Постанова

від 03.04.2024 по справі 681/633/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 681/633/22

Провадження № 22-ц/4820/729/24

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Дияк Я.А.

за участю представника заявника ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні режимі відеоконференції цивільну справу №681/633/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2023 року (суддя Горгулько Н.А.) у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, ОСОБА_2 вказував, що ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області встановлено відносно нього тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених судовими рішеннями: виконавчим листом №681/654/15-ц, виданим Полонським районним судом Хмельницької області 26.04.2016 про стягнення з ТОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_3 27653,29 грн та виконавчим листом №681/177/17, виданим Полонським районним судом Хмельницької області 18.09.2018 про стягнення з ТОВ «Вілія-Н» 29000 грн.

Заявник зазначає, що саме стягувач ОСОБА_3 у проміжок часу з 03.02.2017 по 29.07.2019 був керівником ТОВ «Вілія - Н», тому, враховуючи, що судові рішення Полонського районного суду Хмельницької області датовані 26.04.2016 та 18.09.2018, саме ОСОБА_3 , який був керівником ТОВ «Вілія - Н» допустив невиконання зазначених рішень суду, за які заявника безпідставно було обмежено у праві виїзду за кордон.

Окрім того, конструкція статті 441 ЦПК України може бути застосована лише щодо фізичних осіб та не підлягає застосуванню до юридичних осіб, в особі їх керівника і, крім того, ТОВ «Вілія - Н» у межах виконавчого провадження ВП 57817241 при інвентаризації виявлено двигун Tatra 2-928-1, вартістю 110 000 грн, який було передано для виконання судових рішень. Так, як вартість двигуна вища за вартість суми стягнення, то відповідно і будь-які обмеження, в тому числі в частині права виїзду за кордон щодо керівника ТОВ «Вілія - Н», мають бути скасовані.

Таким чином, ОСОБА_2 просив суд скасувати відносно нього тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями: виконавчим листом №681/654/15-ц, виданим Полонським районним судом Хмельницької області 26.04.2016 про стягнення з ТОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_4 27653,29 грн та виконавчим листом №681/177/17, виданим Полонським районним судом Хмельницької області 18.09.2018 про стягнення з ТОВ «Вілія-Н» 29000 грн.

Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючисьз цієюухвалою суду, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, апелянт вказує, що районним судом не враховано, що саме стягувач ОСОБА_3 , будучи керівником ТОВ «Вілія-Н», допустив невиконання товариством судових рішень від 26.04.2016 та від 18.09.2018 про стягнення із ТОВ «Вілія Н» на користь ОСОБА_3 коштів.

Також, судом не враховано, що з 12.03.2020 до 30.06.2023 введено на території України карантин та з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває до цього часу, що на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-Вр є форс-мажорними обставинами і підприємство у цей час не здійснює діяльність, а тому відсутні підстави для обмеження заявника у праві виїзду за межі України.

ОСОБА_2 зауважує, що Верховний Суд України у листі від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» роз`яснив, що поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коптів тошо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Тобто, відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів, не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

В матеріалах цієї справи відсутні докази ухилення ТОВ «Вілія-Н» від погашення боргу і натомість до того стану, що товариство не може виконати свої зобов`язання та фактично не працює, призвели неправомірні дії самого ОСОБА_3 .

Зважаючи на викладене, ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення, яким його заяву задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив.

Представник ОСОБА_2 адвокат Корень О.М. підтримала апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Інші учасники справи та їх представники до суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Частинами 5, 6, 7 статті 441 ЦПК України визначено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена..

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою Полонського районного суду від 20 липня 2022 року, що є преюдиційною до цієї справи, подання головного державного виконавця Полонського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) задоволено, встановлено відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), проживаючого в АДРЕСА_1 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями: виконавчим листом №681/654/15-ц, виданим Полонським районним судом 26.04.2016 про стягнення з ТОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_3 27653,29 грн та виконавчим листом №681/177/17, виданим Полонським районним судом 18.09.2018 про стягнення з ТОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_3 29000 грн.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що на виконанні у державного виконавця знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа №681/654/15-ц, виданого Полонським районним судом 26.04.2016 про стягнення із ТОВ «Вілія Н» на користь ОСОБА_3 27653,29 грн та виконавчого листа №681/177/17, виданого Полонським районним судом 18.09.2018 про стягнення із ТОВ «Вілія Н» на користь ОСОБА_3 29000 грн. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «Вілія Н» є ОСОБА_2 , який як керівник підприємства, допустив наявність заборгованості та настання негативних наслідків для господарської діяльності підприємства.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для скасування вжитих заходів, адже боржником ТОВ «Вілія-Н» рішення суду не виконані.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про: незаконність оскаржуваної ухвали через те, що ОСОБА_3 у проміжок часу з 03.02.2017 по 29.07.2019, будучи керівником ТОВ «Вілія Н», допустив невиконання судових рішень, що ухвалені на його користь відповідно 26.04.2016 та 18.09.2018, за що безпідставно обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон; введення з 12.03.2020 по 30.06.2023 на території України карантину та введення воєнного стану з 24.02.2022, що є форс-мажорними обставинами; відсутність доказів ухилення ТОВ «Вілія Н» від погашення боргу.

Адже в межах розгляду апеляційної скарги на ухвалу про відмову у скасуванні тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, апеляційний суд не перевіряє обґрунтованість подання головного державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за кордон і наявність підстав для застосування щодо останнього, як керівника юридичної особи боржника, тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон та законність відповідного судового рішення. І судова колегія констатує, що ухвалою Полонського районного суду від 20 липня 2022 року, що набрала законної сили, встановлено факт ухилення боржника ТОВ «Вілія Н» від виконання судових рішень щодо стягувача ОСОБА_3 .

Голослівними є твердження ОСОБА_2 про наявність підстав для скасування вжитого щодо нього тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон: у межах ВП №57817241 ТОВ «Вілія Н» було повідомлено виконавця про наявність майна, а саме двигуна Татра 2-928-1, вартістю 110000 грн та передано це майно на виконання судових рішень щодо стягувача ОСОБА_3 .

Так, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, суд першої інстанції врахував невиконання на час розгляду заяви ОСОБА_2 боржником ТОВ «Вілія Н» судових рішень щодо стягувача ОСОБА_3 . Доказів протилежного заявником суду в порушення вимог частини 1 статті 81 ЦПК України надано не було.

І апеляційний суд констатує, що скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети: гарантування виконання судових рішень.

Згідно частин 1, 2 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України надані учасниками справи та їх представниками докази, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про недоведеність виконання боржником ТОВ «Вілія Н» судових рішень щодо стягувача ОСОБА_3 , а тому і відсутні підстави для скасування обмежувальних заходів відносно заявника, як керівника боржника ТОВ «Вілія Н». Адже невиконання боржником у ВП №57817241 зобов`язань потягло за собою вжиття тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон керівника боржника і на даний час зазначені підстави не змінилися.

Посилання заявника на статтю 33 Конституції України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, рішення ЄСПЛ, Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» не підтверджує невідповідність саме оскаржуваної ухвали вимогам матеріального права.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 8 статті 441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Оскаржувана ухвала суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи і підстав в межах доводів апеляційної скарги для її скасування не вбачається.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судові витрати у зв`язку з переглядом судового рішення перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 03 квітня 2024 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай