Ухвала

від 14.09.2017 по справі 826/14317/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14317/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є. В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Аспект-31 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Аспект-31 звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання у визначений законом строк висновку про повернення позивачу суми надмірно сплачених митних платежів; зобов'язання підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України сум надмірно сплачених митних платежів по митній декларації № 500060001/2015/014649 від 07.08.2015 р. та подати його разом з іншими, передбаченими законодавством, документами до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для виконання.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, заявленої позивачем у декларації від 05.08.2015 р. № 500060001/2015/610103/2, згідно якого скориговано митну вартість товару, заявлену декларантом під час митного оформлення з 43140, 75 дол. США до 151443, 60 дол. США.

Після прийняття рішення про коригування митної вартості товару декларантом подано митному органу нову митну декларацію від 07.08.2015 р. № 500060001/2015/014649, за якою товар розмитнено та випущено у вільний обіг шляхом сплати суми митних платежів, обчисленої згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Оплата в рахунок фінансових гарантій здійснена на підставі платіжних доручень № 240 від 06.08.2015 р. на суму 203000, 00 грн. та № 415 від 06.08.2015 р. на суму 397000, 00 грн. (а. с. 45 - 46).

В подальшому, позивачем оскаржено рішення про коригування митної вартості товарів у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2016 р. у справі № 826/23487/15 , що набрала законної сили 07.04.2016 р., адміністративний позов ТОВ Аспект-31 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості від 05.08.2015 року № 500060001/2015/610103/2.

На підставі зазначеного судового рішення позивач звернувся до митного органу із заявою від 27.05.2016 р. щодо повернення надмірно сплачених митних коштів.

Листом № 2278/10/15-70-19-01 від 24.06.2016 р. відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для повернення коштів.

Зокрема, у вказаному листі зазначено, що постановою суду, винесеною у справі № 826/23487/15, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплачених платежів в розмірі 600000, 00 грн. відмовлено.

Також відповідач зазначає, що повернення надміру сплачених ПДВ можливе лише на електронний рахунок позивача у відповідності до ст. 43 ПК України, однак, позивач у своїй заяві просив повернути кошти на банківський рахунок.

Крім того, відповідач зауважив, що процедура митного контролю залишається незавершеною.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний випускати у вільний обіг товари, що декларуються, в тому числі, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 306 МК України способами забезпечення сплати митних платежів є:

1) фінансові гарантії;

2) гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року;

3) гарантування на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік) із застосуванням книжки (карнету) А.Т.А.

Згідно ч. 1 ст. 308 МК України розмір фінансової гарантії визначається органом доходів і зборів виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту.

Згідно з підпунктом 14.1.115 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до частини 1 статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно приписів частини третьої зазначеної статті, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за № 1097/14364, далі - Порядок № 618) цей Порядок на виконання вимог статті 43 ПК України визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

У постанові від 25.11.2014 р. у справі № 21-207а14 Верховний Суд України зазначив, що якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України і статті 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Як вбачається з заяви, вона містить всі вищезазначені реквізити (а. с. 41 - 42).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач апелює до ст. 43 ПК України, згідно якої, за словами відповідача, кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Дослідивши вказані доводи, колегія суддів зауважує, що у відповідності до п. 43.4 ст. 43 ПК України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з відповідною заявою) платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Вказана норма права позивача на повернення митних платежів не нівелює, однак, в розумінні вищезазначених норм не може бути підставою для бездіяльності щодо перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум та факту надходження їх до бюджету, що, власне, і належить до компетенції відповідача.

Питання способу повернення вказаних коштів належить до компетенції органу, що здійснюватиме казначейське обслуговування.

В той же час, у справі, що розглядається, йдеться про бездіяльність відповідача щодо підготовки відповідного висновку та спосіб повернення позивачу переплачених коштів не є предметом спору.

З огляду на це, колегією суддів дане питання не досліджується, однак, звертається увага, що митні платежі складаються не лише з ПДВ, а вимоги ст. 43 ПК України обов'язку митного органу підготувати та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів не нівелюють.

Доводи відповідача про неподання позивачем доказів відсутності податкового боргу також не можуть прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, позаяк, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено існування такого боргу, а сам відповідач є органом ДФС та має всі повноваження на отримання інформації щодо існування у позивача податкового боргу.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Аспект-31 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.