Ухвала

від 29.09.2022 по справі 140/16555/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 вересня 2022 року

м. Київ

справа №140/16555/21

адміністративне провадження №К/990/25669/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Волинської митниці на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2022 року у справі №140/16555/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньспецгруп» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньспецгруп» (далі - позивач, ТзОВ «Волиньспецгруп», товариство) звернулося з позовом до Волинської митниці далі - відповідач) визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №205140/2021/000069/2 від 09 листопада 2021 року , №205140/2021/000070/2 від 09 листопада 2021 року, №205140/2021/000077/2 від 10 листопада 2021 року.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 01 грудня 2020 року між ТзОВ «Волиньспецгруп» та фірмою ADMAR TRADE Sp.z о.о (Польща) було укладено контракт №01/06/2020. За умовами контракту продавець (фірма ADMAR TRADE Sp.z о.о.) зобов`язувався постачати ТзОВ «Волиньспецгруп» на умовах EXW Луцьк товари за ціною, зазначеною в інвойсах. ТзОВ «Волиньспецгруп» до Волинської митниці було подано митні декларації (МД) №UA205140/2021/086527 від 08 листопада 2021 року, №UA205140/2021/086514 від 08 листопада 2021 року та №UA205140/2021/088340 від 10 листопада 2021 року, а разом з ними - контракт, рахунки-фактури (інвойс), автотранспортні накладні, експортні декларації, банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару та платіжні доручення, яких було цілком достатньо для завершення митного оформлення товару (робочий одяг та взуття) за першим методом.

Однак Волинською митницею 09 листопада 2021 року були прийняті спірні рішення про коригування митної вартості №UA205140/2021/000069/2, №UA205140/2021/000070/2 та 10 листопада 2021 року №UA205140/2021/000077/2 та картки відмови у митному оформленні товару з посиланням на ненадання додаткових документів. Вимогу про надання додаткових документів позивач вважає незаконною, оскільки всупереч статтям 53 і 54 Митного кодексу України (далі - МК України) відповідач не зазначив, які складові митної вартості необхідно підтвердити. Воднораз на вимогу митниці у декларанта не було можливості надати додаткові документи. Так, зокрема, виписка з бухгалтерської документації продавця та прайс-лист є документами останнього й покупцю за умовами контракту такі не надавалися; договори із третіми особами товариство не укладало й зрозуміло, що на користь третіх осіб платежі не здійснювалися. Додатковою угодою від 01 вересня 2021 року №2 передбачена можливість відтермінування оплати до 90 днів і така ж можливість післяплати передбачена у інвойсі, тому на момент подання митної декларації термін оплати ще не настав, відповідно платіжні документи у декларанта відсутні. Також висновок про вартісні характеристики, який є не безоплатним, не є документом, що підтверджує митну вартість товару, тому його надання декларантом митному органу однаково не мало б ніякого впливу. Необґрунтованим, на думку позивача, є висновок митного органу про цінову різницю в експортній декларації та митних деклараціях в режимі імпорту, адже брокер вказав середню статистичну вартість товару відповідно до правил заповнення декларації в країні відправлення. Також стаття 53 МК України не передбачає надання сертифікату для визначення митної вартості.

Як вважає позивач, митний орган без будь-якого правового аналізу піддав під сумнів норми законодавства Європейського Союзу та проігнорував документи, видані продавцем товару, якими визначено умови поставки та ціна товару. Крім того, не є зрозумілим визначення відповідачем митної вартості нового робочого взуття за кілограм ваги, а не за пару.

На думку позивача, ним надано усі документи, які передбачені частиною другою статті 53 МК України, а витребування додаткових документів митницею є безпідставним; рішення про коригування митної вартості товару не ґрунтуються на законі й у графі 33 цих рішень не вказано жодного джерела використаної інформації.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2022 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року у справі №140/16555/21 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньспецгруп» задовольнити.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, позивач, як на підставу для відкриття касаційного провадження, посилається на те, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. Доводи касаційної скарги, фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Волинської митниці на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2022 року у справі №140/16555/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньспецгруп» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко