Ухвала

від 20.07.2022 по справі 369/4745/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4745/22

Провадження №1-кп/369/1704/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому підготовчомусудовому засіданнів м.Києві матеріаликримінального провадження№ 12021000000000597від 13травня 2021рокуза обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с. Пістинь, Косівського району Івано-Франківської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, має на утриманні неповнолітню дитину, в силу ст.89 КК України вважається таким, що судимості не має,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.28 ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України (далі КК України),

з угодою про визнання винуватості між прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 від 09червня 2022року,

встановив:

В провадженняКиєво-Святошинськогорайонного судуКиївської областінадійшов обвинувальнийакт укримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12021000000000597 від 13 травня 2021року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.28 ч.4 ст.358 КК України, з реєстром матеріалів досудового розслідування та угодою про визнання винуватості між прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 від 09червня 2022року.

Як вбачається з обвинувального акту та угоди про визнання винуватості, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001), ч.4 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.28 ч.4 ст.358 КК України та відповідно його дії кваліфіковано, як участь у злочинній організації з метою вчинення особливо тяжких злочинів та участі у злочинах, вчинюваних такою організацією; заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах, злочинною організацією; використання завідомо підроблених документів злочинною організацією.

Відповідно до змісту вказаної угоди вона містить формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001), ч.4 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.28 ч.4 ст.358 КК України; прокурор

другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурором ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного; істотних для даного кримінального провадження обставин; підозрюваний беззастережно визнав свою винуватість у зазначених вище діяннях; узгоджене покарання та згоду підозрюваного ОСОБА_4 на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням з іспитовим строком.

Так, сторонами угоди було узгоджено призначення за ч. 1 ст. 255 КК України(в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001) - у виді позбавлення волі на строк п`ять років; за ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років з конфіскацією майна; за ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі на строк один рік, на підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з конфіскацією майна та на підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Також, в угоді про визнання винуватості зазначено про наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 Кримінального процесуального кодексу країни (КПК України), та наслідки її невиконання, передбаченіст. 476 КПК України.

В судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, вказував, що під час досудового розслідування обвинувачений щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, визнав себе винуватим в пред`явленому обвинуваченні та будучи особою, яка не є організатором підозрюваним викрив інших учасників злочинної організації.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Представник потерпілого ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились, про дату, місце та час проведення підготовчого судового засідання, повідомлені у встановленому законом порядку. При цьому, із заяв, які містяться в матеріалах провадження вбачається, що представник потерпілого ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_7 просили проводити судовий розгляд за їх відсутності, надали згоду на укладення угоди та зазначили, що цивільний позов про відшкодування шкоди заявляти у кримінальному провадженні не бажають.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового провадження, які просили затвердити угоду про визнання винуватості, дослідивши обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості, суд дійшов такого висновку.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбаченістаттею 473цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Відповідно доч.7ст.474КПК України,суд перевіряєугоду навідповідність вимогамцього Кодексута/абозакону.Суд відмовляєв затвердженніугоди,якщо:1)умови угодисуперечать вимогамцього Кодексута/абозакону,в томучислі допущенанеправильна правовакваліфікація кримінальногоправопорушення,яке єбільш тяжкимніж те,щодо якогопередбачена можливістьукладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угодипорушують права,свободи чиінтереси сторінабо іншихосіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Окрім того, приписами ст. 470 КПК України передбачено, що однією з обставин, що враховуються прокурором при укладенні угоди про визнання винуватості є наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, а також наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно доположень ч.4ст.469КПК Україниугода провизнання винуватостіміж прокуроромта підозрюванимчи обвинуваченимможе бутиукладена упровадженні щодо: 1)кримінальних проступків,нетяжких злочинів,тяжких злочинів; 2)особливо тяжкихзлочинів,віднесених допідслідності Національногоантикорупційного бюроУкраїни заумови викриттяпідозрюваним чиобвинуваченим іншоїособи увчиненні злочину,віднесеного допідслідності Національногоантикорупційного бюроУкраїни,якщо інформаціящодо вчиненнятакою особоюзлочину будепідтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завданалише державнимчи суспільнимінтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 314 КПК Україниу підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченомуст. 468 - 475 КПК України.

Згідно зп.3ч.7ст.474КПК України,у разіневідповідності угодивимогам КПКУкраїни,суд упідготовчому судовомузасіданні відмовляєв затвердженніугоди,якщо умовиугоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001), ч.4 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.28 ч.4 ст.358 КК України, які згідно ст. 12 КК України є злочинами, а саме особливо тяжкими та кримінальним проступком (злочином невеликої тяжкості). Разом з тим, зі змісту угоди вбачається, що вона не відповідає вимогам ч.1 ст. 472 КПК України, оскільки формулювання обвинувачення не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Так, з обвинувального акту вбачається, що інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення містять кваліфікуючу ознаку, а саме вчинення кримінального правопорушення злочинною організацією, тобто, стійким ієрархічним об`єднанням декількох осіб (п`ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації кримінально протиправної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших кримінально протиправних груп, що з огляду на положення Розділу VI КК України є однією з форм співучасті у кримінальному правопорушенні.

