Рішення

від 06.07.2022 по справі 914/3424/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2022 Справа № 914/3424/21

м.Львів

за позовом Приватного підприємства «Західний Буг», с.Павлів Червоноградського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Українська сільськогосподарська компанія», м.Львів

про стягнення боргу. Ціна позову: 5731231,11 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання Зарицька О.Р.

За участю представників сторін:

від позивача: Боровець М.С. - адвокат;

від відповідача: не з`явився;

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Західний Буг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Українська сільськогосподарська компанія» про стягнення боргу у розмірі 5731231,11 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №914/3424/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.12.2021.

13.12.2021, за вх.№29940/21, в системі документообігу суду зареєстроване клопотання відповідача (сформоване в системі «Електронний суд» 10.12.2021) про продовження процесуального строку, в якому останній просив суд продовжити відповідачу строк для подання відзиву на позов. Відтак, ухвалою суду від 14.12.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Українська сільськогосподарська компанія» про продовження процесуального строку задоволено та продовжено строк на подання відзиву на позов до 20.12.2021(включно).

15 грудня 2021 року судове засідання не відбулося, у зв`язку з аварійним відключенням постачання електричної енергії у будівлі Господарського суду Львівської області. Ухвалою суду від 16.12.2021 підготовче засідання призначено на 17.01.2022.

21.12.2021, за вх.№30676/21, від відповідача поступив відзив на позовну заяву.

21.12.2021, за вх.№30676/21, в системі «Електронний суд» зареєстровано поданий відповідачем відзив на позовну заяву від 20.12.2022.

17.01.2022 за вх.№1169/22 в системі документообігу суду зареєстровано подане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням представника на лікарняному.

Ухвалою суду від 17.01.2022 підготовче засідання призначено на 16.02.2022. Призначене на 16.02.2022 підготовче засідання не відбулося, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б. Відтак, ухвалою суду від 22.02.2022 підготовче засідання призначене на 09.03.2022.

Ухвалою суду від 09.03.2022 підготовче засідання відкладено на 31.03.2022.

25.03.2022, за вх.№6726/22, в системі документообігу суду зареєстровано подані позивачем пояснення на відзив;

28.03.2022, за вх.№6781/22, в системі документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про надання на виконання вимог ухвали суду від 09.03.2022, оригіналів документів, копії яких долучено до позовної заяви;

30.03.2022, за вх.№6952/22, в системі документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із тим, що через введення в Україні воєнного стану відповідач втратив зв`язок із своїм представником, що приймав участь в даній справі та був ознайомлений з матеріалами справи, а відтак, змушений був уповноважити іншого представника представляти його інтереси, для чого є необхідність у його ознайомленні з матеріалами справи.

Ухвалою суду від 31.03.2022 підготовче засідання відкладено на 05.05.2022.

04.05.2022, за вх.№9207/22, в системі документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що через введення в Україні воєнного стану, ним було втрачено зв`язок з попереднім представником, а відтак, уповноважено іншого представника представляти інтереси відповідача та, відповідно, новому представнику необхідно ознайомитись з матеріалами справи.

Ухвалою суду від 05.05.2022 підготовче засідання відкладено на 18.05.2022.

16.05.2022, за вх.№10218/22, від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з небезпекою пересування через ведення на території воєнних дій, відсутністю можливості придбання пального на АЗС та відсутністю квитків на залізничний транспорт.

18.05.2022, за вх.№10368/22, від позивача поступило клопотання про долучення для огляду оригіналів електронних доказів, копії яких подавалися до суду разом з позовною заявою, яке судом задоволено.

18.05.2022, за вх.№10365/22, від позивача поступило клопотання від 17.05.2022 №204 про витребування доказів.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 18.05.2022 судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача від 17.05.2022 №204 (вх.№10365/22 від 18.05.2022) про витребування доказів та відкладено підготовче засідання на 26.05.2022.

26.05.2022, за вх.№11158/22, від позивача поступило клопотання від 17.05.2022 №204 про витребування доказів.

Ухвалою суду від 26.05.2022 за клопотанням позивача у Головного управління Державної податкової служби у Львівській області витребувано додаткові документи та підготовче засідання відкладено на 15.06.2022.

Ухвалою суду від 15.06.2021 суд постановив закрити підготовче провадження у справі №914/3424/21 та призначити справу до судового розгляду по суті на 06.07.2022.

17.06.2021, вх.№12915/22, від Головного управління Державної податкової служби у Львівській області надійшла відповідь №4353/5/13-01-18-09 від 14.06.2022 про виконання ухвали суду від 26.05.2022.

В судове засідання 06.07.2022 року позивач явку уповноваженого представника забезпечив, надав пояснення по суті спору, просив позов задоволити.

Представник Позивача заявив клопотання про те, що докази понесених ним судових втрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі.

В судовому засіданні роз`яснено положення ч.8 ст.129 ГПК України та повідомлено час і місце судового засідання щодо вирішення питання про відшкодування судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), а саме 13.07.2022.

Представник Відповідача в судове засідання 06.07.2022 не з`явився, причин не явки не повідомив.

Одночасно, суд зазначає, що ухвали суду надсилались на адресу, що зазначена у позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступ до яких є відкритим), а саме - місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Українська сільськогосподарська компанія» є: 08514, Київська область, Фастівський район, с.Дідівщина, вул..Житомирська, буд.1А, офіс 1Б. Крім того, судом надсилались ухвали також на електронну пошту представника відповідача (адвоката Кошалковського К.В.) - ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену останнім у клопотаннях про відкладення розгляду справи. Зазначене підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції Господарського суду Львівської області у справі № 914/3424/21.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов`язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважних представників позивача та відповідачів не обов`язковою, та те, що неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст. 202 ГПК України, та строки розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 06.07.2022 було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позиції Сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 05.05.2021 №28/КП-ЗБ позивачем за видатковими накладними №506 від 07.05.2021 року, №516 від 11.05.2021 року, №542 від 14.05.2021 року. №543 від 15.05.2021 року та №586 від 28.05.2021 року передано Відповідачу 181т. сої 2020 року по ціні 27300,00 грн/т., на загальну суму 4 941 300.00 грн, в т.ч.ПДВ 14 606 826,32 грн. Сума без ПДВ; 4 334 473,68 грн.

У строк визначений у специфікаціях до Договору відповідач повинен був сплатити 100% вартість товару у строк до 01.10.2021

Разом з цим, відповідач не здійснив оплату вартості переданого товару, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 4 941 300,00 грн.

Крім того, на підставі пунктів 8.3 договору, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 741195,00 грн., пеню у розмірі 41425,69 грн., а також 7310,42 грн. 3% річних..

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив.

Відповідач зазначив, що Позивачем не долучено жодних доказів, які підтверджують якість начебто поставленого Товару, зокрема відповідних атестатів на елітне насіння (свідоцтв на насіння (репродукції), як це передбачено п. 6.3 Договору.

Також, Відповідач стверджує, що Позивачем не підтверджено факту надсилання рахунків на оплату Відповідачу, Позивач не долучив до матеріалів справи таких доказів. Вважає, що долучені Позивачем до матеріалів справи письмові докази не підтверджують факт продажу Позивачем товару в обсягах та на умовах встановлених в Договорі. Відтак, Позивач не довів належними та допустимими доказами обставин, зазначених у позовній заяві, зокрема обставин продажу (передачі Відповідачу) Товару за Договором, його обсягу, асортименту та якості, що свідчить про безпідставність позовних вимог Позивача.

У поясненні на відзив позивач зазначив, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за поставлений товар , а не невідповідність товару вимогам товару вимогам якості. Відповідно, предметом доказування у даній справі має бути наявність між сторонами господарського правовідношення, факт поставки та факт оплати товару.

Порядок приймання товару чітко обумовлено в договорі, укладеному між сторонами. Жодних зауважень (листів, претензій, вимог, експертних висновків, актів тощо) щодо якості поставленого товару, як під час приймання товару , так і в подальшому, від Відповідача на адресу Позивача не надходило.

На підтвердження наявності господарського правовідношення між сторонами Позивачем надано: копію Договору №28/КП-3Б купівлі-продажу від 05.05.2021, копії Специфікацій: №1 від 05.05.2021, №2 від 14.05.2021, №3 від 28.05.2021; за якими позивач (продавець) зобов`язався продати покупцю (відповідачу), разом - 181 т. сої 2020 року по ціні 27300,00 грн/г на загальну суму 4 941 300,00 грн. в т.ч. ПДВ 14% 606 826,32 грн. Сума без ПДВ: 4 334 473,68 грн.

Згідно п.6.3 Договору факт передачі і приймання товару оформлюється видатковою накладною.

І на підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором Позивач надав наступні докази: видаткові накладні №506 від 07.05.2021, №516 від 11.05.2021, №542 від 14.05.2021, №543 від 15.05.2021 та №586 від 28.05.2021, відмічені Відповідачем, за якими позивач передав Відповідачу 181т. сої 2020 по ціні 27300,00 грн/г на загальну суму 4 941 300,00 грн., в т.ч. ПДВ 14% 606 826,32 грн. Сума без ПДВ: 4 334 473,68 грн.

Зазначені видаткові накладні №506 від 07.05.2021, №516 від 11.05.2021, №542 від 14.05.2021, №543 від 15.05.2021 та №586 від 28.05.2021 підписані сторонами електронними цифровими підписами.

Таким чином, Позивач вважає, що надав усі необхідні докази наявності господарських правовідносин між сторонами та виконання своїх зобов`язань за ними, водночас Відповідач не надав жодного доказу оплати поставленого товару. Стосовно ненадання Позивачем доказів надсилання рахунків на оплату Відповідачу, то такі рахунки надсилались без доказів фіксації їх надсилання, лише для зручності бухгалтерського обліку і не передбачені Договором №28/КП-ЗБ купівлі-продажу від 05.05.2021.

Згідно п.3.2 Договору підставою платежу є даний Договір та специфікації до цього, Покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом безготівкового перерахування на рахунок Продавця грошових коштів в національній валюті - гривні, в сумах, визначених в кожній окремій специфікації до цього Договору.

У пунктах 3 вказаних специфікацій до Договору Сторонами узгоджено, що покупець оплачує вартість Товару у розмірі 100% загальної вартості Товару, що постачається по цьому договору, до 01.10.2021.

Відтак, Позивач вважає, що надав всі докази виконання свого зобов`язання за договором перед відповідачем.

Обставини справи.

05 травня 2021 року між Приватним підприємством «Західний Буг» (далі - Продавець та/або Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська сільськогосподарська компанія» (далі Покупець та/або Відповідач) укладено Договір №28/КП-ЗБ купівлі-продажу від 05.05.2021 року (далі - Договір), за яким у терміни і на умовах, визначених даним Договором. Продавець зобов`язувався передати, а Покупець зобов`язувався прийняти й оплатити насіння зернових культур (надалі - "Товар").

Згідно п. 2.1. Договору найменування, асортимент, кількість і ціна Товару зазначаються у специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до п.2.2 Договору загальна сума Договору являє сумарну вартість всього Товару, що продається заданим Договором згідно специфікацій до цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору установлено, що розміри та строки розрахунків за Товар визначаються у специфікаціях до цього Договору.

Згідно п. 3.2. Договору підставою платежу є даний Договір та специфікації до нього. Покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом безготівкового перерахування на рахунок Продавця грошових коштів в національній валюті - гривні, в сумах, визначених в кожній окремій специфікації до цього Договору.

До вказаного Договору Сторонами укладено Специфікації: №1 від 05.05.2021р.; №2 від 14.05.2021р.; №3 від 28.05.2021 р.; за якими Продавець зобов`язався продати Покупцю, разом - 181 т. сої 2020 року по ціні 27300,00 грн/г на загальну суму 4 941 300,00 грн., в т.ч.ПДВ14% 606 826,32 грн. Сума без ПДВ: 4 334 473,68 грн.

У пунктах 3 вказаних вище специфікацій до Договору Сторонами узгоджено, що Покупець оплачує вартість Товару наступним чином: оплата Товару в розмірі 100% загальної вартості Товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 01.10.2021р.

Згідно пунктів 5 специфікацій до Договору, передача Товару здійснюється на наступних умовах: самовивіз зі складу продавця, м. Броди, вул. Коженівського, 18.

На виконання умов Договору Позивач передав Відповідачу 181т Сої, що підтверджується видатковими накладними №506 від 07.05.2021 року, №516 від 11.05.2021 року, №542 від 14.05.2021 року. №543 від 15.05.2021 року та №586 від 28.05.2021 року, по ціні 27300,00 грн/т на загальну суму 4 941 300,00 грн., в т.ч.ПДВ 14% 606 826,32 грн. Сума без ПДВ; 4 334 473,68 грн.

На виконання своїх податкових зобов`язань Позивач подав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних (СРГІН) п`ять податкових накладних на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ 4 941 300,00 грн. загальна сума ПДВ за ставкою 14% - 606 826,32 грн.

Для проведення оплати за поставлений товар Позивач надіслав Відповідачу Рахунки: №100808 від 05.05.2021р.; №101725 від 14.05.2021р. та №102983 від 28.05.2021 року на загальну суму 4 941 300,00 грн. у т.ч. ПДВ за ставкою 14% - 606 826,32 грн.

Станом на дату оплати, визначену у пунктах 3 специфікацій до договору, а саме 01.10.2021 року, Відповідач не оплатив вартості купленого ним насіння сої.

Станом на дату підготовки позовної заяви, заборгованість Відповідача перед Позивачем за продану згідно Договору №28/КП-ЗБ купівлі-продажу від 05.05.2021 р., сою 2020 року складає 4 941 300,00 грн.

На підставі пунктів 8.3 договору, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 741195,00 грн., пеню у розмірі 41425,69 грн., а також 7310,42 грн. 3% річних..

У відповіді Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про надання інформації №4353/5/13-01-18-09 від 14.06.2022 на запит Господарського суду Львівської області зазначено, що згідно поданої до Головного управління ДПС у Львівській області (Шевченківський район м.Львова) податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2021 року (реєстраційний номер 9164709236 від 22.06.2021 року) ТзОВ «Західно-українська сільськогосподарська компанія» (код ЄДРПОУ 43491580) по контрагенту-постачальнику ПП «Західний Буг» (код ЄДРПОУ 32478033) (рядок 4 Розділу II «Податковий кредит» Додатку 1 до Декларації) відображено: обсяг постачання (без податку на додану вартість) - 5 792 807,01 грн., сума ПДВ за ставкою 20% - 291 666,67 грн, сума ПДВ за ставкою 14% - 606 826,32 гривень

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Позивач поставив відповідачу згідно договору №28/КП-ЗБ від 05.05.2021 товар загальною вартістю 4941300,00 грн, на підтвердження чого сторонами було складено і підписано видаткові накладні №506 від 07.05.2021 року, №516 від 11.05.2021 року, №542 від 14.05.2021 року, №543 від 15.05.2021 року та №586 від 28.05.2021 року, а також складено та підписано п`ять податкових накладних: від 07.05.2021 №27, від 11.05.2021 №31, від 14.05.2021 №51, від 15.05.2021 №53, від 28.05.2021 №116 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ 4 941 300,00 грн. загальна сума ПДВ за ставкою 14% - 606 826,32 грн. Вказані податкові накладні включені відповідачем в податковий кредит з ПДВ.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним договору №28/КП-ЗБ від 05.05.2021 чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання цього договору.

Згідно п.4.1 договору Позивач зобов`язався передати Відповідачу товар, а Відповідач, згідно із п.4.2 договору, зобов`язався своєчасно і в повному об`ємі прийняти товар і оплатити його.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за договором виконав повністю, що підтверджено копіями видаткових накладних, долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони Відповідача в накладних не зазначено. Видаткові накладні підписані електронним цифровим підписом зі сторони Відповідача.

Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Суд критично ставиться на посилання відповідача про відсутність належних та допустимих доказів, надсилання рахунків, з огляду на таке.

Датою поставки товару чи його частини вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (п.5.3 договору).

Рахунок або рахунок - фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь - яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Ненадання рахунка - фактури, у контексті спірних правовідносин, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунка - фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за Договором (близька за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 зі справи № 918/537/18, від 29.08.2019 зі справи № 905/2245/17, від 26.02.2020 зі справи № 915/400/18, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19, від 11.11.2021 зі справи № 922/449/21).

Разом з тим, у видаткових накладних, які підписані та скріплені печатками сторін зазначено номенклатуру товару, його кількість та вартість. В накладних є посилання на номер та дату договору, згідно із яким здійснюється поставка. Зауважень відповідача спірні видаткові накладні не містять. Відповідач не надав доказів звернення до Позивача щодо неотримання атестату на елітне насіння (свідоцтва на насіння (репродукції) після підписання видаткових накладних.

Матеріали справи не містять доказів оскарження та визнання недійсними спірних накладних.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов`язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов`язання.

Отже, при пред`явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов`язання, він звільняється від обов`язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов`язання лежить на боржникові.

Укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право ПП "Західний Буг" як продавця отримати плату за свій товар та обов`язок ТзОВ "Наша компанія плюс" оплатити вартість отриманого товару у визначені договором розмірі та строки.

Відповідач заперечував проти стягнення заборонності за спірними накладними, покликаючись на відсутність доказів факту продажу Позивачем товару в обсягах та на умовах, встановлених в Договорі. Суд не приймає заперечення Відповідача з огляду на таке.

Позивач долучив до матеріалів справи податкові накладні, в яких відображено операції по поставці товару за спірними накладними. Ухвалою суду від 26.05.2021 суд задоволив клопотання позивача і витребував у Головного управління Державної податкової служби у Львівській області інформацію про те, чи включило ТзОВ «Західно-Українська сільськогосподарська компанія» до податкового кредиту суми податку на додану вартість, відображені ПП «Західний Буг» у: 1. Податковій накладній від 07.05.2021 року №27 на загальну суму 1201200,00 грн. у т. ч. ПДВ 14% 147515,79 грн.; 2. Податковій накладній від 11.05.2021 року №31 на загальну суму 1201200,00 грн. у т. ч. ПДВ 14% 147515,79 грн.; 3. Податковій накладній від 14.05.2021 року №51 на загальну суму 1201200,00 грн. у т . ч. ПДВ 14% 147515,79 грн.; 4. Податковій накладній від 15.05.2021 року №53 на загальну суму 1201200,00 грн. у т. ч. ПДВ 14% 147515,79 грн.; 5. Податковій накладній від 28.05.2021 року №116 на загальну суму 136500,00 грн. у т. ч. ПДВ 14% 16763,16 грн.

У відповіді Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про надання інформації №4353/5/13-01-18-09 від 14.06.2022 на запит Господарського суду Львівської області, зазначено, що згідно поданої до Головного управління ДПС у Львівській області (Шевченківський район м.Львова) податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2021 року (реєстраційний номер 9164709236 від 22.06.2021 року) ТзОВ «Західно-українська сільськогосподарська компанія» (код ЄДРПОУ 43491580) по контрагенту-постачальнику ПП «Західний Буг» (код ЄДРПОУ 32478033) (рядок 4 Розділу II «Податковий кредит» Додатку 1 до Декларації) відображено: обсяг постачання (без податку на додану вартість) - 5 792 807,01 грн., сума ПДВ за ставкою 20% - 291 666,67 грн, сума ПДВ за ставкою 14% - 606 826,32 гривень

У постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати фактичне здійснення господарської операції, що повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Разом з тим судами попередніх інстанцій для з`ясування реальності господарської операції не встановлювалося, чи має місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності.

Подібні висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, у якій зазначено, що самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами на підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.

Необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 10.12.2020 у справі №910/14900/19.

Так, згідно з пунктами 201.1., 201.7., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів відносяться до податкового кредиту. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що виходячи з положень законодавства, основою податкового обліку є первинні документи з відображення господарських операцій.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару).

Відповідач не надав належних та допустимих доказів наявності розбіжностей в податковому (бухгалтерському) обліку з контрагентом: ПП "Західний Буг" та доказів, які спростовують інформацію надану ГУ ДПС України у Львівській області.

Отже, ТзОВ «Західно-Українська сільськогосподарська компанія» до податкового кредиту включено податкові накладні, видані позивачем результатами продажу товару. Тобто, відповідачем вчинено дії - включення операцій до податкового кредиту за вказаний період, які фактично свідчать про визнання ТзОВ «Західно-Українська сільськогосподарська компанія» операцій по отриманих послугах від позивача, в тому числі на суму заборгованості в цьому спорі.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Слід також зазначити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Враховуючи наведене, оцінюючи докази в їх сукупності, керуючись внутрішнім переконанням, суд доходить висновку, що відповідачем прийнято товар згідно із наявними у справі видатковими накладними. Таким чином, надані позивачем докази в їх сукупності є більш вірогідними на доведення факту поставки товару відповідачу на суму 4941300,00 грн. Водночас, відповідач не спростував факт поставки йому позивачем товару.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, у строк визначений специфікаціях до Договору відповідач повинен був сплатити 100% вартість товару у строк до 01.10.2021

Однак, як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останнім вартість товару не оплачена.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п.8.3. Договору у випадку несплати у строк платежів за даним Договором, Покупець повинен сплатити Продавцю неню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня нарахованої на суму заборгованості за кожен прострочений день. В разі прострочення сплати за Товар по кожному з етапів оплати більше ніж на 7 календарних днів. Покупець зобов`язується виплатити Продавцю дану суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, пеню та штраф в розмірі 15 % від вартості несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У зв`язку із простроченням відповідачем оплати вартості отриманого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 41425,69 грн, штраф в сумі 741195,00 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано 3% річних в сумі 7310,42 грн.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що заявлені розміри пені, штрафу та 3% річних нараховані позивачем правильно.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення і до стягнення з відповідача на користь позивача належить 4941300,00 грн. заборгованості, 7310,42 грн 3% річних, 41425,69 грн, пені, 741195,00 грн. штрафу.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судовий збір слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Українська сільськогосподарська компанія" (08514, Київська область, Фастівський район, с.Дідівщина, вул.Житомирська, буд.1А, офіс1Б, ідентифікаційний код 43491580) на користь Приватного підприємства "Західний Буг" (80250, Львівська область, Червоноградський район, с.Павлів, просп. Юності, буд.39; ідентифікаційний код 32478033) 4941300,00 грн. заборгованості, 7310,42 грн 3% річних, 41425,69 грн, пені, 741195,00 грн. штрафу, 85968,47 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Призначити судове засідання щодо вирішення питання про судові витрати пов`язані з розглядом справи на 13.07.2022 на 14:30 год.

Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, 2-ий поверх, зал судових засідань №9.

5. Позивачу, в строк до 11.07.2022 включно: подати суду докази на підтвердження судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у зв`язку з розглядом справі №914/3424/21 з доказами скерування їх копій відповідачу.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 18.07.2022.

Суддя Кітаєва С.Б.