Постанова

від 21.07.2022 по справі 826/14317/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 року

м. Київ

справа № 826/14317/16

касаційне провадження № К/9901/38663/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Одеської митниці ДФС (далі - Митниця) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2017 (суддя Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді - Грибан І.О., Губська О.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект-31» (далі - Товариство) до Одеської митниці ДФС про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Митниці, у якому просило: визнати протиправною бездіяльність Митниці щодо ненадання у визначений законом строк висновку про повернення Товариству суми надмірно сплачених митних платежів; зобов`язати Митницю підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України Товариству суми надмірно сплачених митних платежів по митній декларації №500060001/2015/014649 від 07.08.2015 та подати його разом з іншими передбаченими законодавством документами до Головного управління ДКС України в Одеській області для виконання.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: Митниця в порушення статті 301 Митного Кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби № 618 від 20.07.2007, не надала висновок для повернення надмірно сплачених митних платежів, які Товариством були сплачені згідно платіжних доручень від 06.08.2015 № 415 та № 240 на підставі рішення Митниці про коригування митної вартості товару, яке було скасоване у судовому порядку.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 16.03.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017, позов задовольнив повністю: визнав протиправною бездіяльність Митниці щодо ненадання висновку про повернення Товариству суми надмірно сплачених митних платежів; зобов`язав Митницю підготувати висновок про повернення Товариству суми надмірно сплачених митних платежів по митній декларації №500060001/2015/014649 від 07.08.2015 та подати його разом з іншими передбаченими законодавством документами до Головного управління ДКС України в Одеській області для виконання.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди виходили з того, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2016 у справі № 826/23487/15, яка набрала законної сили, було скасовано рішення Митниці від 05.08.2015 № 500060001/2015/610103/2, яким Товариству було скориговано митну вартість товару з 43140,75 дол. США до 151443,60 дол. США, Товариством була сплачена гарантійна сума митних платежів у розмірі 600000,00 грн., що підтверджується платіжних доручень від 06.08.2015 № 415 та № 240, в той час як Митницею всупереч статті 301 Митного Кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, не надано висновок для повернення надмірно сплачених платежів.

Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 07.11.2017 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: у заяві від 27.05.2016 Товариство просило повернути податок на додану вартість на рахунок Товариства у банку, що суперечить положенням пункту 43.4 статті 43, підпункту «г» пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України; Товариство у заяві від 27.05.2016 не зазначило вид помилково та/або надміру сплаченого платежу (ввізне мито, податок на додану вартість або інший вид), з огляду на що така заява не відповідала вимогам пункту 6 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 № 1146; Товариство не надало довідки про відсутність у нього заборгованості з податків, зборів та платежів; суд не вправі перебирати (вирішувати) на себе функції Митниці до вчинення тих дій, які згідно із законодавством можуть здійснюватися лише за їх розсудом.

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.07.2022 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 12.07.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 05.08.2015 Митницею було прийняте рішення № 500060001/2015/610103/2 про коригування митної вартості товару, заявленої Товариством, яке було скасоване постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2016 у справі № 826/23487/15, яка набрала законної сили.

У рішенні суду від 17.02.2016 у справі № 826/23487/15 було встановлено, що Товариство подало митну декларацію №500060001/2015/014649 від 07.08.2015, в якій визначило ціну товару 43140,75 дол. США. Митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товару, вартість товару була скоригована 43140,75 дол. США до 151443,60 дол. США., у зв`язку з чим Товариством була здійснена попередня оплата за митне оформлення товару (без податку на додану вартість) у розмірі 600000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 06.08.2015 № 415 та № 240.

07.05.2016 Товариство звернулось до Митниці із заявою про повернення надмірно сплачених коштів у сумі 600000,00 грн. на рахунок Товариства у банку (напрям перерахування коштів: для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку) відповідно до статті 301 Митного кодексу України та розділу ІІІ Порядку повернення платниками податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу, як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618.

Відповідач надав відповідь від 24.06.2016, якою було відмовив у поверненні надмірно сплаченого податку, оскільки скасування судом рішення про коригування митної вартості товарів свідчить про нечинність такого рішення з моменту його прийняття. При цьому, процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів залишається незавершеною. Завершення такої процедури має бути здійснено з урахуванням рішення суду, а висновок про наявність надмірної сплати до бюджету податків та про їх розмір зроблено за результатами та в залежності від висновків про митну вартість товарів. Такий висновок можу бути зроблений шляхом проведення процедур та застосування форм контролю, передбачених Митним кодексом України. Також, Митниця вказала, що пунктом 43.4 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що у разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до статті 301 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007 (далі - Порядок № 618), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків юридичної особи, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів, зокрема: для повернення платнику податків на поточний рахунок платника податків в установі банку (підпункт «а»). Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів). Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви. За відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що підставою для відмови митним органом заявнику може бути або невідповідність поданих документів вимогам Порядку № 618, або відсутність переплати, разом з тим Митницею таких підстав у своїй відповіді про відмову у наданні висновку не зазначено.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що Митницею, всупереч розділу ІІІ Порядку № 618 не перевірено факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та не встановлено наявність переплати, рішення про коригування митної вартості товару скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили, тому сума надмірно сплачених податків та зборів (обов`язкових платежів) повертається декларанту відповідно до вимог Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007, чого суб`єктом владних повноважень вчинено не було.

Таким чином, доводи Митниці, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2017 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити. При цьому, посилання Митниці на те, що Товариство у заяві від 27.05.2016 просило повернути податок на додану вартість на рахунок Товариства у банку, що суперечить положенням пункту 43.4 статті 43, підпункту «г» пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України., є безпідставними, оскільки заява Товариства від 27.05.2016 таких вимог не містить, з урахуванням того, що у графах «призначення платежу» платіжних доручень від 06.08.2016 № 415 та № 240 згідно яких Товариством була сплачена попередня оплата у сумі 600000,00 грн. за митне оформлення товару, вказано - без ПДВ. Доводи скаржника про ненадання Товариством довідки про відсутність заборгованості також є безпідставними, оскільки відповідач під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували факт наявності у Товариства податкового боргу, не надав, з урахуванням того, що Митницею таких підстав у своїй відповіді про відмову у наданні висновку зазначено не було. Посилання Митниці на невідповідність заяви Товариства вимогам Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 № 1146, є безпідставними, оскільки заява Товариства була подана у відповідності до вимог Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007. Крім того, посилання на те, що зобов`язання Митниці розглянути заяву щодо повернення надміру зарахованих до бюджету митних платежів та зобов`язання підготувати та направити висновок про повернення надмірно зарахованих до бюджету платежів є втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, на переконання Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду є необґрунтованими, адже під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону, зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним, в той час як в межах спірних правовідносин судами правомірно було встановлено порушення Митницею норм Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Митниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2017 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова