Справа № 947/13573/22
Провадження № 1-кс/947/6365/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2022 року слідчий суддя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12022160000000427 від 24.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з клопотання, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022160000000427 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Одеською обласною прокуратурою.
29.06.2022 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого: ч.3 ст.368 ККУкраїни, за кваліфікуючими ознаками одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Зокрема, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється, у тому, що вона, перебуваючи на посаді головного державного фінансового інспектора відділу контролю у галузі промисловості, енергетики, транспорту та фінансових послуг Південного офісу Держаудитслужби, будучи службовою особою, при виконанні службових обов`язків за посадою вчинила корупційний злочин, а саме вимагала та одержала неправомірну вигоду від ОСОБА_5 , який є директором ТОВ «СМУ №533» код ЄДРПОУ 34931415.
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Санкція частини 3 статті 368 КК України передбачає як вид покарання конфіскацію майна.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно підозрюваній ОСОБА_4 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 .
Таким чином, майно, яке належить підозрюваній ОСОБА_4 , у разі визнання судом її винною у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення, може бути використано для забезпечення конфіскації майна.
У зв`язку з чим прокурор звертається до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на квартиру, яка належить підозрюваній.
Прокурор до судового засідання не з`явився. Разом з тим, від прокурора надійшла заява про розгляд клопотання без його участі.
У своєму клопотанні прокурор, просить розгляд клопотання провести за відсутності підозрюваної, з метою забезпечення арешту майна.
Слідчий суддя, розглянувши матеріали клопотання з долученими в його обґрунтування додатками, приходить до наступного переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З урахуванням клопотання сторони обвинувачення, а також положень ст. ст. 107, 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності власника майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Як вбачається з матеріалів клопотання, досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12022160000000427 від 24.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, в рамках якого про підозру за вказаною статтею повідомлено ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слідчий суддя враховує, що санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна.
При цьому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно підозрюваній ОСОБА_4 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що відносно вказаної квартири, яка належить ОСОБА_4 , наявна необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна із забороною відчуження, розпорядження.
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчого судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1ст. 174 КПК України, окрім того не передбачатиме заборони користування майном.
На підставі викладеного, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання, беручи до уваги розумність та співрозмірність арешту майна, а також його наслідки, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання є обґрунтованим, належним чином вмотивованим, а відтак, таке клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12022160000000427 від 24.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України задовольнити.
Накласти арешт із забороною відчуження та розпорядження на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.12.2008 року, частка власності 1/1, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Виконання ухвали покласти на прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Суд | Київський районний суд м. Одеси |
Дата ухвалення рішення | 20.07.2022 |
Оприлюднено | 16.05.2024 |
Номер документу | 105337460 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про арешт майна |
Кримінальне
Київський районний суд м. Одеси
Федулеєва Ю. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні