Рішення

від 21.07.2022 по справі 922/424/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/424/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем",м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛЕБС", село Подвірки, Харківська область про стягнення коштів 52711,10 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛЕБС" про стягнення основної заборгованості 9178,99 грн, 3%річних 389,66 грн., інфляційних втрат 1009,30 грн, компенсації вартості послуг за 12 місяців (відповідно до п.13.3 Договору) 36726,38 грн. та компенсацію вартості одягу в сумі 5406,77 грн.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається з судового збору 2481,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу 7000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу №4029 від 20.04.2015р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги. Після розірвання 08.11.2021 в односторонньому порядку договору, на підставі п.12.3 відповідачу, у відповідності до п. 6.5, 9.1, 13.3, Договору нараховано компенсацію вартості послуг за 12 місяців у розмірі 36 726,38 та компенсацію вартості одягу 5406,77 грн. Крім цього, за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ст.625 ЦК України відповідачу нараховано 3% річних 389,66 грн. та інфляційні втрати 1009,30 грн.

Ухвалою від 07.02.2022 було відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, про що свідчить відповідний запис представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи. Відповідач не надав відзив на позов, а відтак не скористався своїм процесуальним правом на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, тобто до 26 березня 2022 року. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб. Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 р. № 341 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

За таких обставин, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.04.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" (позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слебс» (відповідач, Замовник) укладено договір №4029 надання послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу (договір).

Відповідно до п.2.1. договору - Замовник отримує від Виконавця у тимчасове оплатне користування робочий одяг, причому Виконавець зобов`язується доставляти, прати та обслуговувати наданий робочий одяг та забезпечувати заміну зношеного робочого одягу, що використовувався за його прямим призначенням.

Виконавець володіє наданим робочим одягом на праві власності та має виключне право на його прання та обслуговування (п.2.2. договору).

Відповідно до п.3.1 договору робочий одяг надається Замовнику в користування згідно з попередньо узгодженою пропозицією та визначений у Листі примірки, що додається (Додаток 1).

Нові Замовники до початку обслуговування отримують у письмовому вигляді всі необхідні інструкції, список контактних осіб та матеріали, необхідні для нормальної організації обслуговування. Кожний працівник Замовника використовує лише індивідуально закріплені за ним та промарковані особистими даними одиниці робочого одягу. Перед першою доставкою робочого одягу Виконавець проводить примірку одягу, в ході якої остаточно визначається кількість необхідного одягу та розміри. Перша доставка одягу підтверджується підписами Сторін. За кожну замовлену одиницю одягу стягується разовий сервісний збір згідно з Додатком 2 до даного Договору (п. 3.2. договору).

Сторони окремо погоджують будь-які зміни щодо кількості виробів протягом дії даного Договору. Всі зміни в кількості наданих виробів згідно з даним Договором оформлюються на основі письмової заявки з підписом та печаткою. Оплаті за обслуговування підлягають всі замовлені вироби.

Розрахунки згідно з даним договором грунтуються на кількості виробів, наданих Виконавцем Замовнику в користування. (п.3.4 Договору).

Розділом 10 між сторонами було погоджено ціну обслуговування та виставлення рахунків.

Сума оплати згідно з даним договором визначається кількістю наданого в користування одягу та ціною його обслуговування, вказаною у Додатку 2.

Ненадання Замовником робочого одягу для обслуговування не може бути приводом для зміни суми рахунку.

Ціни можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з попереднім повідомленням за 1 місяць до їх зміни.

Періодичність виставляння рахунків складає чотири (4) тижні. Всі ціни вказані в українських гривнях та не включають ПДВ, який підлягає стягненню за діючими ставками.Разом із рахунком, Замовнику направляються податкова накладна та акт, що підтверджує надання послуг згідно з даним Договором.

Відповідно до п.10.6 Договору послуги вважаються наданими в повному обсязі та без зауважень, якщо протягом 2-х тижнів з моменту відправлення рахунку, податкової накладної та акту, що підтверджує надання послуг, якщо Замовник не пред`явив жодних письмових претензій щодо якості послуг.

Оплата за надані послуги виконується Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця в українських гривнях. Строк оплати наданих послуг - 14 календарних днів з дати виставлення рахунку. У разі неналежного виконання Замовником умов оплати, Виконавець має право діяти згідно з чинним законодавством України. (п.10.7 Договору).

Як слідує з матеріалів справи, позивач належним чином виконував свої зобов`язання без претензій та зауважень, що підтверджується наступними актами: актом надання послуг № 154334 від 20.04.2020 р. на суму 2 515,68 грн; актом надання послуг № 155754 від 18.05.2020 р. на суму 2 515,68 грн.; актом надання послуг № 158087 від 15.06.2020 р. на суму 2 515,68 грн.; актом надання послуг № 160496 від 13.07.2020 р. на суму 1 631,95 грн.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату за надані послуги.

З матеріалів справи вбачається, що акти та рахунки було відповідачу також надіслано на електронну пошту. Крім того, підписані з боку позивача електронним цифровим підписом та електронною цифровою печаткою Акти надсилалися за допомогою M.E.Doc.Акти і Рахунки надсилалися засобами поштового зв`язку - разом з претензіями та повідомленням про дострокове розірвання договору.

Судом втановлено, що рахунки разом з Актами було отримано відповідачем у день їх виставлення - 20.04.2020 р., 18.05.2020 р., 15.06.2020 р., 13.07.2020 р.

Як слідує з матеріалів справи, заборгованість відповідачем не сплачена, у зв`язку із зазначеним, основна заборгованість відповідача перед позивачем по договору становить 9178,99 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 174 Господарського кодексу Українигосподарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зі змісту укладеного між сторонами Договору слідує, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання договору про надання послуг.

Згідно зіст. 901 ЦК Україниза договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зіст. 526 Цивільного кодексу України,ст. 193 Господарського кодексу Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7ст. 193 Господарського кодексу України).

Так, судом встановлено, що позивач належним чином виконував взяті на себе зобов`язання за договором, зі сторони відповідача зауважень до наданих послуг, отриманих Актів - не було. Оплата за надані послугипо виставленим рахункам на загальну суму 9178,99 грнне було здійснено у повному обсязі, тому з врахуванням встановленого позов в частині стягнення з відповідача 9178,99 грн суми основного боргу підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 389,66грн3% річних та 1009,30 грн інфляційних втрат,у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором, у зв`язку з чим суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1ст.612 Цивільного кодексу України, боржниквважається таким, щопрострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав йогоустрок, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідност.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання(неналежне виконання).

Відповідно дост. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК Українипередбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідност.629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 10.6 договору послуги вважаються наданими у повному обсязі та без заперечень, якщо протягом двох (2-х) тижнів з моменту відправлення рахунку, податкової накладної та акту, що підтверджує надання послуг, Замовник не пред`явив жодних письмових претензій щодо якості наданих послуг.

Суд зауважує, що позивач надав відповідачу послуги, передав для підписання Акти надання послуг. Відповідач у встановлений п. 10.6 Договору строк зауважень до наданих послуг не надав, Акти відповідач отримав і не надав до них жодних зауважень, з огляду на що послуги прийняті відповідачем без зауважень.

Відповідно до п. 10.7 договору оплата за надані послуги виконується Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця в українських гривнях. Строк оплати наданих послуг -14 календарних днів із дати виставлення рахунку. У разі неналежного виконання Замовником умов оплати, Виконавець має право діяти згідно з чинним законодавством України.

Суд зазначає, що строк оплати по рахунку № 154334 від 20.04.2020 р. на суму 2 515,68 грн. настав 04.05.2020 р. Починаючи з 05.05.2020 р. утворилася заборгованість і обліковується прострочення; по рахунку № 155754 від 18.05.2020 р. на суму 2 515,68 грн. настав 01.06.2020 р. Починаючи з 02.06.2020 р. утворилася заборгованість і обліковується прострочення; строк оплати по рахунку № 158087 від 15.06.2020 р. на суму 2 515,68 грн. настав 29.06.2020 р. Починаючи з 30.06.2020 р. утворилася заборгованість і обліковується прострочення; строк оплати по рахунку № 160496 від 13.07.2020 р. на суму 1 631,95 грн. настав 27.07.2020 р. Починаючи з 28.07.2020 р. утворилася заборгованість і обліковується прострочення.

Відповідно до ч.2ст.625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства з урахуванням доведеності позивачем факту прострочення боржника.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, умовам договору, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення 389,66 грн. 3% річних та 1 009,30 грн. інфляційних втрат суд визнав обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.

Крім цього, як зазначає позивач, через систематичне прострочення відповідачем оплати наданих послуг, позивачем на підставі п. 12.2 Договору було розірвано Договір в односторонньому порядку та нараховано відповідачу до сплати компенсацію на суму вартості послуг за 12 місяців у розмірі 36 726,38 грн.

Згідно п. 13.4 Договору сторони встановили розмір компенсації у визначеній грошовій сумі, яка дорівнює сумі вартості Послуг за Договором за 12 місяців. Відповідно до п. 10.5. Договору, періодичність виставлення рахунків складає 4 (чотири) тижні. Тому за 12 місяців по Договору було виставлено 13 рахунків. Ціна послуг визначається на підставі п. 10.1. Договору відповідно до кількості наданого в користування одягу та ціни його обслуговування, що вказана в Додатку 2.

При цьому, судом встановлено, що про факт розірвання Договору Відповідача було повідомлено Повідомленням про дострокове розірвання договору вих. № П-2073 від 25.10.2021 р., до якого також було додано Рахунок на оплату суми компенсації за 12 місяців (№ 198650 від 25.10.2021 р.), а також Рахунок на компенсацію втраченого одягу (№ 198651 від 25.10.2021 р.).

Відповідно дост. 611 Цивільного кодексу Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1ст. 651 Цивільного кодексу Українипередбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 Господарського процесуального кодексу Українипередбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Таким чином, на підставі п. 13.3 Договору, ст. 525, 611, 651 ЦК України, ст. 188 ГК України, Позивач з 08.11.2021 р. розірвав Договір в односторонньому порядку.

Для долучення до матеріалів справи позивачем надано копії рахунків за якими розраховано компенсацію за 12 місяців на суму 36 726,38 грн., відповідно до п.13.4 Договору: рахунок на оплату №125668 від 15.07.2019 на суму 4013,63 грн., рахунок на оплату №128337 від 12.08.2019 на суму 4068,86 грн., рахунок на оплату №130757 від 09.09.2019 на суму 5031,23 грн., рахунок на оплату №133236 від 07.10.2019 на суму 3688,38 грн., рахунок на оплату №135791 від 04.11.2019 на суму 3695,76 грн., рахунок на оплату №138826 від 02.12.2019 на суму 1847,88 грн., рахунок на оплату №144597 від 27.01.2020 на суму 729,07 грн., рахунок на оплату №147543 від 24.02.2020 на суму 1956,91 грн., рахунок на оплату №150551 від 23.03.2020 на суму 2515,68 грн., рахунок на оплату №154334 від 20.04.2020 на суму 2515,68 грн, рахунок на оплату №155754 від 18.05.2020 на суму 2515,68 грн, рахунок на оплату №158087 від 15.06.2020 на суму 2515,68 грн., рахунок на оплату №160496 від 13.07.2020 на суму 1631,95 грн., рахунок на оплату №150551 від 23.03.2020 на суму 2515,68 грн.

Розрахунок компенсації було здійснено шляхом додавання сум рахунків за надані послуги за 12 місяців по Договору.

З матеріалів справи слідує, що відповідач протягом 4 місяців систематично прострочував оплату послуг Позивача та у встановлений Договором строк не оплатив виставлені позивачем рахунки за надані послуги.

Доказів зворотного відповідач суду не надав. Так само у справі відсутні документи, які б свідчили про наявність у відповідача зауважень до якості та обсягу наданих позивачем у вказаний період послуг.

Аналізуючи погоджену сторонами договірну відповідальність, суд враховує, що в силу приписів ст.6, ч. 1 ст.627 Цивільного кодексу Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 Цивільного кодексу України).

Таким чином, уклавши договір, сторони передбачили відповідальність замовника (обов`язок відповідача компенсувати суму вартості послуг згідно з даним договором за 12 місяців) з урахуванням принципу свободи договору.

За таких обставин, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76,77 Господарського процесуального кодексу Українине спростовано факту порушення умов Договору в частині своєчасної оплати рахунків, враховуючи, щопозивач реалізував своє право на розірвання договору в односторонньому порядку, доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача компенсації суми вартості послуг за 12 місяців на підставі п. 13.3 Договору є обґрунтованими.

Відповідно до п. 6.5 Договору якщо робочий одяг, що повертається, був підданий безповоротнім змінам за запитом Замовника та/або подальше використання цього одягу неможливе через знос, або одяг було втрачено та не повернуто Виконавцю, Замовник виплачує Виконавцю компенсацію згідно з переліком цін, вказаних у Додатку 2 до даного Договору з урахуванням строку використання Одягу (Додаток 3). Рішення про відшкодування робочого одягу приймається Виконавцем. Згідно з п. 9.1 Договору в разі значного зносу робочого одягу та неможливості його подальшого використання або якщо робочий одяг під час його використання було втрачено Замовником, а також якщо одяг, що повертається, був виготовлений по індивідуальним міркам, останній відшкодовує вартість такого робочого одягу згідно з переліком цін, вказаних у Додатку 2, а строк користування одягом використовується як критерій відшкодування (Додаток 3).

Принципи компенсації вартості одягу передбачені в Додатку 3 до Договору. Однією з підстав для компенсації вартості одягу, передбаченою п. 3 Принципів компенсації вартості (Додаток 3), є «втрата виробів, що перебували у розпорядженні Замовника» (п. 4). Відповідно до Принципів компенсації вартості (Додаток 3), компенсація вартості залежить від строку служби виробів; сума компенсації залежить від строку служби кожної конкретної одиниці одягу (п. 4). Отже з урахуванням п. 6.5, п. 9.1 Договору та Додатків 2,3 до Договору, розмір компенсації неповерненого (втраченого) Замовником одягу складає 4 505,64 грн. без ПДВ і 5 406,77 грн. разом з ПДВ.

З урахуванням того, що на дату подання позову переданий Відповідачу одяг так і не був повернений Позивачу, не зважаючи на те, що Позивач вимагав повернути одяг у Повідомленні про розірвання Договору, заявлені вимоги про стягнення компенсації вартості одягу в сумі 5 406,77 грн є обгрутованими та такими, що не спростовані відповідачем, а отже підлягають задоволенню в цій частині.

Відповідно достатті 4 ГПК Україниправо на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннямистатті 74 ГПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4ст. 13 ГПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.76,77,78,79 ГПК Україниналежними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.Статтею 86 ГПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч наведеним вище нормамвідповідач не подав до суду жодних доказів в спростування заявлених позовних вимог.

Разом з тим заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" вимоги підтверджуються матеріалами справи, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, вирішуючи питання розподілу судових витрат в частині витрат позивача на правову допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч.ч. 1-3ст. 126 ГПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зіст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8ст. 129 ГПК Українирозмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як слідує з матеріалів справи, 21.01.2022 між позивачем та адвокатським бюро Ратушняка Володимира "Лігалконсалтинг"укладено Договір №1/22 про надання професійної правничої допомоги.

Так, згідно з актом виконаних робіт від 10.01.2022р. та платіжного доручення №19792 від 24.01.2022 підтверджується надання послуг за надання професійної правничої допомоги позивачу на суму7000,00 грн.

Частиною 4ст. 126 ГПК Українивстановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4статті 126 Господарського процесуального кодексу Українисуд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, отже, у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеного сторонами гонорару, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору. При цьому факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн підтверджено відповідним платіжним дорученням та сума таких витрат відповідає попередньому орієнтовному розрахунку суми судових витрат, наведеному у позовній заяві.

Оскільки, судом задоволено позовні вимоги повністю, тому на користь позивача підлягає відшкодуванню 7 000,00грн, витрат на професійну правничу допомогу.

В силу приписівст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛЕБС" (62371, Харківська обл., Дергачівський р-н, село Подвірки, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА, будинок 21; код ЄДРПОУ 34793677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" (вул. Віскозна, буд.8, м. Київ, 02094; код ЄДРПОУ 34355058)9178 грн. 99 коп. основного боргу, 389 грн 66 коп. 3 % річних, 1009 грн 30 коп. інфляційних втрат, 36726 грн. 38 коп. компенсації суми вартості послуг за 12 місяців, 5406 грн. 77 коп. компенсації вартості одягу, 7000 грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу та 2 481 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно дост. 256 Господарського процесуального кодексу Українина рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "21" липня 2022 р.

СуддяС.Ч. Жельне