Постанова

від 08.01.2025 по справі 372/4368/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року

м. Київ

справа № 372/4368/20

провадження № 61-4042св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивачі (за первісним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач (за первісним позовом) - ОСОБА_4 ,

третя особа- ОСОБА_5 від імені якої діє законний представник ОСОБА_4 ,

позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_4 ,

відповідачі (за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ,

третя особа - ОСОБА_5 від імені якої діє законний представник ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 липня 2022 року у складі судді Потабенко Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року у складі колегії суддів Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 від імені якої діє законний представник ОСОБА_4 , про визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа - ОСОБА_5 від імені якої діє законний представник ОСОБА_4 , про визнання договору дарування земельної ділянки удаваним.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 від імені якої діє законний представник ОСОБА_4 , про визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності в порядку спадкування.

Позов мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 . Спадкоємцями померлого ОСОБА_7 за законом є його мати - ОСОБА_1 , його дружина - ОСОБА_4 та діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Під час розподілу спадкового майна, земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223188400:05:001:0008 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 3223188400:05:001:0007 площею 5,6851 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Халеп`я, були включені до спадкового майна лише по 1/2 частці кожної, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 24 червня 2017 року № 3191 та свідоцтвом про право на спадщину від 06 липня 2017 року № 3414, виданими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф. І.

У свідоцтвах про право на спадщину зазначено, що обидві земельні ділянки належали померлому на підставі одного державного акта на право приватної власності на землю серії РЗ № 313765, виданого Халеп`янською сільською радою Обухівського району Київської області 02 лютого 2004 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 956 та вказано, що ці земельні ділянки набуті спадкодавцем на підставі договору купівлі-продажу від 26 листопада 2003 року № 5958.

Станом на 26 листопада 2003 року ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , тому майно, набуте за договором купівлі-продажу, вважається спільною сумісною власністю подружжя, при поділі якого частки кожного з подружжя є рівними, а тому приватний нотаріус видав ОСОБА_4. свідоцтва про право власності від 19 червня 2017 року № НОМЕР_2 та від 24 червня 2017 року № НОМЕР_1, які посвідчують право її власності на 1/2 частку кожної земельної ділянки.

Проте, в листопаді 2020 року ОСОБА_2 дізналась від ОСОБА_6 , яка була попереднім власником вказаних земельних ділянок, що 26 листопада 2003 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_7 дві земельні ділянки загальною площею близько 6,00 га в селі Халеп`я Обухівського району, а також, що договір був безоплатний і жодних коштів ні від ОСОБА_7 , ні від його представника, ні від будь-кого іншого вона не отримувала.

Дві інші земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223188400:02:001:0011 та 3223188400:02:001:0012, загальною площею 0,5 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, належали ОСОБА_7 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії РЗ № 313692, виданого Трипільською сільською радою народних депутатів 30 грудня 2003 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 865, в якому вказано, що ОСОБА_7 набув ці земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу № 5952, № 5955 від 26 листопада 2003 року.

Проте, в матеріалах спадкової справи містяться копії договорів дарування № 5952, № 5955 від 26 листопада 2003 року, які посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С. І.

На цій підставі, земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223188400:02:001:0011 та 3223188400:02:001:0012 були включені до складу спадкового майна повністю та розподілені між спадкоємцями по 1/5 частки кожному.

Що стосується спірних земельних ділянок, в матеріалах спадкової справи договір, на підставі яких спадкодавець набув їх у власність, відсутній, тому пересвідчитись у тому, якого саме виду був цей договір, купівлі-продажу чи дарування, можливості не було.

З огляду на інформацію, повідомлену ОСОБА_6 , а також те, що договір на спірні земельні ділянки був укладений спадкодавцем в один і той самий день 26 листопада 2003 року, що й інші два договори дарування, можна припустити, що в державному акті на право приватної власності на спірні земельні ділянки було допущено помилку, яка призвела до безпідставного виключення 1/2 частки кожної земельної ділянки зі складу спадкового майна та передачі цих часток ОСОБА_4 .

Позивачі припускають, що земельні ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 площею 0,25 га та з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007 площею 5,6851 га ОСОБА_7 набув на підставі договору дарування, а не договору купівлі-продажу.

Якщо ОСОБА_7 набув спірні земельні ділянки на підставі договору дарування, тоді правові підстави для видачі ОСОБА_4 свідоцтв про право власності на 1/2 частку кожної земельної ділянки були відсутні.

Позивачі просили суд:

- визнати недійсними свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 від 24 червня 2017 року та свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 від 19 червня 2017 року, видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф. І., що посвідчують право власності ОСОБА_4 на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 та на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 та на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007;

- визнати за ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 та на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007, що знаходяться в с. Халеп`я Обухівського району Київської області, в рівних частках, а саме: визнати за ОСОБА_8 право власності на 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 та 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 та 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 та 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 та 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007; визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 та 1/10 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007, що знаходяться в с. Халеп`я Обухівського району Київської області.

У жовтні 2021 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_4 , про визнання договору дарування земельної ділянки удаваним.

Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 зазначила, що 26 серпня 2021 року до Обухівського районного суду Київської області від приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С. І. надійшла копія договору дарування земельної ділянки від 26 листопада 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5958.

Із зазначеним договором дарування земельної ділянки від 26 листопада 2003 року, зареєстрованим в реєстрі за № 5958 представник відповідача ознайомилася у вересні 2021 року.

Ознайомившись із зазначеним договором та відповідними доказами, відповідач вважає, що вказаний договір дарування земельної ділянки від 26 листопада 2003 року, зареєстрований в реєстрі за № 5958, є удаваним, таким, що вчинений сторонами для приховання договору купівлі-продажу земельної ділянки, тобто, який вони насправді вчинили з огляду на підстави, які викладені в позові.

Так, 26 листопада 2003 року ОСОБА_6 від імені, якої та за дорученням діяв ОСОБА_9 (дарувальник) та ОСОБА_7 від імені якого та за дорученням діяла ОСОБА_10 (обдарований) уклали договір дарування земельної ділянки площею 59 710 кв. м, що розташована на території Халеп`янської сільської ради, АДРЕСА_1 , наданої для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С. І.

В подальшому ОСОБА_7 у 2004 році видано державний акт на право приватної власності на землю від 02 лютого 2004 року, в якому зазначено про те, що державний акт видано на підставі договору купівлі-продажу від 26 листопада 2003 року № 5958.

09 серпня 2002 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_7 . Його спадкоємцями за законом є: ОСОБА_4 - дружина померлого, його мати - ОСОБА_8 , його діти: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом, розподіл часток у спадщині (спірних земельних ділянок) здійснено у таких розмірах: ОСОБА_4 - 1/10, ОСОБА_8 - 1/10, ОСОБА_5 - 1/10, ОСОБА_2 - 1/10, ОСОБА_3 - 1/10.

Крім того, згідно з свідоцтвом про право власності, ОСОБА_4 належить 1/2 частина спірних земельних ділянок як такі, що набуті у шлюбі.

26 квітня 2001 року на підставі договорів купівлі-продажу № 799, 803, 807, 811, 815, 820, 824 ОСОБА_6 набула право власності на спірні земельні ділянки та 06 червня 2001 року їй було видано державний акт на право приватної власності на землю № 057140.

У період з 2000 року по 2003 рік ОСОБА_6 була домогосподаркою у будинку ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , яка займалася, зокрема прибиранням будинку, за що отримувала грошові кошти у розмірі близько 300 дол. США безпосередньо від ОСОБА_4 .

Після того, як від приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С. І. надійшла копія договору дарування земельної ділянки від 26 листопада 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5958, в якому було зазначено про те, що від імені ОСОБА_6 діяв представник за дорученням ОСОБА_9 , ОСОБА_4 зустрілася з ОСОБА_9 , який повідомив, що насправді сторони уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 59 710 кв. м, що розташована на території Халеп`янської сільської ради, АДРЕСА_1 .

Вказаний договір був оплатний, особисто ОСОБА_9 як представник ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_7 грошові кошти за купівлю земельної ділянки у розмірі близько 60 000 грн, які він передав ОСОБА_6 .

Крім того, вказані обставини зможе підтвердити ОСОБА_11 , який на той час був представником ОСОБА_7 з інших питань та займався організаційними та господарськими справами ОСОБА_7 .

Також, вказаний свідок повідомив, що ОСОБА_6 не могла подарувати ОСОБА_7 земельну ділянку площею 59 710 кв. м, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не були родичами, не перебували в дружніх стосунках, мети дарувати земельну ділянку фактично підлеглою особою своєму керівнику в неї не було.

Метою ОСОБА_7 був саме викуп земельної ділянки у ОСОБА_6 з метою будівництва садового будинку на вказаній земельній ділянці.

З огляду на зазначене, позивач за зустрічним позовом вважає договір дарування земельної ділянки від 26 листопада 2003 року, який зареєстрований в реєстрі за № 5958 та посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С. І. удаваним, оскільки сторони насправді уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до вказаного, позивач (за зустрічним позовом) просила суд визнати договір дарування земельної ділянки від 26 листопада 2003 року, який зареєстрований в реєстрі за № 5958 та посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С. І. удаваним, як такий, що укладений з метою приховання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 59 710 кв. м.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Обухівський районний суд Київської області рішенням від 06 липня 2022 року, яке Київський апеляційний суд постановою від 31 січня 2023 року залишив без змін, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 від імені якої діє законний представник ОСОБА_4 , про визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності в порядку спадкування - відмовив.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_4 , про визнання договору дарування земельної ділянки удаваним - відмовив.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано неналежністю складу співвідповідачів. Суд першої інстанції не вбачав підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності, про які заявляв представник відповідача за первісним позовом, оскільки суд відмовив в задоволенні позову по суті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати і ухвалити у вказаній частині нове судове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Обухівського районного суду Київської області.

25 квітня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17, у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 344/12574/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, від 31 березня 2021 року у справі № 727/463/19, від 20 жовтня 2021 року у справі № 509/3995/15.

У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги те, що цей спір не є спадковим. Позивачі визначили належного відповідача.

Суди дійшли до помилкового висновку про те, що відповідачами повинні бути всі спадкоємці.

Доводи інших учасників справи

У травні 2023 року ОСОБА_5 надіслала відзив на касаційну скаргу, проте Верховний Суд ухвалою від 17 травня 2023 року повернув вказаний відзив заявнику без розгляду.

У листопаді 2023 року ОСОБА_4 надіслала письмові пояснення на касаційну скаргу, проте Верховний Суд ухвалою від 08 листопада 2023 року повернув їх без розгляду.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що 26 квітня 2001 року на підставі договорів купівлі-продажу № 799, 803, 807, 811, 815, 820, 824 ОСОБА_6 набула право власності на спірні земельні ділянки та 06 червня 2001 року їй було видано державний акт на право приватної власності на землю № 057140.

09 серпня 2002 року ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

26 листопада 2003 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали договір дарування земельної ділянки, який зареєстрований в реєстрі за № 5958 та посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С. І., щодо земельної ділянки площею 59 710 кв. м, розташованої на території Халеп`янської сільської ради, АДРЕСА_1 , наданої для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.

В подальшому ОСОБА_7 у 2004 році видано державний акт на право приватної власності на землю від 02 лютого 2004 року, в якому зазначено, що державний акт видано на підставі договору купівлі-продажу від 26 листопада 2003 року № 5958.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_5 , батьками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується відповідним свідоцтвом, внаслідок чого відкрилася спадщина.

Спадкоємцями померлого ОСОБА_7 за законом є його мати - ОСОБА_1 , його дружина - ОСОБА_4 та діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом.

Розподіл часток у спадщині (спірних земельних ділянок) здійснено за законом у таких розмірах: ОСОБА_4 - 1/10, ОСОБА_8 - 1/10, ОСОБА_5 - 1/10, ОСОБА_2 - 1/10, ОСОБА_3 - 1/10.

Крім того, згідно із свідоцтвом про право власності, ОСОБА_4 належить 1/2 частина спірних земельних ділянок як таких, що набуті у шлюбі.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Досінчук Ф. І. видав ОСОБА_4 свідоцтва про право власності від 19 червня 2017 року № НОМЕР_2 та від 24 червня 2017 року № НОМЕР_1, які посвідчують право власності ОСОБА_4 на 1/2 частку кожної земельної ділянки з кадастровими номерами: 3223188400:05:001:0008 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 3223188400:05:001:0007 площею 5,6851 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

У свідоцтвах про право на спадщину зазначено, що обидві земельні ділянки належали померлому на підставі одного державного акта на право приватної власності на землю серії РЗ № 313765, виданого Халеп`янською сільською радою Обухівського району Київської області 02 лютого 2004 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 956.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_4 є власником 3/5 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007 площею 5,6851 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Халеп`я.

Іншими співвласниками вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0007 площею 5,6851 га є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , а їх частка у спільному майні складає по 1/10 частині.

Також ОСОБА_4 є власником 3/5 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3223188400:05:001:0008 площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Халеп`я.

Іншими співвласниками вказаної земельної ділянки є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , а їх частка у спільному майні складає по 1/10 частині.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З матеріалів справи відомо, що спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_7 є його мати - ОСОБА_1 , його дружина - ОСОБА_4 та діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємці як за законом, так і за заповітом мають право звернутись до нотаріуса за видачею їм свідоцтва про право на спадщину.

Згідно із статтею 71 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що між спадкоємцями померлого ОСОБА_7 існує спір щодо спадкового майна, тому суди правильно кваліфікували спір як спадковий, оскільки його вирішення залежить від з`ясування складу спадщини, прав спадкоємців і розподілу спадкового майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

За наведених обставин належними сторонами у цій справі мають бути усі спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 . Залучення лише одного або декількох із них як сторін у справі не відповідає вимогам закону, оскільки всі спадкоємці, які вступили у права спадкування, мають рівні права та обов`язки щодо спадкового майна.

Така позиція зумовлена тим, що спадкові правовідносини є комплексними й стосуються всіх осіб, які прийняли спадщину. У зв`язку з цим усі спадкоємці, незалежно від частки, яку вони отримали у спадщині, або їхньої ролі у процесі прийняття спадщини, повинні бути залучені до участі у справі як позивачі чи відповідачі. Це забезпечує повний розгляд усіх обставин справи та врахування прав кожного спадкоємця.

Разом із тим, дочка спадкодавця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залучена до участі у справі як третя особа. Клопотань про залучення її до участі в справі як співвідповідача позивачі не заявляли.

З огляду на викладене, суди правильно зазначили, що в задоволенні позовних вимог за первісним позовом слід відмовити внаслідок неналежного складу співвідповідачів.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що оскаржувані судові рішення Верховний Суд переглядає лише в частині первісного позову, оскільки в частині зустрічного позову рішення місцевого суду не оскаржувалося.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17, у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 344/12574/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, від 31 березня 2021 року у справі № 727/463/19, від 20 жовтня 2021 року у справі № 509/3995/15 є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року в частині відмови у задоволенні первісного позову залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров