Постанова

від 21.07.2022 по справі 300/864/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 року

м. Київ

справа № 300/864/19

адміністративне провадження № К/9901/35144/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Кравчука В.М., Єзерова А.А.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року у складі судді Могили А.Б. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Довгополова О.М. (головуючий), суддів: Гудима Л.Я., Святецького В.В. у справі за позовом Організації роботодавців «Івано-Франківська обласні організація підприємців, роботодавців та орендарів» до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, головного фахівця сектору нагляду Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради Виноградова О.О., треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Громадська організація «СЛІД», ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування рішення та припису,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. Організація роботодавців «Івано-Франківська обласні організація підприємців, роботодавців та орендарів» звернулася до суду з позовом у якому просила:

1.1 - визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05.04.2019 № 408 «Про скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.05.2018 № 535» та припис головного фахівця сектору нагляду Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради Виноградова О.О. від 08.04.2019 № 2314.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.05.2018 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення №535 "Про облаштування спортивних майданчиків", яким надано дозвіл організації роботодавців "Івано-Франківська обласна організація підприємців, роботодавців та орендарів" за власні кошти облаштувати спортивні майданчики для гри "Боча" та настільного тенісу для тренування осіб з обмеженими фізичними можливостями та мешканців міста, на прибудинковій території будинку по АДРЕСА_1 . Спірним рішенням від 05.04.2019 №408 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради скасовано своє рішення №535 "Про облаштування спортивних майданчиків" від 17.05.2018. А вже 08.04.2019 головним фахівцем сектору нагляду Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради Виноградовим О.О. складено припис, яким зобов`язано до 09.04.2019 припинити роботи по облаштуванню спортивних майданчиків. Спорудження за кошти позивача спортивного майданчика для гри в "Боча" надає можливість особам з обмеженими фізичними можливостями користуватися таким майданчиком, реабілітовуватися та оздоровлюватися. Позивач не був повідомлений про розгляд питання щодо скасування рішення, яким надано дозвіл на облаштування спортивних майданчиків, тим самим позбавлений права внесення своїх заперечень щодо розглядуваного питання. Окрім того, вважають, що у виконавчого комітету відсутні повноваження на скасування своїх актів індивідуальної дії. З врахуванням наведеного, позивач просить скасувати спірні рішення та припис.

Відповідач головний фахівець сектору нагляду Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради Виноградов О.О. скористався правом на подання відзиву на позовну заяву (06.05.2019), відповідно до якого вбачається, що 08.09.2019 ним проводилося обстеження (огляд) території міста, зокрема вулиць Млинарська та Флотська. Під час даного обстеження, біля будинку АДРЕСА_1 виявлено факт проведення підготовчих робіт по встановленню спортивного майданчика, а саме залиття бетону. Після опублікування на офіційному сайті міста рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №408 від 05.04.2019 про скасування рішення №535 "Про облаштування спортивних майданчиків" від 17.05.2018, керуючись п.27.4 і п.19.2 Правил благоустрою міста ним було складено оскаржуваний припис №2314 від 08.04.2019. Надаючи припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері благоустрою головний фахівець Виноградов О.О. , діяв в межах та спосіб визначений чинним законодавством та локальними нормативно-правовими актами Івано-Франківської міської ради, а тому в позові слід відмовити.

Відповідач виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради у відзиві, який надійшов 10.05.2019, зазначив, що згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №535 від 17.05.2018 "Про облаштування спортивних майданчиків" дозвіл на облаштування спортивних майданчиків для гри "Боча" та настільного тенісу надавався на прибудинковій території. Підставою для прийняття оскаржуваного рішення №408 від 05.04.2019 про скасування рішення №535 "Про облаштування спортивних майданчиків" від 17.05.2018 стали неодноразові звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 проти встановлення зазначених майданчиків. В рішенні №7-рп від 16.04.2009 Конституційний Суд України прийшов до висновку, що в Основному Законі України передбачено право направляти письмові звернення або особисто звертатися до органів місцевого самоврядування, які зобов`язані розглянути звернення. Законом України "Про звернення громадян" встановлено право органів місцевого самоврядування скасовувати або змінювати оскаржувані рішення. З врахуванням викладено уважають позов безпідставним.

2. Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 16.07.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019, позов задовольнив.

2.1 Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, приймаючи оскаржуване рішення від 05.04.2019 № 408, діяв без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано, без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, не на підставі, не у межах дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому це рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Також суд зазначив, що підставою для винесення спірного припису головного фахівця сектору нагляду Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради Виноградова О.О. від 08.04.2019 № 2314 було оскаржене рішення виконавчого комітету, тому вимога про його скасування є похідною і також підлягає до задоволення.

3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:

3.1 Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.05.2018 № 535 «Про облаштування спортивних майданчиків» Організації роботодавців «Івано-Франківська обласна організація підприємців, роботодавців та орендарів» надано дозвіл за власні кошти облаштувати спортивні майданчики для гри «Боча» та настільного тенісу для тренування людей з обмеженими фізичними можливостями та мешканців міста, на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 . Також цим рішенням доручено КП «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» взяти на баланс спортивні майданчики та забезпечити їх утримання після облаштування.

3.2. Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05.04.2019 № 408 це рішення було скасоване.

3.3. Після опублікування рішення виконкому від 05.04.2019 № 408 головний фахівець сектору нагляду Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради Виноградов О.О. на його виконання 08.04.2019 виніс припис № 2314 про припинення робіт на вказаному об`єкті. У приписі посилався на порушення пункту 4 розділу 27 «Правил благоустрою міста Івано-Франківська» у редакції, затвердженій рішенням Івано-Франківської міської ради від 21.06.2018 № 196-20.

3.4. 17.04.2017 ГО «СЛІД», діяльність якого полягає у наданні допомоги людям з інвалідністю, зверталась до позивача із клопотанням щодо сприяння в питанні облаштування спільними зусиллями спортивного майданчика для гри «Боча», доступного для тренування людей з інвалідністю, згідно з меморандумом про партнерство між ними від 01.03.2017.

3.5. Прийняттю Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради рішення від 17.05.2018 №535 передували звернення позивача із заявами від 20.07.2017 і 20.11.2017 про надання дозволу на облаштування спортивного майданчика. У другій заяві, на вимогу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради позивач зазначив про наявність погодження із власником приміщень приватної власності, а також про виконання схеми генплану на оновленій інженерно-геодезичній підоснові з нанесенням меж земельної ділянки прибудинкової території та проектним майданчиком з дотриманням нормативних відстаней від існуючих будівель і споруд.

3.6. 04.08.2017 позивач уклав з КВП «Архітектурно-планувальне бюро-ІФ» угоду на виконання проектних робіт, за якою підрядник повинен виконати проектні роботи по влаштуванню спортивного майданчика для тренування людей з обмеженими фізичними можливостями з гри «Боча». Така документація була виконана 08.08.2017 і передана позивачу.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:

4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

4.1. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що суди попередніх інстанцій не правильно застосували до спірних правовідносин норми статей 40, 52 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон № 280/97-ВР), не застосували Закон України від 02.10. 1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) та Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Згідно позиції скаргу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у спірних правовідносинах на підставі звернення громадян, які є мешканцями будинку АДРЕСА_1 і одночасно учасниками ОСББ цього будинку, виконком скасував своє попереднє рішення про надання дозволу на облаштування спортивного майданчика. Крім того, особа, яка подала касаційну скаргу, зауважує, що оскаржене рішення ще не було виконано.

5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому він просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Мотивами зазначає відповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, які встановлені на підставі досліджених доказів, правильне застосування норм матеріального права та відсутність порушення норм процесуального права, які можуть слугувати підставою для скасування оскаржених судових рішень.

6. Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не подали.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції до 8 лютого 2020 року, у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 8 лютого 2020 року.

9. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Правове регулювання спірних правовідносин унормовується Законом №280/97-ВР.

