Ухвала

від 13.07.2022 по справі 2-341/11

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:2-341/11

Провадження №: 6/755/80/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді Хромової О.О.

секретаря Кошель К.А.

без участі сторін, розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит», Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого листа від 20 грудня 2013 року

№ 2-341/11, таким, що не підлягають виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить визнати виконавчий лист № 2-341/11, виданий Дніпровським районним судом міста Києва, таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що 08 жовтня 2013 року Дніпровським районним судом міста Києва винесено Заочне рішення про стягнення з нього та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит») кредитного боргу в розмірі 1 061 713,91 грн. 25 липня 2018 року вказане заочне рішення суду було скасовано постановою Апеляційного суду міста Києва в частині вимог до ОСОБА_1 та відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Таким чином, рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист № 2-341/11 скасовано, а тому в силу положень статті 432 ЦПК України, повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит», Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого листа від

20 грудня 2013 року № 2-341/11 таким, що не підлягають виконанню, призначено до розгляду.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду заяви, в судові засідання не з`являлися.

Вивчивши матеріли справи № 2-341/11, дослідивши подані докази, суд приходить до таких висновків.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2013 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за Кредитним договором від 17 квітня 2007 року

№ 23-237/07-А у розмірі 1 061 713 грн 91 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» державне мито, що становить 850,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 60 грн з кожного. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, що становить 850,00 грн з кожного.

20 грудня 2013 року стягувачу видано видано чотири виконавчих листи.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2013 року в частині солідарного стягнення скасоване і постановлено нове, яким в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року в частині позовних вимог до ОСОБА_1 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 23 липня 2019 року заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за період з 24 червня 2010 року по 27 жовтня 2010 року у сумі 1 425,30 доларів США по тілу кредиту, 662,70 доларів США - процентів за користування кредитом. В решті позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено.

З листа Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) вбачається, що 18 листопада 2014 року відкрито виконавче провадження № 45495914 з примусового виконання виконавчого листа від 20 грудня 2013 року № 2- 341/11, виданого Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» боргу у розмірі 1 061 713, 91 грн. 15 травня 2015 року виконавчий лист повернуто стягувачу з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

31 серпня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48670051 з примусового виконання виконавчого листа від 20 грудня 2013 року № 2- 341/11, виданого Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором № 23-237/07-А у розмірі 1 061 713,91 грн. 15 травня 2015 року виконавчий лист повернуто стягувачу з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини другої статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до змісту статті432 ЦПК України виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або 3) з інших причин. Словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Таким чином, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Відповідно до сталої практики сформованої Верховним Судом, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року винесеній у справі № 2-4671/11.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Так, помилковою є видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню).

Судова практика допускає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з підстав його помилкової видачі, якщо вже після видачі виконавчого листа по справі рішення суду було скасоване.

Як роз`яснено у Інформаційному листі, підготовленому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року, необхідно звернути увагу судів, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові № 910/9026/13

від 12 жовтня 2018 року, в межах розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 40 рішення від 19 березня 1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Серед основних засад судочинства в Україні, згідно із пунктом 9 частини третьої статті

129 Конституції України, є «обов`язковість рішень суду».

Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов`язковості рішень судів, за ознакою територіальності - на всій території нашої держави.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною першою статті 18 ЦПК України закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» саме виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.

Вирішуючи заявлені вимоги суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалене Дніпровським районним судом міста Києва рішення у справі № 2-341/11, набрало законної сили з дотриманням встановленої нормами чинного на час ухвалення рішення ЦПК України процедури набрання законної сили заочним рішенням суду.

Таким чином, 20 грудня 2013 року виконавчі листи стягувачу видані на підставі рішення суду, що є правомірним та відповідає нормам закону. Відтак, будь - якої помилки при видачі виконавчих листів судом не встановлено.

Відповідно до положень частини першої статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

З наведеного вбачається, що виконавче провадження з виконання виконавчого документа, виданого на підставі рішення, що переглядається в апеляційному порядку, зупиняється до завершення апеляційного перегляду, і лише у разі скасування такого рішення суду, виконавче провадження підлягає закінченню.

В даному випадку, ухвалене Дніпровським районним судом міста Києва заочне рішення

від 08 жовтня 2013 року в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 було скасовано постановою Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року та ухвалено в цій частині нове про відмову у задоволенні позову. В решті рішення залишено без змін.

В подальшому Постановою Верховного Суду від 15 червня 2019 року постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року скасовано в частині вимог до ОСОБА_1 , справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в результаті чого Постановою Київського апеляційного суду міста Києва від 23 липня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за період

з 24 червня 2010 року по 27 жовтня 2010 року у сумі 1 425,30 доларів США по тілу кредиту,

662,70 доларів США - процентів за користування кредитом. В решті позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено.

Таким чином, скасувавши заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від

08 жовтня 2013 року, суд апеляційної інстанції позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнив частково, стягнув кредитну заборгованість з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь стягувача у відповідному розмірі. Оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до статті 374 ЦПК України не наділений повноваженнями видавати виконавчі листи, а тим більше, що виконавчий лист у даній справі вже був виданий судом першої інстанції на законних підставах, відсутні підстави стверджувати, що такий виконавчий лист був виданий помилково.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що виконавчий лист має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, так як рішення суду скасовано, оскільки скасування рішення і ухвалення нового, в якому змінено суми стягнення не є правовою підставою для невиконання рішення суду повністю. Після перегляду справи в судах апеляційної та касаційної інстанції матеріально-правові підстави для стягнення кредитної заборгованості, і як наслідок видачі виконавчого листа про її стягнення, залишились, кредитні зобов`язання у відповідному розмірі не виконано. Більше того, скасування судового рішення тягне за собою закінчення виконавчого провадження, чого в даному випадку з об`єктивних причин не відбулося. Відомості, що видавались інші виконавчі листи на підставі рішення суду апеляційної інстанції відсутні, така інформація заявником не зазначена та судом не встановлена. Крім того, заявник не позбавлений права звернутися до суду з відповідним процесуальним документом про приведення виконавчого листа у відповідність до стягуваних сум кредитної заборгованості, що визначена судом апеляційної інстанції у постанові від 23 липня 2019 року.

Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, призведе до неможливості виконання судового рішення, яким з боржника ОСОБА_1 стягнуто суму кредитної заборгованості, оскільки нормами ЦПК України не передбачено повторної видачі виконавчих листів.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ), про визнання виконавчого листа від 20 грудня 2013 року № 2-341/11, таким, що не підлягають виконанню, слід відмовити.

Керуючись статтями 260, 353, 432 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит», Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого листа від 20 грудня 2013 року № 2-341/11, таким, що не підлягають виконанню, відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали виготовлений 18 липня 2022 року.

Суддя О.О. Хромова