Постанова

від 14.02.2023 по справі 910/17166/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2023 р. Справа № 910/17166/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Безрукова С.О.

відповідача - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 (повне рішення складено 25.07.2022)

у справі №910/17166/21 (суддя - Котков О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез"

до Акціонерного товариства "Сенс Банк"

про відшкодування вартості майна.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Запоріжбіосинтез" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (нове найменування - Акціонерне товариство "Сенс Банк") про стягнення грошових коштів у сумі 183845,70 грн, що є перевищенням 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на дату оформлення за відповідачем права власності на предмет іпотеки - склад-ангар інв. №16, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 17, загальною площею 506,3 кв. м, вартість вказаного об`єкта нерухомості було перевищено на 90% над розміром забезпечених іпотекою вимог, а відповідачем в порушення умов іпотечного договору №169/10 від 12.11.2010, норм Цивільного кодексу України та ст. 37 Закону України "Про іпотеку" не було сплачено позивачу 90% перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 відкрито провадження у справі №910/17166/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 (повне рішення складено 25.07.2022) у справі №910/17166/21 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено за умов невідповідності висновків, викладених у ньому, встановленим обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення приписів процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач стверджує, що місцевим господарським судом порушено приписи процесуального закону та помилково не прийнято до уваги положення ч. 7 ст. 75 ГПК України, відповідно до якого правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. Позивач вважає, що суд першої інстанції помилково послався на преюдиціальність обставин, встановлених під час розгляду справ №№908/2783/19, 908/59/19, 910/21768/14 та 908/2116/17.

Також, у поданій апеляційній скарзі позивач вказує на те, що саме додатковою угодою №7 до кредитного договору, якою встановлено заборгованість по кредиту в розмірі 202233,00 грн, остаточно оформлено правовідносини сторін та підтверджено суму боргу, а не судовими рішеннями, які вказане питання не досліджували. Поряд з цим, Приватне акціонерне товариство"Запоріжбіосинтез" вказує, що дослідженню підлягають обставини, встановлені судами у справі №908/988/17, які місцевий господарський суд безпідставно проігнорував.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 апеляційну скаргу у справі №910/17166/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху у справі №910/17166/21 до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду.

14.11.2022 Господарський суд міста Києва скерував матеріали справи №910/17166/21 до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез" у справі №910/17166/21 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали.

06.12.2022 до суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 позивачу поновлено строк на апеляційне оскарження, зупинено дію оскаржуваного рішення, відкрито апеляційне провадження у справі №910/17166/21, призначено її до розгляду на 17.01.2023, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

28.12.2022 до суду апеляційної інстанції від Акціонерного товариства "Сенс Банк" надійшла заява про зміну найменування, згідно якої заявник просить враховувати при розгляді справи №910/17166/21 зміну назви Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на Акціонерне товариство "Сенс Банк".

Цього ж дня від Акціонерного товариства "Сенс Банк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

На електрону адресу суду 11.01.2023 від представника Приватного акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез" надійшло клопотання про участь Безрукової С.О. у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 вказане клопотання задоволено.

17.01.2023 розгляд справи №910/17166/21 не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Шапрана В.В. на лікарняному з 16.01.2023 по 19.01.2023 включно.

Після усунення вказаної обставини ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 справу №910/17166/21 призначено до розгляду на 14.02.2023, а також вирішено провести судове засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника Приватного акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез" Безрукової С.О. Також вказаною ухвалою задоволено клопотання Акціонерного товариства "Сенс Банк" про зміну найменування відповідача.

На електронну адресу суду 14.02.2023 представником відповідача Григорицею В.О. подано заяву про відкладення судового засідання.

У призначене засідання суду 14.02.2023 з`явився представник позивача. Натомість, представник Акціонерного товариства "Сенс Банк" не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Присутній представник позивача вирішення питання щодо подальшого розгляду справи та поданого клопотання залишив на розсуд суду.

Судом ухвалено відмовити у задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства "Сенс Банк" про відкладення судового засідання з огляду на наступне.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Частиною 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

У клопотанні зазначено, що представник Акціонерного товариства "Сенс Банк" Григориця В.О. не може взяти участь у призначеному засіданні суду, оскільки о 09:10 год. на всій території України було оголошено повітряну тривогу у зв`язку з загрозою завдання ракетних ударів.

Колегія суддів зазначає, що 14.02.2023 з 09:10 год. до 11:00 год. на всій території України тривала повітряна тривога. В той же час, судове засідання у даній справі було призначено на 10:40 год. Проте, з протоколу судового засідання вбачається, що судове засідання у даній справі було розпочато об 11:57 год. Тобто, судом надана можливість учасникам справи після усунення загрози у зв`язку з повітряною тривогою направити своїх представників у судове засідання.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Враховуючи, що апеляційне провадження у справі відкрито 12.12.2022, подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду апеляційної скарги.

Насамкінець, суд зазначає, що відповідачем 28.12.2022 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому Акціонерним товариством "Сенс Банк" викладено свої доводи та міркування.

З огляду на усе вищезазначене, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги, передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України, необхідність дотримання строку розгляду скарги, а також те, що судом не визнавалася обов`язковою явка представників сторін у судове засідання 14.02.2023, апеляційний суд не може визнати поважними причини неявки у судове засідання представника відповідача, викладені у клопотанні, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Після розгляду клопотання відповідача представником Приватного акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез" надано пояснення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин даної справи вбачається, що 29.04.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Банк Кіпру" (банк) та Закритим акціонерним товариством "Запоріжбіосинтез", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Запоріжбіосинтез" (позичальник), укладено кредитний договір №44-147/2010, відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію в сумі 400000,00 доларів США, в тому числі на рефінансування заборгованості перед ПАТ "Імексбанк" в сумі 243990,00 доларів США та поповнення обігових коштів для ведення статутної діяльності в сумі 156010,00 доларів США, строком з 29.04.2010 по 27.04.2015 зі сплатою 14% річних.

В додатковій угоді №1 від 12.11.2010 до кредитного договору сторони виклали найменування банку як Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру", та визначили в п. 1.1 кредитного договору, що банк відкриває позичальнику кредитну лінію в сумі 522400,00 доларів США строком з 29.04.2010 по 27.04.2015 зі сплатою 14% річних.

22.12.2010 сторони уклали додаткову угоду №2 до кредитного договору щодо забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Додатковою угодою №3 від 24.03.2011 до кредитного договору сторони змінили п. 1.1 кредитного договору, передбачивши, що банк відкриває позичальнику кредитну лінію в сумі 522400,00 доларів США на поповнення обігових коштів для ведення статутної діяльності строком з 29.04.2010 по 27.04.2015 зі сплатою LIBOR (1m) + 11% річних.

Додатковою угодою №4 від 28.12.2011 до кредитного договору збільшено ліміт по діючій відновлювальній кредитній лінії відповідно до п. 3.6 кредитного договору до суми 498000,00 доларів США та визначено графік погашення кредиту.

11.10.2012 сторони уклали додаткову угоду №5 до кредитного договору щодо порядку сплати процентів LIBOR (1m) + 11% річних та виконання інших зобов`язань за кредитним договором.

Окрім цього, додатковою угодою №6 від 06.03.2014 викладено кредитний договір у новій редакції, згідно з п. 1.1 якої Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" як кредитор, на мовах та відповідно до положень цього договору надає позичальнику грошові кошти (кредит/транші) в межах відкритої відновлювальної кредитної лінії в сумі, що не може перевищувати 498000,00 доларів США на строк до 27.04.2015 (включно) зі сплатою змінної процентної ставки за користування кредитом (проценти), розрахованої згідно з п. 1.1.1 договору.

Відповідно до п. 1.1.3 кредитного договору кінцевим терміном повернення заборгованості за цим договором, в тому числі заборгованості за кредитом, є 27.04.2015.

Згідно з п. 1.3 договору забезпеченням виконання позичальником його зобов`язань за цим договором, а також вимог кредитора, в тому числі вимог або у зв`язку з цим договором, вимог, пов`язаних із захистом порушеного права кредитора, з пред`явленням вимог і отримання виконання за цим договором у разі невиконання/неналежного виконання позичальником цього договору, є:

- пп. 1.3.1 - іпотека нежитлової нерухомості - будівлі заводоуправління (літ. В-2), будівлі цеху БКВ (літ. Б-2) та котельні (літ. Г-2) за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 17, що належать на праві власності Приватному акціонерному товариству "Запоріжбіосинтез";

- пп. 1.3.2 - іпотека нежитлової нерухомості - будівлі складу-ангару (літ. С), холодильного компресору (літ. П) за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 17, що належать на праві власності Приватному акціонерному товариству "Запоріжбіосинтез";

- пп. 1.3.3 - іпотека нежитлової нерухомості - будівлі гаражу (літ. К), віварію (літ. Д) за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 17, що належать на праві власності Приватному акціонерному товариству "Запоріжбіосинтез". Строк укладання договору іпотеки - 01.09.2011;

- пп. 1.3.4 - застава обладнання, що має приналежність до комплексу нерухомого майна за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 17, є невід`ємною частиною виробничого процесу та належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Запоріжбіосинтез";

- пп. 1.3.5 - порука ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору останній набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості, в тому числі за кредитом, процентами, комісіями, неустойками, іншими платежами/сумами, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитора, задовільно для кредитора.

25.06.2014 сторони уклали додаткову угоду №7 до кредитного договору, якою виклали додаток №1 до договору "Графік зниження ліміту кредитної лінії" в новій редакції, відповідно до якої сума ліміту кредитної лінії після погашення станом на 27.05.2014 складає 202233,00 грн і має бути погашена згідно графіку у строк до 27.04.2015.

12.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру" (іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством "Запоріжбіосинтез" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №169/10, відповідно до п. 1.1 якого іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок нерухомого майна, що є предметом іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем зобов`язань, що випливають з кредитного договору №44-147/2010 від 29.04.2010, за яким банк відкрив іпотекодавцю кредитну лінію в сумі 522400,00 доларів США.

Відповідно до п. 1.2 іпотечного договору в іпотеку передається нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності, а саме:

- холодильний компресор інв. №14, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 17, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 111,7 кв. м, позначений на плані "П", реєстраційний номер 9891996;

- склад-ангар інв. №16, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 17, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 506,3 кв. м, позначений на плані "С", реєстраційний номер 9892216.

Згідно з п. 1.3 іпотечного договору за взаємною згодою сторін заставна вартість предмета іпотеки становить 618500,00 грн.

За умовами п. 3.2 іпотечного договору право іпотеки припиняється виконанням забезпечених іпотекою зобов`язань, а також в інших випадках, передбачених ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

28.12.2011 сторонами укладено договір про внесення змін до іпотечного договору №169/10, згідно з яким за кредитним договором банк надає іпотекодавцю кредитну лінію в сумі 498000,00 доларів США.

Також місцевим господарським судом встановлено, що 21.07.2014 між Публічним акціонерним товариством "Неос Банк", що є правонаступником усіх прав і обов`язків Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" (клієнт), та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" (фактор) укладено договір факторингу №1, відповідно до п. 2.1 якого клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та сплачує клієнту грошові кошти в розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому договором. Сторони погодили, що права вимоги заборгованості по кредитних договорах та права вимоги по договорах забезпечення відступаються/передаються клієнтом фактору за цим договором на основі "як є", остаточно та назавжди та ні за яких обставин не підлягають поверненню фактором клієнту (окрім повернення грошових коштів згідно з п. 5.3 цього договору або за наявності письмової згоди сторін) без надання будь-яких пов`язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у договорі. Після переходу права вимоги заборгованості до фактора, останній має право нараховувати в якості нового кредитора у зобов`язанні проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов`язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними зобов`язань за кредитними договорами по сплаті обов`язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання договору, але настане у майбутньому.

Згідно з п. 2.3 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в дату відступлення, якою є дата укладення договору, після чого фактор стає новим кредитором у зобов`язанні по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Сторони в день укладення договору також складають та скріплюють своїми печатками акт прийому-передачі реєстру заборгованості за формою, встановленою в додатку №2 до договору. Реєстр заборгованості боржників надається фактору в двох оригіналах, а також в електронному вигляді за формою, що буде визначена сторонами окремо, про що сторони підписують акт прийому-передачі, що є додатком №5 договору.

Пунктом 2.5 договору факторингу визначено, що фактор зобов`язується надіслати письмові повідомлення боржникам про відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості, підготовлені за формою, встановленою в додатку №3. Клієнт зобов`язується забезпечити фактора оформленими повідомленнями про відступлення фактору прав вимоги заборгованостей, а фактор зобов`язується самостійно (без участі) забезпечити надіслання таких повідомлень від імені клієнта боржникам.

Позивач зазначив, що листом №5000051 від 25.07.2014 Публічне акціонерне товариство "Неос Банк" та Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" повідомили його відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України про передачу права вимоги за кредитним договором №44-147/2010 від 29.04.2010. При цьому, у листі зазначено, що сума чергових платежів залишається незмінною.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №272637522 від 31.08.2021 державним реєстратором прав та їх обтяжень Виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Коломієць Ю.С. внесено записи про реєстрацію за Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" права власності на майно, а саме:

- 06.08.2018 за номером 27627988 про реєстрацію права власності на заводоуправління інв. №5, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, буд. 17 загальною площею 535,5 кв. м (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.08.2018, індексний номер 42689721);

- 06.08.2018 за номером 27627030 про реєстрацію права власності на котельню інв. №2, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя вул. Дніпровське шосе, буд. 17 загальною площею 664,6 кв. м (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.08.2018, індексний номер 42688747);

- 06.08.2018 за номером 27625940 про реєстрацію права власності на будівлю цеху БКВ інв. №1, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя вул. Дніпровське шосе, буд. 17 загальною площею 2306,9 кв. м (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.08.2018, індексний номер 42687255);

- 06.08.2018 за номером 27648230 про реєстрацію права власності на склад-ангар інв. №16, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя вул. Дніпровське шосе, буд. 17 загальною площею 506,3 кв. м (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.08.2018, індексний номер 42711735);

- 06.08.2018 за номером 27648813 про реєстрацію права власності на холодильний компресор інв. №14, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя вул. Дніпровське шосе, буд. 17 загальною площею 111,7 кв. м (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.08.2018, індексний номер 42712347).

Також позивачем до матеріалів справи надано копію висновку про вартість майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП "Консалтингова група "Арго-Експерт" Ковтюх Н.П., відповідно до якого вартість нерухомого майна, а саме складу-ангару загальною площею 506,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя вул. Дніпровське шосе, буд. 17, станом на 06.08.2018 становила 406506,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що станом на дату оформлення за відповідачем права власності на предмет іпотеки - склад-ангар інв. №16 загальною площею 506,3 кв. м, вартість вказаного об`єкта нерухомості було перевищено на 90% над розміром забезпечених іпотекою вимог, а відповідачем в порушення умов іпотечного договору №169/10 від 12.11.2010 та ст. 37 Закону України "Про іпотеку" не було сплачено позивачу 90% перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, що становить 183845,70 грн. При цьому, позивач вказує на те, що додатковою угодою №7 до кредитного договору визначено суму ліміту кредитної лінії після погашення станом на 27.05.2014 у розмірі 202233,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Акціонерне товариства "Сенс Банк" зазначило, що позовні вимоги не відповідають фактичним обставинам справи та спрямовані на переоцінку судом доказів, які встановлені іншими судами у рішеннях, що набрали законної сили, а саме у справах №№910/21768/14, 908/2116/17, 908/59/19 та 908/2783/19. Відповідач посилається на встановлений вказаними рішеннями факт наявності у позивача заборгованості перед банком за кредитним договором №44-147/2010 від 29.04.2010 у розмірі 202233,00 доларів США, а не 202233,00 грн, як зазначає позивач. Тому, відсутні підстави, передбачені ст. 37 Закону України "Про іпотеку", для відшкодування позивачеві 90% перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, погодився з вищенаведеними твердженнями відповідача з огляду на положення ст. 75 ГПК України та зазначив, що оскільки висновки судів у справах №№908/2783/19, 908/59/19, 910/21768/14 та 908/2116/17 містять преюдиціальні обставини щодо розміру заборгованості позивача за кредитним договором в сумі 202233,00 долари США і не можуть бути поставлені під сумнів, встановленими є факти, що заборгованість за кредитним договором становить саме зазначену суму, а не 202233,00 грн як стверджує Приватне акціонерне товариство "Запоріжбіосинтез".

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів порушення його прав чи законних інтересів відповідачем та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача різниці між 90% вартості предмета іпотеки та розміром забезпечених вимог іпотекодержателя у сумі 183845,70 грн.

З такими висновками Господарського суду міста Києва погоджується і колегія суддів та додатково вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Частина 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" визначає, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Як було зазначено, 29.04.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Банк Кіпру" (банк) та Закритим акціонерним товариством "Запоріжбіосинтез" укладено кредитний договір №44-147/2010, виконання зобов`язань за яким забезпечене іпотечним договором №169/10 від 12.11.2010.

При цьому, позивач стверджує, що правовідносини між позивачем та відповідачем за іпотечним договором №169/10 від 12.10.2010 припинилися шляхом повного виконання зобов`язань за цим договором, тому у відповідача перед позивачем виникло грошове зобов`язання зі сплати 183845,70 грн, що є різницею між 90% вартості предмета іпотеки та розміром забезпечених вимог іпотекодержателя у сумі 202233,00 грн. На підтвердження вказаних обставин позивач посилається на висновок про вартість майна, складений суб`єктом оціночної діяльності ПП "Консалтингова група "Арго-Експерт" Ковтюх Н.П.

Колегія суддів вказує на те, що відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 24.05.2018 у справі №922/2391/16 та 30.08.2022 у справі №904/1427/21).

Відповідно до висновків щодо застосування ст. 75 ГПК України, викладених у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/554/19, преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиціальною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту. Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

На переконання колегії суддів, обставини, встановлені судовими рішеннями у справах №№908/2783/19, 908/59/19, 910/21768/14 та 908/2116/17, є преюдиціальними по відношенню до даної справи, оскільки судами, фактично, досліджувалися ці ж самі правовідносини між сторонами, а досліджувані обставини у вказаних справах щодо наявності та розміру заборгованості позивача за кредитним договором, а отже і розміру забезпечених іпотекою вимог, належать до предмета доказування у справі, що переглядається.

Так, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 у справі №910/21768/14, залишеній без змін постановою Вищого господарського суду від 17.06.2015, встановлено, що внаслідок укладення договору факторингу №1 від 21.07.2014 фактор набув статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором №44-147/2010 від 29.04.2010 на загальну суму 204066,93 доларів США, з яких 202233,00 доларів США - заборгованість по основній сумі кредиту та 1853,93 доларів США - заборгованість по процентах. Повідомлення про відступлення права вимоги №500051 від 25.07.2014 за кредитним договором було направлено позивачу. Отримання цього повідомлення підтверджується листом директора Приватного акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез" №595 від 05.09.2014, який адресовано голові правління Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк".

У постанові від 04.06.2018 у справі №908/2116/17 Донецьким апеляційним господарським судом спростовано доводи Приватного акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез" про те, що сума заборгованості позивача перед Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" станом на 2014 рік складає 202233,00 грн, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів сплати заборгованості у сумі 202233,00 грн та доказів в обґрунтування даної суми, а посилання позивача на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2017 у справі №908/988/17, яким встановлено факт наявності заборгованості у сумі 202233,00 грн, обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки такого факту зазначеним рішенням встановлено не було і предметом даного позову було визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №8072, вчиненого 13.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуковським В.А., яким звернуто стягнення на будівлю цеху БКВ інв. №1 загальною площею 2306,9 кв. м, котельню інв. №2 загальною площею 664,6 кв. м та заводоуправління інв. №5 загальною площею 535,5 кв. м, які знаходяться в місті Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 17.

Окрім цього, у постанові від 01.10.2019 у справі №908/59/19 Центральним апеляційним господарським судом встановлено, що за спірним договором факторингу банк набув статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором №44-147/2010 від 29.04.2010, позичальником за яким є позивач, на загальну суму 204066,93 доларів США, з яких 202233,00 доларів США - заборгованість по основній сумі кредиту та 1853,93 доларів США - заборгованість по процентах.

У рішенні Господарського суду Запорізької області від 24.03.2020 у справі №908/2783/19, залишеному без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020, встановлено, що факт отримання позивачем кредитних коштів за кредитним договором №44-147/2010 від 29.04.2010 останнім не заперечується, проте, позивач не надав суду доказів виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором. Позивачем не доведено порушення його прав оскаржуваними діями відповідачів. Позивачем, зокрема, не доведено, що державна реєстрація прав за банком відбулася з порушенням прав позивача, закону та компетенції державного реєстратора, а також не доведено суму заборгованості за договором у розмірі саме 202233,00 грн. У довідці вих. №01-47 від 09.02.2015 позивач підтверджує поточний залишок по кредитному договору №44-147/2010 станом на 21.07.2014 в сумі 202233,00 доларів США. Листом від 02.12.2015 позивач звернувся до банку з пропозицією щодо погашення заборгованості за кредитним договором саме в сумі 202233,00 доларів США. Також, 20.04.2016 позивач звернувся з заявою про передачу на добровільну реалізацію майна. Отже, вказаними зверненнями позивача, датованими після укладення додаткової угоди №7 від 25.06.2014 до кредитного договору, підтверджувався борг в сумі 202233,00 доларів США і за поясненнями відповідача описка у валюті, фактично борг у доларах США, не свідчить про припинення зобов`язань на більшу частину суми кредиту. Позивач не надав платіжних документів (банківських виписок, платіжних доручень) на підтвердження факту погашення заборгованості за кредитним договором. Згідно довідки банку щодо розрахунку заборгованості за кредитом у валюті договору станом на 06.08.2018 загальна заборгованість за кредитним договором складає 324328,14 доларів США, у т.ч. за кредитом - 202233,00 доларів США.

Також, у постанові від 26.08.2020 у справі №908/2783/19 Центральним апеляційним господарським судом встановлено безпідставність доводів позивача про те, що відповідачами була здійснена реєстрація права власності на майно, яке перебувало в іпотеці, вартістю 8048200,00 грн при заборгованості в сумі 202233,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, факт отримання кредитних коштів за кредитним договором №44-147/2010 від 29.04.2010 позивачем не заперечується, проте, позивач не надав суду доказів виконання зобов`язання за кредитним договором. При цьому, позивач не спростував факт існування заборгованості за тілом кредиту у розмірі 202233,00 доларів США, про що банком 25.09.2017 була направлена позивачу претензія та отримана останнім. У листі від 09.11.2015 позивач зазначає саме про зазначену суму заборгованості та надає пропозицію розрахуватися з банком шляхом продажу грошових вимог банку на користь ПрАТ "Агропромислова компанія". Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не є доказом, який би спростував існування саме зазначеного розміру заборгованості, оскільки за змістом даного рішення суд визнав виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки таким, що не підлягає виконанню внаслідок того, що вимоги за цим написом не були безспірними, та умовами іпотечного договору не було передбачено можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису. При цьому, сума заборгованості за кредитним договором не була предметом спору у даній справі, не встановлювалася і судом не визначалась. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не надав оцінку додатковій угоді №7 до кредитного договору, за якою розмір заборгованості за кредитом складає не 202233,00 долари США, а 202233,00 грн, є необґрунтованими, тому що дана додаткова угода не встановлює розмір заборгованості за кредитним договором. За змістом цієї додаткової угоди сторони домовились викласти додаток №1 до договору в новій редакції, яка містить графік зниження ліміту кредитної лінії і сума ліміту кредитної лінії після погашення зазначена у гривнях та складає 202233,00 грн, в той час, як умови кредитного договору передбачають надання кредиту в межах відкритої відновлювальної кредитної лінії в сумі, що не перевищує 498000,00 доларів США, і будь-яких угод щодо зміни валюти кредитування сторони не вносили, у тому числі, додатковою угодою №7 та згідно розрахунку заборгованості борг за тілом кредиту складає саме 202233,00 долари США, що узгоджується з умовами кредитного договору та відповідає визначеній сторонами валюті кредитування. Крім цього, вимога банку про повернення заборгованості за кредитом була надіслана позивачу на суму 202233,00 долари США та була фактично визнана позивачем листами від 09.11.2015 та від 02.12.2015, а тому посилання на суму заборгованості у розмірі 202233,00 грн, яка нібито зазначена у додатковій угоді №7 від 25.06.2014, є необґрунтованими. На підтвердження своєї правової позиції апелянт не надав суду жодного доказу виконання своїх зобов`язань за кредитним договором в частині сплати заборгованості.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу того, що оскільки під час розгляду справ №№908/2783/19, 908/59/19, 910/21768/14 та 908/2116/17 встановлено розмір заборгованості позивача за кредитним договором №44-147/2010 від 29.04.2010 в сумі 202233,00 долари США а не 202233,00 грн, як стверджує позивач, відсутні підстави вважати, що банк набув право власності на іпотечне майно за ціною, яка перевищує 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог іпотекодержателя.

В апеляційній скарзі позивач стверджує, що місцевим господарським судом порушено приписи процесуального закону та помилково не прийнято до уваги положення ч. 7 ст. 75 ГПК України, відповідно до якого правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. Позивач зазначає, що суд першої інстанції помилково послався на преюдиціальність обставин, встановлених під час розгляду справ №№908/2783/19, 908/59/19, 910/21768/14 та 908/2116/17.

Колегія суддів вважає наведені доводи безпідставними, оскільки зі змісту судових рішень у вищевказаних справах вбачається, що господарськими судами встановлено виключно факт щодо залишку боргу позивача за тілом кредиту в сумі 202233,00 долари США, а не надавалася правова оцінка цій обставині, оскільки предметом спорів у справах не є стягнення заборгованості за кредитним договором. Тому, посилання скаржника на ч. 7 ст. 75 ГПК України у контексті його аргументів є помилковим.

Також, у поданій апеляційній скарзі позивач вказує на те, що саме додатковою угодою №7 до кредитного договору, якою встановлено заборгованість по кредиту в розмірі 202233,00 грн, остаточно оформлено правовідносини сторін та підтверджено суму боргу, а не судовими рішеннями, які вказане питання не досліджували. Поряд з цим, Приватне акціонерне товариство"Запоріжбіосинтез" вказує, що дослідженню підлягають обставини, встановлені судами у справі №908/988/17, які місцевий господарський суд безпідставно проігнорував.

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справ, на які посилався суд першої інстанції, судами було досліджено питання наявності боргу позивача перед банком з урахуванням висновків суду, зроблених у справі №908/988/17, на дослідженні яких наполягає позивач в апеляційній скарзі.

Зокрема, у вже згаданій постанові від 04.06.2018 у справі №908/2116/17 Донецьким апеляційним господарським судом спростовано доводи Приватного акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез" про те, що сума заборгованості позивача перед Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" станом на 2014 рік складає 202233,00 грн, оскільки позивачем не надано суду жодних документальних доказів сплати заборгованості у сумі 202233,00 грн та доказів в обґрунтування даної суми, а посилання позивача на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2017 у справі №908/988/17, яким встановлено факт наявності заборгованості у сумі 202233,00 грн, обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки такого факту зазначеним рішенням встановлено не було.

Крім того, під час розгляду справи №908/2783/19 судами було досліджено як рішення суду у справі №908/988/17, так і додаткову угоду №7 від 25.06.2014 до кредитного договору в сукупності з іншими доказами. При цьому, судами встановлено, що позивачем не доведено суму його заборгованості за кредитним договором саме у розмірі 202233,00 грн.

За вказаних обставин, наведені аргументи скаржника також відхиляються судом.

З урахуванням усього вищезазначеного, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заявленого позову у зв`язку з недоведеністю позивачем обставин набуття банком права власності на іпотечне майно за вартістю, яка перевищує 90% розміру забезпечених іпотекою вимог.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №910/17166/21 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №910/17166/21 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №910/17166/21.

4. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Запоріжбіосинтез".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.02.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов