Постанова

від 21.07.2022 по справі 915/8/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 рокум. ОдесаСправа № 915/8/21м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Принцевської Н.М.,

Разюк Г.І.,

секретар судового засідання Бебик А.М.

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури: Стоянова О.О.; за посвідченням;

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Олефір М.В., за договором;

від відповідача-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 25 листопада 2021 року (повний текст складено 06.12.2021)

по справі № 915/8/21

за позовом Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Баштанської міської ради

до відповідачів:

1. Громадської організації Спілка власників корів Мілка

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Пром Холдинг

про: розірвання договору оренди землі, визнання договору суборенди земельних ділянок недійсним, зобов`язання повернути земельні ділянки у розпорядження територіальної громади,-

суддя суду першої інстанції: Мавродієва М.В.,

час та місце винесення рішення: 25.11.2021, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 21.07.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

В липні 2021 року Заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури (прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Баштанської міської ради (позивач) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Громадської організації Спілка власників корів Мілка (відповідач-1, ГО «СВК «Мілка») та Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Пром Холдинг (відповідач-2, ТОВ Агро Пром Холдинг») про:

- розірвання договору оренди землі від 17.08.2007, укладеного між Баштанською районною державною адміністрацією та Громадською організацією Спілка власників корів Мілка, стосовно земельних ділянок загальною площею 333 га з кадастровими номерами 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118, 4820686500:02:000:1119, зареєстрованого Баштанським районним відділом Миколаївської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.02.2008 за №040800600249;

- визнання недійсним договору суборенди землі, укладеного 08.08.2018 між Громадською організацією Спілка власників корів Мілка та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Пром Холдинг щодо земельних ділянок загальною площею 333 га з кадастровими номерами 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118, 4820686500:02:000:1119, право суборенди на які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.11.2018 за №№28825133, 28825197, 28825335, 28825749, 28826258;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Пром Холдинг повернути у розпорядження Баштанської міської ради земельні ділянки загальною площею 333 га, вартістю 7294308,31 грн., зокрема площею 21,4668 га з кадастровим номером 4820686500:02:000:1115, площею 207,7701 га з кадастровим номером 4820686500:02:000:1116, площею 18,8173 га з кадастровим номером 4820686500:02:000:1117, площею 12,0824 га з кадастровим номером 4820686500:02:000:1118, площею 68,7736 га з кадастровим номером 4820686500:02:000:1119.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на те, що ГО СВК Мілка не мала права укладати з ТОВ Агро Пром Холдинг договір суборенди від 08.08.2018 (на підставі договору оренди від 17.08.2007) земельних ділянок загальною площею 333,0 га, яке використовує останні не за цільовим призначенням, оскільки власник орендованих земель Баштанська міськрада не надавала ГО СВК Мілка згоди на передачу зесемльних ділянок у суборенду ТОВ Агро Пром Холдинг, обов`язковість чого передбачено умовами договору та положеннями Закону України Про оренду землі. При цьому, прокурор вважає, що саме ГО СВК Мілка самостійно змінила вид цільового використання земельних ділянок всуперечь того, що це питання належить до компетенції органів виконавчої влади та місцевого самоврядування - власників земель.

Таким чином, прокурор вважає, що укладений між ГО СВК Мілка та Баштанською РДА договір оренди землі від 17.08.2007, з урахуванням змін до нього від 17.08.2020, підлягає достроковому розірванню, у зв`язку з неналежним виконанням орендарем - ГО СВК Мілка зобов`язань за цим договором та порушенням вимог чинного законодавства щодо використання орендованих земельних ділянок не за цільовим призначенням; договір суборенди від 08.08.2018 слід визнати недійсним. Водночас, прокурор зазначає, що у разі розірвання оспорюваного договору оренди та визнання договору суборенди недійсним, спірні земельні ділянки підлягають поверненню їх власнику - Баштанській об`єднаній територіальній громаді в особі Баштанської міської ради.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2021 у справі №915/8/21 (суддя Мавродієва М.В.) позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсним Договір суборенди земельних ділянок від 08.08.2018, укладений між Громадською організацією Спілка власників корів Мілка та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Пром Холдинг; в решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора стосовно визнання договору суборенди недійсним, суд першої інстанції встановив, що на час укладання оспорюваного договору суборенди земель від 08.08.2018 та його державної реєстрації 08.11.2018 у орендаря - ГО СВК Мілка була відсутня належна згода власника - Баштанської міської ради на передачу всіх спірних земель у суборенду, а відтак, суд дійшов висновку, що орендарем вказаний договір суборенди земель з суборендатором - ТОВ Агро Пром Холдинг укладено з порушенням норм чинного законодавства України, а саме ч.6 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 8 Закону України Про оренду землі, та умов договору оренди землі (п.11.3), що є підставою для визнання оспорюваного договору суборенди земель недійсним.

Водночас, відмовляючи у позовних вимогах про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельні ділянки у розпорядження територіальної громади, місцевий господарський суд зазначив, що прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин використання спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням, а значить порушення істотних умов договору оренди, що унеможливлює припинення права ГО СВК Мілка користування земельними ділянками.

При цьому, враховуючи, що позовні вимоги про зобов`язання ТОВ Агро Пром Холдинг повернути у розпорядження Баштанської міської ради спірні земельні ділянки загальною площею 333 га є похідними саме від позовних вимог про розірвання договору оренди землі від 17.08.2007, суд дійшов висновку, що такі вимоги також не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2021 у справі №915/8/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор зазначає оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Узагальнені доводи апелянта є аналогічними доводам позовної заяви та полягають у тому, що ГО «СВК «Мілка» використовує надані їй в оренду земельні ділянки з порушенням умов договору оренди, а саме не за цільовим призначенням, оскільки розорає пасовища та вирощує пшеницю та соняшник, тобто здійснює товарне сільськогосподарське виробництво. Дане порушення вимог земельного законодавства є істотним, призводить до погіршення якості грунтів та виснаження земель, що завдає значної шкоди земельним ресурсам держави. Висновок про наявність підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку із використанням земельних ділянок, наданих для сінокосіння, випасання худоби та вирощування багаторічних трав, в інших цілях міститься у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №468/1680/17-ц, від 28.01.2019 у справі №473/4413/17, від 03.12.2021 у справі №482/2288/18, від 12.12.2019 у справі №904/1054/19.

Більш детально доводи Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2021 у справі №915/8/21, розгляд справи призначено на 23.02.2022 о 10:30 год.

03.02.2022 від ГО "Спілка власників корів "Мілка" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач-1 не погоджується з доводами останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю з 14.02.2022 по 25.02.2022 судді Разюк Г.П., судове засідання, призначене на 23.02.2022, не відбулось. До учасників справи було доведено, що про іншу дату судового засідання їх буде повідомлено додатково.

Однак, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, який було продовжено до 23 серпня 2022 року (Укази Президента України 18.04.2022 №259/2022 та від 17.05.2022 №341/2022).

Тому, ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.03.2022 було визначено, провести розгляд справи №915/8/21 поза межами встановленого ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану; запропоновано учасникам справи подати до суду письмову згоду на розгляд даної справи без їх участі на підставі наявних документів; роз`яснено учасникам справи, що у випадку відсутності письмової згоди всіх учасників справи на розгляд даної справи без їх участі, про дату, час та місце проведення судового засідання, буде повідомлено додатково, після закінчення строку, на який в Україні введено воєнний стан та/або усунення обставин, що зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду.

З огляду на те, що учасниками справи не надано клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності та враховуючи, що у м. Одесі відсутні бойові дії, а судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, судовою колегією повідомлено учасників справи №915/8/21 про те, щп розгляд апеляційної скарги Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2021 у даній справі призначено на 21.07.2022 року о 12:30 год., про що винесена відповідна ухвала суду від 28.06.2022.

Додатково, інформація щодо дати, часу та місця розгляду апеляційної скарги була розміщена на офіційному веб-сайті суду на веб-порталі „Судова влада України, що вбачається з тексту відповідного оголошення від 11.07.2022.

Представник прокуратури в судовому засіданні 21.07.2022 підтримав свою правову позицію, просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції. Представник ГО "СВК "Мілка", надавши пояснення просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники позивача та відповідача 2 у судове засідання не з`явились. Про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, їх явка обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача за наявними у справі доказами.

У судовому засіданні 21.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі Баштанська РДА) №983-р від 13.12.2004 (а.с.24) надано Спілці власників корів Мілка терміном на 50 років для сінокосіння, вирощування кормів та випасання худоби земельні ділянки загальною площею 333,0 га (ріллі зрошуваної 139,23 га, ріллі богарної 141,42 га, пасовищ 52,35 га) та дозволено замовити землевпорядній організації виконання робіт по встановленню меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та виготовленню правоустановчих документів на землю.

В подальшому, на підставі вказаного розпорядження 17.08.2007 Баштанською РДА (орендодавець) з Громадською організацією Спілка власників корів Мілка (орендар) укладено договір оренди землі (т.1, а.с.29-31) (далі Договір оренди) щодо надання в строкове платне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 333,0 га для сінокосіння і випасання худоби (вирощування кормів), з кадастровими номерами: 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118 та 4820686500:02:000:1119, строком на 50 років.

Договір оренди зареєстрований Баштанським районним відділом Миколаївської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.02.2008 за №040800600249.

06.05.2014 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні записи про державну реєстрацію права оренди ГО СВК Мілка вказаними земельними ділянками до 25.02.2058 (т.1, а.с.105-116).

Пунктом 5.1 даного Договору визначено, що в оренду передаються земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби та вирощування кормів.

Відповідно до п. 5.2 цього Договору, цільове призначення земельних ділянок - землі сільськогосподарського призначення.

Умовами збереження стану об`єкта оренди: використання земельних ділянок виключно за цільовим призначенням; дотримання обов`язків, встановлених ст.96 Земельного кодексу України та даним договором; дотримання вимог чинного земельного, природоохоронного і екологічного законодавства (п.5.3 Договору оренди).

Згідно п. 11.1 Договору орендодавець має право, зокрема, вимагати від орендаря використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

В свою чергу, орендар має право, зокрема, надання орендованих земельних ділянок або їх частини в суборенду без зміни цільового призначення на умовах відповідно до чинного законодавства України за попередньою письмовою згодою Орендодавця (п.11.3 Договору оренди).

Пунктом 11.4 Договору визначено, що орендар зобов`язаний, використовувати земельні ділянки тільки за цільовим призначенням.

У п. 12.3 Договору оренди, серед інших підстав припинення цього Договору передбачене допущення орендарем порушень, зазначених у п. 11.4 Договору, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Судом першої інстанції встановлено, що за актом приймання-передачі земельних ділянок від 06.06.2018, підписаного Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та Баштанською міською радою, у комунальну власність Баштанської міської об`єднаної територіальної громади прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у тому числі земельні ділянки за кадастровими номерами;

- 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118 з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання,

- 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства (т.1, а.с. 92,93).

Відомості стосовно спірних земельних ділянок щодо зміни їх власника - з Баштанської РДА на Баштанську міську раду та форми власності з державної на комунальну внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.10.2018.

Додатковою угодою від 17.08.2020 про внесення змін до Договору оренди землі від 17.08.2007 (т.1, а.с.102) замінено сторону орендодавця з Баштанської РДА на Баштанську міську раду.

Матеріали справи свідчать, що 08.08.2018 між ТОВ Агро Пром Холдинг, як суборендарем, та ГО СВК Мілка, як орендарем, укладено договір суборенди земельних ділянок (т.1, а.с.31-32) (далі Договір суборенди), відповідно до якого, в суборенду передаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення для сінокосіння і випасання худоби, вирощування кормів для худоби та птиці (сільськогосподарських культур) загальною площею 333,0 га, в тому числі ріллі зрошуваної 139,23 га, ріллі багорної 141,42 га, пасовищ 52,35 га, з кадастровими номерами: 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118 та 4820686500:02:000:1119) (п.п.1, 2 Договору суборенди).

Вказаний Договір укладено до 08.08.2048 року (п.8 Договору суборенди).

Згідно з п. 14 Договору суборенди, земельні ділянки передаються в суборенду для сінокосіння, випасання худоби та вирощування кормів для худоби та птиці (сільськогосподарських культур).

Записи про державну реєстрацію права суборенди ТОВ Агро Пром Холдинг вказаними земельними ділянками внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 08.11.2018.

При цьому, 08.10.2018 ГО СВК Мілка звернулась до Баштанського міського голови з заявою від 01.10.2018 про надання згоди на передачу спірних земельних ділянок в суборенду (т.1, а.с.80).

Рішенням Баштанської міської ради №7 від 30.09.2020 (т.1, а.с.104) ГО СВК Мілка відмовлено у наданні згоди на передачу в суборенду спірних земельних ділянок.

Встановивши наведене, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги стосовно визнання договору суборенди недійсним.

У матеріалах справи містяться акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктами земельними ділянками з кадастровими номерами 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119 (т.1, а.с.34, 35), які складені 02.11.2018 державним інспектором ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області Гострик Т.В. за участю спеціаліста відділу з питань земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Явкинського територіального органу Виконкому Баштанської міської ради Корольової Є.М. та у присутності голови ГО СВК Мілка Сидорук Н.В. Даними актами встановлено, що вказані земельні ділянки засіяні озимою пшеницею та інспектором порушень земельного законодавства не виявлено.

Крім того, 20.03.2019 державним інспектором ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області Гострик Т.В. одноособово складено акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктами земельними ділянками (т.1, а.с.36-47), якими встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119 використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (засіяні озимою пшеницею), чим порушено п.5 ст.20 та п.1 ст.34 Земельного кодексу України; а земельні ділянки з кадастровими номерами 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118 використовуються за цільовим призначенням для випасання худоби, порушень земельного законодавства щодо використання земельних ділянок не виявлено.

Вподальшому, 24.06.2020 державним інспектором ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області Гострик Т.В. за участю начальника відділу з питань земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Виконкому Баштанської міської ради Бублика І.А. та у присутності інспектора КП Правопорядок Горобця О.В. складено акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктами земельними ділянками (т.1, а.с.55, 56), якими встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119, які передані в суборенду ТОВ «Агро Пром Холдінг» засіяні соняшником, тобто, використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, чим порушено п.5 ст. 20 та п.1 ст. 34 Земельного кодексу України.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, у письмових поясненнях від 10.02.2020 (т.1, а.с.61) голова ГО СВК Мілка повідомляла, що громадська організація нараховує 114 членів та по даним на 01.04.2019 нараховує 220 голів великої рогатої худоби. Питання про передачу в суборенду земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби та вирощування кормів приймалось на загальних зборах членів громадської організації, а питання про засівання орендованих земельних ділянок приймається щороку членами правління громадської організації. Вказує, що із зібраного врожаю пшениці ТОВ Агро Пром Холдинг видало кожному члену громадської організації по 1 тоні зерна, в загальному 114 тон, та 4200 тюків соломи та 5800 тюків сіна, на підтвердження чого надано списки членів ГО СВК Мілка для видачі зерна за 2018, 2019 роки (т.1, а.с.62-65).

У матеріалах справи наявний лист від 07.08.2020 №01-19/884 Миколаївського національного аграрного університету (т.1, а.с. 50), який надано прокурору у якості роз`яснення, відповідно до якого кормови культури це рослини, що використовуються для годівлі сільськогосподарських тварин та вирощуються у польових і кормових сівозмінах. Основними зернокормовими культурами є кукурудза, ячмінь, овес, сорго, соя, горох. Крім того, використовується значна кількість непродовольчого зерна пшениці, жита, тритикале. До складу раціонів годівлі корів обов`язково повинні входити зернові культури, а саме: ячмінь, пшениця, жито, овес, горох, кукурудза, насіння соняшника (макуха, шрот), зелена маса (суданська трава, люцерна, горох, ячмінь) та грубі корми (сіно, солома).

Вказані обставини стали підставою звернення прокуратури до господарського суду з відповідним позовом.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Оскільки подання апеляційної скарги зумовлено незгодою прокурора з рішенням місцевого господарського суду в частині відмови у розірванні договору оренди землі та зобов`язанні повернути земельні ділянки у розпорядження територіальної громади, апеляційна колегія зазначає, що переглядає відповідне рішення саме у цієї частині рішення.

Враховуючи надані прокурором пояснення у судовому засіданні 21.07.2022, судова колегія зазначає, що підставою звернення прокурора до суду із відповідним позовом стало, зокрема, порушення ГО Спілка власників корів Мілка умов договору оренди землі від 17.08.2007 шляхом використання відповідачем деяких орендованих земельних ділянок, а саме за кадастровими номерами 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119, не за цільовим призначенням.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 цього ж Закону істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з положеннями статті 24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

У пункті 11.1 Договору оренди від 17.08.2007 передбачені аналогічне право орендодавця, а пунктом 11.4 Договору визначено обов`язок орендаря щодо використання земельних ділянок тільки за цільовим призначенням.

В свою чергу, орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (ст. 25 Закону України «Про оренду землі»).

Сторонами Договору оренди визначені умови збереження стану об`єкта оренди (п.5.3 Договору) - використання земельних ділянок виключно за цільовим призначенням; дотримання обов`язків, встановлених ст. 96 Земельного кодексу України та даним договором; дотримання вимог чинного земельного, природоохоронного і екологічного законодавства.

Відповідно до положень ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Статтею 35 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 37 цього ж закону власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Приписами ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Вказане узгоджується з п. 12.3 Договору оренди, відповідно до якого серед інших підстав припинення цього Договору передбачене допущення орендарем порушень шляхом використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це - її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» під невиконанням вимог щодо використання земель за цільовим призначенням розуміється, зокрема, фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затверджена Постановою КМУ від 25.07.2007 року №963 в редакції, чинній на момент розгляду даної справи, у додатку 8 містить розмежування земель тільки за основними видами цільового призначення відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України.

За змістом листа Державного комітету України по земельних ресурсах від 27.12.2006 №14-17-7/9942 Держземінспекції України щодо трактування терміну «використання земель не за цільовим призначенням», землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, цією статтею визначається вичерпний перелік категорій земель за цільовим призначенням. Також земельним законодавством чітко визначено, які землі належать до тієї чи іншої категорії, та для чого вони можуть використовуватися. Використання земельної ділянки в межах тієї категорії, що була першочергово надана не утворює використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Колегія суддів враховує, що згідно з ч.1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до п. 5.2 цього Договору, цільове призначення земельних ділянок - землі сільськогосподарського призначення.

За змісто ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Апеляційна колегія вказує, що згідно положень п. 5.1 Договору оренди спірні земельні ділянки передані в оренду ГО СВК Мілка для сінокосіння і випасання худоби та вирощування кормів.

За загальноприйнятим визначенням, сільськогосподарські угіддя - земельні ділянки, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції. До їхнього складу входять рілля (включаючи чисті пари), перелоги, багаторічні насадження, сіножаті та пасовища.

Як вже було зазначено вище, спірні земельні ділянки загальною площею 333,0 га складаються з: ріллі зрошуваної 139,23 га, ріллі богарної 141,42 га, пасовищ 52,35 га.

При цьому, рілля - земельні ділянки, які систематично обробляються та використовуються під посіви сільськогосподарських культур, уключаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників та теплиць. До площі ріллі не належать сіножаті та пасовища, які розорано з метою їх докорінного поліпшення та які використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Вказані положення містяться в Наказі Держкомстату №377 від 05.11.98 в редакції від 26.10.2001 року, який був чинний на дату укладення спірного Договору оренди.

Таким чином, сіножаті та пасовища - це земельні ділянки, які можуть бути розорані з метою їх докорінного поліпшення та які використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби.

Аналізуючи норми чинного законодавства, суд зробив висновок, що діюче законодавство не визначає вичерпного переліку сільськогосподарських культур, які можуть вирощуватись за землях, призначених для сінокосіння та випасання худоби.

Разом з тим, судова колегія встановила, що відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 07.07.2020 №10-14-0.168-4790/220, наявного у матеріалах справи, земельна ділянка з кадастровим номером 4820686500:02:000:1116 та земельна ділянка з кадастровим номером 4820686500:02:000:1119 є ріллями. Водночас, інші спірні земельні ділянки (з кадастровими номерами 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118) відносяться до пасовищ.

Окремо, судова колегія звертає увагу на лист Миколаївського національного аграрного університету від 07.08.2020 №01-19/884, яким роз`яснено прокурору, що для годівлі сільськогосподарських тварин використовуються зернокормови культури, до яких відносяться, зокрема, ячмінь, овес, пшениця, жито, насіння соняшника (макуха, шрот) тощо, зелена маса (суданська трава, люцерна, горох, ячмінь) та грубі корми (сіно, солома). Вказані культури вирощуються у польових і кормових сівозмінах.

Апеляційний суд зауважує, що за своїми ботанічними властивостями пшениця відноситься до роду однорічних трав`янистих рослин родини злакових. В якості кормової сільськогосподарської культури використовується для виготовлення комбікорму, висівки - як концентрованого корму, соломи і полови - як грубих кормів для вигодовування тварин.

В свою чергу, соняшник - це однорічна трав`яниста рослина з родини айстрових. Його можна висівати на силос і зелений корм. За вмістом протеїну (10 12% сухої речовини) і за повноцінністю він перевищує кукурудзу і не поступається перед однорічною пажитницею, суданською травою, сорго. Це досить цінна силосна культура, після застосування якої збільшується продуктивність тварин.

Колегія суддів враховує те, що суд першої інстанції встановив, що оскільки для вирощування кормів, найраціональнішим способом для забезпечення підвищення продуктивності харчування тварин та птиці, які належать членам спілки фізичним особам, є перероблення та використання кормовиробництва зерна, членами спілки було прийнято рішення частково засіяти спірні земельні ділянки пшеницею та ячменем, що в подальшому і забезпечить підвищення продуктивного харчування тварин.

Крім того, апеляційний суд зважає на те, що ГО СВК Мілка нараховує 114 членів та по даним на 01.04.2019 нараховує 220 голів великої рогатої худоби. Питання про передачу в суборенду земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби та вирощування кормів приймалось на загальних зборах членів громадської організації, а питання про засівання орендованих земельних ділянок приймається щороку членами правління громадської організації. Із зібраного врожаю пшениці ТОВ Агро Пром Холдинг видало кожному члену громадської організації по 1 тоні зерна, в загальному 114 тон, та 4200 тюків соломи та 5800 тюків сіна, на підтвердження чого надано списки членів ГО СВК Мілка для видачі зерна за 2018, 2019 роки (т.1, а.с.62-65).

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що засівання спірних земельних ділянок пшеницею для забезпечення підвищення продуктивності харчування корів не суперечить умовам Договору, а саме положенням п. 5.1, в якому визначено, що крім сінокосіння і випасання худоби, земельні ділянки передані в оренду ГО СВК Мілка для вирощування кормів.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, підставою для звернення до господарського суду є, зокрема, наявність у господарюючої особи порушеного права або законного інтересу, і таке звернення здійснюється з їх метою захисту.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, у тому числі, проявляється в тому, що, як передбачено в ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, законодавчими актами тягар доказування певних обставин покладається на одну зі сторін матеріальних правовідносин, яка посилається на наявність відповідних обставин.

Відповідно до ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Прокурор посилається на акті перевірок ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, однак, відповідно до актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства від 02.11.2018 ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, за об`єктами земельними ділянками з кадастровими номерами 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119 порушень земельного законодавства не виявлено.

Згідно з актами перевірки від 20.03.2019 ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, земельні ділянки з кадастровими номерами 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118 використовуються за цільовим призначенням для випасання худоби, порушень земельного законодавства щодо використання таких земельних ділянок не виявлено.

Водночас, відповідно до вказаного акту, земельні ділянки з кадастровими номерами 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119 були засіяні озимою пшеницею, що розцінене інспектором Держгеокадастру як ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а тому- порушення п.5 ст. 20 та п.1 ст. 34 Земельного кодексу України;

Також, про аналогічне порушення щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119 зазначено в акті ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 24.06.2020.

Тобто, із земельних ділянок загальною площею 333 га з кадастровими номерами 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118, 4820686500:02:000:1119, членами ГО СВК Мілка прийнято рішення про засівання лише 2-х земельних ділянок, а саме: 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119, площею 207,7701 га та 68,7736 га відповідно. Надані прокурором докази стосовно порушення вимог земельного законодавства та умов Договору оренди стосуються лише вказаних земельних ділянок з кадастровими номерами 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119 і лише у період протягом 2019-2020 років. Таким чином, інші земельні ділянки використовувались лише для випасання худоби.

Частиною 1 статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинної на момент укладення Договору оренди) передбачено, що віднесення земель до певної категорії та виду цільового призначення здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Судова колегія звертає увагу на те, що за актом приймання-передачі земельних ділянок від 06.06.2018, у комунальну власність Баштанської міської об`єднаної територіальної громади від ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області було прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення, з яких: 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118 з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання; 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства (т.1, а.с. 91-94).

Однак, колегія суддів вважає, що вищевказані акти перевірок не дають змоги дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмету доказування прокурором і позивачем, а саме: наявності зміни відповідачем цільового призначення земельної ділянки.

Так, Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (КВЦПЗ).

КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Аналогічні приписи містились в Українськом класифікаторі цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.98 № 14-1-7/1205 (чинного на дату укладення Договору оренди).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 КВЦПЗ, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі.

Підпунктом 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що включає такі складові: категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з додатками 58, 59, 60 (КВЦПЗ).

Згідно з Класифікацією, код 01 - землі сільськогосподарського призначення (земельні ділянки, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; земельні ділянки, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше).

Апеляційною колегією встановлено, що відповідно до Інформації Державного земельного кадастру (т.1, а.с. 56, 57) категорія земель за видом цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 4820686500:02:000:1116 та 4820686500:02:000:1119 є 01.02». Для ведення фермерського господарства, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид використання для ведення фермерського господарства.

Разом з тим, апеляційний суд зважає на те, що у матеріалах справи міститься рішення Баштанської міської ради №14 від 11.11.2021, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення для ведення підсобного сільського господарства комунальної власності, які перебувають в користуванні ГО СВК Мілка в межах території Явкинського старостинського округу Баштанського району Миколаївської області, кадастрові номера 4820686500:02:000:1116 та 4820686500:02:000:1119.

Судова колегія зазначає, що аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації.

Відтак, з урахуванням ст. 19 Земельного кодексу України, під зміною цільового призначення земельної ділянки слід розуміти перехід з однієї категорії земель до іншої.

Апеляційна колегія звертається до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 31.07.2019 у справі №806/5308/15 та полягає у тому, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Вказана позиція підтримана у постановах Верховного суду від 25.05.2021 у справі №927/703/20, від 14.07.2020 у справі №916/1998/19 тощо.

Судова колегія зазначає, що встановлені 20.03.2019 та 24.06.2020 при обстеженні земельних ділянок (4820686500:02:000:1116 та 4820686500:02:000:1119) і вказані в акті обстеження останніх дані про засівання спірних земельних ділянок озимою пшеницею, не є достатніми ознаками зміни відповідачем цільового призначення вказаних земельних ділянок, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, не відносились к пасовищам, а тому зміни пасовища на ріллю не відбулось.

Водночас, зазначення інспектором Держгеокадастру, що засівання пшеницею земельних ділянок є веденням товарного сільськогосподарського виробництва, а тому- порушенням п.5 ст. 20 та п.1 ст. 34 Земельного кодексу України, не змінює цільове призначення землі з огляду на те, що як було зазначено вище, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що у цьому разі має місце лише зміна виду використання земельної ділянки її користувачем в межах однієї категорії земель, а саме сільськогосподарських земель, а не використання її відповідачем не за цільовим призначенням.

При цьому, зміна виду використання земельної ділянки її користувачем не є підставою для розірвання спірного договору.

Крім того, порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства встановлено ст. 144 Земельного кодексу України, відповідно до якої у разі виявлення порушення земельного законодавства відповідні посадови особи складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. У разі невиконання вказівки винною особою, на останню накладають адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. Уразі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк відповідні посадові особи звертаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Однак цей порядок позивачем відносно відповідача дотримано не було.

Згідно з ч.1 ст. 141, ст. 143 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Таким чином, із наведених норм діючого законодавства випливає, що підставою для розірвання договору оренди землі в судовому порядку може бути належним чином доведений факт використання орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, який передбачає дію - використання земельної ділянки для інших, ніж передбачено договором, цілей.

Водночас, відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зазначене положення Цивільного кодексу України повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст. 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

Враховуючи вищенаведене, договір може бути розірваний судом за умови встановлення не лише наявності істотного порушення договору, але й наявності шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також суд має установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в цій частині прокурор вказує, що незаконне розорювання пасовищ призводить до погіршення якості ґрунтів та виснаження земель, що завдає значної шкоди земельним ресурсам держави, при цьому, відповідних доказів щодо зазначених обставин до суду не надано.

Крім того, враховуючи, що у прокурор наполягає на поверненні усіх земельних ділянок (відносно яких не встановлено факту порушення), а не лише за кадастровими номерами 4820686500:02:000:1116 та 4820686500:02:000:1119, докази прокурора в їх сукупності судова колегія оцінює критично, адже вони не містять будь яких-фактичних даних, які б вказували на систематичне розорювання спірних земельних ділянок, вирощування на них будь-яких сільськогосподарських культур задля збирання урожаю, а не для випасання худоби або годування худоби (корів), фактичне збирання урожаю з решти спірних земельних ділянок, які б (дані) означали про використання відповідачем земельних ділянок (4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118) як ріллі.

Наведена прокурором судова практика апеляційним судом не враховується, оскільки у даній справі встановлено, що земельні ділянки за кадастровими номерами 4820686500:02:000:1116 та 4820686500:02:000:1119 не відносили до пасовищ, а земельні ділянки за кадастровими номерами 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118 не використовувались як ріллі.

З огляду на викладене, прокурором не доведено наявності факту істотного порушення умов Договору оренди. Посилання прокурора на незаконне розорювання пасовищ в судовому засіданні не підтверджене. Прокурором також не надано доказів, що відповідачем вчинено дії, які призвели до погіршення якості ґрунтів та виснаження земель, або завдали значної шкоди земельним ресурсам держави, або наявне порушення інших інтересів держави, що потребує захисту.

Також, з наданих суду Договору оренди, землевпорядної документації та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірних земельних ділянок, відповідно до ст. 111 Земельного кодексу України, ст.ст. 35, 37 Закону України «Про охорону земель», впливає, що жодних обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок з кадастровими номерами 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118, 4820686500:02:000:1119 не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги прокурора фактично збігаються з доводами, викладеними у позовній заяві, а тому відхиляються судовою колегією з підстав вищенаведеного.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та постановлено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення останнього без змін, а апеляційної скарги Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2021 у справі № 915/8/21 - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2021 у справі №915/8/21 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст складено 25.07.2022.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяПринцевська Н.М.

СуддяРазюк Г.П.