Рішення

від 19.07.2022 по справі 918/213/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/213/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Каваком"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесерчінг"

про: стягнення заборгованості в сумі 1 343 408,36 грн.

секретар судового засідання: С.Коваль;

представники:

від позивача: В.Поліщук;

від відповідача: не з`явився;

ОПИС СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Каваком" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесерчінг" про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 1 322 161,88 грн., з яких: 1 204 000,00 грн. - основна заборгованість, 85 604,40 грн. - інфляційні збитки, 33 557,48 грн. - 3% річних.

21 червня 2022 року позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1 343 408,36 грн., з яких: 1 204 000,00 грн. основний борг, 128 226,00 грн. інфляційних втрат, 11 182,36 грн. 3% річних.

Вказану заяву судом прийнято до розгляду.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного 28 серпня 2020 року між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги №28/08/20, зокрема позивач вказує, що надав відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 1 204 000,00 грн.

Крім того, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач нарахував відповідачу 128 226,00 грн. інфляційних збитків та 11 182,36 грн. 3% річних.

Відзиву на позовну заяву з відображенням своєї правової позиції відповідач суду не надав.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 28 квітня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24 травня 2022 року.

Ухвалою суду від 24 травня 2022 року підготовче засідання відкладено на 22 червня 2022 року.

21 червня 2022 року позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1 343 408,36 грн., з яких: 1 204 000,00 грн. основний борг, 128 226,00 грн. інфляційних втрат, 11 182,36 грн. 3% річних.

Щодо вказаної заяви суд зазначає наступне.

Згідно з нормами статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Необхідно зауважити, що заявляючи позовні вимоги у своєму позові позивач просив суд стягнути з відповідача 85 604,40 грн. інфляційних втрат та 32 557,48 грн. 3% річних.

Заявляючи клопотання про збільшення розміру позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 128 226,00 грн. інфляційних втрат, 11 182,36 грн. 3% річних.

Таким чином, подана заява за своєю суттю є заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних.

З врахуванням викладеного, вказану заяву судом прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 22 червня 2022 року підготовче засідання відкладено на 05 липня 2022 року.

Ухвалою суду від 05 липня 2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 19 липня 2022 року.

18 липня 2022 року відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що представник відповідача перебуває у відпустці.

Щодо вказаного клопотання суд зауважує, що згідно з нормами статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з правилами статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване перебуванням представника відповідача у відпустці. Водночас суд зазначає, що правила процесуального кодексу не містять обмежень щодо кількості представників сторони. Норми параграфу 2 глави 4 ГПК України (Представники) передбачають можливість сторін брати участь в судовому процесі особисто, шляхом самопредставництва, або через представника. Водночас, особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника (ст. 56 ГПК України). Таким чином, відповідач не був позбавлений можливості взяти участь у судовому розгляді цієї справи, зокрема в режимі відеоконференції. Окрім цього суд не визнавав явку сторін в засідання обов`язковою.

Суд зауважує, що відповідач був належним чином повідомлений про засідання 24 травня, 22 червня, 5 липня та 19 липня 2022 року, однак не забезпечив явку представника.

Суд також звертає увагу на те, що договір про представництво інтересів та надання правової допомоги відповідач уклав з АБ Олександра Величка "Лекс Прайм" лише 15 липня 2022 року, хоча був обізнаний про розгляд судом цієї справи починаючи з 5 травня 2022 року. Водночас уклавши договір про правову допомогу 15 липня 2022 року, керівник адвокатського бюро відбув у відпустку за власним рішенням починаючи з 18 липня 2022 року, що на думку суду не є поважною причиною неявки в судове засідання учасника справи.

За змістом статті 178 ГПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою суду від 28 квітня 2022 року відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов (до 24 травня 2022 року). Вказану ухвалу відповідач отримав 5 травня 2022 року. Клопотань про продовження строку для подання відзиву відповідачем не заявлено, водночас ухвалою суду від 05 липня 2022 року закрито провадження у справі, відтак суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відтак з врахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для визнання поважними причин неявки представника відповідача поважними та відкладення розгляду справи.

Суд підкреслює, що в розумінні пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України підставою для відкладення розгляду справи є визнання поважними причин першої неявки представника відповідача в судове засідання.

Водночас в судові засідання 24 травня 2022 року, 22 червня 2022 року та 05 липня 2022 року представник відповідача не з`явився, поважних причин неявки відповідач не повідомив.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що 28 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каваком" (позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Георесерчінг" (позичальник, відповідач) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №28/08/20 (надалі договір), відповідно до предмету якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором,

Поворотна фінансова допомога (падалі допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно з умовами пункту 2.2. договору, розмір фінансової допомоги становить 1 204 000,00 грн.

Відповідно до пунктів 3.1.-3.2. договору, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31 (тридцять першого) березня 2021 року. Повернення грошових коштів проводиться зручним способом для позикодавця.

Водночас суд зазначає, що долучена копія примірнику договору про надання поворотної фінансової допомоги №28/08/20 не містить підпису представника зі сторони позичальника (відповідач). За поясненнями представника позивача примірник договору з підписом відповідача не був повернутий позивачу.

Суд встановив, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти згідно із платіжними дорученнями: №547 від 01.09.2020 року на суму 575 000,00 грн.; №550 від 01.09.2020 року на суму 10 000,00 грн.; №550 від 24.09.2020 року на суму 50 000,00 грн.; №553 від 25.09.2020 року на суму 60 000,00 грн.; №556 від 30.09.2020 року на суму 30 000,00 грн.; №565 від 28.10.2020 року на суму 50 000,00 грн.; №568 від 05.11.2020 року на суму 100 000,00 грн.; №586 від 23.12.2020 року на суму 35 000,00 грн.; №593 від 30.12.2020 року на суму 40 000,00 грн.; №595 від 06.01.2021 року на суму 50 000,00 грн.; № 596 від 13.01.2021 року на суму 14 000,00 грн.; № 597 від 15.01.2021 року на суму 10 000,00 грн.; №602 від 01.02.2021 року на суму 180 000,00 грн. Загальна сума перерахованих коштів становить 1 204 000,00 грн. У платіжних дорученнях в графі "призначення платежу" вказано: "надання поворотної фінансової допомоги згідно із договором № 28/08/20 від 28.08.2020".

Враховуючи положення статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за період з 01.03.2022 року по 21.06.2022 року 128 226,00 грн. інфляційних втрат, та за період з 01.03.2022 року по 21.06.2022 року 11 182,36 грн. 3% річних.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, та стосуються надання поворотної фінансової допомоги. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої вимоги про повернення отриманої відповідачем фінансової допомоги обґрунтованими. За своїми особливостями правовідносини сторін у цій справі мають ознаки зобов`язань, що виникають на підставі договору позики.

Відповідно до статті 11 ЦК України та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із нормами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд встановив, що позивач передав у власність відповідача 1 204 000,00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями. Станом на час розгляду спору відповідач не повернув позивачу зазначену суму грошових коштів.

Як було зауважено судом, долучений позивачем примірник договору №28/08/2020 року від 28.08.2020 року не містить підпису зі сторони позичальника. Однак суд враховує, що в усіх досліджених судом платіжних документах в графі "призначення платежу" наведено посилання саме на цей договір: "надання поворотної фінансової допомоги згідно із договором № 28/08/20 від 28.08.2020". Окрім цього, фінансова допомога отримана відповідачем декількома частинами у період з вересня 2020 року по лютий 2021 року.

Наведене, на думку суду, свідчить про укладення договору поворотної фінансової допомоги на умовах викладених у примірнику договору №28/08/2020 року від 28.08.2020 року, котрий наявний в матеріалах справи.

За своїми ознаками укладений сторонами спору договір про надання поворотної фінансової допомоги подібний до договору позики.

Згідно із нормами статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями статті 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

У Податковому кодексі України конкретизовано, що поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (п. 14.1.257 ПК України).

З огляду на те, що такий договір є реальним, а платіжні документи на підтвердження передачі коштів містять посилання на договір №28/08/2020 року від 28.08.2020, суд вважає такий договір укладеним, а його умови такими, що мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Частиною першою статті 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 Кодексу).

Статтею 73 ГПК України визначено поняття доказів як будь-яких даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються засобами доказування, передбаченими у частині 2 цієї статті, зокрема, письмовими доказами.

За змістом частин 1, 2 статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 4 статті 91 ГПК України передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Отже, ГПК України, як процесуальним законом, не встановлено порядку засвідчення копій документів, як письмових доказів, а норма частини 4 статті 91 ГПК України є відсильною та зумовлює необхідність урахування учасниками процесу стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до статей 1, 23 Закону України "Про стандартизацію".

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55.

Пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003) визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації, який ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ.

Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії.

У своїй постанові від 14 вересня 2021 року №916/2024/20 Верховний Суд вказує, що у разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 01.10.2020 у справі № 910/8794/17.

Таким чином, надані позивачем докази, зокрема договір та платіжні документи, завірені належним чином, а відтак приймаються судом.

За умовами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як слідує з умов договору №28/08/2020 року від 28.08.2020 поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31 березня 2021 року.

З врахуванням вище встановлених обставин, суд робить висновок, що станом на час пред`явлення позову у відповідачем перед позивачем було наявне невиконане зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги в розмірі 1 204 000,00 грн., докази повернення якої в матеріалах справи відсутні.

Згідно з нормами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу за період з 01.03.2022 року по 21.06.2022 року 128 226,00 грн. інфляційних втрат, та за період з 01.03.2022 року по 21.06.2022 року 11 182,36 грн. 3% річних.

Наданий позивачем обрахунок відсотків річних та інфляційних втрат судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим.

Відповідно до приписів статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Згідно з правилами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 79 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду

Отже, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1 204 000,00 грн. заборгованості, 128 226,00 грн. інфляційних втрат та 11 182,36 грн. 3% річних є законними та підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Судові витрати в сумі 20 151 грн.13 коп. судового збору підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Георесерчінг" (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Мазепи 4А/6А, кабінет 305, код ЄДРПОУ 40311186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каваком" (79041, Львівська область, м. Львів, вул. Окружна 90, кв. 7, код ЄДРПОУ 41785998) 1 204 000 (один мільйон двісті чотири тисячі) грн. 00 коп. боргу, 128 226 (сто двадцять вісім тисяч двісті шістдесят шість) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 11 182 (одинадцять тисяч сто вісімдесят два) грн. 36 коп. три відсотки річних та 20 151 (двадцять тисяч сто п`ятдесят один) грн.13 коп. судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Каваком" (79041, Львівська область, м. Львів, вул. Окружна 90, кв. 7, код ЄДРПОУ 41785998).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Георесерчінг" (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Мазепи 4А/6А, кабінет 305, код ЄДРПОУ 40311186).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повне рішення складено та підписано 21 липня 2022 року.

Суддя А.Качур