Рішення

від 14.07.2022 по справі 524/7500/20

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/7500/20

Провадження №2/524/7/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2022 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі

головуючого судді Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання Швець Д.С.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар`ї Володимирівни, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання неправомірними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки недійсними, та витребування майна

УСТАНОВИВ:

У листопаді2020року ОСОБА_1 звернулась досуду зпозовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар`ї Володимирівни. Уточнивши позовні вимоги, остаточно просила

- визнати протиправним та скасувати рішення № 54110666 від 17.09.2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 5310436100:08:002:0550, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - запис про право власності № 38226659 від 17.09.2020 р. про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно» на підставі Договору купівлі-продажу № 1716 від 17.09.2020 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 54110348 від 17.09.2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною про державну реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 598,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - запис про право власності № 38226317 від 17.09.2020 року про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно» на підставі Договору купівлі-продажу № 1715 від 17.09.2020 року;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1715 від 17.09.2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно», предметом якого була купівля-продаж житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 598,6 кв.м житловою площею 235,6 кв.м;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1716 від 17.09.2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно», предметом якого була купівля-продаж земельної ділянки площею 0,0766 га, кадастровий номер 5310436100:08:002:0550, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

- витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно» на користь ОСОБА_1 житловий будинок загальною площею 598,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

- витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер: 5310436100:08:002:0550, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 в забезпечення виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, реєстровий № 14674, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г.

За Іпотечним договором в іпотеку передавались земельна ділянка кадастровий номер 5310436100:08:002:0550, та житловий будинок загальною площею 598,6 м.кв, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому позивачці стало відомо щодо здійснення 17.09.2020 року приватним нотаріусом Пономарьовою Д.В. нотаріальних дій, у зв`язку з перепродажем спірної нерухомості Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» Товариству з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно».

Позивач звертає увагу на той факт, що у порушення вимог діючого законодавства іпотекодавець не отримувала письмову вимогу іпотекодержателя про усунення порушень та виконання зобов`язання, відсутній висновок незалежної оцінки майна. Приватним нотаріусом Пономарьовою Д.В. проведено реєстраційну дію неправомірно та з порушенням законодавства про іпотеку. Оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» не мало повноважень на продаж будинку та земельної ділянки, то реєстрація права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно» є неправомірною, у зв`язку з чим, на думку позивачки, є підстави для скасування рішень про державну реєстрацію права власності на вказане майно, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою судді Автозаводського районного суду міста Кременчука від 23.11.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання з повідомленням учасників.

Ухвалою суду від 23.11.2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок та земельну ділянку.

22.12.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 62-66 том 1).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03.03.2021 року ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука від 23.11.2020 року скасовано, постановлено нове судове рішення, яким у задоволенні ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

31.03.2021 року на адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог (а.с. 108-110 том 1).

Ухвалою суд від 15.04.2021 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 19.05.2021 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

11.08.2021 року на адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог (а.с. 187-190 том 1).

Ухвалою суду від 11.08.2021 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою суд від 01.10.2021 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 12.01.2022 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач про дату розгляду справи була повідомлена належним чином. Представник позивача адвокат Гонтар В.М. збільшені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю, подальший розгляд справи просив проводити без його участі.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про дату розгляду справи повідомлявся належним чином через оголошення на веб-сайті судової влади України та поштою, у судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. У відзиві на позов проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність та недоведеність, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно» про дату розгляду справи повідомлявся належним чином через оголошення на веб-сайті судової влади України та поштою, у судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов суду не направив.

Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В про дату розгляду справи повідомлялася належним чином через оголошення на веб-сайті судової влади України та поштою, у судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала. Третя особа ОСОБА_2 , про дату розгляду справи повідомлявся належним чином через оголошення на веб-сайті судової влади України та поштою, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, пояснення щодо позову не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, встановив такі фактичні обставини справи:

27.12.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «УкрСиббанк2) та ОСОБА_1 , яка виступає майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_3 , з метою належного виконання зобов`язань за Договором про надання споживчого кредиту № 11277909000 від 27.12.2007 року, укладеним з Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», був укладений Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г., за реєстровим № 14674. Предметом договору є земельна ділянка кадастровий номер 5310436100:08:002:0550 та житловий будинок загальною площею 598,6 м.кв, які належить Іпотекодавцю на праві приватної власності.

На підставі договору факторингу № 1 та договору про відступлення прав за договором іпотеки від 12.12.2011 року банк відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» свої права вимоги до позичальника та іпотекодавця за зобов`язаннями по кредитним та іпотечному договорам.

У зв`язку із невиконанням позивачем та третьою особою зобов`язань за кредитним договором, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» в позасудовому порядку 17.00.2020 року в рахунок погашення боргу звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу Товариству з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно».

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 228933164 від 21.10.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно» є власником земельної ділянки кадастровий номер 5310436100:08:002:0550 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстровий запис 38226659, та житлового будинку загальною площею 598,6 м.кв за цією ж адресою, реєстровий запис 38226317. Вказані записи внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.2020 року, запис № 1715.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного:

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

На час укладення Договору іпотеки № 14674 від 27.12.2007 чинною була редакція Закону України «Про іпотеку» від 12.05.2006.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у наведеній вище редакції).

Відповідно до частин 1-3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції від 12.05.2006 р.) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

-передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

-право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

У пунктах 58, 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) зазначено, що: «закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону».

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Судом встановлено, що умовами Договору іпотеки № 14674 від 27.12.2007 року передбачені способи звернення стягнення на Предмет іпотеки, зокрема пунктом 5.2.1. визначено передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Отже, Договір іпотеки № 14674 від 27.12.2007 року містить застереження, яке надавало іпотекодержателю право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у спосіб, встановлений Законом України «Про іпотеку».

Звертаючись до суду, позивач однією з підстав позову зазначила те, що окремий договір між нею та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», яке у свою чергу передало паво вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» укладено не було.

Відомості з приводу укладення такого договору матеріали справи не містять, а відповідачами доказами в розрізі положень ст. 76-81 ЦПК України дане твердження позивача не спростоване. Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» у відзиві на позов на те, що наявність в договорі іпотеки № 14674 від 27.12.2007 року розділу «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя», що і є застереженням в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, судом оцінюється критично та до уваги не приймається з огляду обставини, викладені вище.

Тому, оскільки між іпотекодавцем та іпотекодержателем відповідно до підп. 5.2.1 п. 5.2 договору іпотеки від 27.12.2007 року № 14674 не укладено окремий договір про задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, суд приходить до висновку про відсутність передбачених іпотечним договором та ст. 36 Закону України «Про іпотеку» підстав для звернення на спірну земельну ділянку та домоволодіння на ній шляхом їх продажу Товариству з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно».

Щодо обраного позивачкою способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне:

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.06.2020 року в справі № 906/516/19 та від 20.08.2020 року в справі №916/2464/19.

Суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна № 1715 від 17.09.2020 року та № 1716 від 17.09.2020 року укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. При цьому, відповідно до вимог ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ефективним та передбаченим законом способом захисту порушених прав позивачки є також скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.09.2020 року, індексний номер: 38226659 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.09.2020 року, індексний номер: 38226317.

Вирішуючи позов у частині витребування спірних земельної ділянки та домоволодіння з чужого незаконного володіння на користь позивачки, суд дійшов наступного.

За замістом ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 ЦК України. Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Згідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених ЦК України.

Правовий аналіз положень статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 року у справі № 914/970/18.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Предмет доказування у справах про витребування майна із чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Оскільки за матеріалами справи встановлено і не заперечується відповідачами, що спірні домоволодіння та земельна ділянка, на якій її розміщено, вибули із власності позивачки поза її волею, то наявні підстави для її витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно та передання її на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а у разі відмови в позові на позивача.

Позивач при подачі позову сплатила судовий збір у розмірі 1 681 грн 60 коп. та 420 грн 40 коп. при подачі заяви про забезпечення позову.

11.08.2021 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог (а.с. 187-190 том 1). Оскільки ухвалою суду від 11.08.2022 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, з відповідачів слід стягнути судовий збір на користь держави.

Отже, у порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 908 грн 00 коп. та 210 грн 20 коп., тобто по 1118 грн 20 коп. з кожного. На користь держави слід стягнути з відповідачів судовий збір по 908 грн 00 коп. з кожного.

На підставі викладеного, відповідно до статей 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1715 від 17.09.2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно», предметом якого була купівля-продаж житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 598,6 кв.м житловою площею 235,6 кв.м;

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1716 від 17.09.2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно», предметом якого була купівля-продаж земельної ділянки площею 0,0766 га, кадастровий номер 5310436100:08:002:0550, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення № 54110666 від 17.09.2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 5310436100:08:002:0550, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - запис про право власності № 38226659 від 17.09.2020 р. про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно» на підставі Договору купівлі-продажу № 1716 від 17.09.2020 року;

Скасувати рішення № 54110348 від 17.09.2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною про державну реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 598,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - запис про право власності № 38226317 від 17.09.2020 року про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно» на підставі Договору купівлі-продажу № 1715 від 17.09.2020 року;

Витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно» на користь ОСОБА_1 житловий будинок загальною площею 598,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер: 5310436100:08:002:0550, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно» на користь ОСОБА_1 судовий збір з кожного по 1118 грн 20 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно» на користь держави судовий збір з кожного по 908 грн 00 коп.

Платіжні реквізити для сплати судового збору

Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106

Код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету 22030106

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968, адреса юридичної особи: 01042, м. Київ, вул.. І.Павла ІІ, 4/6, корп. «В», поверх 4, каб. 402).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-Майно» (код ЄДРПОУ 39527652, адреса юридичної особи: 03113, м. Київ, пров. Артилерійський, 5-В).

Відповідач: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна (адреса: 03113, м. Київ, вул. Щорса, 31, оф. 25).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено 24.07.2022 року.

Суддя Ж.О. Кривич