Ухвала

від 30.10.2023 по справі 681/633/22

ПОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 681/633/22

УХВАЛА

"30" жовтня 2023 р. м.Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Горгулько Н.А.,

з участю секретаря судових засідань Олійник Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Полонне заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїду за межі України,

в с т а н о в и в :

05 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїду за межі України.

Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що відповідно до ухвали Полонського районного суду Хмельницької області відносно нього встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями про стягнення з ТзОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_2 27653,29 грн та 229000 грн. Однак, вказує про те, що в період часу з 03.02.2017 по 29.07.2019 ОСОБА_2 був керівником ТзОВ «Вілія-Н», тому мав можливість витконати ці рішення самостійно.

В судові засідання 11.10.2023 та 30.10.2023 заявник ОСОБА_1 не з`явився. Судом направлялися повістки за всіма відомими у матеріалах справи адресами, однак конверти повернулися до суду з відміткою причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.3 ст.128, ст. 131 ЦПК України, судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Крім того, слід зазначити, що Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 21.09.2023 у Справа № 9901/471/21, зауважила, що саме позивач як особа, яка ініціювала судовий процес з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, має бути зацікавлений у тому, щоб організувати належне та своєчасне отримання кореспонденції від суду.

Суд зауважує, що заявник, який переважно найбільш зацікавлений у розгляді справи, повинен демонструвати своєю поведінкою сумлінність реалізації своїх процесуальних прав та виконання обов`язків.

Ініціювавши судовий розгляд справи, заявник насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Неодноразове належне повідомлення заявника ОСОБА_1 про судове засідання, його повторна неявка у засідання, дають суду підстави для розгляду його заяви у його відсутності.

Представник Полонського відділу Державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву в якій просить проводити розгляд справи у її відсутності.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до висновку, що дана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,що на виконанні державного виконавця знаходиться виконавче провадження на виконання виконавчого листа №681/654/15-ц, виданого Полонським районним судом 26.04.2016 р. про стягнення з ТзОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_2 27653,29 грн. та виконавчого листа №681/177/17, виданого Полонським районним судом 18.09.2018 року про стягнення з ТзОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_2 29000 грн.

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТзОВ «Вілія-Н» є ОСОБА_1 який, як керівник підприємства-боржника, допустив наявність заборгованості та настання негативних наслідків для господарської діяльності підприємства.

Ухвалою суду від 20 липня 2022 року подання головного державного виконавця Полонського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 було задоволено, встановлено відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 ) тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями: виконавчим листом №681/654/15-ц, виданим Полонським районним судом 26.04.2016 р. про стягнення з ТзОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_2 27653,29 грн. та виконавчим листом №681/177/17, виданим Полонським районним судом 18.09.2018 року про стягнення з ТзОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_2 29000 грн.

Статтею 11 ч. 3 п. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи, або керівника юридичної особи за межі України, до виконання зобов`язань покладених на нього рішенням.

При розгляді питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон необхідно враховувати те, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки вона пов`язана з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. Судові рішення у вказаній категорії справ мають бути постановлені з ретельним вивченням та обґрунтуванням наданих державним виконавцем доказів умисного ухилення боржника від виконання рішення суду. При чому, під поняттям ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням - слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів, тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні непереборні обставини.

Згідно із ч. 1 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Враховуючи те, що на теперішній час боржником ТзОВ «Вілія-Н» рішення суду не виконано, а тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника підприємства ОСОБА_1 є безпосереднім забезпеченням виконання судового рішення, тому його заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїду за межі України - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.А.Горгулько