Постанова
від 13.07.2022 по справі 902/1023/19
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 року Справа № 902/1023/19(902/508/20)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Берун О.О.

за участю представників сторін:

позивача: Деркач С.С. - адвокат;

відповідачів: уповноважених осіб власників (засновників) ТОВ "Компанія КМТ" Гаврилюк П.В.

ТОВ "Прайд Систем" Стукальська Г.М. - адвокат

третьої особи: представник не з`явився

арбітражний керуючий: Сокотун В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 28.04.22р. суддею Лабунською Т.І., у м.Вінниці, повний текст складено 09.05.22р. у справі № 902/1023/19(902/508/20)

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд Систем"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача 2 - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Суханова Тетяна Олександрівна

про визнання недійсним договору та про скасування рішення про державну реєстрацію прав

у межах справи № 902/1023/19

за заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.2022 у справі №902/1023/19(902/508/20) ухвалене у межах справи № 902/1023/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" за заявою ОСОБА_1 .

1.1.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.04.2022 у справі №902/1023/19(902/508/20) (з урахуванням заяви про виправлення описки від 23.05.2022) відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , правонаступника Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited), №8637 від 16.05.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд Систем" про визнання недійсним договору та скасування рішення про державну реєстрацію прав.

1.1.2. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.05.2020 по справі № 902/1023/19 (902/508/20).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ «Прайд Систем» не є заінтересованою особою щодо ТОВ "Компанія "КМТ" в розумінні приписів статті 1 КУзПБ, тобто юридичною особою, яка створена за участю боржника - відповідача-1; юридичною особою, що здійснює контроль над боржником, та юридичною особою, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи (доказів зворотнього позивачем суду не надано).

2.2. Норми КУзПБ не передбачають визначення терміну "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)". Кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права. ОСОБА_2 , на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу не був кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та власником істотної частки ТОВ "Компанія "КМТ".

2.3. Позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували наявність обґрунтованих підстав вважати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заінтересованими особами щодо відповідача-1 - ТОВ "Компанія "КМТ", а також те, що відповідні фізичні особи мали будь-який сторонній вплив на ТОВ "Компанія "КМТ" на укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.08.2019.

2.4. З рішення загальних зборів учасників ТОВ "Прайд Систем" від 20.08.2019, оформленого протоколом №3/19, на якому було прийнято рішення щодо надання згоди на придбання спірного нерухомого майна ТОВ "Компанія "КМТ", вбачається, що на зборах були присутні учасники ТОВ "Прайд систем", які у сукупності володіють 100% голосів: ТОВ "Рент-Трейд", в особі директора ОСОБА_4 , що діє на підставі статуту, частка у статутному капіталі складає 1 920 000,00 грн., або 93,75 % голосів. Громадянин України ОСОБА_2 , частка в статутному капіталі складає 128 000,00 грн., або 6,25% голосів.

2.5. Враховуючи ту обставину, що оспорювана угода укладена між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "Прайд Систем" 21.08.2019, тобто в період чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у системному зв`язку із приписами статті 42 КУзПБ (щодо визнання угоди недійсною, укладеною із заінтересованою особою) та той факт, що ОСОБА_5 , як учасник відповідача-1, не мала вирішального впливу на прийняття рішення стосовно відчуження зазначених вище гідротехнічних споруд, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині підстави позову, визначеного позивачем, про те, що відповідачем-1 було укладено спірний договір із заінтересованою особою відносно боржника - відповідача-2 - ТОВ "Прайд Систем".

2.6. Щодо підстав позову, з урахуванням фактичних обставин - здійснення відповідачем відчуження майна за цінами нижчими від ринкових; виведення активів боржника з метою порушення прав кредиторів та уникнення боржником відповідальності за своїми зобов`язаннями, в т.ч., щодо погашення кредиторських вимог позивача; виведення відповідачем-1 - ТОВ "Компанія "КМТ" - отриманих коштів від продажу за оспорюваним договором майна на пов`язану юридичну особу; здійснена оцінка проданого нерухомого майна не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, судом першої інстанції встановлено, що оцінювач - суб`єкт оціночної діяльності - ТОВ "ВІТ-ОКС" на підставі заяви від 19.08.2019 здійснив оцінку гідротехнічної споруди, з метою визначення ринкової вартості об`єкта станом на 19.08.2019. Оцінка здійснена за методом витратного підходу, відповідно до Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" від 10.09.2003 №1440 та Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна" від 28.10.2004, №1442, Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" № 2658-III від 12.07.2001 та інших нормативно-правових актів з оцінки майна. У звітах зазначено, що завданням оцінки є встановлення ринкової вартості споруди, станом на дату оцінки.

2.7. Надані звіти про оцінку гідротехнічних споруд підписані оцінювачем та керівником ТОВ "ВІТ-ОКС", а також у звітах наявні розділи стосовно проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Водночас, згідно поданих наданих позивачем до суду рецензій вищевказаних звітів, виконаних суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ІНФОКОН УКРАЇНА", оцінювачем наведені недоліки відповідних звітів та зроблено загальний висновок, що звіти класифікуються за ознакою абзацу 4 пункту 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" як такі, що не повною мірою відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і мають значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але можуть використовуватися з метою, визначеною у звіті після виправлення зазначених недоліків.

2.8. У рецензіях на звіти про оцінку (надані позивачем) викладені узагальнені недоліки звітів щодо їх відповідності вимогам нормативно-правовим актам та не зазначено, які саме порушення допущені оцінювачем, що спричинили неналежну оцінку нерухомого майна. Також, у рецензіях не визначено, що оцінка майна здійснена за заниженими цінами та допущені недоліки вплинули на визначення вартості майна. Оцінюючи подані позивачем звіти про незалежну оцінку майна та висновки про вартість гідротехнічних споруд, суд визначив що позивач на підставі поданих ним доказів та пояснень не довів обставин факту здійснення продажу гідротехнічних споруд за оспорюваним правочином за цінами, відповідно нижчими від ринкових, з урахуванням рівня ринкових цін на аналогічні об`єкти нерухомого майна, які існували на дату укладення оспорюваного договору. Крім того, згідно бухгалтерської довідки ТОВ "Компанія "КМТ" від 21.08.2019, складеної за підписом директора товариства ОСОБА_6 , станом на 20.08.2019: балансова вартість (переоцінена) гідротехнічної споруди гребля №1, водопропускна споруда №2 (р.н. 1889626505230) складає - 229353,00 грн; балансова вартість (переоцінена) гідротехнічної споруди гребля №1, водопропускна споруда №2 (р.н. 1890111605230) складає - 233341,00 грн.

2.9. Також суд першої інстанції зазначив, що обов`язковою умовою визнання правочинів недійсними з підстав визначених ч.1 ст.42 КУзПБ є наявність завдання збитків боржнику або кредиторам.

2.10. Позивачем не надано доказів, які свідчили про завдання збитків боржнику або кредиторам внаслідок укладення оспорюваного договору, а також не доведено, що дії відповідачів щодо укладення даного договору суперечать інтересам боржника чи кредиторів; не визначено розміру збитків, яких зазнав боржник або кредитор; наявності вини сторін вказаного договору у збитках, відповідно відсутні підстави для визнання укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору купівлі-продажу від 21.08.2019 недійсним.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач - ОСОБА_7 (за підписом представника - адвоката Деркача С.С.) - звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить апеляційну скаргу задоволити; рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.2022 у справі № 902/1023/19(902/508/20) скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким позовну заяву задовольнити повністю.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті рішення судом допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що згідно ст. 277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення. При прийнятті рішення судом також порушено вимоги процесуального права, серед яких статті 86, 236 ГПК України.

3.3. Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позовної заяви про визнання недійсним договору та скасування запису, невірно застосував положення ст. ст. 1, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, помилково дійшов висновків, що спірний договір укладено із не заінтересованою особою відносно боржника ТОВ "Компанія "КМТ" та не врахував ту обставину, що договір купівлі-продажу майна було укладено боржником на шкоду кредитору ОСОБА_7 (що є правонаступником Велгевос Ентерпрайзес Лімітед) під час існування вже значної простроченої кредиторської заборгованості та за рахунок відчужуваного майна могло бути частково погашено кредиторські вимоги апелянта як кредитора боржника.

3.4. Також суд застосував до спірних правовідносин норми закону, які не підлягають застосуванню, а саме: ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, в частині необхідності доведення позивачем завдання збитків спірним договором та складу цивільного правопорушення зі сторони відповідачів.

3.5. Суд першої інстанції самоусунувся щодо дослідження руху коштів за спірним договором (про що неодноразово зазначав позивач) та не дослідив ту обставину, що відповідачем-1 - ТОВ "Компанія КМТ" кошти за продане нерухоме майно повернулися відповідачу-2 - ТОВ "Прайд Систем" (в той же день або наступний після оплати), а сам відповідач 1 залишився і без майна, і без коштів, і ця обставина судом першої інстанції залишення поза увагою.

3.6. Апелянт вважає, що суд помилково дійшов висновків, що позивачем не доведено, що відповідач-1 здійснив відчуження майна за цінами, відповідно нижчими від ринкових, а звіт про оцінку майна ТОВ "Віт-Окс" від 19.08.2019 відповідає реальній ринковий вартості та сам звіт виконано відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Національних стандартів про проведення оцінки, та не враховано рецензії ТОВ "Інфокон Україна" від 16.09.2020, які місять відомості про конкретні порушення допущені оцінювачем при складені звіту ТОВ "Віт-Окс" від 19.08.2019.

3.7. Судом взагалі не взято до уваги позицію відповідача-1 - ТОВ "Компанія "КМТ" та не надано її оцінку, ні в описовій, ні в мотивувальній частині рішення. Судом неповно досліджено та безпідставно надано перевагу одним доказам (звіту про оцінку ТОВ "Віт-Окс" від 19.08.2019), одночасно необґрунтовано відхилено доводи та докази інших учасників щодо підтвердження заниженої вартості продажу нерухомого майна (рецензії ТОВ "Інфокон Україна" від 16.09.2020 на звіт про оцінку ТОВ "Віт-Окс" та звіту про оцінку ТОВ "Консалтингова група "Агро-Експерт" від 28.01.2022).

3.8. Апелянт зазначає, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є близькими родичами, всі вони зареєстровані за однією адресою, є заінтересованими особами в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки перебувають у родинних стосунках.

3.8.1. На думку Апелянта, відповідач-2 - ТОВ "Прайд Систем" (яке за оскаржуваним договором є покупцем) та ТОВ "Компанія "КМТ" (яке за оскаржуваним договором є продавцем) є між собою заінтересованими особами, оскільки ОСОБА_5 (як діючий учасник ТОВ "Компанія "КМТ") перебуває у родинних стосунках із ОСОБА_2 (як діючий учасник ТОВ "Прайд Систем" та колишній кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "Компанія "КМТ") та ОСОБА_3 (як кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ТОВ "Прайд Систем").

3.8.2. Вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 здійснюють контроль та впливають на господарську діяльність відповідача-2 - ТОВ "Прайд Систем" як учасники та кінцеві бенефіціарні власники вказаного товариства, які приймали участь у загальних зборах відповідача-2, голосували «за» одноголосно за укладення договору купівлі-продажу та визначали умови вказаного правочину.

3.9. Застосовуючи аналогію закону, в частині застосування норм ст. 1 КУзПБ щодо визначення заінтересованої особи стосовно боржника відносно керівника боржника, осіб, які входять до складу органів управління боржника, головного бухгалтера (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнених із роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, то можна застосовувати зазначену норму і до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Компанія "КМТ" ОСОБА_2 , який був бенефіціаром боржника за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство та укладення спірного договору купівлі-продажу майна.

3.10. Крім того, в матеріалах справи №902/1023/19(902/508/20) наявний протокол загальних зборів учасників ТОВ "Компанія "КМТ" №12 від 20.08.2019, яким було вирішено надати згоду на відчуження гідротехнічних споруд, уповноважити директора товариства підписати від імені товариства, на умовах, які він має визначити самостійно 7 в момент підписання, договір купівлі-продажу відповідних об`єктів нерухомого майна за ціною 462 694,00 грн без ПДВ із строком оплати цього майна до 01.10.2019. На загальних зборах брали участь наступні учасники Товариства: ТОВ "Компанія "КМТ", ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , що склало 84,78 % від загальної кількості голосів.

3.11. Апелянт вважає, що на загальних зборах, на яких вирішувалося питання, товариство "Компанія "КМТ" (в особі директора ОСОБА_6 ), що є власником частки у власному статутному капіталі, не має право голосу на загальних зборах з будь-яких питань порядку денного, в тому числі в частині надання згоди виконавчому органу (директору боржника ОСОБА_6 ) та повноважень на підписання договору від імені такого товариства, а частки інших учасників голосують як 100 % відсотків. Таким чином приймаючи участь у голосуванні ТОВ "Компанія "КМТ" в особі директора, як учасник заздалегідь знала про результати голосування, оскільки саме цей учасник володіючи часткою 73,90 %, має вирішальний вплив на господарську діяльність відповідача-1.

3.12. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що спірний договір купівлі-продажу від 21.08.2019 укладено не із заінтересованою особою відносно боржника ТОВ "Компанія "КМТ". Будь-який правочин вчинений боржником, за умови наявності у боржника простроченої кредиторської заборгованості, що призвів до зменшення активів боржника є таким, що наносить шкоду кредиторам такого боржника, та призводить до зменшення обсягу платоспроможності боржника, оскільки за рахунок майна ТОВ "Компанія "КМТ" могли бути частково погашені вимоги позивача як кредитора. До того ж, на дату вчинення спірного правочину у боржника вже не вистачало активів для погашення наявної кредиторської заборгованості, та була надмірна прострочена 15 заборгованість, а тому вчинення правочину при вказаних обставинам, свідчить про намір ухилення від розрахунків із контрагентами.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайд Систем" у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника. Просить рішення господарського суду Вінницької області від 28.04.2022 у справі №902/1023/19(902/508/20) залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

4.2. Відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ", в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Сокотуна В.А. у відзиві просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.2022 у справі № 902/1023/19(902/508/20) задоволити повністю.

4.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2022 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Коломис В.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.22 у справі № 902/1023/19(902/508/20); розгляд апеляційної скарги призначено 29.06.2022 об 14:30 год.

4.4. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2022, зокрема, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.22 у справі №902/1023/19(902/508/20) прийнято до провадження у складі суду: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Павлюк І.Ю., суддя Крейбух О.Г. (протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2022).

4.5. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 розгляд апеляційної скарги у справі № 902/1023/19(902/508/20) відкладено на 13.07.2022 об 15:15 год. Також даною ухвалою вирішено: забезпечити представнику позивача - адвокату Деркачу С.С. проведення судового засідання 13.07.2022 об 15:15 год у даній справі в режимі відеоконференції (за допомогою додатку EASYCON) поза межами приміщення суду; забезпечити представнику уповноважених осіб засновників ТОВ "Компанія "КМТ" Гаврилюку П.В. представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд Систем" участь у судовому засіданні 13.07.2022 об 15:15 год у даній справі в режимі відеоконференції з Господарським судом Вінницької області. Доручено проведення відеоконференції Господарському суду Вінницької області.

4.6. 04.07.2022 представником апелянта ОСОБА_1 подано письмові пояснення у справі №902/1023/19(902/508/20) (з урахуванням питань, що виникли під час судового засідання 29.09.2022).

4.7. В судовому засіданні 13.07.2022 представник позивача (апелянта) підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити. Надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просив скасувати оскаржуване рішення суду у даній справі від 28.04.2022, прийняти нове рішення, яким позовну заяву задоволити повністю.

4.8. Арбітражний керуючий Сокотун В.А. ліквідатор ТОВ "Компанія "КМТ" у судовому засіданні 13.07.2022 підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , просив її задоволити та скасувати оскаржуване рішення суду від 28.04.2022.

4.9. Уповноважена особа засновників ТОВ "Компанія "КМТ" Гаврилюк П.В. у судовому засіданні 13.07.2022 заперечив проти доводів апеляційної скарги; надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

4.10. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд Систем" в судовому засіданні 13.07.2022 також заперечила доводи апеляційної скарги. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

4.11. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.2022 у справі №902/1023/19(902/508/20) Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Конституція України;

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції";

Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини";

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Кодекс України з процедур банкрутства (далі по тексту постанови також - КУзПБ, КУПБ);

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";

Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі по тексту постанови також - Закон № 2658-III);

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12.07.2001;

Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440;

Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442;

Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України).

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиви на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача, арбітражного керуючого, уповноваженої особи засновників Гаврилюка П.В. та відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Компанія "КМТ" відкрито 18.12.2019 та на даний час перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

7.3. Постановою Господарського суду Вінницької області від 30.06.2020 ТОВ "Компанія "КМТ" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сокотуна В.А.

7.4. У межах справи про банкрутство до Господарського суду Вінницької області 18.05.2020 від представника Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) надійшла позовна заява №8637 від 16.05.2020 (а.с.1-5, т.5).

7.4.1. У якості відповідачів заявник залучає ТОВ "Компанія "КМТ" (відповідач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Прайд Систем" (відповідач-2).

7.4.2. Третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача-2 - ТОВ "Прайд Систем" - позивач просить залучити приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Суханову Т.О.

7.4.3. Позовні вимоги позивачем сформульовані у пунктах 5 (основна вимога) та 6 (похідна вимога) прохальної частини позовної заяви такого змісту:

"5. Визнати недійсним укладений між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "Прайд Систем" договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.08.2019 №1453, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Тетяною Олександрівною.

6. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №32742099 від 21.08.2019 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1890111605230) та запис про право власності №32732626 від 21.08.2019 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1889626505230) про реєстрацію права власності за ТОВ "Прайд Систем".

7.4.4. Разом з позовною заявою окремим документом (а.с.49-51, т.5) позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

7.5. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.05.2020 року вжито заходів забезпечення позову представника Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (про визнання недійсним договору та скасування запису) наступним чином:

7.5.1. Накладено арешт на нерухоме майно, що належить Відповідачу 2 - ТОВ "Прайд Систем" (пр-т Коцюбинського, 4, м. Вінниця, 21004, ЄДРПОУ 35057679), а саме: гідротехнічна споруда, опис об`єкту: гребля № l, водопропускна споруда № 2, за адресою: Вінницька обл., Немирівський р., с. Чаульське, вулиця Гагаріна, будинок 102 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1890111605230); гідротехнічна споруда, опис об`єкта: гребля № l, водопропускна споруда №2, за адресою: Вінницька обл., Немирівський р., с. Чаульське, вулиця Гагаріна, будинок 102а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1889626505230), до вирішення спору по суті;

7.5.2. Заборонено Відповідачу 2 - ТОВ "Прайд Систем" (пр-т Коцюбинського, 4, м.Вінниця, 21004, ЄДРПОУ 35057679) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна, а саме: гідротехнічна споруда, гребля № l, водопропускна споруда № 2, за адресою: Вінницька обл., Немирівський р., с. Чаульське, вулиця Гагаріна, будинок 102 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1890111605230) та гідротехнічна споруда, гребля №l, водопропускна споруда №2, за адресою: Вінницька обл., Немирівський р., с.Чаульське, вулиця Гагаріна, будинок 102а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1889626505230), до вирішення спору по суті.

7.6. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в ході розгляду справи №902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ", кредитору - Велгевос Ентерпрайзес Лімітед - стало відомо про відчуження боржником майна до відкриття провадження у справі про банкрутство.

7.6.1. Згідно із розширеної інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2200817236 від 19.02.2020 р., ТОВ "Компанія "КМТ", 21.08.2019 р. було відчужено нерухоме майно боржника, за рахунок якого могли бути погашені вимоги кредиторів, а саме:

1) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1890111605230; об`єкт нерухомого майна: гідротехнічна споруда; опис: гребля № l, водопропускна споруда № 2; адреса: Вінницька обл., Немирівський р., с. Чаульське, вулиця Гагаріна, будинок 102; право власності припинено (Реєстрація переходу прав власності - повне відчуження): дата, час державної реєстрації: 21.08.2019 13:10:20; Підстава: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1453, виданий 21.08.2019, видавник: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Суханова Т.О.;

2) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1889626505230; об`єкт нерухомого майна: гідротехнічна споруда; опис об`єкта: гребля № 1, водопропускна споруда № 2; адреса: Вінницька обл., Немирівський р., с. Чаульське, вулиця Гагаріна, будинок 102а; право власності припинено (Реєстрація переходу прав власності - повне відчуження); дата, час державної реєстрації: 21.08.2019 13:22:55; підстава: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1453, виданий 21.08.2019, видавник: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Суханова Т.О.

7.6.2. Предметом заявлених позовних вимог (первісна редакція позову), у межах провадження у справі № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ", згідно із позовною заявою, є:

А) визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.08.2019 (а.с.197-200, т.5), укладеного між боржником ТОВ "Компанія "КМТ" (Продавець) та ТОВ "Прайд Систем" (Покупець) до відкриття провадження у справі №902/1023/19 з підстав визначених ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме:

- боржник уклав договір із заінтересованою особою та

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

Б) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності за ТОВ "ПРАЙД СИСТЕМ" № 32742099 та № 32732626 від « 21» серпня 2019 року.

7.6.3. Оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О. за реєстровим №1453.

7.6.4. Як вбачається із умов даного договору, за цим договором продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність:

- Гідротехнічну споруду, розташовану за адресою: Вінницька область, Немирівський район, с.Чаульське, вул. Гагаріна, будинок 102 (сто два), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1890111605230.

Вищезазначена гідротехнічна споруда належить продавцю на праві власності, що підтверджується інформацією в Державному реєстрі речових прав на нерухомо майно: право власності зареєстроване державним реєстратором Тиврівської РДА Магдалюк О.Г. 08.08.2019 року за №32742099;

- Гідротехнічну споруду, розташовану за адресою: Вінницька область, Немирівський район, с. Чаульське, вул. Гагаріна, будинок 102а (сто два з літерою "а"), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1889626505230.

Вищезазначена гідротехнічна споруда належить продавцю на праві власності, що підтверджується інформацією в Державному реєстрі речових прав на нерухомо майно: право власності зареєстроване державним реєстратором Тиврівської РДА Вінницької області Магдалюк О.Г. 08.08.2019 року за № 32732626 (п. 1 договору).

7.6.5. Нерухоме майно продається за 462 694 (чотириста шістдесят дві тисячі шістсот дев`яносто чотири) гривні 00 копійок без ПДВ, що відповідає експертній (ринковій) вартості нерухомого майна, що визначена в Звітах про незалежну оцінку, складених ТОВ "ВІТ-ОКС" 19.08.2019 року:

- Вартість споруди за адресою: Вінницька область, Немирівський район, с. Чаульське, вул. Гагаріна, будинок 102а (сто два з літерою "а") - 229 353 (двісті двадцять дев`ять тисяч триста п`ятдесят три) гривні;

- Вартість споруди за адресою: Вінницька область, Немирівський район, с. Чаульське, вул. Гагаріна, будинок 102 (сто два) - 233 341 (двісті тридцять три тисячі триста сорок одна) гривня.

7.6.6. Розрахунки по договору мають бути проведені до 01 жовтня 2019 року.

7.6.7. Сторони погодили, що право власності на нерухоме майно переходить до покупця та підлягає державній реєстрації до проведення повних розрахунків по договору, в день укладення цього договору. Юридичні наслідки держаної реєстрації права власності на нерухоме майно до проведення повних розрахунків по договору продавцю відомі та зрозумілі (п. 2).

7.6.8. Передача нерухомого майна продавцем та його приймання покупцем має здійснитися в день укладення та підписання цього договору. При цьому мають бути передані будь-які документи (в тому числі технічна документація) по нерухомому майну, необхідні для покупця. Вищезазначене нерухоме майно має бути передано продавцем та прийнято покупцем у стані, що задовольняє покупця. На момент укладення договору нерухоме майно покупцем оглянуте, претензії до його стану відсутні. Покупець несе ризик випадкової загибелі нерухомого майна та відповідальність за нього тільки з моменту прийняття його від продавця (п. 4 договору).

7.6.9. Продавець заявив і засвідчив, що на момент підписання цього договору вищезазначене нерухоме майно нікому не продано, не подаровано, а також не є предметом спору, предметом іпотеки (застави) та під забороною відчуження не перебуває, не є внеском до Статутного капіталу, права третіх осіб на нього відсутні.

7.6.10. Передача об`єктів нерухомості здійснена на підставі Акту прийому-передачі від 21.08.2019 (а.с.201, т.5).

7.7. На виконання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.08.2019 року покупцем було сплачено вартість майна, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.202-208, т.5), а саме: № 96 від 21.08.2019 на суму - 70 000,00 гривень; № 983 від 22.08.2019 на суму 89100,00 грн; № 984 від 22.08.2019 на суму 89 000,00 гривень; № 988 від 22.08.2019 на суму 74400,00 гривень; № 989 від 22.08.2019 на суму 74 400,00 гривень; № 990 від 22.08.2019 на суму 46 000,00 гривень; № 103 від 06.09.2019 на суму 2 000,00 гривень; № 108 від 09.09.2019 на суму - 17 794,00 гривень.

7.8. За результатом розгляду позовних вимог із підстав, наведених у позові, місцевим господарським судом ухвалено рішення.

7.8.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від « 08» жовтня 2020 року у справі №902/1023/19(902/508/20) відмовлено в задоволенні позовної заяви Велгевос Ентерпрайзес Лімітед про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21 серпня 2019 року, укладеного між ТОВ «Компанія «КМТ» та ТОВ «ПРАЙД СИСТЕМ» та про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності № 32742099 та № 32732626 від 21 серпня 2019 року.

7.8.2. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.10. 2020 Велгевос Ентерпрайзес Лімітед звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги повністю.

7.8.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 рішення Господарського суду Вінницької області від 08 жовтня 2020 року скасовано; апеляційну скаргу Велгевос Ентерпрайзес Лімітед від 22 грудня 2020 року про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.08.2019 2019, укладеного між ТОВ «Компанія «КМТ» та ТОВ «ПРАЙД СИСТЕМ», та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності задоволено частково.

7.8.4. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 ТОВ «ПРАЙД СИСТЕМ» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

7.8.5. Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу №902/1023/19(902/508/20) направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

7.9. Під час нового розгляду справи місцевим господарським судом 02 лютого 2022 року здійснено заміну позивача Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) на правонаступника ОСОБА_1 , про що постановлено ухвалу (а.с.83-84, т.10).

7.10. Також позивачем було надано до суду заяву про зміну (уточнення) предмету позову (а.с.156-158, т.10).

7.10.1. Під час нового розгляду позивач просить змінити (уточнити) предмет позову в частині похідної вимоги (пункт 6 прохальної частини позовної заяви), та вважати його викладеним у наступній редакції:

"6. Скасувати рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Суханової Тетяни Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 48333319 від 21.08.2019 щодо державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайд Систем" (код ЄДРПОУ 35057679) права власності (номер запису №32904875 від 21.08.2019) на об`єкт нерухомого майна: гідротехнічна споруда, гребля №1, водопропускна споруда №2, за адресою: Вінницька обл., Немирівський р., с. Чаульське, вулиця Гагаріна, будинок 102, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1890111605230 та скасувати рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Суханової Тетяни Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 48333802 від 21.08.2019 щодо державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайд Систем" (код ЄДРПОУ 35057679) права власності (номер запису №32905248 від 21.08.2019) на об`єкт нерухомого майна: гідротехнічна споруда, гребля №1, водопропускна споруда №2, за адресою: Вінницька обл., Немирівський р., с. Чаульське, вулиця Гагаріна, будинок 102а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1889626505230, із одночасним припиненням за Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайд Систем" права власності на зазначене майно".

7.10.2. Зазначена заява судом першої інстанції прийнята до розгляду, про що відображено в ухвалі від 02.02.2022 та власне в оспорюваному рішенні за результатами нового розгляду.

7.10.3. На думку позивача (апелянта) саме така зміна предмету позову у повній мірі буде відповідати способу захисту порушеного права.

7.11. За результатами нового розгляду Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення (пункт 1.1.-1.1.2. цієї постанови) із підстав, наведених у пунктах 2.1.-2.10. даної постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу та вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, які є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

8.2. В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

8.2.1. Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

8.2.2. Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

8.2.3. Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

8.3. За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

8.3.1. Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

8.3.2. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

8.3.3. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

8.3.4. У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

8.3.5. Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

8.4. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

8.5. Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

8.6. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

8.7. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

8.8. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

8.9. Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державнопримусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

8.10. Частиною 1 ст.2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

8.11. Згідно ч.1,ч.3 ст.3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8.12. У відповідності до ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

8.13. 21 квітня 2019 набрав чинності Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019 року.

8.13.1. Частина 1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

8.13.2. Відповідно до п.п. 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., №31, ст.440 із наступними змінами); установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

8.14. Відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

8.15. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

8.16. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

8.17. У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

8.18. Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

8.19. Щодо загальних умов укладення та виконання договору (договорів).

8.19.1. У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

8.19.2. Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

8.19.3. Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

8.19.4. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

8.19.5. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

8.19.6. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

8.19.7. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.

8.19.8. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

8.19.9. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

8.19.10. Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

8.19.11. Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.19.12. Пунктом 3 ст. 3, ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.19.13. Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

8.19.14. В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

8.19.15. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

8.19.16. За змістом ст.655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

8.19.17. Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

8.19.18. Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

8.19.19. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч.1 ст.182 ЦК України).

8.19.20. У відповідності до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

8.19.21. Згідно ч.1, ч.3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

8.20. Щодо захисту цивільних прав та інтересів шляхом визнання правочину недійсним.

8.20.1. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України.

8.20.2. Відповідно до ст.ст.16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

8.20.3. Таке розуміння способу захисту як визнання правочину недійсним є усталеним у судовій практиці.

8.20.4. У межах даного спору колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до правових позицій та висновків, що містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі №6-806цс16; постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20.

8.20.5. Тому, у кожному випадку цієї категорії справ суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків .

Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.10.2021 по справі №905/2382/18.

8.21. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 21.08.2019 між ТОВ «Компанія «КМТ» (продавець) та ТОВ «ПРАЙД СИСТЕМ» (покупець), укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О. за реєстровим номером 1453 (а.с.197-200, т.5).

8.22. Як свідчать матеріали справи, предметом позову (первісна редакція позовних вимог) у ній є визнання недійсним укладеного між ТОВ «КОМПАНІЯ «КМТ» та ТОВ «ПРАЙД СИСТЕМ» договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.08.2019 (основна позовна вимога) та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності від 21.08.2019 № 32742099, №32732626 (похідна позовна вимога), в межах справи про банкрутство № 902/1023/19.

8.23. Підставами позовних вимог зазначено те, що на дату укладення оспорюваного договору у банкрута - ТОВ «Компанія «КМТ» вже була непогашена та прострочена кредиторська заборгованість перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (правонаступник - ОСОБА_7 ) боржник здійснив відчуження нерухомого майна за спірним договором за цінами нижчими від ринкових по подібним об`єктам, що є підставою для визнання цього договору недійсним в порядку ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.

8.24. Як зазначалося у даній постанові вище, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.12.2019, відкрито провадження у справі №902/1023/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «КМТ».

8.25. В силу частини 1, частини 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

8.26. За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

8.27. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

8.28. Проте, на відміну від загальних норм (ЦК України та ГК України), які зазначено апеляційним судом вище, застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину.

8.29. Аналіз норм ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.

8.30. Вказана правова позиція узгоджується з висновками, які викладені у постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі №911/1012/13.

8.31. Колегія суддів у даній постанові, зазначала, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.10.2020 позивачу у позові відмовлено повністю.

8.32. Проте постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 це рішення було скасовано в частині відмови у задоволенні позову та прийнято нове рішення, яким позовну заяву Велгевос Ентерпрайзес Лімітед задоволено у повному обсязі.

8.33. Однак із таким висновком суду апеляційної інстанції не погодився Верховний Суд, скасувавши своєю постановою від 14.12.2021 (а.с.222-240, т.9Б) процесуальні рішення та направивши справу на новий розгляд (пункти 7.8.1.-7.8.5. цієї постанови).

8.34. Як вже зазначалося судом апеляційної інстанції у даній постанові (підпункт А) пункту 7.6.2.) первісна (основна) позовна вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі продажу від 21.08.2019 містить дві підстави для такого визнання правочину:

- боржник уклав договір із заінтересованою особою та

8.35. Розглядаючи позовні ОСОБА_1 (який є правонаступником Велгевос Ентерпрайзес Лімітед, згідно ухвали Господарського суду Вінницької області від 02.02.2022 справі №902/1023/19 (902/508/20), щодо укладення оспорюваного договору із заінтересованою особою відносно боржника ТОВ «Компанія «КМТ», суд апеляційної інстанції погоджується із висновками Господарського суду Вінницької області, наведеними в рішенні від 28.04.2022 в справі № 902/1023/19(902/508/20) та приходить, в свою чергу, до таких додаткових висновків.

8.35.1. Розглядаючи справу повторно, після її перегляду судами апеляційної та касаційної інстанцій, керуючись частиною 1 статті 316 ГПК України щодо обов`язковості вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, Північно-західний апеляційний господарський суд приймає до уваги та враховує висновки, викладені в пункті 10.6. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 902/1023/19(902/508/20).

8.35.2. При цьому, суд касаційної інстанції звернувся до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, з урахуванням уточнень правових висновків, викладених у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1112/13, згідно з якими:

- темпоральним критерієм застосування статті 42 КУзПБ та статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після набрання чинності КУзПБ, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство;

- за загальновизнаним принципом права, закріпленим у частині першій статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Проте, на відміну від загальних норм (ЦК України та ГК України), застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину;

- аналіз норм статті 42 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що названа стаття підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма статті 42 КУзПБ, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.

8.36. Отже, у даному випадку, не має місце зворотня дія норм КУзПБ у часі, оскільки судом застосовуються ці норми виключно до окремої процесуальної дії - звернення кредитора із позовною заявою до суду.

8.37. Поряд із позовною вимогою про визнанням недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, від 21.08.2019 позивач заявив похідну вимогу про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності від 21.08.2019 № 32742099, №32732626, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О.

8.38. Однак під час нового розгляду справи позивач подав Заяву про зміну (уточнення) предмету позову за №12037 від 31.01.2022, яка зареєстрована судом першої інстанції 01.02.2022, чим фактично змінив предмет похідної позовної вимоги (пункт 7.10.-7.10.3. цієї постанови), виклавши пункт 6 прохальної частини позовної заяви у іншій (відмінній) редакції від первісної.

8.38.1. Суд апеляційної інстанції таку заяву розцінює як заяву про зміну предмету позову.

8.39. Колегія суддів вважає, що у цій похідній вимозі позивача (в редакції заяви від 31.01.2022) останньому слід відмовити з огляду на наступне.

По-перше.

8.39.1. Верховний Суд переглянув рішення судів першої та апеляційної інстанції, які ухвалені за результатами розгляду позовних вимог позивача, наведених ним у позовній заяві, скасувавши їх, та у скасованій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.39.2. В силу приписів частини 4 статті 46 ГПК України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

8.39.3. Обґрунтовуючи подану заяву, позивач її подання пов`язує із зміною фактичних обставин справи (оскільки справа не розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження), зазначаючи, що з 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" була викладена у новій редакції та як наслідок способом судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких було проведено реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

8.39.4 Проте із таким доводами колегія суддів не погоджується, адже позовна заява позивачем подана до Господарського суду Вінницької області вже після набрання Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" чинності - 18.05.2020 і такі обставини мали б бути враховані заявником при обранні ефективного способу захисту порушеного права.

8.39.5. У цьому випадку суд апеляційної інстанції не вбачає зміни фактичних обставин справи.

8.39.6. Надаючи оцінку зміні предмету позову, Північно-західний апеляційний господарський суд звертається до правових позицій наведених у постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №902/743/19:

5.8. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

5.9. Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

5.10. Статтею 46 ГПК України визначено процесуальні права та обов`язки сторін.

Частиною другою даної статті закріплено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

5.11. Частинами третьою та четвертою статті 46 ГПК України (в редакції, чинній на момент нового розгляду цієї справи) передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

5.12. Із системного аналізу наведених норм убачається, що позивач відповідно до норм ГПК України наділений правом змінити предмет або підставу позову при новому розгляді справи тільки у тому разі, якщо суд установить, що це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи, а предмет чи підстава позову при первісному розгляді були недостатніми для такого належного захисту.

5.13. Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

5.14. При цьому при поданні вказаної заяви про зміну предмета позову позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.

5.15. Водночас колегія суддів зауважує, що доповнення немайнового позову вимогою про визначення розміру частки позивача у статутному капіталі товариства не є збільшенням розміру позовних вимог, оскільки, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №918/350/16, від 27.06.2018 у справі №910/18802/17, від 28.03.2019 у справі №910/23066/17 та від 10.09.2019 у справі №910/13267/18).

8.39.7. Позивачем не дотримано правил вчинення відповідних процесуальних дій.

8.39.8. Окрім того, частина четверта статті 46 ГПК України надає позивачу право змінити предмет або підставу позову при новому розгляді справи тільки у разі зміни саме фактичних обставин справи, а не, як обґрунтовував позивач, зміни законодавчого регулювання та судової практики (правова позиція, наведена у постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №902/743/19).

8.39.9. Щодо "фактичних обставин у справі" апеляційний господарський суд звертається до правового висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі №910/14422/15: "95. Так, Суд зауважує, що фактичні обставини справи - це обставини, встановлені судами, які мають значення для правильного вирішення справи. Саме на обставинах, що підлягають встановленню, й будується предмет доказування в справі. Як зазначалось, фактичні обставини саме втілюють в собі підстави позову, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги".

8.39.10. У межах даного спору (із урахуванням заяви про зміну предмету позову) позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, що фактичні обставини у цій справі, у розумінні частини четвертої статті 46 ГПК України, змінилися, з врахуванням предмету заявленого позову.

По-друге.

8.39.11. Змінивши предмет позову похідної вимоги на:

"Скасувати рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Суханової Тетяни Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 48333319 від 21.08.2019 ..." та

позивач не звернув увагу, що приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Суханова Тетяна Олександрівна не є відповідачем у справі № 902/1023/19(902/508/20). Вона залучена (за клопотанням самого позивача) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Прайд Систем".

8.39.12. За змістом частини 1, 4 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

8.39.13. У межах даного провадження у справі позивачем позовну вимогу пред`явлено ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "Прайд Систем", які не можуть бути відповідачами щодо вимог про скасування рішення приватного нотаріуса.

По-третє.

8.39.14. Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

8.39.15. За змістом пункту 2 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріус є державним реєстратором.

8.39.16. Відповідно до ч.3. ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

8.39.17. Згідно із ч.4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

8.39.18. А в силу приписів частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

8.39.19. Згідно частини другої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

8.39.20. Зміст процитованих правових норм вказує, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації; у свою чергу рішення про державну реєстрацію прав приймається за умови подання заявником достатніх та належним чином оформлених документів, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також підстав для відмови у державній реєстрації.

8.39.21. Державним реєстратором у межах даної справи будь-яких суперечностей під час державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно не встановлено та не виявлено, а заявником подані достатні та належним чином оформлені документи.

8.39.22. Оскільки, рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

До такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18).

8.39.23. Таким чином, скасування рішень приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Суханової Тетяни Олександрівни (пункт 8.39.11. цієї постанови) не є належним способом захисту права позивача.

8.39.24. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції мав вирішувати спір за вимогами, з якими позивач звернувся з позовом у травні місяці 2020 року.

8.39.25. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Зазначений правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №902/743/18.

8.39.26. З огляду на зазначене позивачу - ОСОБА_11 у позові (похідні позовні вимоги) про скасування рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Суханової Тетяни Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 48333319 від 21.08.2019 щодо державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайд Систем" (код ЄДРПОУ 35057679) права власності (номер запису №32904875 від 21.08.2019) на об`єкт нерухомого майна: гідротехнічна споруда, гребля №1, водопропускна споруда №2, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1890111605230 та скасуваня рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Суханової Тетяни Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 48333802 від 21.08.2019 щодо державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайд Систем" (код ЄДРПОУ 35057679) права власності (номер запису №32905248 від 21.08.2019) на об`єкт нерухомого майна: гідротехнічна споруда, гребля №1, водопропускна споруда №2, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1889626505230, із одночасним припиненням за Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайд Систем" права власності на зазначене майно слід відмовити.

8.40. Щодо основних позовних вимог.

8.41. Однією із підстав позову позивачем зазначено про те, що ТОВ «Компанія «КМТ» було укладено спірний договір із заінтересованою особою відносно боржника - ТОВ «ПРАЙД СИСТЕМ».

8.41.1. Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 21.08.2019 року між ТОВ «Компанія «КМТ» та ТОВ «ПРАЙД СИСТЕМ» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О. за реєстровим № 1453.

8.41.2. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

8.41.3. В силу ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

8.41.4. Відповідно до ст.1 КУзПБ, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

8.41.5. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.08.2019 відносно ТОВ «Компанія «КМТ» учасниками товариства були і є: ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ТОВ «Компанія «КМТ».

8.41.6. До 20.08.2017 кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та власником істотної частки ТОВ «Компанія «КМТ», згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, був ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ).

8.41.7. Також, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ «ПРАЙД СИСТЕМ», учасниками товариства ТОВ «ПРАЙД СИСТЕМ» є - юридична особа за законодавством України - Товариство з обмеженою відповідальністю «АСПЕКТ РІЕЛТС» (ЄДРПОУ 35057705), громадянин України ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , частка у статутному капіталі складає 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) гривень 00 копійок, або 6,25 % голосів.

8.41.8. Разом з тим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку на те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ПРАЙД СИСТЕМ» не є заінтересованою особою по відношенню до ТОВ «Компанія «КМТ», в розумінні приписів статті 1 КУзПБ, тобто юридичною особою, яка створена за участю Боржника - ТОВ «Компанія «КМТ», юридичною особою, що здійснює контроль над Боржником, юридичною особою, контроль над якою здійснює Боржник та юридичною особа, з якою Боржник перебуває під контролем третьої особи. Доказів іншого Господарським судом Вінницької області в справі № 902/1023/19(902/1243/20) не встановлено із чим погоджується суд апеляційної інстанції.

8.41.9. Суд зазначає, що норми КУзПБ не передбачають визначення терміну «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)».

8.41.10. Разом з тим, згідно пункту 20 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

8.41.11. При цьому, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права.

8.41.12. Окрім того, як вбачається із рішення загальних зборів учасників ТОВ «ПРАЙД СИСТЕМ» від 20.08.2019, оформленого протоколом № 3/19, на якому було прийнято рішення щодо надання згоди на придбання спірного нерухомого майна ТОВ «Компанія «КМТ», на зборах були присутні учасники ТОВ «ПРАЙД СИСТЕМ», які у сукупності володіють 100% голосів, а саме:

- ТОВ «РЕНТ-ТРЕЙД»; частка у статутному капіталі складає 1920000,00 грн, або 93,75% голосів;

- громадянин України ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ); частка в статутному капіталі складає 128000,00 грн, або 6,25% голосів.

8.41.13. Крім того позивачем не подано місцевого господарського суду доказів, які б підтверджували наявність обґрунтованих підстав вважати вищевказаних фізичних осіб заінтересованими особами щодо відповідача, а також те, що відповідні фізичні особи мали будь-який сторонній вплив на ТОВ «Компанія «КМТ» з метою укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.08.2019 року.

8.41.14. Також суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого господарського суду в тій частині, що оспорювана угода, укладена між ТОВ «Компанія «КМТ» та ТОВ «ПРАЙД СИСТЕМ» 21.08.2019 року, тобто в період чинності Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у системному зв`язку із приписами статті 42 КУзПБ (щодо визнання угоди недійсною, укладеною із заінтересованою особою) та той факт, що особа

8.42. Щодо доводів позивача (апелянта), про здійснення відчуження майна Боржником - ТОВ «Компанія «КМТ» за цінами нижчими від ринкових та про здійснено виведення активів боржника ТОВ «Компанія «КМТ» з метою порушення прав кредиторів та уникнення боржником відповідальності за своїми зобов`язаннями, в тому числі, щодо погашення кредиторських вимог; виведення ТОВ «Компанія «КМТ» отриманих коштів від продажу за оспорюваним договором майна на пов`язану юридичну особу; здійснена оцінка проданого нерухомого майна не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки суд зазначає наступне.

8.42.1. Як підтверджено матеріалами справи та встановлено місцевим господарським судом, 21.08.2019 між ТОВ «КОМПАНІЯ «КМТ» та ТОВ «ПРАЙД СИСТЕМ» погоджені істотні умови та угоди та укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О. за реєстровим № 1453.

8.42.2. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

8.42.3. В силу ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

8.42.4. Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.42.5. За змістом частин 1-5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

8.42.6. Пунктом 2 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

8.42.7. В силу приписів ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

8.42.8. Відповідно до ч.1, ч.3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

8.42.9. Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.42.10. Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.42.11. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 905/1227/17).

8.42.12. Як убачається із звітів, та наявних у них висновків про вартість об`єкта оцінки, оцінювач - суб`єкт оціночної діяльності (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 770/16 від 13.10. 2016 року) ТОВ «ВІТ-ОКС» (на підставі заяви від 19.08.2019) здійснив оцінку гідро- технічної споруди, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Немирівський р-н, с.Чаульське, вул.Гагаріна, буд.102 та вул.Гагаріна, буд.102а, з метою визначення ринкової вартості об`єкта станом на 19.08.2019 року. Оцінка здійснена із методом витратного підходу, відповідно до Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 та Національного стандарту N 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004, № 1442, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12.07.2001 та інших нормативно-правових актів з оцінки майна.

8.42.13. У звітах зазначено, що завданням оцінки є встановлення ринкової вартості споруди, станом на дату оцінки.

8.42.14. Відповідно до ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

8.42.15. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

8.42.16. За змістом статті 9 Закону № 2658-III, методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

8.42.16. Згідно статті 12 Закону № 2658-III, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

8.42.17. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

8.42.18. Місцевим господарським судом встановлено, що звіти про оцінку гідротехнічних споруд підписані оцінювачем та керівником ТОВ «ВІТ-ОКС», а також у звітах наявні розділи стосовно проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

8.42.19. У свою чергу судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано суду першої інстанції доказів на підтвердження того, що продане за оспорюваним договором нерухоме майно могло бути продано за значно вищими цінами та не доведено, що відповідач-1 здійснив відчуження майна за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових.

8.43. Також, Північно-західний апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого господарського суду про наступне.

8.43.1. За змістом поданих звітів вони виконані в період з 24.01.2022 по 28.01.2022 та містять в собі суперечливість інформації (фактів) щодо порядку та повноти проведення огляду об`єктів оцінки. Зокрема, по тексту Звіту (п.5.5. звітів) оцінювач зазначає, що він особисто не оглядав гідротехнічні споруди, а користувався фотознімками, наданими Замовником (представником Позивача).

8.43.2. Судом апеляційної інстанції у судовому засіданні з`ясовано, яким способом здійснювалося фотодокументування гідротехнічних споруд та у якому порядку, на що представник апелянта пояснив, що було використано фотокамеру із власного мобільного телефону (смартфону).

8.43.3. В звітах також зазначено, що суб`єкт оціночної діяльності не проводив обміри представленого до оцінки майна, а користувався даними технічних паспортів, або іншої наданої Замовником документації, достовірність якої не перевірялася.

8.43.4. Також, у звітах про оцінку майна суб`єкт оціночної діяльності, що стан представленого до оцінки майна визначався ним на основі його візуального огляду та аналізу наданих Замовником актів технічного стану, без застосування спеціальних засобів технічного контролю, в зв`язку із чим, він відмовляється від відповідальності за невідповідність дійсного стану майна за рахунок його існуючих пошкоджень, які не можливо побачити в ході звичайного візуального огляду.

8.43.5. При цьому, висновок про оцінку майна визначається ним, виходячи з припущення про відсутність невидимих дефектів і ушкоджень, а також наявність чи відсутність шкідливих речовин на оцінюваному об`єктів.

8.43.4. В той же час, оцінювач підтверджує той факт, що він не є спеціалістом з інженерних споруд (пункт 10.4.) Звіту), а складені ним звіти про незалежну оцінку являють собою незалежне судження оцінювачів, які самі по собі не породжують ніяких правових наслідків.

8.43.5. За цих обставин позивачем у позовній заяві (апелянтом у апеляційній скарзі) не доведено обставин факту здійснення відповідачем-1 продажу гідротехнічних споруд за оспорюваним правочином за цінами, відповідно нижчими від ринкових, із урахуванням рівня ринкових цін на аналогічні об`єкти нерухомого майна, які існували на дату укладення оспорюваного договору.

8.44. Суд звертає увагу на те, що обов`язковою умовою визнання правочинів недійсними з підстав визначених ч.1 ст.42 КУзПБ є наявність завдання збитків боржнику або кредиторам.

8.44.1. Так, згідно ч.1, ч.2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

8.44.2. За приписами частин 1-3 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

8.44.3. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом; суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

8.44.4. В силу ч.1, ч.2 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

8.44.5. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

8.44.6. Водночас, місцевим господарським судом встановлено, що апелянтом (позивачем) не подано доказів, які свідчили про завдання збитків боржнику або кредиторам внаслідок укладення оспорюваного договору, а також не доведено, що дії відповідачів щодо оспорюваного договору суперечать інтересам боржника чи кредиторів; не визначено розміру збитків, яких зазнав боржник або кредитор; наявності вини сторін вказаного договору у збитках.

8.45. Що стосується апелювання апелянта про не дослідження судом першої інстанції руху коштів за придбане нерухоме майно.

8.45.1. У письмових поясненнях від 31.01.2022 (а.с.85-90, т.10) апелянт звертає увагу суду першої інстанції на ту обставину, що договір купівлі-продажу, який є предметом спору у даній справі був укладений 21.08.2019.

8.45.2. У цей же день - 21.08.2019 - була проведена оплата за вказане нерухоме майно - гідротехнічні споруди.

8.45.3. Однак кошти, які були отримані продавцем ТОВ "Компанія "КМТ" від покупця ТОВ "Прайд Систем", останнім були (у цей же самий день - 21.08.2019) повернуті до ТОВ "Прайд Систем". Як наслідок - ТОВ "Компанія "КМТ" залишилася і без майна і без грошових коштів.

8.45.4. Оскільки предметом позовних вимог грошові кошти не виступали (у будь-якій формі), за винятком того, що були засобом платежу за придбані об`єкти нерухомості у межах договору купівлі-продажу то і не має підстав у суду апеляційної інстанції здійснювати таке дослідження у межах заявлених позовних вимог; адже у цьому випадку буде мати місце вихід суду за межі апеляційного провадження (розділ 5 цієї постанови).

8.46. Згідно з частинами 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.47. Відповідно до частини 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

8.48. За приписами частинами 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.49. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

8.50. Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

8.51. За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

8.52. Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-1У суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

8.53. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.54. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

8.55. Серед іншого, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернутись до судової практики Верховного Суду щодо питань застосування законодавства України про банкрутство.

8.55.1. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 в справі № 904/5726/19 відображений правовий висновок про те, що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (пункт 6.56. постанови).

8.55.2. Стаття 84 Цивільного кодексу України містить в собі приписи про те, що товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку. Такі приписи кореспондуються із змістом частини другої статті 3 Господарського кодексу України про те, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

8.55.3. Стаття 13 ЦК України визначає межі здійснення цивільних прав, в тому числі, суб`єктами підприємництва та встановлює вимогу недопустимості дій особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина 3 статті 13 ЦК України).

8.55.4. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2022 у справі № 912/2007/18 наголошено, що фраудаторними правочинами в юридичній науці в останні роки в українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору. При цьому, важливим є та обставина, що фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (до введення в дію КУзПБ), стаття 42 КУзПБ), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України «Про виконавче провадження»).

8.55.5. Велика Палата Верховного Суду кваліфікує правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, зробивши висновок про те, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

8.55.6. Змістом мотивувальної частини рішенні Конституційного суду України у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України від 28.04.2021 року (справа № 3-95/2020(193/20) встановлені висновки, зокрема, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 статті 3); якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ята статті 12); сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627).

8.56. Дослідивши матеріали даної справи та висновки Господарського суду Вінницької області в справі № 902/1023/19(902/1243/20) колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що сторони оспорюваного правочину діяли добросовісно як при його укладенні так і при виконанні; ознаки заподіяння шкоди будь-яким третім особам, за наслідками виконання оспорюваного правочину відсутні.

8.57. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

8.58. За таких обставин апеляційну скаргу ОСОБА_16 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.2022 у справі № 902/1023/19(902/508/20) - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення в оскаржуваній частині.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.02.2021 у справі від 28.04.2022 у справі № 902/1023/19(902/508/20), апелянт сплатив судовий збір у розмірі 3153,00 грн згідно квитанції сервісу GOVPAY24 №0357-6196-4343-9765 від 24.05.2022.

10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .

10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 24.05.22р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 28 квітня 2022 року у справі №902/1023/19(902/508/20) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/1023/19(902/508/20) повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "22" липня 2022 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Крейбух О.Г.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	13.07.2022
Оприлюднено	26.07.2022
Номер документу	105388377
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:

Васьковський О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 13.07.2022 по справі 902/1023/19ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —902/1023/19

Постанова
від 13.07.2022 по справі 902/1023/19
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД