Постанова

від 20.07.2022 по справі 140/16555/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/16555/21 пров. № А/857/8316/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

з участю секретаря Михальської М.Р.,

представника позивача Тарана О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньспецгруп" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньспецгруп" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,-

суддя в 1-й інстанції Ксензюк А.Я.,

час ухвалення рішення 27.04.2022 року,

місце ухвалення рішення м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення 27.04.2022 року,

в с т а н о в и в :

ТзОВ "Волиньспецгруп" звернулося в суд з позовом до Волинської митниціпро визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовують тим, що вимога про надання додаткових документів позивач є незаконною, оскільки всупереч статтям 53 і 54 Митного кодексу України (далі МК України) відповідач не зазначив, які складові митної вартості необхідно підтвердити. Воднораз на вимогу митниці у декларанта не було можливості надати додаткові документи. Так, зокрема, виписка з бухгалтерської документації продавця та прайс-лист є документами останнього й покупцю за умовами контракту такі не надавалися; договори із третіми особами товариство не укладало й зрозуміло, що на користь третіх осіб платежі не здійснювалися. Додатковою угодою від 01 вересня 2021 року №2 передбачена можливість відтермінування оплати до 90 днів і така ж можливість післяплати передбачена у інвойсі, тому на момент подання митної декларації термін оплати ще не настав, відповідно платіжні документи у декларанта відсутні. Також висновок про вартісні характеристики, який є не безоплатним, не є документом, що підтверджує митну вартість товару, тому його надання декларантом митному органу однаково не мало б ніякого впливу. Необґрунтованим, на думку позивача, є висновок митного органу про цінову різницю в експортній декларації та митних деклараціях в режимі імпорту, адже брокер вказав середню статистичну вартість товару відповідно до правил заповнення декларації в країні відправлення. Також стаття 53 МК України не передбачає надання сертифікату для визначення митної вартості.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час і місце апеляційного розгляду справи, і оскільки їхня явка в суді апеляційної інстанції не визнана обов`язковою, апеляційний розгляд справи проведено у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи розбіжності в поданих до митного оформлення документах, неможливо встановити дійсну вартість таких товарів, з яких необхідно сплатити митні платежі, тому відповідачем правомірно прийнято оскаржувані рішення.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01 грудня 2020 року між ТзОВ Волиньспецгруп (покупець) та фірмою ADMAR TRADE Sp. z о.о. (продавець) було укладено контракт №01/06/2020, за яким польська фірма - продавець зобов`язувалась постачати для ТзОВ Волиньспецгруп товари згідно з інвойсами та за цінами, зазначеними в них.

У пунктах 1.2, 1.3 контракту №01/06/2020 встановлено, що загальна сума контракту складається із сум всіх поставок, здійснених продавцем покупцю протягом дії контракту; ціна на товар встановлюється на умовах СРТ - Луцьк (ІНКОТЕРМС-2010). Відповідно до пункту 3.1 контракту №01/06/2020 покупець зобов`язується провести 100% передоплату за кожну партію товару згідно з рахунком-фактурою (інвойсом), виставленому продавцем товару.

Пунктом 4.1 передбачено, що якість товару повинна відповідати стандартам і бути підтверджена такими документами і сертифікатами, наданими постачальником: оригіналом рахунку-фактури (інвойсом). Поряд з тим додатковою угодою від 07 квітня 2021 року №1 до вказаного контракту внесено зміни до його пункту 1.2 в частині встановлення ціни на товар на умовах СРТ - Окшув (Польща) та здійснення на таких умовах поставки товару (пункт 5.2 контракту), а додатковою угодою від 01 вересня 2021 року №2 до контракту передбачена можливість відтермінування оплати товару на 90 днів з дати відвантаження.

08 листопада 2021 року ТЗОВ «Волиньспецгруп» подало МД №UA205140/2021/086527 для митного оформлення ввезеного на територію України товару «Робоче взуття на підошві з поліуретану та верхом з пресованої коров`ячої шкіри з металевим підноском: черевики захисні BRGRENLAND 42 buty bezpieczne 30 пар; черевики захисні BRGRENLAND 43 buty bezpieczne 30 пар; черевики захисні BRGRENLAND 44 buty bezpieczne 30 пар; черевики захисні BRNORDREIS 41 buty bezpieczne 2 пари; черевики захисні BRWINTER 40 buty bezpieczne 15 пар; черевики захисні BRWINTER 42 buty bezpieczne 60 пар; черевики захисні BRWINTER 43 buty bezpieczne 70 пар; черевики захисні BRWINTER 44 buty bezpieczne 60 пар; черевики захисні BRWINTER 45 buty bezpieczne 50 пар; черевики захисні BRWINTER 47 buty bezpieczne 5 пар». У графі 42 декларації зазначено фактурну вартість товару 25091,20 польських злотих (еквівалентно 164942,02 грн, .за курсом на день оформлення МД 6,57370000). Митна вартість визначена за першим методом і становить 165942,02 грн. До митної декларації додано: контракт від 01 грудня 2020 року №01/06/2020 та додаткові угоди №1 та №2 до нього, рахунок-фактуру (інвойс) від 03 листопада 2021 року №21-DEX/11/03/02; автотранспортну накладну від 05 листопада 2021 року; документ, що підтверджує вартість перевезення від 03 листопада 2021 року №59; експортну декларацію від 05 листопада 2021 року №21PL301010E1254657; лист повідомлення від 01 вересня 2021 року; лист-пояснення від 01 вересня 2021 року.

08 листопада 2021 року позивачем подано МД № UA205140/2021/086514 для митного оформлення ввезеного на територію України товару: 1. Робоче взуття на підошві з поліуретану та верхом з пресованої коров`ячої шкіри з металевим підноском: черевики захисні BRWINTER 41 buty bezpieczne 40 пар; черевики захисні BRWINTER 46 buty bezpieczne 40 пар; черевики захисні BRYES-Р-SB 41 buty bezpieczne 10 пар; черевики захині BRYES-S-SB 40 buty bezpieczne 40 пар; черевики захисні BRYES-S-SB 41 buty bezpieczne 40 пар; черевики захисні BRYES-S-SB 42 buty bezpieczne 80 пар; черевики захисні - BRYES-S-SB 43 buty bezpieczne 50 пар; черевики робочі BRYES-Т-ОВ 45 60 пар; черевики робочі - BRYES-Т-ОВ 46 40 пар; черевики захисні BRYES-ТО-SB 42 buty bezpieczne 76 пар; 2. Комбінезони зі шлейками робочі з синтетичних волокон Х-FORECО-B_SPB 56 80 штук; Х-FORECО-B_SPB 58 60 пар. У графі 42 декларації зазначено фактурну вартість товару №1, що дорівнює 20494,2400 польських злотих (еквівалентно 134722,99 грн, за курсом на день оформлення МД 6,57370000) та фактурну вартість товару №2, що дорівнює 4639,60 польських злотих (еквівалентно 30499,34 грн, за курсом на день оформлення МД 6,57370000). Митна вартість визначена за першим методом і становить 166222,33 грн. До митної декларації додано: контракт від 01 грудня 2020 року №01/06/2020 та додаткові угоди №1 та №2 до нього, рахунок-фактуру (інвойс) від 03 листопада 2021 року №21-DEX/11/03/03; автотранспортну накладну від 05 листопада 2021 року; документ, що підтверджує вартість перевезення від 03 листопада 2021 року №58; експортну декларацію від 05 листопада 2021 року №21PL301010E1254574; лист повідомлення від 01 вересня 2021 року; лист-пояснення від 01 вересня 2021 року.

Крім того, 10 листопада 2021 року позивач подав Волинській митниці МД №UA205140/2021/088340 для митного оформлення в режимі імпорту товару: 1. комбінезони зі шлейками робочі з синтетичних волокон FORECO-B_SBP60 40 штук; FORECO-B_SBP62 20 штук; Х LH-FMN-B GBY56 1 штука, Х LH-FMN-B GBY58 2 штуки, Х MMWS ZBL - 2 штуки, Х MMWS ZBХL 8 штук; 2. піджаки та штани із синтетичних волокон робочі: куртка захисна з синтетичних волокон: FORECO-J SPBL 84 штуки, X LH-FMN-J 1 штука; 3. Штани робочі захисні із синтетичних волокон FORECO-T_SBP48 20 штук; FORECO-T_SBP50 40 штук; FORECO-T_SBP52 40 штук; FORECO-T_SBP54 40 штук; FORECO-T_SBP56 40 штук; FORECO-T_SBP58 20 штук; FORECO-T_SBP60 20 штук; 4. Захисні окуляри GOG-FRAMEB 600 штук; 5. Жилети чоловічі з синтетичних матеріалів KORMORAN2 SPL 20 штук; KORMORAN2 SPХL 20 штук; 6. Комплект для чоловіків захисний водостійкий (для захисту від дощу) з синтетичних волокон KPLZXL 20 штук, плащ для чоловіків захисний водостійкий з синтетичних волокон PPDZXL 40 штук; PPDZХXL 60 штук; PPDZХХXL 40 штук; 7. захисні рукавички трикотажні з одностороннім рельєфом з ПВХ RMICRON7 12 пар, RMICRON8 24 пари, RMICRON9 12 пар; 8.захисні рукавички RSKIMAX-WIN BL 5 пар, RSKIMAX-WIN BХL 11 пар; 9. термобілизна чоловіча US-TERM_BL 54 комплекти. У графі 42 декларації зазначено фактурну вартість товару №1, що дорівнює 8314,67 польських злотих (еквівалентно 54711,36 грн, за курсом на день оформлення МД 6,58010000), фактурну вартість товару №2, що дорівнює 3248,90 польських злотих (еквівалентно 21378,09 грн), фактурну вартість товару №3, що дорівнює 6135,80 польських злотих (еквівалентно 40374,18 грн), фактурну вартість товару №4, що дорівнює 1596,00 польських злотих (еквівалентно 10501,84 грн), фактурну вартість товару №5, що дорівнює 1439,60 польських злотих (еквівалентно 9472,72 грн), фактурну вартість товару №6, що дорівнює 2655,20 польських злотих (еквівалентно 17471,49 грн), фактурну вартість товару №7, що дорівнює 105,60 польських злотих (еквівалентно 694,86 грн), фактурну вартість товару №8, що дорівнює 410,24 польських злотих (еквівалентно 2699,42 грн), фактурну вартість товару №9, що дорівнює 1359,18 польських злотих (еквівалентно 8943,54 грн). Митна вартість визначена за першим методом і становить 167247,47 грн. До митної декларації додано: контракт від 01 грудня 2020 року №01/06/2020 та додаткові угоди №1 та №2 до нього, рахунок-фактуру (інвойс) від 04 листопада 2021 року №21-DEX/11/04/04; автотранспортну накладну від 09 листопада 2021 року; документ, що підтверджує вартість перевезення від 03 листопада 2021 року №59; експортну декларацію від 09 листопада 2021 року №21PL301010E1270835; лист повідомлення від 01 вересня 2021 року; лист-пояснення від 01 вересня 2021 року.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронних повідомленнях декларанту у всіх випадках запропоновано подати такі документи: банківські платіжні документи, що підтверджують розрахунки з продавцем за попередні періоди; виписки з бухгалтерської документації; прайс-листи; договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; калькуляцію транспортних витрат.

На електронні повідомлення митниці товариство інформувало відповідача про те, що ним були подані всі наявні документи. Також стосовно неможливості надання платіжних документів декларант роз`яснив, що додатковою угодою №2 до контракту передбачено відтермінування оплати товару до 90 днів, а інвойсами від 03 листопада 2021 року та 04 листопада 2021 року передбачена оплата до 17 та 18 листопада 2021 року відповідно ; в експортних деклараціях відповідно до законодавства країни-відправлення вказано середню вартість товару, що підтверджено листом фірми-продавця. Також повідомлено, що бухгалтерські документи продавця, прайс-лист йому не видавалися, взаємовідносини із третіми особами відсутні.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 09 листопада 2021 року №UA205140/2021/000069/2, від 09 листопада 2021 року №UA205140/2021/000070/2, від 10 листопада 2021 року №UA205140/2021/000077/2 про коригування митної вартості товарів та сформувала картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі картка відмови) №UA205140/2021/002675 №UA205140/2021/002647, №UA205140/2021/002648.

Як зазначено у графі 33 рішень про коригування митної вартості товарів, документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також документи містять розбіжності:

- за МД №UA205140/2021/086527 від 08 листопада 2021 року: в декларації країни відправлення №21PL301010E1254657 від 05 листопада 2021 року числове значення вартості товару становить 25550 злотих, а в рахунку-фактурі №21-DEX/11/03/02 від 03 листопада 2021 року 25091,20 злотих; в контракті №01/06/2020 від 01 грудня 2020 року умови поставки СРТ Луцьк, а в рахунку-фактурі №21-DEX/11/03/02 від 03 листопада 2021 року EXW Okszow; відповідно до п. 3.1. Контракту передбачена 100% передоплата, проте в рахунку-фактурі №21-DEX/11/03/02 від 03 листопада 2021 року зазначено термін оплати до 17 листопада 2021 року. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС МД UA205140/2021/004750 від 08 липня 2021 року на рівні 21,46 доларів США/кг.

- за МД № UA205140/2021/086514 від 08 листопада 2021 року: згідно п. 3.1. Контракту №01/06/2020 від 01 грудня 2020 року передбачено передплату за кожну партію товару згідно рахунку-фактури, однак до митного оформлення даний документ не подано; в декларації країни відправлення № 21PL301010E1254574 від 05 листопада 2021 року числове значення становить 25592 Злотих, а в рахунку-фактурі № 21-DEX/11/03/03 від 05 листопада 2021 року 25133,84 Злотих; згідно п.4.1. Контракту №01/06/2020 від 01 грудня 2020 року передбачено подання сертифікату, однак він не поданий до митного оформлення. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС на рівні на товар 1 - 21,43 доларів США/кг за МД UA204120/2021/14791 від 10 лютого 2021 року та на рівні на товар 2 - 14,58 доларів США/кг за МД UA204140/2021/6726 від 19 серпня 2021 року.

- за МД № UA205140/2021/088340 від 10 листопада 2021 року: в декларації країни відправлення № 21PL301010E1270835 від 09 листопада 2021 року числове значення вартості товару становить 25724 Злотих, а в рахунку-фактурі № 21-DEX/04/04 від 04 листопада 2021 року 25265,19 Злотих; в п.3.1 Контракту №01/06/2020 від 01 грудня 2020 року передбачена 100% передоплата згідно виставленого рахунку-фактури. В п.2.1 Контракту №01/06/2020 від 01 грудня 2020 року передбачено, що відвантаження кожної партії товару здійснюється в період 3-х робочих днів з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Відповідно до Додаткової угоди №2 від 01 вересня 2021 року передбачена 100% передоплата або відтермінування платежу строком до 90 днів. В рахунку-фактурі №21-DEX/11/04/04 від 04 листопада 2021 року дата оплати до 18 листопада 2021 року, тобто існує ризик щодо здійснення розрахунків між продавцем і покупцем. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС на рівні на товар 3 22,19 доларів США/кг за МД UA205140/2021/004952 від 08 липня 2021 року, на товар №6 14,01 доларів США/кг за МД UA205140/2021/007172 від 12 липня 2021 року.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Статтею 1 МК України визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до положень пунктів 23 та 24 частини першої статті 4 МК України митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За приписами частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою - другою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У частині четвертій статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Згідно частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Як встановлено частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У відповідності до частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 54 МК орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Частиною шостою статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 МК України).

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, потрібно зазначити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у подібних спорах, що викладена у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №803/776/17.

Згідно частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

За змістом частини другої цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно частини п`ятої статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України).

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

У частині другій статті 58 МК України вказано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої-п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною третьою статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Нормами статті 368 МК України встановлено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Судом встановлено, що митну вартість імпортованих товарів, що вказана декларантом у митних деклараціях, визначено за основним методом.

Колегія суддів зазначає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

В пункті 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товарів подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.

Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезених товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють їх вартість, відповідачем не доведено.

Колегія суддів зазначає про те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

У свою чергу, відповідачем не вказано та не обґрунтовано, з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, мали неточності та розбіжності; що у митниці наявна інформація про більшу митну вартість ідентичних товарів, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи та, оскільки декларантом не надано витребуваних документів, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом, на підставі цінової інформації, наявної в митниці.

Резюмуючи наведене, колегія суддів вважає, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом.

Водночас, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, є недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку із чим, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4 і 5 ст.58 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів щодо різниці ціни, вказаної в експортній декларації та в інвойсі, зазначає, що такий висновок митного органу є необґрунтованим, з огляду на те, що в листах-поясненнях продавця пояснюється суть таких розбіжностей, а також іде посилання на законодавчі норми країни відправлення товару (Польща), які чітко регламентують вказані правовідносини польського декларанта та держави і визначають, що при заповненні митної декларації суб`єкт (Польський брокер) повинен вибрати та проставити в зазначеній декларації середню статистичну вартість, що власне і було зроблено.

Щодо надання виписки з бухгалтерської документації продавця та прайс-листів, позивач звернув увагу на те, що такі документи у декларанта були відсутні і їх міг надати лише продавець. Однак, продавець листом повідомив, що такі документи становлять його комерційну таємницю і відповідно відмовився їх надавати; договори із третіми особами не надавалися митному органу, оскільки такі документи були відсутні у декларанта і відсутні в природі, оскільки декларант із третіми особами такі договори не укладав, про що листом повідомив митний орган.

Щодо рахунків про здійснення платежів третім особам, то такі платежі не здійснювались відповідно надати їх немає можливості.

Щодо вимоги митного органу надати сертифікат, позивач зауважує, що такий документ митний орган не мав права витребовувати, оскільки згідно статті 53 МК України такий документ не передбачений переліком документів які визначені в частині 2 даної статі, як такий, що митний орган має право витребовувати в декларанта, оскільки частиною п`ятою статті 53 МК України визначено, що заборонено вимагати від декларанта будь-які інші документи ніж ті, що зазначені в цій статті.

Водночас суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У разі відсутності висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

З приводу вищевикладеного, суд вказує, що сама по собі виписка з бухгалтерської документації, прайс-листи, договори із третіми особами, а також висновок експерта не є документами, по яких здійснюється оплата та доставка товару, оскільки підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є контракт та рахунок-фактура (інвойс). Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. При цьому, ненадання такої документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач при купівлі вищевказаного товару в договірні відносини з третіми особами, крім продавця, не вступав.

Також суд зазначає, що відповідачем в рішеннях про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.11.2021 №UA205140/2021/000069/2, №UA205140/2021/000070/2, від 10.11.2021 №UA205140/2021/000077/2 не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому їх слід визнати протиправними та скасувати.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньспецгруп" є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, через що рішення суду про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. то колегія суддів з урахуванням доводів апеляційної скарги враховує наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами 4, 5 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин 6 та 7 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правничої допомоги №02/12/21-1 від 02.12.2021, акту приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги №02/12/21-1 від 02.12.2021, рахунку-фактури №06/12/21-1 від 06.12.2021, платіжного доручення від 22.12.2021 №340) позивач сплатив Адвокатському об`єднанню «ПРЕМІУМ СЕРВІС» кошти в загальній сумі 10000,00 грн на оплату правової допомоги, яка відповідно до рахунку-фактури №06/12/21-1 від 06.12.2021 складається з: надання правничої інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення рішень про коригування митної вартості - 3000,00 грн (1,5 год), складання позовної заяви 7000,00 грн (3,5 год).

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, що враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що консультування клієнта щодо обґрунтованості, вмотивованості і законності оскаржуваних рішень Волинської митниці Держмитслужби, включається до витрат пов`язаних зі складанням адміністративного позову, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому дані витрати повинен понести позивач. Отже, решту витрат у сумі 7000,00 грн повинен понести позивач.

Крім того, колегія суддів вважає, що слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору до суду першої та апеляційної інстанції, а саме 17025 гривень (6810 гривень + 10215 гривень = 17025 гривень).

Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньспецгруп" задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 140/16555/21 скасувати та прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньспецгруп" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.11.2021 року №UA205140/2021/000069/2, №UA205140/2021/000070/2, від 10.11.2021 року №UA205140/2021/000077/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська область, Любомльський район, с.Римачі, вул.Призалізнична,13, ЄДРПОУ43958385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньспецгруп» (43000, Волинська область, м.Луцьк, вул.Вахтангова,12, ЄДРПОУ 43628643) 17025 гривень сплаченого судового збору та 3000 гривень витрати на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 20 липня 2022 року.