Постанова

від 20.07.2022 по справі 640/12244/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12244/19 Суддя першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плей БТЛ» на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плей БТЛ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Плей БТЛ» (далі - Позивач, ТОВ «Плей БТЛ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), у подальшому заміненого на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.05.2019 №2202615147 та №2192615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наданими до перевірки первинними документами не підтверджується реальність і товарність господарських операцій ТОВ «Плей БТЛ» з ТОВ «Ефект Маркет», ТОВ «Сайленс Прайм» і ТОВ «Трейдер Вікторі», оскільки контрагенти Позивача не мають виробничих і трудових ресурсів для виконання договірних зобов`язань, їх керівники заперечують свою участь у створенні та діяльності цих підприємств, а первинні документи не дають можливості встановити, які саме послуги надавалися ТОВ «Плей БТЛ» від його контрагентів.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, ТОВ «Плей БТЛ» були надані всі первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій, по-друге, заперечення директорів ТОВ «Ефект Маркет», ТОВ «Сайленс Прайм» і ТОВ «Трейдер Вікторі» в участі у діяльності підприємств жодним чином не підтверджує факт їх фіктивності за відсутності відповідних вироків суду, по-третє, неподання суб`єктами господарювання звітності і порушення ними податкової дисципліни не можуть мати негативних наслідків для сумлінного платника податків - ТОВ «Плей БТЛ», по-четверте, відсутність трудових і виробничих ресурсів не зумовлює безтоварність господарських операцій з огляду на можливість їх залучення у третіх осіб, по-п`яте, будь-яка податкова інформація не є належним доказом у розумінні процесуального закону.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 06.07.2022.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2022 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у квітні 2019 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 08.04.2019 №4177 (т. 1 а.с. 58), направлення від 09.04.2019 №189/26-15-147-07-02-18 (т. 1 а.с. 57) та відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Плей БТЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Ефект Маркет» за жовтень 2016 року, з ТОВ «Сайленс Прайм» за вересень, жовтень 2016 року, з ТОВ «Трейдер Вікторі» за листопад 2016 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 153 690,00 грн за 2016 рік;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 170 767,00 грн, у тому числі за вересень 2016 року на суму 6 350,00 грн, за жовтень 2016 року - 71 417,00 грн, за листопад 2016 року - 93 000,00 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 22.04.2019 №90/26-15-14-07-02-10/37881205 (т. 1 а.с. 34-46), висновки якого за наслідками розгляду заперечень від 10.05.2019 №19/03-19 (т. 1 а.с. 27-30) залишені без змін, про що ТОВ «Плей БТЛ» повідомлено листом ГУ ДФС у м. Києві від 22.05.2019 №95429/10/26-15-14-07-02-15 (т. 1 а.с. 53-55).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 27.05.2019 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №2192615147, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 192 112,50 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 153 690,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 38 422,50 грн (т. 1 а.с. 60-61);

- форми «Р» №2202615147, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 256 150,50 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 170 767,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 85 383,50 грн (т. 1 а.с. 62-63).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив таке.

Між ТОВ «Плей БТЛ» (Замовник) і ТОВ «Сайленс Прайм» (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 01.09.2016 №0109-16 (т. 1 а.с. 70-71), за умовами якого Виконавець за завданням Замовника своїми та/або залученими силами надає рекламні послуги, виготовляє рекламну продукцію, а Замовник приймає та оплачує їх згідно з Договором.

У додатку №1 до згаданого договору визначено перелік послуг, які Виконавець повинен надати для клієнта Замовника - ТОВ «Глобал Лоджик Україна» (т. 1 а.с. 72).

На підтвердження виконання договірних зобов`язань Позивачем було надано копію звіту про проведені роботи послуги (т. 1 а.с. 73), фотозвіту (т. 1 а.с. 74-70), платіжного доручення (т. 1 а.с. 82), акту надання послуг (т. 1 а.с. 118).

Крім того, між ТОВ «Плей БТЛ» (Замовник) і ТОВ «Трейдер Вікторі» (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 10.11.2016 №10112016 (т. 1 а.с. 117), за умовами якого Виконавець за завданням Замовника своїми та/або залученими силами надає рекламні послуги, виготовляє рекламну продукцію, забезпечує такою продукцією, а Замовник приймає та оплачує їх згідно з Договором.

У додатках №№ 1-3 до згаданого договору визначено перелік послуг, які Виконавець повинен надати для клієнта Замовника - ТОВ «Нестле Україна», ТОВ «МСД Україна», ТОВ «Майкрософт Україна» (т. 1 а.с. 115-116).

Реальність виконання договірних зобов`язань, на переконання Позивача, підтверджується копіями роздруківки «Розробка креативу для рекламної акції» (т. 1 а.с. 96), фотозвітів (т. 1 а.с. 181-211, 215-250, т. 2 а.с. 1-71), платіжних доручень (т. 2 а.с. 72-73), договору про відступлення права вимоги від 13.04.2017 від ТОВ «Трейдер Вікторі» до ТОВ «Статус Юг» (т. 1 а.с. 114), актів надання послуг (т. 2 а.с. 74-75).

Також між ТОВ «Плей БТЛ» (Замовник) і ТОВ «Ефект Маркет» (Виконавець) укладено договір від 01.09.2016 №01092016-1 про надання послуг (т. 2 а.с. 78-79), за умовами якого Виконавець за завданням Замовника своїми та/або залученими силами надає рекламні послуги, виготовляє рекламну продукцію, а Замовник приймає та оплачує їх згідно з Договором.

У додаткових угодах до цього договору визначено обсяг робіт і послуг, які надаються Виконавцем для клієнтів Замовника - ТОВ «Рояль Канін Україна» (т. 2 а.с. 79-80) і ТОВ «Хенкель Україна» (т. 2 а.с. 80-81).

Виконання договірних зобов`язань, як наполягає Позивач, підтверджується копіями: звіту про виконання умов додаткової угоди №1 (т. 2 а.с. 82) та звіту про виконання умов додаткової угоди №2 (т. 2 а.с. 83), реєстру декларацій (т. 2 а.с. 84-107), фотозвіту (т. 2 а.с. 117-209), платіжних доручень (т. 2 а.с. 212, 213), актів надання послуг (т. 2 а.с. 214-215), договору відступлення права вимоги від ТОВ «Ефект Маркет» до ТОВ «Статус Юг» (т. 2 а.с. 218), а також упаковкою (т. 2 а.с. 210).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 20, 61, 75, 78, 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також ряду правових позицій Верховного Суду та з огляду на встановлені у ході перевірки обставини прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки належними документами не підтверджується реальність здійснення господарських операцій.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов`язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

На переконання судової колегії, як вірно зазначив суд першої інстанції, всупереч зазначеним вище вимогам закону та положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Ефект Маркет», ТОВ «Сайленс Прайм», ТОВ «Трейдер Вікторі».

Так, аналіз змісту документів, наданих Позивачем щодо ТОВ «Сайленс Прайм», свідчить, що останні не містять відомостей, що замовлені послуги були дійсно виконані контрагентом ТОВ «Плей БТЛ», адже фотозвіт не дає можливості встановити, в якому місці фотографії були зроблені, а в акті надання послуг не деталізує обсяг і зміст фактично наданих послуг. Крім того, будь-яких доказів участі ТОВ «Сайленс Прайм» у погодженні місця проведення заходу - паб «Хмільний Патрик» (ТОВ «Рівер Готель») матеріали справи не містять.

Викладене, на переконання судової колегії, з урахуванням встановлених у ході перевірки обставин відсутності у ТОВ «Сайленс Прайм» трудових і виробничих ресурсів та напрямку господарської діяльності цього підприємства, дає підстави погодитися з висновками ГУ ДПС у м. Києві про нереальність господарських операцій за укладеним з ТОВ «Плей БТЛ» договором.

Щодо документів, наданих Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Трейдер Вікторі» і ТОВ «Ефект Маркет», то судова колегія вважає за необхідне зазначити, що вони не дають підстав вважати, що такі послуги реально надавалися ТОВ «Плей БТЛ» саме цими контрагентами, позаяк останні не володіють необхідною кількістю трудових ресурсів, їх основний вид діяльності йде у розріз із звичайною діяльністю, у той час як саме ТОВ «Плей БТЛ» є надавачем послуг з організації конгресів і торговельних виставок.

