Постанова

від 19.07.2022 по справі 756/2761/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2022 року м. Київ

Унікальний номер справи № 756/2761/21

Апеляційне провадження 22-ц/824/4928/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Махлай Л.Д.,

суддів Немировської О.В., Ящук Т.І.

сторони

позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», подану через представницю Крилову Олену Леонідівну, на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Волошина В.О., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

у лютому 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 30 318,41 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що з метою отримання банківських послуг відповідач підписав заяву б/н від 29.11.2012, відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. 14.02.2019 сторони підписали додатково угоду, відповідно до якої банк здійснив анулювання частини заборгованості. Проте свої зобов`язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 21.12.2020 у сумі 30 318,41 грн, з яких заборгованість за кредитом - 2 378,72 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 0,45 грн, заборгованості за пенею - 27 939,24 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 17.03.2021 матеріали справи передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.12.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 757,44 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, судом не враховано висновків Верховного Суду викладених в постанові від 08.07.2019 у справі № 923/760/18. Суд належним чином не дослідив, що сторони підписавши додаткову угоду, узгодили суму наявного боргу, а також внесли зміни до договору, що сторонами не заперечується. Відтак між сторонами досягнуто усіх істотних умов щодо надання кредиту та плати за кредит та відповідач обізнаний з умовами кредитування, щодо прощення частини боргу, а також він підписав графік погашення кредиту. Відповідач не виконав вимоги додаткової угоди, а тому прощення боргу не відбулося. У разі незгоди з наданим розрахунком, суд мав сам провести належні розрахунки.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.11.2012 відповідач підписав анкету - заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

14.02.2019 між сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої сума заборгованості, що виникла у період з дати надання клієнту кредиту до дати укладення цієї угоди складає 31 509,18 грн та зазначено строк повернення кредиту до 25.08.2019.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 21.12.2020 складає 30 318,41 грн, з яких заборгованість за кредитом - 2 378,72 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 0,45 грн, заборгованості за пенею - 27 939,24 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами досягнуто згоди щодо загальної суми грошових коштів, які підлягають поверненню, сторони погодили строки повернення кредиту і ці зобов`язання відповідачем не виконані.

Зменшуючи розмір пені до суми основного зобов`язання суд виходив з того, що пеня (27 939,24 грн) значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту (2 378,72 грн).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За обставинами справи встановлено, що 29.11.2012 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

14.02.2019 між сторонами укладено додаткову угоду відповідно до якоїсторони погодили, що розмір заборгованості, що виникла у період з дати надання клієнту кредиту до дати укладення цієї угоди складає 31 509,18 грн та визначено строк повернення кредиту до 25.08.2019.

Відповідно до п. 1.2. додаткової угоди банк здійснює прощення (анулювання) частини заборгованості, що виникла в період з дати надання клієнтові кредиту, а саме здійснює прощення: відсотків на 0 грн, комісії на 0 грн, пені на 22 643,47 грн, штрафу на 0 грн.

Відповідно до п. 1.5.1., 1.5.2 додаткової угоди клієнт зобов`язується здійснити платіж на погашення заборгованості по договору у розмірі не менше 1 330 грн у строк не пізніше 14.02.2019. Подальше погашення заборгованості здійснюється клієнтом шляхом здійснення платежів у розмірі 1 255,97 грн до 25 числа місяця протягом 6 місяців. Розмір останнього щомісячного платежу складає 1 255,98 грн.

Сторони також визначили, що відсоткова ставка за кредитом становить 0,01%.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що погоджуючи розмір заборгованості у додатковій угоді від 14.02.2019 банк надав відповідачу як споживачу фінансових послуг розрахунок складових заборгованості, яка виникла на час укладення додаткової угоди. Відсутні такі дані і у самій додатковій угоді.

Відтак за змістом додаткової угоди прощення боргу за кредитом, який реально отриманий відповідачем не відбулося. Прощення боргу відбулося лише щодо пені у сумі 22 643,47 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем заборгованість по тілу кредиту складає 2 378,72 грн. Ця сума заборгованості була і на час укладення додаткової угоди.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦПК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Неустойка є способом забезпечення виконання зобов`язання, та не є способом отримання доходів від передачі грошових коштів у позику.

Керуючись вимогами вищезазначених норм суд першої інстанції правильно зменшив розмір пені до суми заборгованості, оскільки стягнення пені у розмірі, яка більше ніж в одинадцять разів перевищує суму самої заборгованості не відповідає критерію розумності та справедливості.

Позивач не надав будь - яких доказів про те, що несплата відповідачем 2 378,72 грн призвела до значних збитків тощо.

Відтак саме по собі посилання в апеляційній скарзі на те, що оскільки умови додаткової угоди відповідачем не виконані, та прощення боргу не відбулося, то суд не мав права зменшувати розмір пені не можна визнати обґрунтованим.

До того ж доводи апелянта в цій частині є суперечливими, оскільки відповідно до п. 1.6.1. додаткової угоди у разі прострочення виконання клієнтом будь - якого із зобов`язань, передбачених п. 1.5.2 угоди або будь - якого із зобов`язань, передбачених договором на 31 день, умова про прощення частини заборгованості та умова про зміну відсоткової ставки не застосовується.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивач нараховував відсотки за користування кредитом у розмірі, визначеному додатковою угодою (0,01%).

Будь - яких доказів про погодження між сторонами розміру процентів до укладення додаткової угоди матеріали справи не містять.

Якщо відповідно до п. 1.6.1. додаткової угоди умова про прощення частини заборгованості не застосовується, то і умова про зміну відсоткової ставки не застосовується, проте вимога про стягнення процентів у сумі 0,45 грн заявлена позивачем саме на підстав додаткової угоди. До того ж ці проценти нараховані позивачем і поза межами строку договору, після 25.08.2019.

Відтак підстави для стягнення процентів у сумі 0,45 грн також відсутні.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині зменшення пені до розміру боргу та відмови у стягненні відсотків відповідає засадам цивільного законодавства, є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та пені у розмірі тіла кредиту не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не перевіряється. Колегія суддів не вбачає підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Постанова складена 19.07.2022.

Головуючий Л. Д. Махлай

Судді О.В. Немировська

Т.І. Ящук