Рішення

від 05.07.2022 по справі 910/17416/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.07.2022Справа № 910/17416/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентінвест 3000"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфундамент"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Музиченко В.О.

Представники учасників справи:

від позивача Слуцька Н.С. (адвокат);

від відповідача Головань О.І. (адвокат);

від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача не з`явилися;

від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача не з`явилися.

В судовому засіданні 05.07.2022 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 21.07.2022 року.

СУТЬ СПОРУ:

28 жовтня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентінвест 3000" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 23.10.2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфундамент" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором суборенди № 27-РІ від 01.06.2020 року в розмірі 221 250,00 грн. (двісті двадцять одна тисяча двісті п`ятдесят гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором суборенди № 27-РІ від 01.06.2020 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17416/21, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 року постановлено здійснювати розгляд справи № 910/13095/21 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Реалті», підготовче засідання призначено на 23.12.2021 року.

В підготовчому засіданні 23.12.2021 року судом оголошувалася перерва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів, підготовче засідання відкладено на 08.02.2022 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 08.02.2022 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/17416/21 до судового розгляду по суті на 15.03.2022 року.

Судове засідання у даній справі, призначене на 15.03.2022 року не відбулося у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2022 року розгляд справи відкладено та повідомлено учасників справи, що дата, час і місце судового засідання у цій справі будуть визначені судом після припинення воєнного стану в Україні, про що учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

З огляду на те, що на території міста Києва, де здійснює свою діяльність Господарський суд міста Києва, не ведуться активні бойові дії, з метою забезпечення конституційних прав учасників справи на судовий захист, безперервного здійснення правосуддя та дотримання розумності строків розгляду справ, суд призначив справу № 910/17416/21 до розгляду у судовому засіданні на 16.06.2022 року, про що учасників справи було повідомлено ухвалою суду від 19.05.2022 року.

16.06.2022 року на електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника третьої особи-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Положеннями статті 207 Господарського процесуального кодексу України врегульовано питання щодо розгляду заяв та клопотань учасників справи на стадії відкриття розгляду справи по суті. Вказаною статтею визначено, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи, що підготовче провадження у справі було закрито 08.02.2022 року, суд не приймає до розгляду клопотання представника третьої особи-1 про зупинення провадження у справі та залишає його без розгляду, оскільки подане клопотання не містить обгрунтування поважних причин, з яких останнє не було заявлене в підготовчому провадженні.

В судовому засіданні 16.06.2022 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 05.07.2022 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентінвест 3000" (надалі - позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промфундамент" (надалі - відповідач, суборендар) укладено договір суборенди № 27-РІ (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендар зобов`язується передати орендарю, а суборендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, а також зобов`язується сплачувати орендарю орендну плату.

Згідно з п. 1.2. договору, приміщення, які передаються в суборенду за цим договором: офіс, відкритий майданчик, являють собою нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6.

Загальна площа, що орендуються становить: офісне приміщення - 51,00 кв.м; відкритий майданчик - 230,00 кв.м (пп. 1.3.1., 1.3.2. п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору приміщення надаються в суборенду на строк до 31.05.2021 року з моменту підписання цього договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що приймання-передача приміщення здійснюється на підставі акту приймання-передачі та є невід`ємною частиною цього договору. З моменту підписання акту приймання-передачі об`єкт суборенди вважається фактично переданим в суборенду суборендарю.

За актом приймання-передачі приміщення від 01.06.2020 року позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове володіння та користування офісне приміщення площею 51,00 кв.м та відкритий майданчик площею 230,00 кв.м за адресою: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6.

В п. 4.1. договору визначено, що вартість оренди складається з розміру орендної плати та експлуатаційних витрат, згідно наданих рахунків орендарем.

Відповідно до п. 4.2. договору розмір місячної орендної плати за об`єкт суборенди складає: з 01.06.2020 року по 31.12.2020 року - 19 650,00 грн., з 01.01.2021 року по термін дії договору - 20 160,00 грн.

За умовами п. 4.4. договору орендна плата та експлуатаційні витрати сплачуються суборендарем у безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря наперед до 10 (десятого) числа кожного поточного місяця на підставі рахунку наданого орендарем. Орендар надає суборендарю акт наданих послуг/ виконаних робіт за календарний/розрахунковий місяць виключно після повної оплати суборендарем орендної плати/плати за експлуатаційні витрати.

Договір починає діяти з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.05.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

На оплату суборендної плати позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 221 250,00 грн., а саме: № РІ-0002662 від 01.12.2020 року на суму 19 650,00 грн., № РІ-0000108 від 01.01.2021 року на суму 20 160,00 грн., № РІ-0000327 від 01.02.2021 року на суму 20 160,00 грн., № РІ-0000448 від 01.03.2021 року на суму 20 160,00 грн., № РІ-0000709 від 01.04.2021 року на суму 20 160,00 грн., № РІ-0000883 від 01.05.2021 року на суму 20 160,00 грн., № РІ-0001068 від 01.06.2021 року на суму 20 160,00 грн., № РІ-0001309 від 01.07.2021 року на суму 20 160,00 грн., № РІ-0001577 від 01.08.2021 року на суму 20 160,00 грн., № РІ-0001762 від 01.09.2021 року на суму 20 160,00 грн., № РІ-0001950 від 01.10.2021 року на суму 20 160,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати суборендної плати не виконав, відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором за період з грудня 2020 року по жовтень 2021 року в розмірі 221 250,00 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечив мотивуючи це тим, що:

- відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно ТОВ «Рентінвест 3000» не є власником майнового комплексу за адресою: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, новим власником вказаного майнового комплексу з 15.10.2020 року є ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»;

- позивач письмово не повідомляв відповідача про зміну власника майнового комплексу;

- позивачем не надано доказів на підтвердження права на передачу майна в суборенду третім особам;

- відповідач сплачує орендну плату за користування приміщенням відповідно до договору суборенди № 10-01/01/21 від 01.01.2021 року, укладеного з ТОВ «Стар Реалті»;

- позивач не надав доказів реєстрації податкових накладних відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Третя особа-1 проти позовних вимог заперечила посилаючись на нікчемність договору суборенди № 27-РІ від 01.06.2020 року в силу ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», оскільки укладений без згоди ПАТ «Український професійний банк», як іпотекодержателя майнового комплексу за іпотечним договором від 25.12.2007 року, тому позивач не міг передавати майно в суборенду, оскільки у нього таке право було відсутнє.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір суборенди № 27-РІ від 01.06.2020 року є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (частина 3 статті 774 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного України).

За змістом частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 3 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

За змістом статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до положень статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 127/14633/16-ц.

Як вже було встановлено судом вище, 01.06.2020 року між позивачем, як орендарарем, та відповідачем, як суборендарем, було укладено договір суборенди № 27-РІ, за яким орендар зобов`язався передати орендарю, а суборендар зобов`язався прийняти у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, а саме: офісне приміщення площею 51,00 кв.м та відкритий майданчик за адресою 230,00 кв.м за адресою: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, а суборендар зобов`язався сплачувати орендарю орендну плату.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2020 року позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове володіння та користування офісне приміщення площею 51,00 кв.м та відкритий майданчик площею 230,00 кв.м за адресою: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення.

За умовами договору приміщення надаються в суборенду на строк до 31.05.2021 року з моменту підписання цього договору.

Судом встановлено, що акта приймання-передачі майна про повернення майна із суборенди матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи відсутність підписаного між сторонами договору акта приймання-передачі майна про повернення його із суборенди, суд дійшов висновку про обов`язок відповідача сплачувати плату за користування орендованим майном після закінчення строку дії договору (з червня по жовтень 2021 року).

При цьому, при вирішенні спорів між орендодавцем та орендарем, пов`язаних із стягненням плати за користування переданим в орендну майном, до предмету доказування не входить питання законності набуття орендодавцем речових прав на річ, що передана ним у користування на умовах суборенди іншій особі.

Право користування об`єктом оренди не є речовим правом. Воно має зобов`язальну природу, адже належне орендарю право користування чужим майном є правом, наданим йому на певний час.

За користування майном у відповідності до умов договору та зобов`язального права орендар має сплачувати оренду плату.

Тому орендар, який отримав у користування майно, зобов`язаний сплачувати плату за таке користування та інші, узгоджені у договорі оренди платежі у строки, порядку та у розмірі, що установлені договором.

Суд встановив, що умовами 4.4. договору передбачено, що орендна плата та експлуатаційні витрати сплачуються суборендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря наперед до 10 (десятого) числа кожного поточного місяця, на підставі рахунку наданого орендарем. Орендар надає суборендарю акт наданих послуг/виконаних робіт за календарний /розрахунковий місяць виключно після повної оплати суборендарем орендної плати/ плати за експлуатаційні витрати.

З огляду на положення ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України та п. 4.4. договору строк оплати орендної плати є таким, що настав.

Звертаючись до суду, позивач стверджував, що відповідач зобов`язаний сплати заборгованість за договором суборенди за період з грудня 2020 року по жовтень 2021 року в загальному розмірі 221 250,00 грн.

Перевіривши нарахування позивачем орендної плати, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір грошового зобов`язання відповідача здійснений з урахуванням розміру орендної плати, узгодженої сторонами у договорі суборенди № 27-РІ від 01.06.2020 року.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 221 250,00 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати орендної плати не були спростовані відповідачем.

При цьому за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати орендної плати, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати орендної плати настав, а наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та випливає з умов договору.

Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

Крім того, відповідач також не надав і контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором суборенди № 27-РІ від 01.06.2020 року в розмірі 221 250,00 грн.

З приводу аргументів відповідача про відсутність у нього обов`язку сплачувати орендну плату за договором суборенди № 27-РІ від 01.06.2020 року, оскільки відповідач продовжує користуватися майном, але за договором з іншою особою і сплачує орендну плату за новим договором суборенди, суд зазначає, що ця обставина не має ефекту правоприпиняючого факту для відносин суборенди з позивачем, тож не звільняє відповідача від виконання зобов`язань по сплаті передбачених договором платежів за користування майном орендарю - позивачу у справі, оскільки укладення правочину з іншим контрагентом чинним законодавством не віднесена до переліку підстав припинення договірних зобов`язань за попереднім правочином.

Також суд не приймає до уваги твердження відповідача та третьої особи-1, що позивач не мав права передавати спірне майно в суборенду, тому що передане в суборенду за договором № 27-РІ від 01.06.2020 року майно є предметом іпотеки, а за відсутності згоди іпотекодержателя на укладення правочинів щодо відчуження цього майна такий правочин є нікчемним, а до позову позивачем не додано доказів того, що ПАТ "Український професійний банк", як первісний іпотекодержатель згідно іпотечного договору від 25.12.2007 року, надавало згоду на передачу спірного майна в довгострокову оренду.

Позивач в свою чергу, з цього приводу зазначає, що на момент державної реєстрації права власності на спірне майно за власником майна ТОВ "Гансо Компані" в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не містилось жодного запису про іпотеку.

З наявної у матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 281062377 від 25.10.2021 року підтверджується, що 15.10.2020 року проведено державну реєстрацію за ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» права власності на майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, тобто після укладення договору суборенди № 27-РІ від 01.06.2020 року.

Крім того суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що з вказаної довідки в описі об`єкта неможливо ідентифікувати (ані за площею, ані за назвою), що передане за договором суборенди майно, зокрема, офісне приміщення площею 51,00 кв.м та відкритий майданчик за адресою 230,00 кв.м на час укладення вказаного правочину були обтяжені заставою, що могло бути підставою для застосування приписів спеціального законодавства.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до діючого законодавства зміна власника майна чи передача майна в іпотеку не зупиняє у даному випадку відносин суборенди.

Водночас інші аргументи відповідача та третьої особи-1 суд вважає не релевантними, оскільки в межах цього судового провадження вирішується спір стягнення заборгованості за договором суборенди № 27-РІ від 01.06.2020 року, а не питання про право власності на спірне майно, правомірність передачі майна в іпотеку чи звернення стягнення на предмет іпотеки тощо.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3318,75 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промфундамент" (ідентифікаційний код 39560333, адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 24, кв. 31) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентінвест 3000" (ідентифікаційний код 41951723, адреса: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6) грошові кошти: основного боргу - 221 250,00 грн. (двісті двадцять одна тисяча двісті п`ятдесят гривень) та судовий збір - 3318,75 грн. (три тисячі триста вісімнадцять гривень 75 копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.07.2022р.

Суддя О.В. Котков