Рішення

від 22.07.2022 по справі 198/241/21

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 198/241/21

провадження № 2/0198/8/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2022 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Білинського М.В., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., представника ОСОБА_1 адвоката Грицая В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в смт. Юр`ївка Дніпропетровської області(в режимі ВКЗ) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про усунення перешкод у користуванні власністю; скасування запису вчиненого у Юр`ївській райдержадміністрації Дніпропетровської області державним реєстратором Сумаренко М.А. 21.06.2017 року за номером 21071435 та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» до ОСОБА_1 про визнання правочину дійсним, третя особа по справі Павлоградська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом повернення земельної ділянки власнику; скасування запису вчиненого у Юр`ївській райдержадміністрації Дніпропетровської області державним реєстратором Сумаренко М.А. 21.06.2017 року за номером 21071435.

В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що їй на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 1225982500:01:001:0003, розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

Як слідує з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відносно вказаної земельної ділянки за відповідачем ТОВ «Лан» зареєстровано інше речове право право оренди, яке виникло на підставі укладеного 21.06.2017 між ОСОБА_1 та товариством договору.

Разом з тим, під час розгляду Юр`ївським районним судом Дніпропетровської області справи № 198/769/19 встановлено, що ОСОБА_1 не підписувала договір від 21.06.2017 року, отже, не виявляла свою волю на передачу відповідачу в оренду належної їй земельної ділянки, тому остання перебуває в користуванні товариства без законних підстав.

Оскільки ТОВ «Лан» добровільно повернути земельну ділянку відмовляється, позивачка змушена звернутись до суду з цим позовом та просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 1225982500:01:001:0003, шляхом її повернення власнику.

05.11.2021 року суддею Білинським М.В. постановлено ухвалу прийнято справу до свого провадження (до цього справа перебувала в провадженні судді Маренич С.О., яку було звільнено у відставку), повторно розпочато розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження (т. 1 а.с. 214-215).

09.12.2021 року підготовче провадження закрито, вирішено питання про виклик свідків, витребувано письмові докази, приєднано до матеріалів справи письмові докази, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник ОСОБА_1 адвокат Грицай В.О. в судовому засіданні первісний позов підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві (т. 1 а.с. 130-134). Проти задоволення зустрічного позову заперечував, вважаючи неможливим та незаконним укладення договору оренди землі в усній формі.

ПредставникТОВ «ЛАН» адвокат Мовчан О.В.в судове засідання 22.07.2022 року не з`явився, про причину своєї неявки суд не повідомив, представник ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) просив завершити розгляд справи без участі ОСОБА_3 , зазначивши, що останній навмисно затягує розгляд справи.

Заслухавши думку адвоката Грицая В.О., який просив завершити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Лан», суд вважає необхідним завершити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Лан», виходячи з наступного:

-справа тривалий час перебуває в провадженні суду, засідання неодноразово відкладалися за клопотаннями ОСОБА_3 ;

-відповідач (за первісним позовом, він же позивач за зустрічним позовом) та його представник були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (дата засідання, яке було призначено на 22.07.2022 року була узгоджена з ОСОБА_3 ), про причини своєї неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надали;

-сторона ТОВ «Лан» мала усі достатні можливості щоб надати суду свої докази, навести свої аргументи, що й зробила (висловилася в судовому засіданні від 19.07.2022 року, направила відзив на первісний позов, подала зустрічний позов, заявила ряд клопотань, які було розглянуто).

ПредставникТОВ «ЛАН» адвокат Мовчан О.В.в судовому засіданні (від 19.07.2022 року) первісний позов не визнав, просив задовольнити зустрічний позов, посилаючись на те, що ОСОБА_1 регулярно отримувала орендну плату відповідно до умов договору оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:001:0003, тому її посилання на необізнаність про існування договору, відсутність волевиявлення на його укладення є безпідставними (зіслався і на наявність письмової заяви ОСОБА_1 , яка датована 29.10.2018 року, у якій вона підтвердила існування договору оренди паю (т. 1 а.с. 155). Вважав, що між ТОВ «Лан» та ОСОБА_1 існувала усна домовленість щодо укладення договору оренди землі, в якій сторони узгодили всі істотні умови, зокрема, щодо орендної плати та строку передачі землі в оренду, тому просив визнати дійсним договір, право оренди за яким зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Представник третьої особи до суду не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі (т. 2 а.с. 62). Позивачі-відповідачі проти цього не заперечували і судом було ухвалено проводити розгляд справи без участі представника третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідка, дослідивши матеріали даної справи та справи №198/769/19, оцінивши належність, допустимість та достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, доходить таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 105252, виданого 08.04.2004 року, належить земельна ділянка площею 7,273 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225982500:01:001:0003, розташована на території Юр`ївської селищної ради (до реформування району Новов`язівської сільської ради) Дніпропетровської області (т. 1 а.с. 7).

З матеріалів цієї справи та справи № 198/769/19 слідує, що ТОВ «Лан» користується вказаною земельною ділянкою на підставі договору оренди від 21 червня 2017 року, згідно з умовами якого орендодавець ОСОБА_1 надала, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років.

21.06.2017 року державним реєстратором Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області здійснено реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки, номер запису про інше речове право 21071435, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права (т. 1 а.с. 9).

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 стверджувала, що оспорюваний договір вона не підписувала, а підпис у ньому вчинено іншою особою, факт чого встановлено рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області у справі № 198/769/19, яке набрало законної сили (т. 1 а.с. 14-16).

Зокрема, під час розгляду вказаної справи судом призначалась почеркознавча експертиза, проведення якої було дорученоДніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно з висновком експерта № 1809-20 від 02.11.2020 року підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Підпис» в розділі «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки без номера від 21.06.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Лан», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису (справа № 198/769/19, т. 2 а.с. 25-30). Висновок експертизи з цього приводу є категоричним та однозначним, не спростованим ні судом, ні ТОВ «Лан».

Учасники справи під час судового розгляду не заперечували та не спростували, що для проведення почеркознавчої експертизи у вказаній справі направлявся саме той договір, правовідносини за яким є предметом судового розгляду в даній справі та право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

За частиною першоюстатті 14 Закону України «Про оренду землі»(у редакції, чинній на дату укладення спірного договору) договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно зіст. 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду праваорендиземельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей4-6,11,17,19цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Отже, враховуючи встановлену рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області у справі №198/769/19ту обставину, що ОСОБА_1 договір від 21.06.2017 року не укладала та не підписувала,згоди та повноважень на його укладення й підписання іншій особі не надавала, є всі правові підстави вважати доведеною відсутність у позивачки волевиявлення на укладення договору, який в силу вказаних вище норм права є неукладеним.

Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір який не укладено), не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення договору у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з використанням земельної ділянки (постанова ВПВС від 16.06.2020 року справа № 145/2047/16-ц).

Щодо посилань представника ТОВ «Лан» на необхідність застосування до спірних правовідносин доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), оскільки ОСОБА_1 впродовж ряду років отримувала орендну плату за землю на визначених договором від 21.06.2017 року умовах та не зверталась протягом цього періоду з питанням повернення земельної ділянки, а також щодо зустрічних вимог про визнання дійсним укладеного усно договору оренди земельної ділянки, то суд зазначає таке.

У праві України вказана доктрина проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення (див. постанову Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі№3-59гс14).

Відповідно до частини другоїстатті 205 ЦК Україниправочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Відтак конклюдентними діями може підтверджуватися укладення в усній формі лише того договору, який в силу закону не повинен обов`язково укладатись в письмовій формі.

Разом з тим, як вже зазначалось, статтею 14 Закону України «Про оренду землі» для договорів оренди землі встановлена обов`язкова письмова форма. Крім того, згідно зі ст.ст. 2, 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення договірних відносин)державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких правшляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Право користування земельною ділянкою підлягає обов`язковій державній реєстрації.

В силу положень ч.ч. 1, 2, 4 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною та здійснюється відповідним органом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість встановлюється законом.

Згідно зі статтею 125 ЗК України (в редакції Закону України № 1066-VIвід 05.03.2009 року, яка є чинною і на теперішній час) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Іншими словами,зазначені норми виключають можливість укладення договору оренди земельної ділянки шляхом досягнення усної домовленості та подальшого вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований, тому суд не приймає твердження відповідача про існування між сторонами усного договору оренди належної ОСОБА_1 землі.

З цих же підстав суд не приймає до уваги посилання представника ТОВ «Лан» на існування письмової заяви ОСОБА_1 про виділення їй паю після закінчення договору оренди (т. 1 а.с. 155), як на підтвердження укладення договору оренди.

Крім цього, суд звертає увагу на відсутності на даному документі вхідної реєстрації ТОВ (вхідного номеру, штампу підприємства, тощо).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , який займає керівну посаду в ТОВ «Лан», показав, що від імені товариства в 2017 році (точну дату свідок назвати не зміг) на загальних зборах та під час отримання орендної плати за землю проводили переговори з орендодавцями земельних ділянок, серед яких могла бути і ОСОБА_1 , з приводу укладення договорів оренди належних фізичним особам земельних ділянок. При цьому представники товариства пропонували всім орендодавцям типові умови, що зазвичай включаються підприємством до договорів оренди під час укладення правочинів з усіма орендодавцями.

Надаючи оцінку показанням свідка, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України (допустимість доказів) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вказувалось вище,вчиненим у письмовій формі вважається той правочин, зміст якого зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони, або якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного чи іншого технічного засобу зв`язку. При цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).Законодавством чітко визначено спосіб фіксації, а отже і доведення змісту волевиявлення сторони при укладенні договору оренди землі (письмова форма договору), тому інші способи (показання свідка) не можуть доводити обставини та умови, на яких сторони досягли домовленості.

Щодо допиту свідка ОСОБА_5 (заявленого стороною ТОВ «Лан»), суд зазначає наступне.

Стороною ТОВ «Лан» було заявлено клопотання про допит у якості свідка ОСОБА_5 , який обіймає керівну посаду в ТОВ «Лан» і міг дати пояснення (які на думку представника ОСОБА_3 , можуть мати значення при розгляді справи). Дане клопотання судом було задоволено. Однак в силу наступних доводів, суд вважає можливим завершити розгляд справи без допиту вказаного свідка, зважаючи на наступне:

-первісний позов надійшов до суду понад рік тому. Подальше затягування з винесенням рішення у справі порушує право ОСОБА_1 отримати судове рішення впродовж розумного строку (тим більше, що цей строк і так суттєво порушено);

-свідок не скористався можливістю дати пояснення в режимі ВКЗ (через «Ізікон»), хоча суд пропонував це зробити (в судовому засіданні від 19.07.2022 року);

-сторона ТОВ «ЛАН», посилаючись на перебування свідка в іншій області у відрядженні, не надала суду копії квитків (на підтвердження виїзду особи у іншу область);

-свідок ОСОБА_5 жодного разу не з`явився до суду.

-і найголовніше представник ТОВ «Лан» у своєму клопотанні про виклик ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 98-99) не вказав чим суттєво можуть відрізнятися (або доповнювати одні-одних) пояснення свідків (вони рідні брати і входять до керівництва ТОВ «Лан»), як слідує з клопотання вони, як посадові особи ТОВ «Лан» були учасниками одних і тих самих подій.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

В пункті 12 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що за змістом абзацу другого частини першої статті 218 ЦК України не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов`язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо.

Отже, показання свідка ОСОБА_4 не можуть бути визнані допустимим доказом укладення між ТОВ «Лан» та ОСОБА_1 договору оренди належної останній земельної ділянки та підтверджувати умови, на яких сторони досягли домовленості.

Факт отримання ОСОБА_1 плати за землю також сам по собі не є підставою вважати, що між нею та ТОВ «Лан» існують договірні правовідносини щодо земельної ділянки. Отримання такої плати за фактичне користування земельною ділянкою не свідчить про дійсність укладених з порушенням вимог ст. 203 ЦК України правочинів. При цьому у документах, на які відповідач (за первісним позовом) посилається як на підтвердження отримання власницею землі орендної плати, жоден не має зазначення, що нараховані грошові кошти є орендною платою за договором оренди від21.06.2017 року.

Суд вважає, що навіть підтвердженийфакт отримання плати за користування землею у спірних правовідносинах не може свідчити про погодження з умовами непідписаного орендодавцем договору, не створює правових наслідків, і не може впливати на подію укладення правочину, яка мала місце раніше, та підтвердити наявність волевиявлення на укладення договору оренди землі у минулому.

Таким чином, судне вбачає правових підстав для визнання дійсним договору оренди землі. Також відсутні підстави для застосування до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), адже позивачка (за первісним позовом) у встановлений законодавством спосіб не виявляла свою волю на укладення договору, азустрічні позовні вимоги про визнання дійсним укладеного усно договору оренди землі задоволенню не підлягають.

Розглядаючи заяву ТОВ «Лан» про застосування до вимог ОСОБА_1 наслідків пропуску строку позовної давності, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Згідно зістаттею 256 ЦК Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четвертастатті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Вказані приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Поки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом повернення цього майна в користування. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

З огляду на обставини первісного позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач наполягає на поверненні їй земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок негаторний позов, який в свою чергу можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).

Таким чином, оскільки судами встановлено, що договір оренди земельної ділянкивід21 червня 2017 року, на підставі якого ТОВ «Лан» користується належною ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 1225982500:01:001:0003, не підписаний орендодавцем, отже, відсутнє її волевиявлення на укладення правочину та передачу землі ТОВ «Лан» в користування, тому такий договір є неукладеним, не підлягає визнанню дійсним, тому земельна ділянка повинна бути повернута позивачці, аджезнаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Зважаючи на встановлення судом того, що договір оренди земельної ділянки між ТОВ «Лан» і ОСОБА_1 21.06.2017 року не укладався, запис вчинений у Юр`ївській районній державній адміністрації Дніпропетровської області державним реєстратором Сумаренко М.А. 21.06.2017 року (№ 21071435) підлягає скасуванню (оскільки він не відповідає дійсності).

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисуд стягує з ТОВ «Лан» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений нею за подання позову до суду, у розмірі 1816,00 грн. (т. 1 а.с. 1, 21, 149, 150).

З цих же підстав суд залишає за ТОВ «Лан» сплачений ним (т. 1 а.с. 91,97) судовий збір 2270 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про усунення перешкод у користуванні власністю задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 1225982500:01:001:0003, площею 7,273 га (за відомостями Державного земельного кадастру та державного реєстру речових прав на нерухоме майно), цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованою на території Павлоградського (колишнього Юр`ївського) району Дніпропетровської області, яка належить власнику на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 105252, виданого Юр`ївською районною державною адміністрацією 08.04.2004 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010413700013, шляхом її повернення ОСОБА_1 з користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан».

Скасувати запис вчинений у Юр`ївській районній державній адміністрації Дніпропетровської області державним реєстратором Сумаренко М.А. 21 червня 2017 за № 21071435, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35832228 від 23.06.2017 року за договором оренди земельної ділянки, серія та номер б/н, виданий 25.05.2017, видавник: ТОВ «Лан» земельної ділянки площею 7,273 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225982500:01:001: 0003, строком на 15 років, з правом пролонгації.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» до ОСОБА_1 про визнання правочину дійсним відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Судовий збір 2270 грн., який було сплачено ТОВ «Лан» (при поданні зустрічного позову) залишити за ним.

Відомості про учасників справи:

- ОСОБА_1 , (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ,(адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 );

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан», (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) код ЄДРПОУ 30155244,(адреса місцезнаходження:51323,Дніпропетровська обл., Павлоградський район, с. Новов`язівське, вул. Центральна, буд. 9,);

- Павлоградська районна державна адміністрація Дніпропетровської області (третя особа) код ЄДРПОУ 04052330, (адреса місцезнаходження вул. Центральна (Карла Маркса),98 м. Павлоград Дніпропетровська область 51400).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 22 липня 2022 року.

Суддя М. В. Білинський