Ухвала

від 20.07.2022 по справі 681/633/22

ПОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №681/633/22

УХВАЛА

"20" липня 2022 р. м.Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Горгулько Н.А.,

за участю секретаря судових засідань Гром С.В.,

розглянувши подання поданням головного державного виконавця Полонського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Вілія-Н» Осарчука Павла Вікторовича про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України,

в с т а н о в и в:

19липня 2022року доПолонського районногосуду надійшлоподання державноговиконавця НагорногоВ.В.про встановленнятимчасового обмеженнядля виїздуза кордон ОСОБА_1 . В поданні державний виконавець посилається на те, що на виконанні у виконавчій службі знаходиться виконавчий лист №681/654/15-ц, виданий Полонським районним судом 26.04.2016 р. про стягнення з ТзОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_2 27653,29 грн. та виконавчий лист №681/177/17, виданого Полонським районним судом 18.09.2018 року про стягнення з ТзОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_2 29000 грн.

Відповідно до вимогст. 441 ЦПК Українисуд розглядає подання без участі та повідомлення сторін.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши подання, вивчивши надані суду письмові докази, суд приходить до висновку про те, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Незважаючи на здійснення державним виконавцем заходів спрямованих на погашення заборгованості, виконавчі листи на даний момент не виконані в повному обсязі.

Відтак, державний виконавець звернувся з відповідним поданням та просить його задовольнити.

Дослідивши подання та додані до нього матеріали суд приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст.33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 2 Протоколу №4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованоїЗаконом України від 17.07.1997р.№475/97визначено, що на здійснення права кожного залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюютьсястаттею 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені».

Так, відповідно до п.5 ч.1ст.6 цьогоЗакону, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Частиною другоюст.6 цього Законупередбачено, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно з ч.1 та ч.3ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

У проведеному 01.02.2013 року Верховним Судом України аналізі судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вказано, що з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п.5 ч.1ст.6Закону № 3857-XIIта у п.18 ч.3ст.11Закону №606-XIV, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Таким чином, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Судом встановлено, що на виконанні державного виконавця знаходиться виконавче провадження на виконання виконавчого листа №681/654/15-ц, виданого Полонським районним судом 26.04.2016 р. про стягнення з ТзОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_2 27653,29 грн. та виконавчого листа №681/177/17, виданого Полонським районним судом 18.09.2018 року про стягнення з ТзОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_2 29000 грн.

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТзОВ «Вілія-Н» є ОСОБА_1 , , який як керівник підприємства-боржника допустив наявність заборгованості та настання негативних наслідків для господарської діяльності підприємства.

Станом на день звернення до суду, боржником будь яких дій спрямованих на погашення заборгованості не здійснено. За місцем проживання боржник постійно відсутній, на виклики не з`являється. Державним виконавцем здійснено виїзд за місцем проведення господарської діяльності в АДРЕСА_1 та встановлено, що майно на яке можливо звернення стягнення відсутнє.

Відтак, враховуючи, що рішення суду не виконано, характер правовідносин, розмір заборгованості, суд приходить до висновку, що вказаний боржник ухиляється від виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст.260,353,354,441 ЦПК України, суддя,-

п о с т а н о в и в:

Подання задовольнити.

Встановити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 ) тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями: виконавчим листом №681/654/15-ц, виданим Полонським районним судом 26.04.2016 р. про стягнення з ТзОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_2 27653,29 грн. та виконавчим листом №681/177/17, виданим Полонським районним судом 18.09.2018 року про стягнення з ТзОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_2 29000 грн.

Копію ухвали направити для виконання в Державну прикордонну службу України (01601, м. Київ, вул Володимирська, 26).

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Н.А.Горгулько