Постанова

від 14.07.2022 по справі 1340/3917/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 1340/3917/18 пров. № А/857/1170/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання:Юник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року ( суддя Мричко Н.І., ухвалене у м.Львові, повний текст складено 23.12.2021) у справі № 1340/3917/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2018 №0007104816 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 42555237,30 грн, в тому числі: за основним платежем - 28370158,20 грн, штрафні (фінансові) санкції14185079,10 грн..

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.08.2018 №0007104816.

Постановою Верховний Суду від 07.12.2020 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 суд допустив заміну відповідача у справі Офіс великих платників податків ДФС належним відповідачем Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є безпідставними, оскільки господарські операції із контрагентами ТзОВ «Марселл», ТзОВ «Рефул Ресурс», ТзОВ «Мега Старт» мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку, а відсутність деяких документів (сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних) про що зазначено в акті перевірки, не свідчить про безтоварність господарських операцій. Позивач також зазначив, що не повинен нести відповідальність внаслідок девіантної податкової поведінки (поведінки, яка спрямована на ухилення від сплати податків) своїх контрагентів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2021р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, його оскаржив відповідач Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, в якій покликаючись на неповне зясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Марселл», ТзОВ «Рефул Ресурс», ТзОВ «Мега Старт» є безтоварними, і про це свідчать такі обставини: недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, відсутність у позивача документів щодо якості та походження тютюнових виробів (сертифікатів якості та відповідності), документів про транспортування товару за вересень 2017; відсутність у контрагентів матеріальних/трудових ресурсів, необхідних для здійснення операцій з постачання на адресу позивача товару. Крім цього, відповідач послався на неотримання позивачем товару (яблука врожаю 2016) у ТзОВ «Рефул Ресурс» та ТзОВ «Мега Старт», незважаючи на здійснення повної оплати за нього та закінчення встановленого договорами поставки строку виконання зобов`язань з поставки продукції.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Офіс ВПП ДФС (Львівське управління) провів документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «НВП «Гетьман» з питань господарських відносин з ТзОВ «Марселл» за вересень-жовтень 2017, з ТзОВ «Рефул Ресурс» за серпень 2016 і з ТзОВ «Мега Старт» за серпень 2016, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищевказаних контрагентів, та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства.

За результатами цієї перевірки складено акт від 03.08.2018 №116/28-10-48-17/31804036 (даліакт перевірки).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, позивач порушив пункт185.1 статті 185, підпункт «а» пункту198.1, пункти198.2,198.3 статті 198, пункту200.1 статті 200 Податкового кодексу Українивнаслідок включення до сум податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 28370158,20 грн за податковими накладними, виписаними ТзОВ «Марселл», ТзОВ «Рефул Ресурс» та ТзОВ «Мега Старт», що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на таку ж суму, в тому числі: за серпень 20163349999,99 грн, за листопад 2017 - 7024276,70 грн, за грудень 2017 - 8289303,08 грн, за січень 20181353737,20 грн, за квітень 20186001599,31 грн, за травень 2018 в сумі 2351241,92 грн.

В подальшому, на підставі висновків акта перевірки Офіс ВПП ДФС прийняв податкове повідомлення-рішення від 15.08.2018 №0007104816.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Перевіряючи законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; даліПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаєЗакон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (даліЗакон України № 996-XIV).

В статті 1 Закону України № 996-XIVдано визначення термінам:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини першоїстатті 9 Закону України № 996-XIVпідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 статті 9 Закону України № 996-XIVпервинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім цього, відповідно, до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п.185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 зазначеного Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.198.1 статті 198 ПК Україниправо на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 статті 198 ПК Українидатою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198 статті198 ПК Україниподатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно достатті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 статті 193вказаногоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 статті 198 ПК Українине відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимогстатті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201вказаногоКодексу.

Відповідно до п.201.7 статті 201 ПК Україниподаткова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Також, відповідно до п.201.10 статті 201 ПК Україниподаткова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.

Відповідно до п. 2 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції вірно зазначив, що за змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

З приводу господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Марселл» колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2017 ТзОВ «НВП «Гетьман» (покупець) уклало з ТзОВ «Марселл» (продавець) договір №15/09/2017, предметом якого є поставка товару (сигарет), найменування, асортимент, кількість та ціна якого вказується у видаткових накладних. Оплата за даним договором здійснюється за попередньою домовленістю сторін, яка може бути висловлена в усній або письмовій формі. Крім цього, договором було передбачено, що поставка товару відбувається на умовах самовивозу зі складу продавця (м. Львів, вул. Персенківка, 70) за власний рахунок та засобами покупця.

Для підтвердження реальності господарських операцій за вказаним вище договором позивач надав наступні документи:

- копії видаткових накладних № РН-361/10 від 02.10.2017, № РН-362/10 від 02.10.2017, № РН-363/10 від 02.10.2017, № РН-364/10 від 02.10.2017, № РН-365/10 від 02.10.2017, № РН-366/10 від 02.10.2017, № РН-367/10 від 02.10.2017, № РН-368/10 від 02.10.2017, № РН-369/10 від 02.10.2017, № РН-380/10 від 03.10.2017, № РН-381/10 від 03.10.2017, № РН-382/10 від 03.10.2017, № РН-383/10 від 03.10.2017, № РН-384/10 від 03.10.2017, № РН-385/10 від 03.10.2017, № РН-386/10 від 03.10.2017, № РН-387/10 від 03.10.2017, № РН-388/10 від 03.10.2017, № РН-389/10 від 03.10.2017, № РН-390/10 від 03.10.2017, № РН-391/10 від 03.10.2017, № РН-392/10 від 03.10.2017, № РН-393/10 від 03.10.2017, № РН-394/10 від 03.10.2017, № РН-395/10 від 03.10.2017, № РН-396/10 від 03.10.2017, № РН-397/10 від 03.10.2017, № РН-398/10 від 03.10.2017, № РН-399/10 від 03.10.2017, № РН-400/10 від 03.10.2017, № РН-401/10 від 03.10.2017, № РН-402/10 від 03.10.2017, № РН-403/10 від 03.10.2017, № РН-404/10 від 03.10.2017;

- копії товарно-транспортних накладних (з відомостями про вантаж) № 18/09-1 від 18.09.2017, № 18/09-3 від 18.09.2017, № 23/09-1 від 23.09.2017, № 03/10-3 від 03.10.2017, №03/10-1 від 03.10.2017;

- копію реєстру включених податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, по контрагенту ТзОВ «Марселл» за період листопад 2017травень 2018; відомостями картки рахунку 633.

Також позивачем надано копію договору перевезення вантажу від 01.09.2017, укладеного між ним як відправником і ТзОВ «Меркурій-Україна» (перевізник), відповідно до умов якого перевізник зобов`язувався доставити ввірений йому відправником вантаж по пункту призначення: м. Львів, вул. Шевченка, 329, а також копію договору оренди нежитлових приміщень від 01.09.2017 № 59/09-17 (та акту прийому передачі до нього), укладеного між ним як орендарем та ФОП ОСОБА_1 (орендодавець), відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування до 31.07.2020 нежитлові (складські) приміщення загальною площею 500 м кв. за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, факт отримання позивачем товару (сигарет) від ТзОВ «Марселл» також підтверджується відомостями у вказаних товарно-транспортних накладних, де вказана така інформація: вантажовідправникТзОВ «Марселл», пункт завантаження м.Львів, вул. Персенківка, 70, вантажоодержувачТзОВ «НВП «Гетьман», пункт розвантаженням. Львів, вул. Шевченка, 329, автомобільний перевізникТзОВ «Меркурій-Україна», супровідні документиописані вище видаткові накладні.

З аналізу вищенаведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що мета придбання ТзОВ «НВП «Гетьман» зазначених вище товарів (сигарет) у ТзОВ «Марселл» в великих кількостях повністю узгоджується і пов`язана з його господарською діяльністю, одним з видів якої є оптова торгівля тютюновими виробами. Крім того, у ТзОВ «НВП «Гетьман» була наявна ліцензія на право оптової торгівлі тютюновими виробами серії АЖ № 077172, видана 01.09.2017 і дійсна до 2022, а також зареєстровано місце зберігання оптових партій тютюнових виробів згідно з ліцензією від 15.09.2017 серії АП № 185954.

Відносно господарських взаємовідносин ТзОВ «НВП «Гетьман» з ТзОВ «Рефул Ресурс» колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2016 ТзОВ «НВП «Гетьман» (покупець) уклало з ТзОВ «Рефул Ресурс» (постачальник) договір поставки №15-08/16, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товаряблука українського походження, врожаю 2016. Номенклатура, кількість і ціна товару, який має бути поставлений, визначається в додатках до даного договору та/або видаткових накладних на поставку відповідної партії товару. Строк поставки товарудо 15.12.2016. Товар може поставлятись окремими партіями, але повний його обсяг має бути поставлений до вказаної дати. Датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткової накладної. Оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі шляхом поетапного авансування замовленого товару наступним чином: до 10.09.2016 покупець зобов`язаний здійснити часткову передоплату за замовлений товар в розмірі 11000000,00 грн., а всі наступні авансові платежі, їх розмір і строк сплати будуть узгоджуватись сторонами у додатках до договору.

Для підтвердження фактичного виконання своїх зобов`язань за вказаним вище договором, а саме авансування замовленого товару в розмірі 11000000,00 грн ТзОВ «НВП «Гетьман» надало копії платіжних доручень: № 1995 від 26.08.2016, № 1992 від 25.08.2016, № 1987 від 25.08.2016, № 1982 від 23.08.2016, № 1976 від 23.08.2016, № 1974 від 22.08.2016, № 1970 від 22.08.2016, № 1965 від 19.08.2016, № 1961 від 19.08.2016, № 1955 від 18.08.2016, № 1952 від 18.08.2016.

Крім цього, ТзОВ «Рефул Ресурс» на вказані суми виписало податкові накладні: від 18.08.2016 № 388, від 19.08.2016 № 441, від 22.08.2016 № 492, від 23.08.2016 №548, від 25.08.2016 № 659, від 26.08.2016 № 692, а також здійснило відповідні розрахунки коригування вартісних показників до вказаних податкових накладних, копії яких позивач надав контролюючому органу і суду.

