Постанова

від 20.07.2022 по справі 336/6467/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 20.07.2022 Справа № 336/6467/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/6467/21 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитрюк О.В.

Провадження №22-ц/807/1355/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Камалової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СНАУТ» на ухвалуШевченківського районногосуду м.Запоріжжя від06січня 2022року про скасуваннязаходів забезпеченняпозову зазаявою Товаристваз обмеженоювідповідальністю «2Х2Фінанс», у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Снаут» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про визнання договору частково недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «2Х2 Фінанс» звернулося до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя знаходиться цивільна справа за позовом ТОВ «Снаут» до ОСОБА_1 , ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним п. 6.4 із підпунктами договору іпотеки другої черги № РМSМЕ 200/224/2005, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В. від 30 жовтня 2009 року № 4216.

17 вересня 2021 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2021 року за заявою позивача про забезпечення позову, у справі накладено арешт на нерухоме майно, а саме, цех по виготовленню миючих засобів літ. А-2 інв. № 1100, вбиральня літ. Б, загальною площею 1253, 3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 .

04 листопада 2021 року в зазначеній справі ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя замінено відповідача ТОВ « ОТП Банк» на ТОВ «Діджі Фінанс».

31 серпня 2021 року між Товариством з обмежною відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») та Товариством з обмеженою відповідальністю «2Х2» (далі ТОВ «2Х2») укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: цеху по виготовленню миючих засобів літ. А-2 інв. № 100, вбиральна літ. Б, загальною площею 1253,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 750, виданий 31 серпня 2021 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є., внесено запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: цех по виготовленню миючих засобів літ. А-2 інв. № 100, вбиральна літ. Б, загальноб площею 1253,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, власником зазначеного майна є ТОВ «2Х2 Фінанс» і накладення арешту на майно добросовісного набувача порушує його права користування, розпорядження та володіння своїм майном у повному обсязі на власний розсуд.

Посилаючись на те, що ТОВ «Снаут» не є власником майна, на яке накладено арешт ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2021 року, і такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно не співмірний з предметом позову, яким є визнання недійсним частини договору іпотеки, ТОВ «2Х2 Фінанс», просить скасувати арешт на нерухоме майно: цех по виготовленню миючих засобів літ. А-2 інв. № 1100, вбиральня літ. Б, загальною площею 1253,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ., який було накладено ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2021 року у справі № 336/6467/21.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2022 року скасовано заходи забезпечення позову, прийняті ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2021 року по цивільній справі № 336/6467/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Снаут» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про визнання договору частково недійсним.

Знято арешт з нерухомого майна: цеху по виготовленню миючих засобів літ. А-2 інв. № 1100, вбиральня літ. Б, загальною площею 1253,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Снаут» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2022 року у справі № 336/6467/21 скасувати, у задоволенні заяви ТОВ «2Х2 Фінанс» про скасування заходів забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивовани тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи. Не взяв до уваги, що в порушення порядку державної реєстрації прав вищезазначене майно було оформлено на ТОВ «2х2 Фінанс», яке має безліч судових спорів.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, судових повісток (а.с. 90, 91, а.с. 93) до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на вказане, колегія у відповілдності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності вищезазначених учасників справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи заяву про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що наявні підстави для задоволення заяви, оскільки вона є обґрунтованою. Позивачем не доведено ті обставини, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а заявником ТОВ «2х2 Фінанс» підтверджено, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2021 року є неспівмірними із заявленими вимогами. Крім того, суд взяв до уваги, що накладено арешт на майно особи, яка не є відповідачем у справі.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується

Статею 10ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдиниі основоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України,здійснюючи правосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором.

Судом встановлено, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя знаходиться цивільна справа за позовом ТОВ «СНАУТ» до ОСОБА_1 , ТОВ «Діджи Фінанс» про визнання договору частково недійсним, в якому просять визнати недійсним п.6.4 із підпунктами договору іпотеки другої черги № РМ-SME200/224/2008, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В. 30 жовтня 2009 року за реєстровим № 4216 (а.с.1-9).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2021 року за заявою позивача про забезпечення позову, у справі було накладено арешт на нерухоме майно: цех по виготовленню миючих засобів літ. А-2 інв. № 1100, вбиральня літ.Б за адресою: АДРЕСА_1 .

Регламентації інституту забезпечення позову присвячені статті 149-159 ЦПК України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 150 ЦПК Українипозов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Слід зазначити, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення, у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Співмірність передбачає оцінку судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. (Дивись постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Відповідно до ч.ч.1,2ст. 156 ЦПК України, за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом в судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 158 ЦПК Українисуд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотаня про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Відповідно до роз`яснень п. 10постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Суд вправі скасувати вид забезпечення позову по будь-якій справі, яка знаходиться в його провадженні, коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі.

Згідно із роз`ясненням, яке міститься в п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Як вбачається з матеріалів справи, належних доказів, які б свідчили про те, що ТОВ «Снаут» є власником спірного майна на яке накладено арешт, матеріали справи не містять. Напроти, ТОВ «Снаут» зверталося до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування вищезазначеного майна, проте рішенням апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2016 року у справі №22ц/778/337/17, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в задоволенні позову ТОВ « Снаут» було відмовлено ( а.с. 20-26), зазначеними судовими рішеннями було встановлено, що ТОВ «Снаут» не є власником майна на яке накладено арешт.

Відсутній спір на зазначене майно між сторонами про право власності.

Предметом позову в даній справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсним п. 6.4 договору іпотеки другої черги № РМ SMЕ 200/224/2008 від 30 жовтня 2009 року. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню та не призведе до визнання права власності на нерухоме майно ТОВ « Снаут». Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Крім того, при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони їх відчуження, суд не звернув уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що не належить відповідачеві. Власником майна є Товариство з обмеженою відповідальністю «2х2 Фінанс» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31 серпня 2021 року, видавник Соколов О.Є, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме цех по виготовленню миючих засобів літ. А-2 інв.№ 1100, вбиральна літ. Б, загальною площею 1253,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на зазначене, задовольняючи заяву ТОВ «2х2 Фінанс» про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до вірного висовку, що такий захід звбезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно неспівмірний з предметом позову, яким є визнання недійсним частини договору іпотеки, а також те, що станом на 17 вересня 2021 року ( на момент забезпечення позову судом) власником майна, на яке накладено арешт є ТОВ «2х2 Фінанс», тобто юридична особа, яка не є відповідачем у справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваної ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 січня 2022 року не впливають.

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При цьому, вказаний вид забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав власника ТОВ « 2х2 Фінанс».

Таким чином, зважаючи на те, що на час розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову відсутній спір на зазначене майно між сторонами про право власності. Предметом позову в даній справі є визнання недійсним п. 6.4 договопу іпотеки від 30 жовтня 2009 року, на час забезпечення позову судом, власником майна є ТОВ «2х2 Фінанс», тобто майно відповідачу у справі неналежить, обґрунтованим є висновок суду про наявність підстав для задоволення заяви та скасуання заходів забезпеченя позову, вжитих ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2021 року.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції про скасуванні заходів забезпечення позову, відповідає обставинам справи, ухвалена із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товаристваз обмеженоювідповідальністю «СНАУТ» залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківськогорайонного судум.Запоріжжя від06січня 2022року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повна постанова складена 25 липня 2022 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С. Кочеткова І.В.