Постанова

від 11.07.2022 по справі 547/1126/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/1126/20 Номер провадження 22-ц/814/1311/22Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.,

розглянув в судовому засіданні в м. Полтаві, в порядку спрощеного провадження, з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Інвестиційно-промисловакомпанія «Полтавазернопродукт» на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 10 березня 2022 року, в складі судді Харченка В.Ф., дата виготовлення повного тексту рішення 11 березня 2022 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт», третя особа Кременчуцька районна державна адміністрація Полтавської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання її повернення, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди землі,

в с т а н о в и в :

В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» (надалі ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт»), в якому після зміни предмета позову, просила усунути перешкоди в користуванні належним їй майном земельною ділянкою, що розташована на території Біляківської сільської ради Кременчуцького (раніше Семенівського району) Полтавської області з кадастровим номером 5324580400:00:001:0060 площею 6,2205 га, із скасуванням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право номер запису 24507110 від 17.09.2015 щодо права оренди відповідача на вказану земельну ділянку.

В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що є власником спірної земельної ділянки, яка фактично з серпня 2015 року перебувала в оренді у відповідача .

Сам договір оренди земельної ділянки вона як власник не підписувала, повноважень на підписання від свого імені не надавала, копію примірника договору оренди землі отримала влітку 2020 року.

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо правильно обраного захисту порушених прав у вказаних правовідносинах, вважає, що саме в такий спосіб усунення перешкод в користуванні та відповідно скасування запису щодо права оренди земельної ділянки - мають бути захищені її права.

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 10 березня 2022 року позов задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні її майном, зобов`язавши Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" повернути ОСОБА_1 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим номером 5324580400:00:001:0060, площею 6,2205 га, розташовану на території Біляківської сільської ради Кременчуцького (раніше Семенівського) району Полтавської області.

Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Семенівського районного управління юстиції Полтавської області, номер запису 11211773 від 17.09.2015 про проведену державну реєстрацію іншого речового права права оренди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт", з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324580400:00:001:0060, площею 6,2205га.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" на користь ОСОБА_1 840,80 грн. судових витрат зі сплати судового збору і 2250,24 грн. витрат пов`язаних із залученням експерта.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" 1204,46 грн. судового збору в дохід держави.

Задоволення позову обґрунтовано відсутністю доказів щодо підписання спірного договору оренди позивачем та застосуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, згідно до якого в разі не підписання договору орендодавцем він є нікчемним та окремого визнання недійсним в судовому порядку не потребує, натомість належним способом захисту прав та інтересів орендодавця в такому випадку буде звернення до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні шляхом повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора, з одночасним припиненням права орендми за відповідачем.

Одночасно, суд не вбачав достатніх правових підстав для застосування строку позовної давності з огляду на триваючий характер порушення прав орендодавця внаслідок знаходження земельної ділянки в користуванні орендаря.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» подало апеляційну скаргу, в якій,посилаючись наневідповідність висновківсуду обставинамсправи,порушення судомнорм матеріальногота процесуальногоправа, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Зокрема вказує про фактичну дію договору оренди землі з власником земельної ділянки ОСОБА_1 , яка увесь цей час, впродовж 2015 -2020 років регулярно отримувала орендну плату, розмір якої за цей період склав більше 150000 грн. Будь-яких претензій до орендаря не висловлювала, погоджувалась з умовами договору та розміром орендної плати.

Також вказує, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, про що стороною відповідача було зроблено заяву.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5324580400:00:001:0060, площею 6,2205 га, що розташована на території Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

Згідно до спірного договору оренди землі, належна позивачу земельна ділянка була передана відповідачу в оренду строком на 10 років.

Право оренди землі за вказаним договором зареєстровано за ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Реєстраційної служби Семенівського районного управління юстиції Полтавськоїобласті Маньківським І.І.17.09.2015,номер записупро іншеречове право 11211773,рішення продержавну реєстрацію24507110від 17.09.2015

Згідно копії акту-приймання передачі вказаної земельної ділянки від 13.08.2015 ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» прийняло в строкове платне користування спірну земельну ділянку.

Посилаючись на те, що вона як власник земельної ділянки договір оренди землі не підписувала, не уповноважувала іншу особу на підписання договору від свого імені, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому уточнила свої вимоги та остаточно просила усунути перешкоди в користуванні належної їй ділянки та скасувати рішення про державну реєстрацію договору оренди землі.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту не підписання нею як договору оренди земельної ділянки, так і акту прийому-передачі земельної ділянки, що свідчить по неукладеність такого правочину, а відтак належним способом захистом прав позивача є усунення їй як власнику перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення, з одночасним скасуванням рішення державного реєстратора та припиненням права оренди за ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт".

При цьому, судом застосовано до спірних правовідносин правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 16.06.2020 при розгляді справи №145/2047/16-ц, з аналогічними правовідносинами.

Також судом було відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» про застосування строку позовної давності, з огляду на триваюче порушення прав ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи підстави свого звернення до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала, що не підписувала ані договір оренди землі, ані акт прийому-передачі земельної ділянки.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції з метою доведення предмета спору, за заявою представника позивача, суд призначив судово-почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Дейнека Т.М. від 26.01.2022 № СЕ-19/117-21/13340-ПЧ встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у реквізиті "Реквізити та підписи сторін" у розділі "Орендодавець" в договорі оренди земельної ділянки КР 2015/0104 від 13.08.2015, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" та у реквізиті "Реквізити та підписи сторін" у розділі "Орендодавець" в акті приймання-передачі земельної ділянки додатку до договору оренди земельної ділянки КР №2015/0104 від 13.08.2015 виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Взявши до уваги вищевказаний висновок експертизи, суд визнав доведеним позивачем належними та допустимими доказами факт не підписання нею вказаного договору оренди землі та акту приймання-передачі до нього, а відтак такий договір не може вважатись укладеним та не породжує жодних правових наслідків. У зв`язку з чим дійшов висновку про перебування належної позивачу земельної ділянки в користуванні товариства без належних правових підстав, а відтак остання підлягає поверненню законному власнику.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 16.06.2020, при розгляді справа №145/2047/16-ц.

При вирішенні вказаного спору, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що згідно із частиною першою статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦКУкраїни, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦКУкраїни, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статтівизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14Закону України"Прооренду землі" договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються доправочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод укористуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усьогочасу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 справі № 504/2864/13-ц(пункт 71), від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (пункт 96), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

З огляду на уточнений предмет спору - усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом повернення її власнику, з одночасним скасуванням рішення державного реєстратора про право оренди за відповідачем, суд дійшов правомірного висновку щодо підставності таких вимог ОСОБА_1 , що узгоджується з усталеною судовою практикою та висновками Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та гуртуються на твердженні про необхідність застосувати наслідки збігу строків позовної давності як окремої підстави для відмови в задоволенні позову.

Так, апелянт зазначає, що позивач протягом 5 років отримувала орендну плату, будь-яких заперечень з цього приводу не висловлювала, що можна розцінити як визнання та погодження нею умов договору оренди землі та фактичного існування між ними договору оренди земельної ідолянки, що є свідченням вільного волевиявлення орендодавця на укладання та подальше існування договірних правовідносин.

Вказані твердження апелянта не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів як такі, що суперечать положенням ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки обравши письмову форму договору оренди земельної ділянки, сторони мають його підписати у відповідності до Закону, що і буде свідченням їх вільного волевиявлення на укладання такого правочину.

Також відхиляються доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку позовної давності з огляду на долучену до позовної заяви копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, датовану 17.09.2015.

Перебіг позовної давності починається не з моменту, коли сторони домовились про тимчасове користування земельною ділянкою позивача та отримання останнім плати за користування земельною ділянкою, а з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права, тобто про укладення від його імені договору, що узгоджується з висновком Верховного Суду (постанова від 17.10.2019 у справі № 136/276/18).

ВС зауважив, що оскільки підставами позову було непідписання спірного договору оренди землі, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах, для правильного вирішення вказаної справи, зокрема, у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права, а саме про факт укладення саме з відповідачем, саме письмового договору оренди та саме на тих умовах, що зазначено у цьому договорі.

Як зазначалося вище, негаторний позов, тобто вимоги власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, а відтак висновок суду про здійснення відповідачем триваючого порушення прав власника ОСОБА_1 на вільне розпорядження та користування своєю власністю є вірним, що виключає застосування наслідків сплину позовної давності, визначених ч.4 ст. 267 ЦК України.

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення, яке ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» залишити без задоволення.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 10 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 липня 2022 року.

Судді : Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Прядкіна О.В.