Відтак ТзОВ «НВП «Гетьман» включило дані суми до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів за першою подією на підставі пункту198.2 статті 198 ПК України, якою встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відносно посилання апелянта на відсутність фактичної поставки ТзОВ «Рефул Ресурс» товару (яблук) згідно із вказаним договором, який був оплачений ТзОВ «НВП «Гетьман», апеляційний суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2016 ТзОВ «Рефул Ресурс» і ТзОВ «НВП Гетьман» уклали додаткову угоду до договору поставки від 15.08.2016 № 15-08/16, згідно з якою строк поставки товару за домовленістю сторін було продовжено до 15.12.2017, а строк дії договорудо 01.03.2018 або повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Судом встановлено, що 15.02.2018 на підставі протоколів загальних зборів учасників ТзОВ «НВП «Гетьман» № 1502/2018-1, № 1502/2018-1 та Розподільчого балансу, затвердженого учасниками товариства, право вимоги до ТзОВ «Рефул Ресурс» перейшло до правонаступника в результаті проведення реорганізації шляхом виділуТзОВ «Гетьман-Дистрибюшин».

Як вірно зазначено судом першої інстанці, вказана реорганізація та утворення нової юридичної особи ТзОВ «Гетьман-Дистрибюшин» відбулося до закінчення строку дії договору поставки від 15.08.2016 №15-08/16, тому фактичне неотримання позивачем товару та/або не вчинення жодних дій щодо повернення коштів, сплачених як авансові платежі за замовлений товар, не можуть свідчити про відсутність факту реальності господарських операцій між ТзОВ «Рефул Ресурс» і ТзОВ «НВП Гетьман», так як право вимоги покупця у зв`язку з невиконанням постачальником своїх зобов`язань за договором виникало лише після закінчення строку дії договору, тобто не раніше 02.03.2018, проте, як зазначено вище, з 15.02.2018 право вимоги до ТзОВ «Рефул Ресурс» перейшло до правонаступника ТзОВ «Гетьман-Дистрибюшин», а ТзОВ «НВП «Гетьман», відповідно, втратило право вимоги до цього суб`єкта господарювання.

Відносно господарських відносин ТзОВ «НВП «Гетьман» з ТзОВ «Мега Старт» колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 22.08.2016 ТзОВ «НВП «Гетьман» (покупець) уклало з ТзОВ «Мега Старт» (постачальник) договір поставки №22-08/16, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товаряблука українського походження, врожаю 2016. Номенклатура, кількість і ціна товару, який має бути поставлений, визначається в додатках до такого договору та/або видаткових накладних на поставку відповідної партії товару. Строк поставки товарудо 30.12.2016. Товар може поставлятись окремими партіями, але повний його обсяг має бути поставлений до вказаної дати. Датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткової накладної. Оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі шляхом поетапного авансування замовленого товару наступним чином: до 15.09.2016 покупець зобов`язаний здійснити часткову передоплату за замовлений товар в розмірі 11000000,00 грн, а всі наступні авансові платежі, їх розмір і трок сплати будуть узгоджуватись сторонами у додатках до договору.

В підтвердження виконання своїх зобов`язань за вказаним договором, а саме авансування замовленого товару в розмірі 9100000,00 грн. ТзОВ «НВП «Гетьман» надало копії платіжних доручень: № 2020 від 30.08.2016, № 2008 від 30.08.2016, № 2007 від 29.08.2016, № 2002 від 26.08.2016.

Крім цього, на вказані суми ТзОВ «Мега Старт» виписало податкові накладні: від 26.08.2016 № 600, від 29.08.2016 № 710, від 30.08.2016 № 760.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, ТзОВ «НВП «Гетьман» включив дані суми до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів за першою подією на підставі пункту198.2 статті 198 ПК України, якою встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

З приводу посилання апелянта на відсутність фактичної поставки ТзОВ «Мега Старт» товару (яблук) згідно із вказаним договором, який був оплачений ТзОВ «НВП «Гетьман», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2016 ТзОВ «Мега Старт» і ТзОВ «НВП Гетьман» уклали додаткову угоду до договору поставки від 22.08.2016 № 22-08/16, згідно з якою строк поставки товару за домовленістю сторін було продовжено до 15.12.2017, а строк дії договорудо 01.03.2018 або повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Як вже зазначалось вище, 15.02.2018 на підставі протоколів загальних зборів учасників ТзОВ «НВП «Гетьман» № 1502/2018-1, № 1502/2018-1 та Розподільчого балансу, затвердженого учасниками товариства, право вимоги до ТзОВ «Мега Старт» перейшло до правонаступника в результаті проведення реорганізації шляхом виділуТзОВ «Гетьман-Дистрибюшин».

Відтак, враховуючи, що вказана реорганізація та утворення нової юридичної особи ТзОВ «Гетьман-Дистрибюшин» відбулося до закінчення строку дії договору поставки від 22.08.2016 року №22-08/16, тому фактичне неотримання позивачем товару та/або не вчинення жодних дій щодо повернення коштів, сплачених як авансові платежі за замовлений товар, не можуть свідчити про відсутність факту реальності господарських операцій між ТзОВ « Мега Старт» і ТзОВ «НВП Гетьман», так як право вимоги покупця у зв`язку з невиконанням постачальником своїх зобов`язань за договором виникало лише після закінчення строку дії договору, тобто не раніше 02.03.2018, проте, як зазначено вище, з 15.02.2018 право вимоги до ТзОВ «Мега Старт» перейшло до правонаступника ТзОВ «Гетьман-Дистрибюшин», а ТзОВ «НВП «Гетьман», відповідно, втратило право вимоги до цього суб`єкта господарювання.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до понятійного апаратуПК України:

- розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Разом з тим, податковим органом не надано суду належних і достатніх доказів того, що ТзОВ «НВП «Гетьман» було відомо або повинно було бути відомо про майбутнє можливе невиконання контрагентами умов договорів поставки, і у зв`язку із цим ним не проявлено належної обачності при виборі контрагентів. Також доказів наявності фактів взаємозалежності або узгодженості дій позивача і його контрагентів, а також застосування платником схеми розрахунків, яка свідчить про повернення грошових коштів платнику або особам, які мають до нього відношення, податковий орган не надав.