Наведене, на переконання колегії суддів, у своїй сукупності, свідчить, що у ТОВ «Плей БТЛ» не було будь-якої доцільності із залучення інших неспеціалізованих підприємств для організації виконання договірних зобов`язань із організації конгресів та виставок.

Окрім іншого, судова колегія звертає увагу, що, як вбачається із змісту наявних у матеріалах справи копій договорів та складених на їх виконання первинних документів, всі вони підписані від імені ТОВ «Сайленс Прайм» Мельником В.С., а від імені від імені ТОВ «Трейдер Вікторі» та ТОВ «Ефект Маркет» - О.С. Івахненком.

Разом з тим, як було зазначено в акті перевірки, а також у подальшому підкреслювалося контролюючим органом, згідно пояснень Івахненка О.С. (т. 3 а.с. 12-15), останні заперечують своє відношення до вказаних підприємства та стверджують, що будь-які документи від імені товариств не підписували.

У контексті наведеного судовою колегією враховується, що первинні документи, виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14.03.2019 у справі № 825/2042/14 та у справі № 808/2159/17, від 18.06.2020 у справі № 826/14035/17.

Крім того, у постановах від 14.03.2019 у справі №825/2042/14 і від 21.05.2020 у справі № 823/1598/17 Верховний Суд зазначив, що у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11 також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У постанові від 20.01.2016 у справі № 826/11531/14 Верховний Суд України підкреслив, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Такими чином з огляду на викладені обставини, сама по собі наявність договорів та первинних документів свідчить лише про оформлення їх на папері без фактичного їх здійснення.

У постанові від 14.06.2022 у справі №826/14757/17 Верховний Суд зауважив, що платник податків повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Несприятливі наслідки недостатньої бережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин.

Право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та податкових зобов`язань виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Факт відсутності, або невідповідності первинного документу, який посвідчує господарську операцію, встановленим вимогам, унеможливлює формування на його підставі податкового кредиту та податкових зобов`язань при подальшій реалізації товару.

Викладене, у свою чергу, обумовлює правильність висновку суду першої інстанції про те, що реальність господарських операцій не підтверджена належними і допустимими доказами. При цьому судова колегія не ставить під сумнів факт надання ТОВ «Плей БТЛ» послуг своїм контрагентам, оскільки відповідні відносини не охоплювалися предметом податкової перевірки, а спірним у цій справі є питання правомірності формування Позивачем даних податкового обліку, що, як було встановлено раніше, об`єктивно поставлено під сумів контролюючим органом.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що, як вже неодноразово було зазначено вище, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вже було підкреслено вище, в силу положень п. 44.1 ст. 44 та п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування даних податкового обліку операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів послуг з огляду на відсутність переконливих доказів, що саме контрагентами ТОВ «Плей БТЛ» такі послуги надавалися Позивачу, а також запереченням участі директорів підприємств-контрагентів Апелянта в їх створенні і господарській діяльності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Плей БТЛ» правових підстав для формування податкового кредиту і витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, за наслідкам відносин з ТОВ «Сайленс Прайм», ТОВ «Ефект Маркет» і ТОВ «Трейдер Вікторі», що свідчить про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судова колегія погоджується з посиланням ТОВ «Плей БТЛ» на те, що встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивними суб`єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності підприємства, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Однак, встановлені вище обставини не підтвердження реальності господарських договорів та дійсного руху активів платника податків унеможливлюють формування останнім даних податкового обліку з вказаними вище контрагентами. Відсутність ознак реальності господарських операцій не може бути підставою для формування даних податкового обліку навіть за умови фіксації у паперовому вигляді окремими документами фактів надання послуг за договорами, що були предметом перевірки контролюючого органу.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плей БТЛ» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Н.П. Бужак

М.І. Кобаль

Повний текст постанови складено та підписано 20 липня 2022 року.