11. Згідно підпункту 7 пункту «б» статті 30, підпунктів 8, 9 пункту «а», підпункту 2 пункту «б» статті 32 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, такі повноваження: здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; сприяння роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, асоціацій, інших громадських та неприбуткових організацій, які діють у сфері охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, роботи з молоддю; створення умов для занять фізичною культурою і спортом за місцем проживання населення та в місцях масового відпочинку; забезпечення відповідно до закону розвитку фізичної культури і спорту.

12. Відтак, з урахуванням обставин справи та нормативного регулювання спірних правовідносин висновок судів попередніх інстанцій про те, що дозвіл облаштувати спортивні майданчики для гри «Боча» та настільного тенісу на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 позивачу було надано уповноваженим органом місцевого самоврядування в порядку, встановленому законодавством, на підставі належно оформлених документів, до яких на час прийняття рішення від 17.05.2018 № 535 у відповідача не було жодних зауважень, є обґрунтованим.

13. Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

14. Частинами дев`ятою та десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

15. Суди попередніх інстанцій у цій справі дійшли обґрунтованого висновку про те, що скасоване відповідачем 1 рішення виконавчого комітету від 17.05.2018 № 535 «Про облаштування спортивних майданчиків» є актом індивідуальної дії, оскільки спрямоване на встановлення прав та обов`язків саме для позивача.

16. Також суди встановили, що для реалізації цього рішення було надано позивачу дозвіл на облаштування спортивних майданчиків, позивач за власні кошти замовив і оплатив розробку проектної документації, підрядних робіт з безпосереднього облаштування майданчиків, значна частина робіт уже виконана. Тому є підстави вважати, що на підставі цього рішення виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктивних прав позивача у цій справі, і він заперечує проти їх зміни чи припинення.

17. Питання щодо права органів місцевого самоврядування скасовувати свої рішення було предметом розгляду Конституційним Судом України. Зокрема, Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25 та частини 14 статті 46, частин 1,10 статті 59 Закону №280/97-ВР (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішив: «В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.».

18. При цьому у пункті 5 мотивувальної частини цього рішення Конституційний Суд України вказав про те, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці 2 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

19. За таких обставин висновок суду першої інстанції про неможливість у цій справі скасувати відповідачем 1 свого попереднього рішення ґрунтується на правильному застосуванні норм статті 59 Закону №280/97-ВР. Доводи ж касаційної скарги про неправильне застосування судами норм статей 40, 52 цього Закону та Закону № 393/96-ВР у цьому аспекті є безпідставними, оскільки ці норми визначають загальні повноваження виконавчого комітету міської ради. Питання ж скасування рішень органів місцевого самоврядування регулюється саме нормами пунктів 9 та 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР.

20. У зв`язку з наведеним суд касаційної інстанції також зауважує, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

21. Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), №33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), №48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), №21151/04, пункту 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), №10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74, від 20.05.2010 і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини' (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

22. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), №36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), №35298/04, пункту 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

23. Не спростовують вказаних висновків судів і доводи касаційної скарги про те, що рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.05.2018 № 535 «Про облаштування спортивних майданчиків» було скасовано виконавчим комітетом у зв`язку розглядом скарг мешканців будинку АДРЕСА_1 поданих в порядку, встановленому Законом № 393/96-ВР про порушення оскарженим рішенням вимог Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

24. У цьому контексті суд касаційної інстанції зазначає, що в даному випадку за вказаних обставин справи чинним законодавством передбачено два способи захисту прав громадян. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Скасування органами місцевого самоврядування своїх попередніх рішень, внесення до них змін, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, не допускається.

25. З врахуванням наведених вище обставин справи та їх правового регулювання, правильним є також висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову про визнання протиправним і скасування припису головного фахівця сектору нагляду Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради Виноградова О.О. від 08.04.2019 № 2314, оскільки, як встановили суди, єдиною підставою для видачі цього припису було оскаржене рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05.04.2019 № 408, відповідно дана вимога безпосередньо пов`язана і фактично є похідною від основної позовної вимоги про скасування зазначеного рішення.

26. У зв`язку з наведеним, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, що згідно статті 350 КАС України у редакції до 08.02.2020 є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 327, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року по справі №300/864/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: В.М. Кравчук А.А. Єзеров