Відтак, суд першої інстанції вірно зазначив, що при виборі контрагентів позивач проявив належну обачність. В свою чергу, відповідач не надав належних і достатніх доказів, які дозволяють зробити висновок про безпідставність одержаної податкової вигоди за взаємовідносинами позивача із вказаними контрагентами.

Судом на виконання вказівок Верховного Суду щодо перевірки доводу податкового органу про те, що ТзОВ «Рефул Ресурс» і ТзОВ «Мега Старт» ліквідовані за рішенням господарських судів у провадженнях про визнання їх банкрутами і що ТзОВ «Гетьман-Дистрибюшин» не заявило до них кредиторські вимоги встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду Запорізької області від 23.10.2018 у справі №908/1939/18 ТзОВ «Мега Старт» (код ЄДРПОУ 40413363) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09.01.2019 внесено запис про припинення ТзОВ «Мега Старт» (код ЄДРПОУ 40413363).

Також постановою Господарського суду Запорізької області від 02.05.2019 у справі №908/2564/18 що ТзОВ «Рефул Ресурс» (код ЄДРПОУ 40422451) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

В подальшому, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 20.08.2019 внесено запис про припинення ТзОВ «Рефул Ресурс» (код ЄДРПОУ 40422451).

З врахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що як станом на момент існування господарських правовідносин між позивачем та контрагентами ТзОВ «Рефул Ресурс» і ТзОВ «Мега Старт», так і станом на час проведення перевірки, рішень про визнання останніх банкрутами та відкриття ліквідаційних процедур не було, що свідчить про безпідставність посилання податкового органу на вказані обставини при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на спільного у ТзОВ «Мега Старт» та ТзОВ «Рефул Ресурс» постачальника сільськогосподарської продукціїТзОВ «Гіаліт Агро», в якого немає ресурсів для самостійного вирощування сільськогосподарської продукції та який таку продукцію також не придбавав то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При цьому судом першої інстанції вірно враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15.

Таким чином, порушення певними суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства, враховуючи принцип індивідуальної відповідальності платника податків, не може ставитися у вину позивачу та впливати на реальність господарських операцій між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

На виконання вказівок Верховного Суду щодо перевірки доводу відповідача про те, що про відсутність змісту операцій між позивачем і ТзОВ «Марселл» свідчить відсутність у позивача під час перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення товару (тютюнових виробів), на поставку яких виписані видаткові накладні за період з 18.09.2017 по 30.09.2017, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в акті перевірки не міститься посилання на товарно-транспортні накладні за вересень 2017 року, а саме на товарно-транспортні накладні № 18/09-1 від 18.09.2017, № 23/09-1 від 23.09.2017. Також, позивач не надав доказів подання таких товарно-транспортних накладних під час проведення перевірки. Натомість такі товарно-транспортні накладні надані суду.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК Українидля цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим вказаного пункту.

Згідно п.44.3 статті 44 ПК Україниплатники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 вказаної статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого зазначеногоКодексомграничного терміну подання такої звітності.

Також п.85.2 статті 85 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені у абзаці другому пункту 44.7 вказаної статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Разом з тим, норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту44.6 статті 44 ПК Українивизначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цьогоКодекс адміністративного судочинства України(даліКАС України) покладає на суд обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи. У тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2статті 9 КАС Українисуд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Крім цього, приписиГлави 5 КАС Українизобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Поняття доказів визначено положеннямистатті 72 КАС України, згідно з якою доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що не подання позивачем під час перевірки товарно-транспортних накладних № 18/09-1 від 18.09.2017, № 23/09-1 від 23.09.2017 не позбавляє його права подати такі під час судового розгляду, чим останній і скористався.

Надаючи оцінку доводам податкового органу про недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних за жовтень 2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 30.09.2014 № 987, Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженанаказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 № 99, втратила чинність 01.01.2015. Натомість, останнім внесено зміни до п. 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Оновленою нормою передбачено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, котра в інтересах юридичної або фізичної особи-підприємця отримує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджують відповідно до законодавства. Їх може бути підтверджено письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо. Таким чином, за наявності інших первинних документів відсутність довіреності не може заперечувати такої господарської операції.

Також, згідно підпункту 11.1, пункту 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженихнаказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до вказаних Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до вказаних Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажо-відправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Однак слід зазначити, що вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку для платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Разом з тим, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Також судом першої інстанції вірно враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а.

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних за жовтень 2017 року не можуть свідчити про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Щодо доводів податкового органу про те, що згідно з листом Управління інформаційної підтримки та координації поліції від 27.06.2018 №2045рк/21/03/2 автоматизованою системою «Відеоконтроль-Рубіж» не зафіксовано рух транспортних засобів з номерними знаками, зазначеними в товарно-транспортних накладних, наданих позивачем під час перевірки, на маршруті «м.Львів, вул. Персенківка, 70 (пункт навантаження)м. Львів, вул.Шевченка, 329 (пункт розвантаження)», колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, наказом МВС України від 29.12.2011 №975 відповідно до статті 21-1Закону України «Про міліцію», статті 51-1Закону України «Про дорожній рух»,статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 37постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 №341 «Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ»тапостанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 «Про Правила дорожнього руху»і з метою вдосконалення організації несення служби нарядами дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, активізації боротьби зі злочинністю на автотранспорті, введено в експлуатацію автоматизовану інформаційно-пошукову систему відеофіксації транспортних засобів з розпізнаванням номерних знаків та перевіркою їх за розшуковими реєстрами «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж». Пунктом 1.2 зазначеного наказу затверджено також методичні рекомендації щодо роботи з інформаційною системою.

Згодом, наказ МВС України від 29.12.2011 № 975 «Про введення в експлуатацію системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж» скасовано іншим наказом МВС України від 14.05.2012 № 418, прийнятим на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 та з метою приведення нормативно-правових актів МВС у відповідність до законодавства.

Експлуатація вказаної системи здійснювалася згідно з Інструкцією з використання системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж», затвердженої наказом МВС України від 23.11.2012 № 1080дск, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за №2107/22419.

Разом з тим, цей наказ також втратив чинність на підставінаказу МВС України №497 від 13.06.2018, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2018 №787/32239, яким затверджено Інструкцію з формування та ведення інформаційної підсистеми «Гарпун» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України».

Наказ МВС України №497 від 13.06.2018набрав чинності 31.07.2018, а тому станом на момент видачі Управлінням інформаційної підтримки та координації поліції листа від 27.06.2018 №2045рк/21/03/2 чинною була Інструкція з використання системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж», затвердженої наказом МВС України від 23.11.2012 № 1080дск (даліІнструкція № 1080).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до термінологіїІнструкції № 1080:

- комплекс відеофіксації транспортних засобів із розпізнаванням номерних знаків та перевіркою їх по розшукових реєстрах «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж» (далі - комплекс) - система цілодобового автоматизованого моніторингу руху автомобільного транспорту із одночасною можливістю здійснювати перевірки за наявними базами обліку органів внутрішніх справ України (далі - ОВС), які ведуться з дотриманням вимог чинного законодавства;

- локальне орієнтування - інформація по типу «10» розшукових кодів, за якими перевіряються розпізнані номерні знаки транспортних засобів, що надходить до стаціонарного посту ДПС ДАІ МВС України щодо розшукуваних транспортних засобів за орієнтуваннями чергового управління (відділу) ДАІ МВС України чи територіального ОВС. Таке орієнтування діє у межах рубежу контролю того комплексу до якого така інформація внесена;

- рубіж контролю - ділянка вулично-шляхової мережі, на якій встановлено камери спостереження та фіксації номерних знаків транспортних засобів;

- стаціонарний пост ДПС ДАІ МВС України - місце несення служби нарядами дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС України, обладнане спеціальними службовими приміщеннями, оснащене технічними і спеціальними засобами, інженерними та іншими спорудами, а також територія, що закріплена за ним в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 6.2Інструкції № 1080розшукові коди, за якими перевіряються розпізнані номерні знаки транспортних засобів:

тип « 0» - «Угон» транспортного засобу;

тип « 2» - втрачений, викрадений номерний знак;

тип « 3» - розшук правоохоронними органами;

тип « 4» - розшук майна боржника за даними Державної виконавчої служби України;

тип « 5» - розшук майна боржника;

тип « 7» - орієнтування чергових частин територіальних підрозділів ДАІ МВС України;

тип « 10» - локальне орієнтування, внесене на стаціонарних постах ДПС ДАІ МВС України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що аналіз наведених вище положень дає підстави вважати, що система відеофіксації номерних знаків транспортних засобів «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж» здійснювала фіксацію номерних знаків транспортних засобів за певними заданими критеріями, які наведені у пункті 6.2Інструкції № 1080. Іншими словами, неможливим є застосування такої системи для проведення відеофіксації номерних знаків транспортних засобів, якими здійснюється поставка тютюнових виробів за умови відсутності кодів, зазначених у пункті 6.2Інструкції № 1080.

Крім цього, у матеріалах справи відсутні докази щодо застосування розшукових кодів, які наведені у пункті 6.2Інструкції № 1080, при фіксуванні транспортних засобів з номерними знаками, зазначеними в товарно-транспортних накладних, наданих позивачем під час перевірки, на маршруті «м.Львів, вул. Персенківка, 70 (пункт навантаження)м.Львів, вул. Шевченка, 329 (пункт розвантаження)». Також матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що транспортні засоби рухались по певному маршруту.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що лист Управління інформаційної підтримки та координації поліції від 27.06.2018 №2045рк/21/03/2 не є належним та достовірним доказом обставин справи, а тому не взятий до уваги при прийняті рішення.

На виконання вказівок Верховного Суду щодо перевірки доводу податкового органу про те, що придбання позивачем у ТзОВ «Марселл» тютюнових виробів не супроводжувалося передачею постачальником сертифікатів якості та походження товару, в супровідних документах на товар (видаткові накладні, відомості про вантаж) немає інформації про виробника, що не дозволяє встановити джерело походження тютюнових виробів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень частин першої-третьоїстатті 10 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(із змінами, внесеними згідно ізЗаконом України від 20.12.2016 №1791-VIII) тютюнові вироби підлягають підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері шляхом сертифікації. Відповідність тютюнових виробів підтверджується наявністю у їх виробника або імпортера сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності. Реєстраційні номери сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності, виданих на тютюнові вироби, зазначаються у документах, згідно з якими передається відповідна продукція.

Згідно ст. 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» від 22.09.2005 №2899-IVвстановлено відповідальність, зокрема за виробництво та введення в обіг на території України, а також за роздрібну торгівлю тютюновими виробами, в яких вміст шкідливих речовин перевищує встановлену вказаним Законом допустимі рівні.

Частиною 4 статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-ХІІ визначено, що споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов`язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у листі від 10.02.2019 № 1002 ТзОВ «Марселл» повідомило про надання сертифікатів якості на товар, що ТзОВ «НВП» Гетьман» отримало від ТзОВ «Марселл» по договору поставки №15/09/2017 від 15.09.2017.

Так, як вбачається з матеріалів справи, супровідним листом від 03.12.2021 представник позивача долучив до матеріалів справи такі документи:

- сертифікат відповідності UA1.003.0002138-17;

- додаток до сертифіката UА1.003.0002138-17;

- сертифікат відповідності UA1.003.0037669-16;

- додаток до сертифіката UA1.003.0037669-16;

- сертифікат відповідності UA1.003.0109667-15;

- сертифікат відповідності UА1.003.0031575-16;

- сертифікат відповідності UA1.003.Х004104/15;

- сертифікат відповідності UA1.003.0085852-15;

- додаток до сертифіката UА1.003.Х008751-14;

- додаток до сертифіката від 21.11.2014;

- додаток до сертифіката UA1.003.Х008131-14;

- сертифікат відповідності UA1.020.001732-17;

- додаток до сертифіката UA1.020.001732-17;

- додаток до сертифіката UA1.020.001732-17;

- сертифікат відповідності UA1.035.0029969-16;

- додаток до сертифіката UA1.035.0029969-16;

- додаток до сертифіката UA1.035.0029969-16;

- сертифікат відповідності UA1.007.0031800-16;

- додаток до сертифіката UA1.007.0031800-16;

- додаток до сертифіката UA1.007.0031800-16;

- сертифікат відповідності UA1.003.0019917-17;

- додаток до сертифіката UA1.003.0019917-17;

- сертифікат відповідності UA1.0030016488-17;

- додаток до сертифіката UA1.0030016488-17;

- додаток до сертифіката UA1.0030016488-17;

- додаток до сертифіката UA1.0030016488-17;

- сертифікат відповідності UA1.020.0018548-17;

- сертифікат відповідності UA1.020.0021058-17;

- сертифікат відповідності UA1.020.0017279-17;

- сертифікат відповідності UA1.020.0017289-17;

- сертифікат відповідності UA1.020.0004268-17;

- сертифікат відповідності UA1.020.0013515-17;

- сертифікат відповідності UA1.020.0017320-17;

- сертифікат відповідності UA1.035.0018702-17;

- сертифікат відповідності UA1.035.0000842-17;

- сертифікат відповідності UA1.035.0001637-17;

- сертифікат відповідності UA 1.035.0009017-17;

- сертифікат відповідності UA 1.035.0009016-17

- сертифікат відповідності UA1.035.0026012-16;

- сертифікат відповідності UA1.035.0007564-17;

- сертифікат відповідності UA1.035.0023336-16;

- сертифікат відповідності UA1.035.0017273-17;

- сертифікат відповідності UA1.035.0030144-16;

- сертифікат відповідності UA1.035.0030832-16;

- сертифікат відповідності UA1.003.X004529-15;

- сертифікат відповідності UA1.035.0034558-16;

- сертифікат відповідності UA1.035.0031466-16;

- сертифікат відповідності UA1.003.0027515-16;

- сертифікат відповідності UA 1.035.0030145-16;

- сертифікат відповідності UA 1.035.0028126-16;

- сертифікат відповідності UA1.035.0038178-16;

- сертифікат відповідності UA1.003.0078629-15;

- сертифікат відповідності UA1.035.0029969-16;

- додаток до сертифіката UA1.035.0029969-16;

- додаток до сертифіката UA1.035.0029969-16;

- сертифікат відповідності UA1.035.0011405-17;

- сертифікат відповідності UA 1.035.0018465-17;

- сертифікат відповідності UA1.035.0015065-17;

- сертифікат відповідності UA 1.035.0000481-17;

- сертифікат відповідності UA1.035.0007125-17;

- сертифікат відповідності UA1.035.0027663-16;

- сертифікат відповідності UA1.035.0040573-16;

- сертифікат відповідності UA1.035.0029967-16;

- сертифікат відповідності UA1.020.0017320-17;

- додаток до сертифіката UA1.020. 0017320-17;

- сертифікат відповідності UAСН 0000131-18;

- сертифікат відповідності UAСН0000032-18;

- сертифікат відповідності UAСН 0000076-18;

- сертифікат відповідності UA1.020.0018548-17;

- додаток до сертифіката UA1.020.0017320-17;

- додаток до сертифіката UА1.020.0017320-17;

- сертифікат відповідності UA1.162.0030647-16;

- сертифікат відповідності UA1.162.0013272-17;

- сертифікат відповідності UA1.162.0030638-16;

- сертифікат відповідності UA1.162.0031759-16;

- сертифікат відповідності UA1.162.0016593-17;

- сертифікат відповідності UA1.162.0013406-17;

- сертифікат відповідності UA1.162.0002476-17;

- сертифікат відповідності UA1.162.0009698-17;

- сертифікат відповідності UA1.162.0009701-17;

- сертифікат відповідності UA1.162.0036985-16.

Відтак суд першої інстанції, з урахуванням попереднього висновку про те, що неподання платником податків під час перевірки документів не позбавляє подати такі під час судового розгляду, прийшов до вірного висновку, що наведені документи підтверджують джерело походження тютюнових виробів, придбаних позивачем у ТзОВ «Марселл», а відтак вірно відхилив аргументи відповідача в цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи, також на виконання вказівок Верховного Суду щодо дослідження результатів розслідування/розгляду у кримінальних провадженнях, в яких фігурують контрагенти позивача, судом першої інстанції, ухвалою суду від 07.10.2021 витребувано від Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків належним чином засвідчені відомості про результати розслідування/розгляду у кримінальних провадженнях №№42017000000003455, 32017090000000062, 42017000000003128, 42017080000000089, 32017270000000058, 32018060000000004, 32017030000000043, 32018060000000022, 32018060000000004, 4201700000000160, 32017230000000002, 32017100080000074, 32017160000000039, 32017160000000058, 42016000000000525, 3201814000000006, 32018100100000015, 32017100000000022.

В подальшому, на виконання вимог такої ухвали суду представник Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків подав 06.12.2021 клопотання про долучення документів, в якому повідомив наступні обставини (том 4, а.с.244).

Так, по кримінальному провадженні № 42016000000002658 від 03.10.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст.205, ч. 3 ст.209, ч. 3 ст.212, ч. 2 ст.364 КК Українив ході якого до вказаного кримінального провадження приєднано кримінальні провадження №42017000000003455 та № 42018000000002472 (вироки по кримінальному проваджені відсутні).

Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017090000000062 (вироки відсутні).

Постановою старшого слідчого в ОВС четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Харченка С.В. від 29.12.2018 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000003128 зупинено.

Згідно постанови заступника начальника 2-го відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області підполковником податкової міліції Гайдара А.В. від 23.12.2019 кримінальне провадження за №42017080000000089 від 15.02.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.212, ч. 5 ст.27, ч. 2 ст.205 КК Українизакрито на підставі п. 2 ч. 1ст. 284 КПК України.

СУ ФР ГУ ДФС у Чернігівській області веде кримінальне провадження №32019270000000011 (вироки відсутні).

Згідно листа старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Житомирській області Зінчука В. № 06-30-23-01 від 04.05.2020 зазначено, що станом на 04.05.2020 кримінальне провадження № 32018060000000004 від 29.01.2018 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3ст. 212 КК України- закрите.

Слідче управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області веде кримінальну справу №32017030000000043 (вироки відсутні).

Слідче управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Житомирській області веде кримінальну справу №32018060000000022 (вироки відсутні).

Кримінальне провадження №42017000000000160 веде Головне слідче управління Національної поліції України (вироки відсутні).

Слідче управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Херсонській області супроводжує кримінальну справу №32017230000000002 (вироки відсутні).

СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві супроводжує кримінальну справу №32017100080000074 (вироки відсутні).

СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області супроводжує кримінальну справу №32017160000000039 (вироки відсутні).

Кримінальне провадження внесене в ЄРДР за №32017160000000058 закрите постановою слідчого від 31.10.2017.

Черкаське районне відділення ГУНП в Черкаській області, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000000525 (вирок відсутній).

СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві веде кримінальне провадження №32018100100000015 (вироки відсутні).

Відповідно до постанови слідчого від 29.03.2017 вбачається, що старшим слідчим з ОВС другого відділу РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Вдовиченко І.Л. кримінальне провадження № 32017100000000022 від 08.02.2017 закрите на підставіст. 284 ч.1 п.2 КПК Україниу зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.209, ч.3 ст.212 КК України.

Також до такого клопотання долучено вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10.12.2018 у провадженні № 1-кп/742/205/18 за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження, що внесені до ЄРДР за №42017270000000242, згідно з яким ОСОБА1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.345 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Разом з тим суд першої інстанції вірно зазначив, що диспозиція вказаної частинистатті 345 Кримінального кодексу Українипередбачає умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, а тому обставини, встановлені вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10.12.2018 у провадженні № 1-кп/742/205/18 жодним чином не можуть впливати на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а відтак безпідставними є посилання на нього податкового органу.

Також до вказаного клопотання від 06.12.2021 долучено ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 30.01.2018 у справі №466/505/18 згідно з якою, за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження, що внесені до ЄРДР за №32018140000000006, звільнено ОСОБА 2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 212 КК України, а кримінальне провадження закрите на підставі п.1 ч.2ст.284 КК України.

В даній ухвалі, серед іншого, зазначено, що у судовому засіданні ОСОБА2 через свого захисника адвоката Латинську А. О подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі п.1 ч.2.ст.284 КПК Україниу зв`язку із добровільним відшкодуванням заборгованості перед бюджетом - сплатою 1475687,30 грн податку на додану вартість. Клопотання мотивує тим, що 19.01.2018 ТзОВ «Рефул Ресурс» згідно платіжного доручення № 1 від 18.01.18 перерахувало до бюджету 1475687,30 грн податку на додану вартість.

Таким чином суд першої інстанції вірно зазначив, що встановлені вказаною ухвалою обставини в частині виконання контрагентом позивача ТзОВ «Рефул Ресурс» податкових зобов`язань фактично підтверджують реальність проведених контрагентом позивача ТзОВ «Рефул Ресурс» господарських операцій.

З приводу посилання податкового органу на обставини, встановлені у вироці Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 361/3428/17 (провадження № 1-кп/361/378/17) щодо незаконної діяльності ТзОВ «Мега Старт» (арк. справи 91, том 2), слід зазначити наступне.

Так, вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 361/3428/17 (провадження № 1-кп/361/378/17) встановлено, що вчинення ОСОБА_2 злочинних дій, пов`язаних з реєстрацією ТзОВ «Пролайд», як засновника вказаного суб`єкта господарювання та директора, надало змогу невстановленій слідством особі здійснювати незаконну діяльність, використовуючи реквізити вказаної юридичної особи.

Таким чином, підписання та надання ОСОБА_2 реєстраційних документів ТзОВ «Пролайд» невстановленій досудовим розслідуванням особі, дало змогу здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницької діяльності перереєстрованого товариства, розпоряджатися рахунком товариства НОМЕР_3 (код валюти 980) відкритого в Черкаському ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Черкаси (код банку 354347), здійснювати прибуткові та видаткові операції по цьому рахунку на власний розсуд, складати від його імені фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), складати та видавати документи податкової звітності, з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала у незаконному формуванні податкового кредиту та заниженню сум податку на додану вартість до сплати в Бюджет України платникам податків: ТзОВ «Пролайд» (код ЄДРПОУ 40405965) з метою прикриття незаконної діяльності: ТзОВ «Мега Старт» (40413363), ПП «ТК «Основа-Трейд» (39174050), ТзОВ «ББТ» (38052626), ТзОВ «Флексай» (40405897), ТзОВ «Скай Трейд Україна» (39455232).

Відтак своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив пособництво фіктивному підприємництву шляхом придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, тим самим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

Зазначеним вироком затверджено угоду про визнання винуватості від 30.05.2017 у кримінальному провадженні за №32017100110000056 від 29.05.2017, укладену між прокурором Рихальським Віктором Валерійовичем та обвинуваченим (підозрюваним) ОСОБА_2. ОСОБА_2 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК Українита призначено йому покарання за цією статтею у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн.

Враховуючи наведене, вбачається, що ОСОБА_2 визнано винним за пособництво фіктивному підприємництву шляхом придбання суб`єкта підприємницької діяльності - ТзОВ «Пролайд» (код ЄДРПОУ 40405965), яке було контрагентом, у тому числі, ТзОВ «Мега Старт» (40413363), а останнє в свою чергу було контрагентом позивача.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 361/3428/17 (провадження № 1-кп/361/378/17) не стосується ні позивача, ні його контрагентів, а тому обставини, які встановлені у ньому, в силу положеньстатті 78 КАС України, не мають преюдиційного значення при розгляді цієї справи.

З врахуваннм наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вжито всіх можливих заходів щодо збирання доказів, проте доказів, які б свідчили про порушення вимог податкового законодавства позивачем чи його контрагентами в межах спірних правовідносин не виявлено.

Згідно частини першоїстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) від 22.01.2009 роз`яснено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ТзОВ «НВП «Гетьман» має та надало суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій з контрагентами - ТзОВ «Марселл», ТзОВ «Рефул Ресурс», ТзОВ «Мега Старт», натомість доводи податкового органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої устатті 204 Цивільного кодексу Українипрезумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимогистатті 78 КАС України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем податкові зобов`язання за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами сформовано безпідставно за господарськими операціями, які не виконувались.

Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про не відповідність фактичним обставинам справи зафіксованих в акті перевірки порушень позивачем пункту185.1 статті 185, підпункту «а» пункту198.1, пунктів198.2,198.3 статті 198, пункту200.1 статті 200 ПК Українивнаслідок включення до сум податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 28370158,20грн за податковими накладними, виписаними ТзОВ «Марселл», ТзОВ «Рефул Ресурс» та ТзОВ «Мега Старт», що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на таку ж суму, в тому числі: за серпень 20163349999,99 грн, за листопад 2017 - 7024276,70 грн, за грудень 2017 - 8289303,08 грн, за січень 20181353737,20 грн, за квітень 20186001599,31 грн, за травень 2018 в сумі 2351241,92 грн, а тому підставно визнав протиправним та скасував винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 15.08.2018 №0007104816.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та прцесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апелянта не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі № 1340/3917/18 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 21.07.2022