Разом з тим, зі змісту угоди про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним ОСОБА_4 вбачається, що в ньому описується роль та дії інших співучасників учасників організації, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , невстановленої особи на ім`я ОСОБА_13 та інших невстановлених осіб.

Проте, вказівка в угоді на анкетні дані громадян ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в межах цього кримінального провадження, які не є його учасниками є грубим порушенням, передбачених ст.7 КПК України загальних засад кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, верховенства права й законності, а також входить у колізію з нормами КПК України щодо вільної оцінки доказів.

При цьому, міжнародні стандарти в галузі судочинства свідчать про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основоположних конституційних принципів судочинства відображено в ч.1 ст.62 Конституції, ч.1 ст.17 КПК. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини ця презумпція вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у скоєнні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Minelli v. Switzerland», п.37; «Nerattini v. Greece», п.23; «Didu v. Romania», п.41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Nestak v. Slovakia», п.88; «Garycki v. Poland», п.66). Неприпустимість зазначення у формулюванні підозри осіб, яким не пред`явлено підозри узгоджується із усталеною практикою ЄСПЛ, у висновках якого відображений принцип, який забороняє формування передчасної позиції суду, яка б відображала думку про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина буде доведена відповідно до закону. Зокрема у справі «Хужін та інші проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що положення ч.2 ст. 6 Конвенції (презумпція невинуватості) спрямоване на те, щоб убезпечити обвинувачену особу від порушень її права на справедливий суд упередженими твердженнями, щотісно пов`язані з розглядом її справи в суді.

З огляду на це, має місце факт порушення принципу презумпції невинуватості при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання підозри, оскільки прокурором в угоді, при формулюванні підозри ОСОБА_4 , обставини якої він вважає встановленими, вказані анкетні дані інших конкретних осіб, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які не є підозрюваними в цьому провадженні та позбавлені права на особисту присутність при розгляді цього кримінального провадження, що свідчить про порушення права цих осіб на захист.

За наведених обставин ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 хоча і не були визнані учасниками судового провадження щодо ОСОБА_4 , управі захищати свої права, свободи та інтереси, якого стосується угода про визнання винуватості, а також в подальшому оскаржувати судове рішення за результатами розгляду такої угоди. Цей висновок відповідає і змісту ст.2 Протоколу №7 до Конвенції, згідно з якою кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесення йому вироку.

Таким чином, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_4 безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів громадян ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Посилання прокурора на те, що матеріали відносно деяких учасників виділені в окреме провадження не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких доказів в підтвердження наведеного прокурором в судовому засіданні не було надано.

Поряд з цим, суд погоджується з думкою прокурора у кримінальному провадженні про те, що в обвинувальному акті, відповідно в угоді про визнання винуватості повинні бути відображені дії всіх співучасників, причетних до вчинення кримінального правопорушення, в тому числі тих, матеріали провадження щодо яких з тих чи інших причин виділені в окреме провадження, однак це не означає, що у висунутій ОСОБА_4 підозрі та обвинуваченні повинні фігурувати дані (зокрема, прізвище, ім`я та по батькові) про осіб, яким не пред`явлено підозри та не висунуто обвинувачення згідно з обвинувальним актом, який направлено до суду.

Однак усупереч вимог закону фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання підозри ОСОБА_4 викладені таким чином, що дають підстави вважати, що угода стосується обвинувачення не тільки самого ОСОБА_4 , а й інших прямо зазначених в ньому осіб, що є неприпустимим як з точки зору презумпції невинуватості, так і меж судового розгляду, який повинен проводитися лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

За правилами ч.1 ст.337КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Тобто, незважаючи на те, що угода про визнання винуватості складена між прокурором та підозрюваним ОСОБА_4 , її зміст стосується обвинувачення й інших осіб, що є суттєвим порушенням презумпції невинуватості та права на справедливий судовий розгляд.

Таким чином, судом встановлено, що зміст угоди про визнання винуватості між прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурором ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 від 09червня 2022року не відповідає вимогам ст. 472 КПК України та порушує права, свободи, інтереси інших осіб, що з огляду на положення п. 3 ч. 7 ст.474 КПК України є підставою для відмови в затвердженні такої угоди.

Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

Керуючись ст. 314, 469, 470, 472-474 КПК України,

ухвалив:

Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості між прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурором ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 від 09червня 2022року.

Кримінальне провадження №12021000000000597 від 13 травня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.190, ч.4 ст.28 ч.4 ст.358 КК України повернути прокурору для продовження досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1