Рішення

від 12.07.2022 по справі 910/17166/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2022Справа № 910/17166/21

За позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез"

до Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

про відшкодування вартості майна

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Дяченко Я.А.

Представники учасників справи:

від позивача, Безрукова С.О. (адвокат);

від відповідача Самокиша В.Ю. (адвокат).

В судовому засіданні 12.07.2022 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 25.07.2022 року.

СУТЬ СПОРУ:

23 жовтня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Запоріжбіосинтез» (позивач) надійшла позовна заява б/н б/д до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (відповідач) про стягнення коштів у сумі 183 845,70 грн. (сто вісімдесят три тисячі вісімсот сорок п`ять гривень 70 копійок), що перевищує 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що станом на дату переоформлення за відповідачем права власності на предмет іпотеки - склад-ангар, інв. № 16, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 17, загальною площею 506,3 кв.м., вартість вказаного об`єкта нерухомості було перевищено на 90% над розміром забезпечених іпотекою вимог, а відповідачем в порушення умов Іпотечного договору № 169/10 від 12.11.2010 року, норм Цивільного кодексу України та ст. 37 Закону України "Про іпотеку" не було сплачено позивачу 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/17166/21 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.11.2021 року.

В підготовчих засіданнях 23.11.2021 року та 14.12.2021 року судом оголошувалася перерва.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 13.01.2022 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/17166/21 до судового розгляду по суті на 17.02.2022 року.

Судове засідання у даній справі, призначене на 17.02.2022 року не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. на лікарняному, судове засідання призначено на 17.03.2022 року.

Судове засідання у даній справі, призначене на 17.03.2022 року не відбулося у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2022 року судове засідання у справі № 910/17166/21 відкладено та повідомлено учасників справи, що дата, час і місце судового засідання у цій справі будуть визначені судом після припинення воєнного стану в Україні, про що учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

З огляду на те, що на території міста Києва, де здійснює свою діяльність Господарський суд міста Києва, не ведуться активні бойові дії, з метою забезпечення конституційних прав учасників справи на судовий захист, безперервного здійснення правосуддя та дотримання розумності строків розгляду справ, суд призначив справу № 910/17166/21 до розгляду у судовому засіданні на 23.06.2022 року, про що учасників справи було повідомлено ухвалою суду від 24.05.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 року розгляд справи відкладено на 12.07.2022 року.

В судовому засіданні 12.07.2022 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк Кіпру" (банк) та Закритим акціонерним товариством "Запоріжбіосинтез" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Запоріжбіосинтез", п. 3 Статуту ПрАТ "Запоріжбіосинтез", (позичальник, позивач)) укладено кредитний договір №44-147/2010, за умовами п. 1.1. якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію в сумі 400000,00 доларів США, в тому числі на рефінансування заборгованості перед ПАТ "ІМЕКСБАНК" в сумі 243990 доларів США та поповнення обігових коштів для ведення статутної діяльності в сумі 156010 доларів США строком з 29 квітня 2010 року по 27 квітня 2015 року зі сплатою 14% річних.

В додатковій угоді № 1 від 12.11.2010 року до кредитного договору сторони виклали найменування банку як публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" та визначили в п. 1.1 кредитного договору, що банк відкриває позичальнику кредитну лінію в сумі 522 400,00 доларів США строком з 29 квітня 2010 року по 27 квітня 2015 року зі сплатою 14% річних.

22.12.2010 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до кредитного договору щодо забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Додатковою угодою № 3 від 24.03.2011 року до кредитного договору сторони змінили п. 1.1 кредитного договору, передбачивши, що банк відкриває позичальнику кредитну лінію в сумі 522 400,00 доларів США на поповнення обігових коштів для ведення статутної діяльності строком з 29 квітня 2010 року по 27 квітня 2015 року зі сплатою LIBOR (1m) + 11% річних.

Додатковою угодою № 4 від 28.12.2011 року до кредитного договору збільшено ліміт по діючій відновлювальній кредитній лінії відповідно до п. 3.6 кредитного договору до суми 498 000,00 доларів США та визначено графік погашення кредиту.

11.10.2012 року сторони уклали додаткову угоду № 5 до кредитного договору щодо порядку сплати процентів LIBOR (1m) + 11% річних та виконання інших зобов`язань за кредитним договором.

Додатковою угодою № 6 від 06.03.2014 року до кредитного договору викладено кредитний договір у новій редакції, згідно з п. 1.1 якої публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" як кредитор на мовах та відповідно до положень цього договору надає позичальнику грошові кошти (кредит/транші) в межах відкритої відновлювальної кредитної лінії в сумі, що не може перевищувати 498 000,00 доларів США на строк до 27 квітня 2015 року (включно) зі сплатою змінної процентної ставки за користування кредитом (надалі - проценти), розрахованої згідно з п. 1.1.1 цього договору.

Відповідно до п. 1.1.3. кредитного договору кінцевим терміном повернення заборгованості за цим договором, в тому числі заборгованості за кредитом є 27.04.2015 року.

Згідно п. 1.3 кредитного договору забезпеченням виконання позичальником його зобов`язань за цим договором, а також вимог кредитора, в тому числі вимог або у зв`язку з цим договором, вимог, пов`язаних із захистом порушеного права кредитора, з пред`явленням вимог і отримання виконання за цим договором у разі невиконання/неналежного виконання позичальником цього договору, є:

- 1.3.1. іпотека нежитлової нерухомості - будівлі заводоуправління (літ. В-2), будівлі цеху БКВ (літ.Б-2) та котельні (літ. Г-2) за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 17, що належить на праві власності ПрАТ "Запоріжбіосинтез", код ЄДРПОУ 05379553;

- 1.3.2. іпотека нежитлової нерухомості будівлі складу-ангару (літ. С), холодильного компресору (літ. П) за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 17, що належить на праві власності ПрАТ "Запоріжбіосинтез", код ЄДРПОУ 05379553;

- 1.3.3. іпотека нежитлової нерухомості будівлі гаражу (літ. К), віварію (літ. Д) за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 17, що належить на праві власності ПрАТ "Запоріжбіосинтез". Строк укладання договору іпотеки - 01.09.2011;

- 1.3.4. застава обладнання, що має приналежність до комплексу нерухомого майна за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 17, є невід`ємною частиною виробничого процесу та належить на праві власності ПрАТ "Запоріжбіосинтез", код ЄДРПОУ 05379553;

- 1.3.5. порука ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору договір набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за цим договором, в тому числі за кредитом, процентами, комісіями, неустойками, іншими платежами/сумами, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитора за цим договором, задовільно для кредитора.

25.06.2014 сторони уклали додаткову угоду №7 до кредитного договору, якою виклали додаток №1 до договору "Графік зниження ліміту кредитної лінії" в новій редакції, відповідно до якої сума ліміту кредитної лінії після погашення станом на 27.05.2014 року складає 202 233,00 грн. і має бути погашено згідно графіку у строк до 27.04.2015 року.

12.11.2010 року між ПАТ "Банк Кіпру" (іпотекодержатель) та ЗАТ "Запоріжбіосинтез" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 169/10, за умовами п. 1.1 якого іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок нерухомого майна, що є предметом іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем зобов`язань, що випливають з кредитного договору № 44-147/2010 від 29.04.2010 року, за яким банк відкрив іпотекодавцю кредитну лінію в сумі 522 400,00 доларів США.

Відповідно до п. 1.2 іпотечного договору №169/10, в іпотеку за цим договором передається нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності:

- холодильний компресор, інв. №14, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 17, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 111,7 кв.м., позначена на плані "П"; реєстраційний номер 9891996;

- склад-ангар, інв. №16, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 17, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 506,3 кв.м., позначена на плані С; реєстраційний номер 9892216.

Згідно з п. 1.3 іпотечного договору № 169/10, за взаємною згодою сторін цього договору заставна вартість предмету іпотеки становить 618 500,00 грн.

За умовами п. 3.2 іпотечного договору № 169/10, право іпотеки припиняється виконанням забезпечених іпотекою зобов`язань, а також в інших випадках, передбачених ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

28.12.2011 сторонами укладено договір про внесення змін до іпотечного договору № 169/10, згідно з яким визначено, за кредитним договором банк надає іпотекодавцю кредитну лінію в сумі 498000,00 доларів США.

21.07.2014 року між ПАТ "Неос Банк" та ПАТ "Альфа-Банк" укладено договір факторингу № 1, відповідно до п. 2.1 якого, клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор, шляхом надання фінансової послуги клієнту, набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та сплачує клієнту грошові кошти в розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому договором.

Сторони погодили, що права вимоги заборгованості по кредитних договорах, та права вимоги по договорам забезпечення відступаються/передаються клієнтом фактору за цим договором на основі "як є", остаточно та назавжди, та ні за яких обставин не підлягають поверненню фактором клієнту (окрім повернення грошових коштів згідно з п. 5.3 цього договору або за наявності письмової згоди сторін) без надання будь-яких пов`язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у договорі. Після переходу права вимоги заборгованості до фактора, останній має право нараховувати, в якості нового кредитора у зобов`язанні, проценти комісії, штрафні санкції та інші обов`язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними зобов`язань за кредитними договорами по сплаті обов`язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання договору, але настане у майбутньому (п. 2.1. договору факторингу).

Згідно з п. 2.3. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в дату відступлення, якою є дата укладення договору, після чого фактор стає новим кредитором у зобов`язанні по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Сторони в день укладення договору також складають та скріплюють своїми печатками акт прийому - передачі реєстру заборгованості, за формою, встановленою в додатку № 2 до договору. Реєстр заборгованості боржників надається фактору в двох оригіналах, а також в електронному вигляді, за формою, що буде визначена сторонами окремо, про що сторони підписують акт прийому - передачі, що є додатком № 5 договору.

Пунктом 2.5. договору факторингу визначено, що фактор зобов`язується надіслати письмові повідомлення боржникам про відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості, підготовлені за формою, встановленою в додатку № 3 до договору. Клієнт зобов`язується забезпечити фактора оформленими повідомленнями про відступлення фактору прав вимоги заборгованостей, а фактор зобов`язується самостійно (без участі) забезпечити надіслання таких повідомлень від імені клієнта боржникам.

Позивач зазначає, що листом № 5000051 від 25.07.2014 року ПАТ "Неос Банк" та ПАТ "Альфа-Банк" повідомили ПАТ «Запоріжбіосинтез», що ПАТ "Неос Банк" відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України передав ПАТ "Альфа-Банк" право вимоги за кредитним договором № 44-147/2010 від 29.04.2010 року. При цьому звернули увагу, що сума чергових платежів залишається незмінною.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 31.08.2021 року № 272637522, Державним реєстратором прав та їх обтяжень Виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Коломієць Юлією Сергіївною внесено записи про реєстрацію за ПАТ «Альфа-Банк» права власності на майно:

1) 06.08.2018 за номером 27627988 17:51:17 про реєстрацію за ПАТ «Альфа-Банк» права власності на заводоуправління інв. №5, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, буд. 17 загальною площею 535,5 кв.м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 серпня 2018 року о 15:38:49, індексний номер №42689721);

2) 06.08.2018 за номером 27627030 17:46:31 про реєстрацію за ПАТ «Альфа-Банк» права власності на котельню інв. №2, що знаходиться за адресою Запорізька область, м. Запоріжжя вул. Дніпровське шосе, буд. 17 загальною площею 664,6 кв.м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 серпня 2018 року о 15:10:14, індексний номер №42688747);

3) 06.08.2018 за номером 27625940 17:37:22 про реєстрацію за ПАТ «Альфа-Банк» права власності на будівлю цеху БКВ інв.№1, що знаходиться за адресою Запорізька область, м. Запоріжжя вул. Дніпровське шосе, буд. 17 загальною площею 2306,9 кв.м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 серпня 2018 року о 14:30:14, індексний номер №42687255);

4) 06.08.2018 за номером 27648230 18:05:21 про реєстрацію за ПАТ «Альфа-Банк» права власності на склад-ангар інв. №16, що знаходиться за адресою Запорізька область, м. Запоріжжя вул. Дніпровське шосе, буд. 17 загальною площею 506,3 кв.м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 серпня 2018 року о 15:32:44, індексний номер №42711735);

5) 06.08.2018 за номером 27648813 17:59:37 про реєстрацію за ПАТ «Альфа-Банк» права власності на холодильний компресор, інв. №14, що знаходиться за адресою Запорізька область, м. Запоріжжя вул. Дніпровське шосе, буд. 17 загальною площею 111,7 кв.м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 серпня 2018 року о 15:50:28, індексний номер №42712347).

Відповідно до Висновку про вартість майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт» Ковтюх Н.П., вартість нерухомого майна - складу-ангару, загальною площею 506,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя вул. Дніпровське шосе, буд. 17, станом на 06.08.2018 року становить 406 506,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на те, що станом на дату переоформлення за ПАТ «Альфа-Банк» права власності на предмет іпотеки - склад-ангар, інв. № 16, загальною площею 506,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя вул. Дніпровське шосе, буд. 17, вартість вказаного об`єкта нерухомості було перевищено на 90% над розміром забезпечених іпотекою вимог, а відповідачем в порушення умов іпотечного договору № 169/10 від 12.11.2010 року та ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не було сплачено позивачу 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідач проти позовних вимог заперечив мотивуючи це тим, що позовні вимоги не відповідають фактичним обставинам справи та спрямовані на переоцінку судом доказів, які встановлені іншими судами у рішеннях, які набрали законної сили, з метою уникнення виконання існуючого перед банком зобов`язання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Частина третя статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Як вже зазначалося судом вище, 29.04.2010 року між ВАТ "Банк Кіпру" (банк) та ЗАТ "Запоріжбіосинтез" (правонаступником якого є ПАТ "Запоріжбіосинтез") було укладено кредитний договір № 44-147/2010, виконання зобов`язань за яким забезпечене іпотечним договором № 169/10 від 12.11.2010 року.

Позивач стверджує, що правовідносини між позивачем та відповідачем за іпотечним договором № 169/10 від 12.10.2010 року припинилися шляхом повного виконання зобов`язань за цим договором, тому у відповідача перед позивачем виникло грошове зобов`язання зі сплати 183 845,70 грн., що є різницею між 90% вартості предмета іпотеки та розміром забезпечених вимог іпотекодержателя у сумі 202 233,00 грн. На підтвердження вказаних обставин позивач посилається на Висновок про вартість майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт» Ковтюх Н.П.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на встановлений рішеннями суддів факт наявності у ПАТ "Запоріжбіосинтез" заборгованості перед ПАТ «Альфа-Бан» за кредитним договором № 44-147/2010 від 29.04.2010 року у розмірі 202 233,00 доларів США, а не у розмірі 202 233,00 грн., як зазначає позивач.

У постанові Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року у справі № 910/21768/14, залишеною буз змін постановою Вищого господарського суду від 17.06.2015 року, встановлено:

«Внаслідок укладання договору фактор відповідач- 2 набув статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором № 44- 147/2010 від 29.04.2010 року, позичальником згідно якого є позивач, на загальну суму 204 066, 93 доларів США, з яких 202 233, 00 доларів США заборгованості по основній сумі кредиту та 1 853, 93 доларів США заборгованість по процентам.».

«… повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором від 25.07.2014 року № 500051 було направлено позивачу.

Отримання цього повідомлення, підтверджується листом директора ПрАТ "Запоріжбіосинтез" № 595 від 05.09.2014 року, який адресовано Голові Правління ПАТ "Альфа-Банк" …».

В постанові від 04.06.2018 року у справі № 908/2116/17 Донецьким апеляційним господарським судом встановлено:

«Також спростовуються й доводи скаржника про те, що сума заборгованості позивача перед Публічним акціонерним товариством "АЛЬФА-БАНК" станом на 2014р. складає - 202 233,00 грн, оскільки апелянтом не надано суду жодних документальних доказів сплати заборгованості у сумі 202 233,00 грн та доказів в обґрунтування даної суми, а посилання позивача на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2017р. у справі №908/988/17, яким встановлено факт наявності заборгованості ПрАТ "Запоріжбіосинтез" перед ПАТ "Альфа-Банк" у сумі 202 233,00 грн., обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки такого факту зазначеним рішенням встановлено не було та предметом даного позову було визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 8072, вчинений 13.07.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуковським В.А., яким звернуто стягнення на будівлю цеху БКВ, інв. номер 1, загальною площею 2306,9 кв.м; котельню, інв. номер 2, загальною площею 664,6 кв.м.; заводоуправління, інв. номер 5, загальною площею 535,5 кв.м., що знаходиться в місті Запоріжжя, Дніпропетровське шосе,17.».

У постанові № 908/59/19 від 01.10.2019 року Центральним апеляційним господарським судом встановлено:

«За спірним договором факторингу ПАТ "Альфа-Банк" набув статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором № 44-147/2010 від 29.04.2010, позичальником за яким є позивач, на загальну суму 204 066,93 доларів США, з яких 202 233,00 доларів США заборгованості по основній сумі кредиту та 1 853,93 доларів США заборгованості по процентам.».

У рішенні Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 року у справі 908/2783/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020 року, встановлено:

«Факт отримання кредитних коштів за кредитним договором № 44-147/2010 від 29.04.2010 позивачем не заперечується, проте позивач не надав суду доказів виконання зобов`язання за кредитним договором № 44-147/2010 від 29.04.2010.».

«Позивачем не доведено порушення його прав оскаржуваними діями відповідачів. Позивачем, зокрема, не доведено, що державна реєстрація прав за відповідачем 1 відбулась з порушенням прав позивача, закону та компетенції державного реєстратора, а також сума заборгованості за договором у розмірі саме 202233,00 грн. У довідці вих. № 01-47 від. 09.02.2015 позивач підтверджує поточний залишок по кредитному договору № 44-147/2010 станом на 21.07.2014 в сумі 202233, 00 дол. США. Листом від 02.12.2015 позивач звернувся до Банку з пропозицією щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 29.04.2010 № 44-147/2010 в сумі 202233 дол США. Також, 20.04.2016 позивач звернувся з заявою про передачу на добровільну реалізацію майна.

Отже, вказаними зверненнями позивача, датованими після укладення додаткової угоди № 7 від 25.06.2014 до кредитного договору, підтверджувався борг в сумі 202233, 00 дол. США і за поясненнями відповідача описка у валюті, фактично борг у доларах США, не свідчить про припинення зобов`язань на більшу частину суми кредиту. Позивач не надав платіжних документів (банківських виписок, платіжних доручень) в підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором від 29.04.2010 № 44-147/2010.

Згідно довідки Банку щодо розрахунку заборгованості за кредитом у валюті договору від 29.04.2010 № 44-147/2010 станом на 06.08.2018 загальна заборгованість за кредитним договором складає 324328,14 дол. США, у т.ч. за кредитом 202233,00 дол США.».

У постанові від 26.08.2020 року у справі № 908/2783/19 Центральним апеляційним господарським судом встановлено:

«Колегія суддів вважає також безпідставними доводи апелянта про те, що відповідачами була здійснена реєстрація права власності на майно, яке перебувало в іпотеці вартістю 8 048 200.00 грн. при заборгованості в 202 233.00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, факт отримання кредитних коштів за кредитним договором № 44-147/2010 від 29.04.2010 позивачем не заперечується, проте позивач не надав суду доказів виконання зобов`язання за кредитним договором № 44-147/2010 від 29.04.2010.

При цьому, позивач не спростував факт існування заборгованості за тілом кредиту у розмірі 202 233. 00 доларів США, про що була направлена претензія 25.09.2017 року ПАТ «Альфа-Банком», та отримана позивачем.

У листі від 9.11.2015 року позивач зазначає саме про зазначену суму заборгованості та надає пропозицію розрахуватись з ПАТ « Альфа-Банк» шляхом продажу грошових вимог банку на користь ПрАТ « Агропромислова компанія».

Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не є доказом, який би спростував існування саме зазначеного розміру заборгованості, оскільки за змістом даного рішення суд визнав виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки таким, що не підлягає виконанню внаслідок того, що вимоги за цим написом не були безспірними, та умовами іпотечного договору не було передбачена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису.

При цьому, сума заборгованості за кредитним договором не була предметом спору у даній справі, не встановлювалась і судом не визначалась.».

«Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не надав оцінку додатковій угоді № 7 до кредитного договору, за якою розмір заборгованості за кредитом складає не 202 233 долари США, а 202 233 грн., є неспроможними, тому що дана додаткова угода не встановлює розмір заборгованості за кредитним договором.

За змістом цієї додаткової угоди, сторони домовились викласти Додаток № 1 до Договору в новій редакції, яка містить графік зниження ліміту кредитної лінії і сума ліміту кредитної лінії після погашення зазначена у гривнях та складає 202 233 грн., в той час, як умови кредитного договору передбачають надання кредиту в межах відкритої відновлювальної кредитної лінії в сумі, що не перевищує 498 000 доларів США, і будь-яких угод щодо зміни валюти кредитування сторони не вносили, у тому числі, додатковою угодою № 7 та згідно розрахунку заборгованості борг за тілом кредиту складає 202 233 долари США, що узгоджується з умовами кредитного договору та відповідає визначеній сторонами валюті кредитування.

Крім цього, вимога ПАТ «Альфа-Банк» про повернення заборгованості за кредитом була надіслана позивачу на суму 202 233 долари США (а.с. 100 т.2), та була фактично визнана позивачем листами від 09.11.2015 року та від 2 грудня 2015 року на адресу відповідача (а.с. 131,132 т. 1), а тому посилання апелянта на суму заборгованості у розмірі 202 233 грн., яка нібито зазначена у додатковій угоді № 7 від 25.06.2014 року, є неспроможними.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження своєї правової позиції апелянт не надав суду жодного доказу виконання своїх зобов`язань за кредитним договором в частині сплати заборгованості.».

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

При вирішенні даного спору судом прийнято до уваги, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки висновки суддів у справах № 908/2783/19, № 908/59/19, № 910/21768/14, № 908/2116/17 щодо розміру заборгованості ПАТ «Запоріжбіосинтез» за кредитним договором № 44-147/2010 від 29.04.2010 року у сумі 202 233 долари США не можуть бути поставлені під сумнів, встановленими є факти, що заборгованість ПАТ «Запоріжбіосинтез» за кредитним договором № 44-147/2010 від 29.04.2010 року становить 202 233,00 доларів США, та набуття ПАТ «Альфа-Банк» статусу стягувача за кредитним договором № 44-147/2010 від 29.04.2010 року на суму 202 233,00 доларів США, а не 202 233,00 грн., як стверджує позивач.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не довів порушення його прав чи законних інтересів відповідачем, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом, не довів правомірність позовних вимог для стягнення з відповідача заявленої до стягнення різниці між 90% вартості предмета іпотеки та розміром забезпечених вимог іпотекодержателя, у сумі 183 845,70 грн, за встановлених судом обставин в аспекті ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надававши правову кваліфікацію наданим доказам, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачем прав позивача та охоронюваних законом інтересів в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.07.2022р.

Суддя О.В. Котков