Рішення

від 11.07.2022 по справі 320/199/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2022 року № 320/199/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача - Козака О.С., представника відповідача - Гармаш В.В., розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "ЕКМІ" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Екмі» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області з вимогами визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 25.10.2021 №00257550701, №00257520701, №00257560701, №00257480701 прийняті на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки від 15.09.2021 №15342/10-36-07-01/20007642.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх необґрунтованими та протиправними, такими, що не базуються на нормах чинного законодавства України, а висновки перевірки - суб`єктивними та такими, що протирічать наданим до перевірки документам і дійсним обставинам господарської діяльності платника, висновки контролюючого органу засновані на довільному та помилковому трактуванні положень податкового законодавства України.

Відповідач подав до суду відзив на позову заяву, відповідно у якому вказує, що під час проведення перевірки позивача, перевіряючими встановлено ряд порушень податкового законодавства.

Вважає, що перевірка позивача проведена у повній відповідності до норм чинного законодавства, висновки Акту перевірки є правомірними і ґрунтуються виключно на порушенні норм податкового законодавства, оскаржувані рішення є правомірними, оскільки перевіркою не підтверджено реального руху активів від ТОВ «Експерт Правознавства» та ТОВ «Вайт-Холд» на адресу ТОВ «ВТФ «Екмі», що свідчить про оформлення первинних документів з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та отримання ТОВ «ВТФ «Екмі» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді заниження сум податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження сум з податку на прибуток.

Протокольною ухвалою від 14.06.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справі до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити даний адміністративний позов.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ «ВТФ «Екмі» (код ЄДРПОУ 20007642) зареєстроване як юридична особа 04.02.2005 за адресою, вул. Промислова, буд. 5, Київська обл., Обухівський район, м. Українка, 08720, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань.

Видами господарської діяльності за кодом КВЕД є: 20.42 виробництво парфумних і косметичних засобів, 46.45 оптова торгівля парфумними та косметичними товарами, 86.21 загальна медична практика, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 96.09 надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 77.4 ст. 77 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податку на 2021 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 05.07.2021 №1212-п проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ВТФ «Екмі» (код ЄДРПОУ 20007642), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 31.03.2021, валютного законодавства за період з 01.07.2017 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 до 31.03.2021 , іншого законодавства за період з 01.07.2017 до 31.03.2021.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт про результати планової виїзної перевірки від 15.09.2021 №15342/10-36-07-01/20007642 (далі Акт перевірки) відповідно до висновків якого встановлено порушення п. 44.1, 44.2 ст. 44 п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України в результаті чого товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 1238998,00 грн., п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість, якій підлягає сплаті до бюджету у розмірі 939623,00 грн., завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду на суму 288561,00 грн., завищено від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника на суму 148480,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

-№00257550701 від 25.10.2021 на загальну суму 163328,00 грн. щодо завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 148480,00 грн. та накладено штрафні санкції в розмірі 14848,00 грн.;

-№00257520701 від 25.10.2021 на загальну суму 1033585,30 грн. щодо заниження податку на додану вартість у розмірі 939623,00 грн. та накладено штрафні санкції у розмірі 93962,30 грн.;

-№00257560701 від 25.10.2021 на загальну суму 288561,00 грн. щодо завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного(податкового) періоду на суму 288561,00 грн. за березень 2021 року;

-№00257480701 від 25.10.2021 на загальну суму 1322688,80 грн., щодо заниження податку на прибуток у розмірі 1238997,00 грн. та накладено штрафні санкції у розмірі 83691,80 грн.

Позивач не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями направив скаргу до Державної податкової служби України. Однак, рішенням Державної податкової служби України скаргу позивача залишено без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, податковим органом встановлені порушення позивачем податкового законодавства, а саме п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України.

На думку контролюючого органу, вказані порушення виразились у безтоварності операцій між позивачем та його контрагентами. До вказаних тверджень податкового органу суд ставиться критично зважаючи на наступне.

Судом встановлено, 15.12.2015 між ТОВ «ВТФ «Екмі» (Покупець) та ТОВ «Вайт-Холд» (Продавець) укладено Договір поставки №121 (далі Договір № 121).

Відповідно до умов Договору №121 Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити на умовах, передбачених Договором, картонну продукцію (гофротара, ящики з г/к, картонні кутики) в асортименті та кількості згідно Замовлення.

На виконання умов п. 3.5 Договору №121, поставка Товару здійснювалась Продавцем на умовах СТР склад Покупця, що розташований за адресою: Київська обл., м. Українка, вул. Промислова, 4.

З метою належного оформлення та відображення у звітних бухгалтерських та податкових документах господарських операцій сторонами були складені відповідні первинні документи (копії яких наявні в матеріалах справи), серед яких:

- видаткові накладні: №46 від 20.07.2017, №47 від 24.07.2017, №48 від 08.08.2017, №53 від 29.08.2017, №54 від 29.08.2017, №55 від 30.08.2017, №57 від 31.08.2017, №59 від 11.09.2017, №64 від 26.09.2017, №66 від 03.10.2017, №69 від 13.10.2017, №72 від 18.10.2017, №74 від 01.11.2017, №75 від 10.11.2017, №76 від 15.11.2017, №79 від 06.12.2017, №82 від 15.12.2017, №84 від 21.12.2017, №3 від 12.01.2018, №4 від 23.01.2018, №5 від 24.01.2018, №6 від 26.01.2018, №8 від 02.02.2018, №11 від 07.02.2018, №17 від 05.03.2018, №20 від 13.03.2018, №24 від 29.03.2018, №26 від 05.04.2018, №29 від 18.04.2018, №32 від 26.04.2018, №34 від 07.05.2018, №39 від 23.05.2018, №35 від 23.05.2018, №40 від 30.05.2018, №41 від 05.06.2018, №42 від 15.06.2018, №44 від 27.06.2018, №48 від 13.07.2018, №50 від 25.07.2018, №51 від 26.07.2018, №54 від 03.08.2018;

- товарно-транспортні накладні: №46 від 20.07.2017, №47 від 24.07.2017, №48 від 08.08.2017, №53 від 29.08.2017, №54 від 29.08.2018, №55 від 30.08.2017, №57 від 31.08.2017, №59 від 11.09.2017, №64 від 26.09.2017, №66 від 03.10.2017, №69 від 13.10.2017, №72 від 18.10.2017, №74 від 01.11.2017, №75 від 10.11.2017, №76 від 15.11.2017, №79 від 06.12.2017, №82 від 15.12.2017, №84 від 21.12.2017, №3 від 12.01.2018, №4 від 23.01.2018, №5 від 24.01.2018, №6 від 26.01.2018, №8 від 02.02.2018, №11 від 07.02.2018, №17 від 05.03.2018, №20 від 13.03.2018, №24 від 29.03.2018, №26 від 05.04.2018, №29 від 18.04.2018, №32 від 26.04.2018, №34 від 07.05.2018, №39 від 23.05.2018, №35 від 23.05.2018, №40 від 30.05.2018, №41 від 05.06.2018, №42 від 15.06.2018, №44 від 27.06.2018, №48 від 13.07.2018, №50 від 25.07.2018, №51 від 26.07.2018, №54 від 03.08.2018.

- прибуткові накладні: №969 від 20.07.2017, №988 від 24.07.2017, №1075 від 08.08.2017, №1175 від 29.08.2017, №1173 від 29.08.2017, №1185 від 30.08.2017, №1193 від 31.08.2021, №1239 від 11.09.2017, №1355 від 26.09.2017, №1390 від 03.10.2017, №1473 від 13.10.2017, №1484 від 18.10.2017, №1589 від 01.11.2017, №1631 від 10.11.2017, №1663 від 15.11.2017, №1794 від 06.12.2017, №1866 від 15.12.2017, №1908 від 21.12.2017, №25 від 12.01.2018, №73 від 23.01.2018, №76 від 24.01.2018, №90 від 26.01.2018, №129 від 02.02.2018, №150 від 07.02.2018, №273 від 05.03.2018, №295 від 13.03.2018, №424 від 29.03.2018, №451 від 05.04.2018, №518 від 18.04.2018, №562 від 26.04.2018, №600 від 07.05.2018, №696 від 23.05.2018, №702 від 23.05.2018, №730 від 30.05.2018, №752 від 05.06.2018, №815 від 15.06.2018, №889 від 27.06.2018, №983 від 13.07.2018, №1040 від 25.07.2018, №1047 від 26.07.2018, №1084 від 03.08.2018.

Про оплату контрагенту за замовлений товар, свідчать відповідні платіжні доручення, які наявні в матеріалах справи, а саме: № 2467 від 09.08.2017, №2543 від 15.08.2017, №2718 від 29.08.2017, №2940 від 18.09.2017, №2939 від 18.09.2017, №2959 від 19.09.2017, №3062 від 27.09.2017, №3080 від 28.09.2017, №3248 від 12.10.2017, №3398 від 24.10.2017, №3644 від 10.11.2017, №3847 від 27.11.2017, №3864 від 28.11.2017, №3955 від 06.12.2017, №4033від 13.12.2017, №4185 від 22.12.2017, №60 від 12.01.2018, №119 від 18.01.2018, №227 від 30.01.2018, №390 від 14.02.2018, №391 від 14.02.2018, №420 від 16.02.2018, №616 від 12.03.2018, №713 від 16.03.2018, №909 від 02.04.2018, №1107 від 19.04.2018, №1210 від 26.04.2018, №1262 від 03.05.2018, №1364 від 11.05.2018, №1516 від 23.05.2018, №1562 від 29.05.2018, №1791 від 15.06.2018, №1816 від 19.06.2018, №1837 від 20.06.2018, №1916 від 26.06.2018, №2175 від 18.07.2018, №2232 від 23.07.2018, №2339 від 02.08.2018, №2536 від 17.08.2018, №2556 від 21.08.2018, №2607 від 27.08.2018.

Також, отримання товару підтверджується документами бухгалтерського обліку (матеріальними звітами, реєстрами переміщення ТМЦ, актами списання матеріалів, відомостями по партіям товарів), нормами витрат сировини та матеріалів, з яких вбачається переміщення придбаного товару та використання його в господарській діяльності позивача.

Судом встановлено, що вказаний вище Договір №121 містить всі необхідні реквізити та істотні умови, передбачені вимогами цивільного та господарського законодавства, а також втілювали в собі спільну мету сторін - досягнення економічної вигоди (підприємницького доходу) через взаємне виконання сторонами взятих на себе обов`язків.

Також, під час судового розгляду встановлено, що 01.07.2020 між ТОВ «ВТФ «Екмі» (Замовник) та ТОВ «Експерт Правознавства» (Виконавець) укладено Договір про надання охоронних послуг № 08-01/07/20 (далі Договір № 08-01/07/20).

Відповідно до умов Договору №08-01/07/20 Виконавець приймає під охорону територію з офісною будівлею, розташовану за адресою: Київська область, Обухівській район, м. Українка, вул. Промислова, буд.5; Головний виробничий корпус з територією за адресою: Київська область, Обухівській район, м. Українка, вул. Промислова, 4; адміністративний корпус за адресою: Київська область, Обухівській район, м. Українка, вул. Промислова, 15, надалі іменуються «об`єкт» (п.1.1. Договору).

Способи, види, засоби охорони об`єкту, внутрішньо-об`єктовий режим охорони, узгоджені сторонами в п. 1.3. Договору № 08-01/07/20.

У відповідності до укладеного Договору № 08-01/07/20 сторонами складена план-схеми розташування постів, План-схема, яка є не є невід`ємною частиною Договору № 08-01/07/20 та складовою є частиною Інструкції охорони «Об`єкту», яка узгоджена та затверджена уповноваженими представниками Замовника та Виконавця.

Судом встановлено, що згідно п.2.2. Правил «При в`їзді на завантаження/розвантаження на ПКВ співробітник служби безпеки:

- проводить огляд вантажного транспорту;

- оформлює перепустку;

- передає перепустку водію та контролює щоб водій обов`язково розписався в перепустці про те, що він ознайомлений з внутрішніми правилами перебування на території підприємства;

- запускає ТЗ на територію при цьому вказує місце паркування.

Суд зазначає, що в наданій позивачем інструкції розписані загальні положення, обов`язки персоналу охорони «Виконавця», табелі постів з описом режиму охорони, межи посту, особливі обов`язки, порядок допуску на Об`єкт Замовника постійних працівників, відвідувачів та обслуговуючих організацій, порядок в`їзду(виїзду) транспортних засобів на об`єкт, порядок евакуації персоналу з об`єкту, порядок внесення (винесення) майна Замовника, фірм-орендаторів та таке інше, інструкція з порядку дій приймання(здавання) об`єкта під охорону.

До матеріалів справи надана копія Наказу МВС «Про видачу ліцензій на провадження охоронної діяльності» № 261 від 16.03.2020 та детальна інформація про юридичну особу ТОВ «Експерт Правознавства».

З метою належного оформлення та відображення у звітних бухгалтерських та податкових документах господарських операцій сторонами були складені відповідні первинні документи (копії яких наявні в матеріалах справи), серед яких:

- рахунки-фактури №СФ-0000019 від 11.02.2021, №СФ-0000016 від 01.02.2021, №СФ-0000004 від 04.01.2021, №СФ-0000068 від 01.12.2020, №СФ-0000057 від 02.11.2020, №СФ-0000039 від 01.10.2020, №СФ-0000027 від 01.09.2020, №СФ-0000019 від 03.08.2020, №СФ-0000009 від 01.07.2020;

- акти здачі-прийняття робіт(надання послуг) №ОУ-0000018 від 31.03.2021, №ОУ-0000015 від 28.02.2021, №ОУ-0000004 від 31.01.2021, №ОУ-0000068 від 31.12.2021, №ОУ-0000057 30.11.2020, №ОУ-0000039 від 31.10.2020, №ОУ-0000027 від 30.09.2020, №ОУ-0000019 від 31.08.2020, №ОУ-0000009 від 31.07.2020;

Про оплату контрагенту за замовлений товар, свідчать відповідні платіжні доручення, які наявні в матеріалах справи, а саме № 1903 від 16.07.2020, №2232 від.13.09.2020, №2480 від 08.08.2020, №2880 від 15.10.2020, №3233 від 11.11.2020, №3637 від 16.12.2020, №94 від 15.01.2021, №11 від 12.02.2021, №12 від 12.02.2021.

Судом встановлено, що вказаний вище Договір № 08-01/07/20 містить всі необхідні реквізити та істотні умови, передбачені вимогами цивільного та господарського законодавства, а також втілювали в собі спільну мету сторін - досягнення економічної вигоди (підприємницького доходу) через взаємне виконання сторонами взятих на себе обов`язків.

Крім того, проведені з контрагентами господарські операції з надання послуг та поставки товарів були відображені в бухгалтерському та податковому обліку платника. Суми сплачені на користь контрагентів згідно з вимогами ПК України включені товариством до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування, та податкового кредиту з ПДВ за відповідний період і в подальшому знайшли відображення у поданих до контролюючого органу податкових деклараціях з ПДВ та зареєстрованих в установленому порядку податкових накладних з ПДВ.

З Акту перевірки вбачається, що у ньому жодним чином не вказується на несвоєчасність або неповний характер бухгалтерського чи податкового обліку по взаємовідносинах позивача із його контрагентами.

Під час проведення перевірки позивачем надавались посадовим особам ГУ ДПС у Київській області всі документи на підтвердження отримання матеріалів та послуг від контрагентів та використання їх в підприємницькій діяльності ТОВ «ВТФ «Екмі». Проте, в Акті перевірки не спростовано ані фактів отримання матеріалів та послуг у зазначених вище контрагентів позивача, ані пов`язаності такого отримання робіт з реальною господарською діяльністю підприємства (отриманий відповідних робіт у такій діяльності), на підтвердження чого у ТОВ «ВТФ «Екмі» є всі необхідні первинні документи, зроблені відповідні записи у бухгалтерському і податковому обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями, далі Закон № 996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1 Розділу ІІ Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4 Розділу ІІ Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вказані правові норми, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, як і обсяг валових витрат для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Також, згідно з п. 36.1, п. 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Суд зазначає, що всі вище перераховані вище первинні документи, надані до перевірки, містять повний перелік обов`язкових реквізитів, визначених ч.ч.2. 3 ст. 9 Закону № 996 та п.2.4 Положення № 88.

Контролюючим органом в Акті перевірки не висловлено жодних конкретних, сутнісних та нормативно обґрунтованих зауважень до форми, правильності заповнення чи наявності обов`язкових реквізитів зазначених документів.

Крім того, контролюючим органом не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами ані фіктивний (протиправний) характер діяльності підприємств - контрагентів підприємства на момент укладення та виконання вказаних вище правочинів, ані наявність у ТОВ «ВТФ «Екмі» чи його контрагентів умислу (а також вчинення ними безпосередніх та конкретних дій на реалізації такого умислу) на документування господарських операції без реальних проведень з метою формування показників податкової звітності та отримання переважно податкової, а не підприємницької вигоди.

Факт повного виконання ТОВ «ВТФ «Екмі» свого обов`язку з відображення господарських операцій з контрагентами у власному бухгалтерському та податковому обліку жодним чином не заперечуються контролюючим органом в Акті перевірки.

З іншого боку, описані вище господарські операції платника та контрагента цілком підпадають під правове регулювання ПК України та співвідносяться з його нормами.

Так, згідно з п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника па банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку:

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до окремих положень п.198.1 сі. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг:

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вес ти облік результатів спільної діяльності).

Згідно із п.198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг:

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п.п.201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є дія покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що в Акті перевірки контролюючий орган перераховує всі податкові накладні, виписані та зареєстровані із ЄРПН контрагентами-постачальниками ТОВ «Експерт Правознавства» та ТОВ «Вайт-Холд» протягом здійснення господарських операцій, у періоді охопленому перевіркою, при отриманні товариством від них товарів, послуг відповідно до господарських правочинів зазначених вище.

При цьому, ГУ ДПС у Київській області не наводить жодною достовірного, достатнього та належного аргументу (нормативного чи фактичного), який би стверджував про неможливість або відсутність у платника права відносити суми сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, в розумінні ст. 185 ПК України операції із придбання ТОВ «ВТФ «Екмі» товарно-матеріальних цінностей та послуг, вказаних в Акті перевірки, відносяться до об`єкта оподаткування ПДВ. А згідно з положеннями ст. 198 ПК України (з урахуванням вимог ст. 201 ПК України) підприємство як платник ПДВ мало повне право на включення сум ПДВ, сплачених на користь цього контрагента у вартості придбаних товарів і робіт, до складу свого податкового кредиту, оскільки ці витрати мають економічне обґрунтування, логічно та структурно пов`язані з виробничим процесом та типом господарювання платника, мають належне документальне та фактичне підтвердження, що жодним чином не спростовуються ГУ ДПС у Київській області в Акті перевірки.

Відтак, за відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів не пов`язаності понесених витрат із результатами підприємницької діяльності ТОВ «ВТФ «Екмі», які повинні були би бути зазначені в Акті перевірки, платник мав всі правові підстави для віднесення всієї суми ПДВ із придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг до складу податкового кредиту з ПДВ за відповідний період.

Вказані показники, підтверджені первинними документами та даними з ЄРПН, і знайшли своє відображення у поданих ТОВ «ВТФ «Екмі» до контролюючого органу деклараціях з ПДВ. Контролюючим органом в Акті не було спростовано достовірності первинних документів платника наданих до перевірки, реальності правочинів укладених між ТОВ «ВТФ «Екмі» та його контрагентами, а також не доведено нікчемного характеру таких правочинів.

За таких обставин суд вважає, що правочини між ТОВ «ВТФ «Екмі» та його контрагентами ТОВ «Експерт Правознавства» та ТОВ «Вайт-Холд» є реальними, товарними, взаємними, оплатними, таким, що відбулися насправді та потягнули за собою реальні зміни в майновому стані всіх учасників. Крім того, правочини між сторонами належним чином задокументовані та оформлені з дотриманням усіх вимог бухгалтерського законодавства первинними документами та були відображені в податковій звітності ТОВ «ВТФ «Екмі», про що свідчить і Акт перевірки. Крім того, правочини між ТОВ «ВТФ «Екмі» та його контрагентами відповідають волі сторін та мали мету, яка не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує публічний порядок, права та охоронювані інтереси третіх осіб, а саме - отримання підприємницького прибутку (економічної вигоди).

Жодна із зазначених обставин відповідачем в Акті перевірки не спростована. Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів того, що правочини між підприємством та його контрагентом є фіктивним та безтоварним, або що у сторін правочину був наявний умисел щодо порушення податкового законодавства задля отримання виключно податкової вигоди контролюючий орган в Акті перевірки не наводить.

При цьому, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента виконавця трудових ресурсів.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.11.2018 у справі №805/528/17-а, в якій зазначив, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Верховний Суд зазначив, що посилання контролюючого орган) на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру поставки товарів, надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ГУ ДПС у Київській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Отже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Так, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капітал) платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що мас підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (товариства) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Вказана інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. А контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними подач к і в здійснює податкова служба.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 у справі № 820/13380/13-а, від 17.04.2018 у справі № 808/1543/17, від 24.04.2018 у справі №813/8500/13.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен врахувати висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ. що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд. однак, не може прийнятті зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до вимог податкового законодавства України необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідач, не наводить в акті перевірки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства України.

Таким чином, висновки контролюючої о органу щодо порушення ТОВ «ВТФ «Екмі» п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, не відповідають жодному правовому положенню чинного законодавства України, фактичним та документально підтвердженим обставинам справи.

Відтак, винесені у зв`язку із цим податкові повідомлення-рішення від 25.10.2021 №00257550701, №00257520701, №00257560701, №00257480701 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 22700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4 від 28.12.2021, яке наявне в матеріалах справи. Відтак на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 22700,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України суд,

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2021 №00257550701, винесене Головним управління Державної податкової служби у Київській області.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2021, №00257520701, винесене Головним управління Державної податкової служби у Київській області.

4. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2021 №00257560701, винесене Головним управління Державної податкової служби у Київській області.

5. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2021 №00257480701 винесене Головним управління Державної податкової служби у Київській області.

6. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "ЕКМІ" (код ЄДРПОУ - 20007642) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ - 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 21 липня 2022 р.