Ухвала

від 20.07.2022 по справі 160/13013/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 липня 2022 рокуСправа №943вр-20/160/13013/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

при секретарі судового засідання Тимченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ево-2" в частині накладення штрафу у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ево-2" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2020р. по справі №160/13013/19 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ево-2" було задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1310005/41609482 від 18.10.2019р., про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №8 від 26.02.2019р.;

- зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №8 від 26.02.2019р. у сумі 100000,00 грн. т.ч. ПДВ 16666,67 грн. датою її фактичного отримання 15.03.2019р.;

- визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1330539/41609482 від 14.11.2019р. про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 3 від 01.03.2019р.;

- зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 01.03.2019 р. у сумі 115014,29 грн. т.ч. ПДВ 19169,05 грн. датою її фактичного отримання - 29.03.2019р.;

- в порядку розподілу судових витрат стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ево-2 документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 3842,00 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме: 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України (а.с.24-32 том 2).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2020р. було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ево-2" про встановлення судового контролю в адміністративній справі №160/13013/19 та зобов`язано ДПС України у місячний строк подати звіт про виконання судового рішення у справі №160/13013/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ево-2" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії (а.с.65-66 том 2).

01.09.2020р. від Державної податкової служби України на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про продовження терміну на виконання вимог ухвали від 29 липня 2020 року (а.с.71 том 2).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2020р. клопотання Державної податкової служби України про продовження терміну на виконання ухвали про встановлення судового контролю в адміністративній справі №160/13013/19 було залишено без задоволення (а.с.77 том 2).

04.09.2020р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ево-2" надійшло клопотання про накладення штрафу на керівника Державної податкової служби України, у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (а.с.81-84 том 2).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020р., залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ево-2" про накладення штрафу та встановлення нового строку виконання рішення суду в адміністративній справі №160/13013/19 було задоволено, зокрема:

- накладено на начальника ДПС України ОСОБА_1 штраф за невиконання рішення суду у розмірі 42040,00 грн., з них: 21020,00 грн. - стягнуто на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВО-2 (49000, м. Дніпро, вул. Дзвінка, буд.30, кв. 31, код ЄДРПОУ 41609482); 21020,00 грн. - стягнуто до Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007, код класифікації доходів бюджету: 21081100) стягувач - Державна судова адміністрація України (код ЄДР 26255795, адрес: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5 (а.с.99-101, 178-179 том 2).

Постановою Верховного Суду від 10.02.2022р. касаційну скаргу Державної податкової служби України було задоволено, а саме:

- ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020р. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020р. скасовано в частині накладення штрафу на Голову Державної податкової служби України ОСОБА_1 у розмірі 42040,00 грн.;

- в цій частині справу №160/13013/19 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції;

- в іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020р. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020р. залишено без змін (а.с.53-64 том 3).

22.02.2022р. матеріали адміністративної справи №160/13013/19 надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції, та передані до розгляду складу суду, яким було здійснено розгляд заяви про накладення штрафу та винесено скасовану Верховним Судом ухвалу від 16.09.2020 року про накладення штрафу на Голову Державної податкової служби України ОСОБА_1 , тобто на розгляд судді Віхровій В.С.

Згідно розпорядження керівника апарату суду за №84 д, у зв`язку із винесенням Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвали від 15.03.2022р. про самовідвід судді Віхрової В.С. від розгляду заяви у порядку виконання судових рішень про встановлення судового контролю у справі №160/13013/19 провадження №943вр-20/160/13013/19, вказану справу та заяву було передано для розгляду судді Конєвій С.О.

Ухвалою суду від 11.07.2022р. вищенаведене клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ево-2" в частині накладення штрафу на керівника Державної податкової служби України призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.07.2022р. та зобов`язано: позивача (стягувача) - до 15.07.2022р. надати письмові пояснення щодо клопотання в частині накладення штрафу на керівника Державної податкової служби України та відповідні докази з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у його постанові від 10.02.2022р. у цій справі; відповідача (боржника) ДПС України - до 15.07.2022р. надати письмові пояснення на клопотання та відповідні докази з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у його постанові від 10.02.2022р. у цій справі (а.с.73-74 том 3).

Заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Ево-2") про дату, час і місце розгляду клопотання повідомлений належним чином 11.07.2022р. та 13.07.2022 засобами електронного зв`язку, що підтверджується електронним повідомленням та довідкою секретаря судового засідання, складеною у порядку ч.3 ст.129 Кодексу адміністративного судочинства України, наявними у матеріалах справи (а.с.79,80 том 3).

Боржники (Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, Державна податкова служба України) про дату, час і місце розгляду клопотання повідомлені належним чином 11.07.2022р. та 13.07.2022 засобами електронного зв`язку, що підтверджується електронним повідомленням та довідкою секретаря судового засідання, складеною у порядку ч.3 ст.129 Кодексу адміністративного судочинства України, наявними у матеріалах справи (а.с.79,80 том 3).

Голова Державної податкової служби України Любченко Олексій Миколайович (на час подання заявником клопотання про застосування штрафу) про дату, час і місце розгляду клопотання повідомлені належним чином 13.07.2022р. та 15.07.2022 засобами електронного зв`язку, що підтверджується електронним повідомленням та довідкою секретаря судового засідання, складеною у порядку ч.3 ст.129 Кодексу адміністративного судочинства України, наявними у матеріалах справи (а.с.82,83 том 3).

Разом з тим, 19.07.2022р. представник ДПС України подав до канцелярії суду письмові пояснення, в яких просить в задоволенні клопотання про накладення штрафу відмовити посилаючись на те, що судові рішення з питань реєстрації або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в ЄРПН, які набрали законної сили, виконуються з дотриманням норм ПКУ, КАС України та проводяться з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 «Про затвердження Порядку ведення ЄРПН» (зі змінами), постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (зі змінами), наказу Міністерства Фінансів України від 31.12.2015 №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (зі змінами), у зв`язку із чим механізм виконання судових рішень такої категорії потребує певного часу для його реалізації; 01.09.2020 засобами поштового зв`язку ДПС до суду направлено клопотання про продовження терміну на виконання ухвали про встановлення судового контролю в адміністративній справі №160/13013/19, в якому ДПС звертало увагу, що наразі вживаються невідкладні заходи, спрямовані на виконання судового рішення щодо здійснення реєстрації податкових накладних; 30 вересня 2020 року Державна податкова служба подала звіт до суду першої інстанції про виконання рішення суду, в якому зазначено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 у справі №160/13013/19 виконано, що підтверджуються доданими податковим органом квитанціями про реєстрацію податкових накладних від 26.02.2019 №8, від 01.03.2019 №3; накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду; основна мета судового контролю у даній справі досягнута, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 року виконано в повному обсязі (а.с. 84-86 том 3).

В судове засідання 20.07.2022р. учасники справи не з`явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Враховуючи наведене, належне повідомлення заявника та відповідачів про дату, час і місце розгляду клопотання, суд вважає за можливе розглянути клопотання заявника про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень за відсутності представників заявника та відповідачів згідно до вимог ч.4 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, у зв`язку із оголошенням воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14.03.2022 №133/2022 з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Законом України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 19.04.2022 № 7300 з 05:30 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, Законом України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 22.05.2022 № 2263-ІХ з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб, та неможливістю у зв`язку з наведеним забезпечити безпеку життя і здоров`я учасників процесу безпосередньо у судовому засіданні через відсутність бомбосховища у приміщенні суду, вирішено проводити судове засідання щодо розгляду наведеної вище заяви без участі сторін.

Дослідивши надані документи на підтвердження поданого клопотання, проаналізувавши норми чинного законодавства України, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.02.2022р. у цій справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання заявника про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, виходячи з наступного.

Положеннями ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

При цьому, судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що Кодексом адміністративного судочинства України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

Так, за приписами ч.1, ч.2 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, аналіз вказаних норм свідчить про те, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може або встановити новий строк подання звіту, або накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.

При цьому, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, водночас, суд наділений повноваженнями вживати додаткових заходів контролю за виконанням судового рішення окремими категоріями осіб - суб`єктами владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення.

Разом з тим, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Як вбачається зі змісту клопотання заявника про накладення штрафу на керівника ДПС України від 04.09.2020р., останній просить накласти на керівника ДПС України відповідального за виконання рішення у сумі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб посилаючись на те, що ухвалою суду від 29.07.2020р. у справі №160/13013/19 було встановлено судовий контроль за виконанням даного судового рішення та зобов`язано ДПС України у місячний строк подати звіт про його виконання, проте, станом на 04.09.2020р. дане судове рішення не виконано, що на думку заявника, є підставою для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у відповідності до вимог ч.2, ч.4, ч.6 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.81-84 том 2).

У відповідності до вимог ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України саме заявник повинен довести належними, достатніми та допустимими доказами та обставини, на які він посилається у клопотанні та додати до нього відповідні докази (аналогія закону).

Проте, заявником до клопотання жодних доказів, які б свідчили про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях керівника суб`єкта владних повноважень, які б свідчили про ухилення останнього від виконання рішення суду, не надано, на вимогу ухвали суду від 11.07.2022р. з урахуванням висновків Верхового Суду таких доказів також не надано та судом із наявних в матеріалах справи документів не встановлено.

Також, із наявного в матеріалах справи клопотання ДПС України, поданого 01.09.2020р. про продовження строку виконання вимог ухвали суду від 29.07.2020р. у справі №160/13013/19 видно, що ДПС вживаються невідкладні заходи, спрямовані на виконання рішення суду щодо здійснення реєстрації ПН, у якому останній просив продовжити такий строк, що не може свідчити про умисні дії керівника та ухилення його від виконання ним судового рішення (а.с.71 том 2).

Навпаки, наведене підтверджує ті обставини, що відповідачем (боржником) вживалися активні дії на виконання даного судового рішення та, як наслідок, податкові накладні №8 від 26.02.2019р., №3 від 01.03.2019р., що були предметом спору у цій справі, були зареєстровані ДПС України в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.09.2020р., що підтверджується відповідними квитанціями та вказані копії документів були долучені до звіту про виконання рішення суду, який надійшов від ДПС України засобами поштового зв`язку на адресу суду 30.09.2020р. (а.с.138-140 том 2).

Отже, із аналізу вищевстановлених судом обставин, можна дійти висновку про відсутність вини та умисних дій керівника суб`єкта владних повноважень (боржника у даній справі) направлених на ухилення останнього від виконання даного рішення суду, а відповідно, і відсутність підстав для накладення на нього штрафу.

При цьому, роблячи такі висновку, судом враховується і те, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

За викладених обставин та враховуючи виконання Державною податкової службою України рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2020р. по справі №160/13013/19 18.09.2020р. в частині реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних №8 від 26.02.2019р. та №3 від 01.03.2019р. на виконання вимог ухвали суду від 29.07.2020р., винесеної у порядку судового контролю, що свідчить про вчинення посадовою особою ДПС України дій, спрямованих на виконання судового рішення, а відповідно, відсутність вини такої посадової особи у невиконанні рішення суду, суд приходить до висновку, що станом на момент розгляду клопотання позивача (заявника) про накладення штрафу на керівника ДПС України за невиконання рішення суду у цій справі - 20.07.2022р. у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення клопотання заявника в частині накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, а тому у задоволенні такого клопотання в наведеній частині слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ево-2" в частині накладення штрафу за невиконання судового рішення у справі №160/13013/19 - відмовити повністю.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва