9 ОСОБА_11 , як представнику ОСОБА_8 , оскільки такий факт не може підтверджуватись показами свідків, як і не може підтверджуватись мета укладення договору, так як свідок не був присутнім під час укладання договору, а тому просив відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.

11.02.2021 року у зазначеній вище справі було відкрито провадження та постановлено ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

21.07.2021 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області витребувано від приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Чеботар Світлани Іванівни належним чином засвідчену копію договору №5958 від 26.11.2003 року.

26.08.2021 року до Обухівського районного суду Київської області від приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І. надійшла копія договору дарування земельної ділянки від 26.11.2003 року зареєстрованого в реєстрі за № 5958.

19.11.2021 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_16 , яка була об`єднана з первісним позовом, та закрито підготовче судове засідання.

Представник позивачів, та позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, також просили відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог з підстав вказаних у відзиві.

Представники відповідача зустрічні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, з підстав викладених у зустрічній позовній заяві, в задоволенні первісних позовних вимог просили відмовити в зв`язку з їх недоведеністю та необгрутованістю, а також в зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що його визвав до себе ОСОБА_9 і сказав, що треба оформити земельні ділянки, для чого дав відповідну суму грошей. Він передав вказані кошти ОСОБА_17 за придбані земельні ділянки. ОСОБА_17 була домогосподаркою в будинку ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , працювала у них та займалась прибиранням будинку, за що отримувала грошові кошти. Грошові кошти ОСОБА_17 за земельні ділянки він особисто передав в автомобілі, коли остання віддала довіреність. Правочин оформляли на наступний день.

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що знайомий з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 з 2001 року. ОСОБА_17 працювала в їх будинку з 2001 по 2003 рік та займалась прибиранням будинку, жила сама, чоловіка не було, виховувала двох дочок. ОСОБА_17 особисто йому говорила, що продала земельні ділянки та за виручені кошти придбає меблі.

Заслухавши пояснення представників сторін, позивачів, покази свідків, перевіривши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позову з таких підстав.

Відповідно до положень частини першоїстатті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України, закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з частиною третьоюстатті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст.12ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 26 квітня 2001 року на підставі договорів купівлі-продажу № 799, 803, 807, 811, 815, 820, 824 ОСОБА_8 набула право власності на спірні земельні ділянки та 6 червня 2001 року їй було видано Державний акт на право приватної власності на землю № 057140.

26.11.2003 року було укладено договір дарування земельної ділянки між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 5958 та посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І. щодо земельної ділянки розміром 59710 кв.м., розташованої на території Халеп`янської сільської ради, АДРЕСА_1 , надану для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.

В подальшому ОСОБА_9 у 2004 році було видано Державний акт на право приватної власності на землю від 2 лютого 2004 р. в якому зазначено про те, що Державний акт видано на підставі договору купівлі-продажу № 5958 від 26 листопада 2003 року.

09.08.2002 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_7 , батьками якої є ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , після чого відкрилася спадщина.

Спадкоємцями померлого ОСОБА_9 за законом є його мати - ОСОБА_3 , його дружина - ОСОБА_6 та діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за законом.

Розподіл часток у спадщині (спірних земельних ділянок) здійснено за законом у таких розмірах: ОСОБА_6 - 1/10, ОСОБА_10 - 1/10, ОСОБА_7 - 1/10, ОСОБА_4 - 1/10, ОСОБА_5 -1/10.

Крім того, згідно з свідоцтвом про право власності, ОСОБА_6 належить 1/2 частина спірних земельних ділянок як такі, що набуті у шлюбі.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. було видано ОСОБА_6 свідоцтво про право власності №2970 від 19.06.2017 року та №3179 від 24.06.2017, які посвідчують право власності ОСОБА_14 на 1/2 частку кожної земельної ділянки з кадастровими номерами: 3223188400:05:001:0008 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 3223188400:05:001:0007 площею 5,6851 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства,

У Свідоцтвах про право на спадщину зазначено, що обидві земельні ділянки належали померлому на підставі одного Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №313765, виданого Халеп`янською сільською радою Обухівського району Київської області 02.02.2004 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №956.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_6 є власником 3/5 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007 площею 5,6851 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., с. Халеп`я. Іншими співвласниками вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007 площею 5,6851 га є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , а їх частка у спільному майні складає по 1/10 частині кожного з співвласників.

Також ОСОБА_6 є власником 3/5 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 - площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., с. Халеп`я. Іншими співвласниками вищевказаної земельної ділянки є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , а їх частка у спільному майні складає по 1/10 частині кожного з співвласників.

Відповідно до статей 1216,1217,1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом частини першої статті 1222ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із положеннями статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зістаттею 1296ЦК України спадкоємці як за законом, так і за заповітом мають право звернутись до нотаріуса за видачею їм свідоцтва про право на спадщину.

Згідно ст. 71 ЗУ «Про нотаріат» передбачено, що у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Натомість, відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ст. 235 ЦК України, вказується, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до частин першої та другої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто, як убачається з вказаної норми, лише державна реєстрація права власності на нерухоме майно є офіційним визнанням права власності.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третястатті 13 ЦПК України).

За своєю юридичною природою позов - це матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою (відповідачем).

Право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі передбаченостаттею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Статтею 175 ЦПК Українивстановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Ввизначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

З матеріалів справи, та змісту позовних вимог вбачається, що між усіма спадкоємцями померлого ОСОБА_9 , його матері - ОСОБА_3 , його дружина - ОСОБА_14 та дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , існує спір щодо спадкового майна, оскільки на час вирішення даного спору спадкоємці вже зареєстрували у встановленому законом порядку своє права власності в порядку спадкування.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.

У даній справі первісні позивачі пред`явили позов про визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності в порядку спадкування, та позивачі за зустрічним позовом про визнання договору дарування земельної ділянки удаваним, як такі що проведені без урахування прав та інтересів усіх спадкоємців після смерті ОСОБА_9 ..

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року в справі № 509/3995/15 (провадження № 61-7070св20) зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 752/3435/16 (провадження № 61-231св20) зроблено висновок, що: «належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням».

Судом встановлено, що спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_9 , є його мати - ОСОБА_3 , його дружина - ОСОБА_6 та діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ..

За таких обставин належними позивачами та відповідачами у даній справі за первісним та зустрічним позовом є всі інші спадкоємці, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_9 а не один із них, чи декілька.

Разом із тим неповнолітня ОСОБА_7 законним представником якої є її мати ОСОБА_6 залучена до участі як в первісному так і зустрічному позові як третя особа. Клопотань про залучення її до участі в справі як співвідповідача позивачі за первісним та зустрічним позовом не заявляли. З огляду на викладене в задоволенні позовних вимог за первісним та зустрічним позовом слід відмовити внаслідок неналежного складу співвідповідачів.

Щодо клопотання представника відповідача за первісним позовом про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до положення ст.256та ст.257 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами, визначеними ч.1ст.261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з вимогами ч.3-ч.5ст.267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до абз. 3 п. 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі"судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до відповідачів у спорі, які заявляють про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Отже, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що суд відмовив в задоволенні позову по суті підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд не вбачає.

У зв`язку з відмовою позивачам за первісним та зустрічним позовами у задоволенні позовних вимог судові витрати сторонам не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 78, 81, 89, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_7 від імені якої діє законний представник ОСОБА_6 , про визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності в порядку спадкування відмовити повністю.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_6 , про визнання договору дарування земельної ділянки удаваним відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18.07.2022 року.

Суддя Л.В. Потабенко