Рішення

від 20.07.2022 по справі 910/2146/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.07.2022Справа № 910/2146/22

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Петрук Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Гаражно-будівельного кооперативу "Печерський"

вул. Камишинська, 4, м. Київ 13, 01013

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "Ольвіта"

пр-т Науки, буд.20-Б, м. Київ 39, 03039

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

Гаражно-будівельний кооператив "Печерський" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно- виробнича фірма "Ольвіта" (далі-відповідач) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання у справі на 16.03.2022.

Водночас 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно з Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" в країні введено воєнний стан.

14.03.2022 прийнято Указ Президента України №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

Судове засідання призначене на 16.03.2022 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.04.2022 розгляд справи призначено на 18.05.2022.

17.05.2022 позивачем подано клопотання про долучення доказів.

Протокольною ухвалою суду від 18.05.2022 відкладено підготовче засідання на 08.06.2022.

Протокольною ухвалою суду від 08.06.2022 відкладено підготовче засідання на 22.06.2022.

21.06.2022 позивачем подано клопотання про долучення доказів.

Протокольною ухвалою суду від 22.06.2022 відкладено підготовче засідання на 06.07.2022.

Протокольною ухвалою суду від 06.07.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.07.2022.

У судове засідання 20.07.2022 з`явився представник позивача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/2146/22 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

У судовому засіданні 20.07.2022 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За рішенням Виконкому Печерської райради народних депутатів м. Києва від 26.06.1985р. № 323 було організовано Гаражно - будівельний кооператив «Печерський» (надалі - ГБК «Печерський», Кооператив).

21 березня 1996 року ГБК «Печерський» було зареєстровано в Харківській райдержадміністрації м. Києва за реєстраційним № 18 та відповідно ГБК «Печерський» набув прав юридичної особи.

Договором на право тимчасового довгострокового користування землею від 03.07.1998р. (надалі - Договір оренди), що був укладений між КМДА та ГБК «Печерський» передбачалось надання Кооперативу в користування земельної ділянки площею 9,0326 га в тому числі: громадська капітальна забудова - 3,1838 га, громадська тимчасова забудова - 1,0921 га, допоміжна та прилегла територія - 4,7567 га, згідно з планом землекористування.

Умовами п. 3.1. Зазначеного Договору на право тимчасового довгострокового користування землею передбачено, що у разі нецільового використання земельної ділянки КМДА має право достроково розірвати договір.

Тим же пунктом 3.1. Договору оренди передбачено право ГБК «Печерський» самостійно господарювати на землі згідно з цільовим призначенням земельної ділянки, зводити будівлі та споруди згідно з проектом та генеральним планом будівництва, затвердженим в установленому законодавством порядку і при наявності ордеру на виконання будівельних робіт.

До обов`язків ГБК «Печерський» відповідно до умов п. 3.1. Договору оренди віднесено використання землі відповідно до цільового призначення, охорона земельної ділянки від самовільного захоплення та самовільної забудови іншими суб`єктами.

Земельна ділянка надавалась Кооперативу в тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для експлуатації та обслуговування одноповерхових гаражів на вул. Камишинській, 4 у Харківському районі.

Зазначений Договір оренди діє до цього часу та всі передбачені у ньому умови є обов`язковими для Сторін.

За твердженням позивача, єдиний наявний генеральний план переданих у користування ГБК «Печерський» земельних ділянок, було розроблено у 1992-1993рр. та з того часу зміни до генерального плану не вносились.

Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:116:0017, 8000000000:90:116:0018, 8000000000:90:116:0121, 8000000000:90:116:0122), підтверджується передача в оренду Кооперативу земельних ділянок з таким видом їх використання як «для експлуатації та обслуговування одноповерхових індивідуальних гаражів».

Звертаючись до суду із позовом позивач вказує, що у 2021 році керівництву ГБК «Печерський» стало відомо про те, що ТОВ «КВФ «Ольвіта» без будь - яких дозволів з боку Загальних зборів Кооперативу та погоджень з боку Департаменту земельних ресурсів, ДАБІ та інших органів, на території ГБК «Печерський» побудовано комплекс споруд 1-4 поверховості, де розташовані виробничі приміщення, СТО та інші.

З урахуванням зазначених обставин, ГБК «Печерський» звернулось до керівництва ТОВ «КВФ «Ольвіта», яке в обґрунтування законності використання земельної ділянки надало копію Договору № 04/06, що був укладений 01.04.2006р. між ГБК «Печерський» та ТОВ «КВФ «Ольвіта».

Відповідно до п. 1.1. Договору № 04/06 від 01.04.2006р., ТОВ «КВФ «Ольвіта» як Замовник доручив ГБК «Печерський» як Виконавцю надання останньому послуги по збереженню автотранспорту на території ГБК «Печерський» в кількості 10-15 одиниць на площі 1000 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Камишинська, 4.

Проте, предметом зазначеного договору не є передача ТОВ «КВф «Ольвіта» в оренду земельної ділянки, а лише надання послуг зі збереження належного ТОВ «КВФ «Ольвіта» автотранспорту на території ГБК «Печерський».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що не зважаючи на зазначені вище умови Договору № 04/06 від 01.04.2006р., ТОВ «КВФ «Ольвіта» земельну ділянку де Кооперативом зберігався належний підприємству автотранспорт було самовільно забудовано.

На направлений на адресу ТОВ «КВФ «Ольвіта» у квітні 2021 року лист щодо розірвання договору внаслідок порушення суттєвих його умов та використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, ТОВ «КВФ «Ольвіта» надало свою відповідь, де не лише не визнало порушення прав та інтересів ГБК «Печерський», а посилаючись на забудову земельної ділянки ставило на вирішення Кооперативу питання щодо надання дозволу та нотаріально посвідченої згоди на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:116:0018, який ГБК «Печерський» орендується у Київської територіальної громади.

Викопіюванням з генерального плану забудови земельних ділянок підтверджується те, що на місці побудованих ТОВ «КВФ «Ольвіта» виробничих приміщень генеральним планом забудови не було передбачено будівництво.

24 травня 2019 року за результатами проведеного обстеження земельних ділянок за адресою: вул. Камишинська, 4 у Голосіївському районі м. Києва, які були надані в оренду для експлуатації та обслуговування одноповерхових гаражів ГБК «Печерський», Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було складено акт обстеження земельної ділянки від 24.05.2019р. за № 19-0396-01.

Як зазначено в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 19-0396-01 від 24.05.2019, складеного за результатами вказаної перевірки, під час виїзду на місцевість встановлено, що на ділянках розміщено та експлуатуються металеві та капітальні гаражі. Також на ділянках розміщені пункти шиномонтажу, мийка, СТО та кафе. Окремими членами ГБК «Печерський» зайнято земельні ділянки, які прилягають до пойми р. Либідь. Зокрема, за інформацією голови ГБК «Печерський» членом кооперативу гр. ОСОБА_1 огороджено земельну ділянку орієнтовною площею 0,1100 га, іншими, членами кооперативу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та іншими зайняті земельні ділянки орієнтовними площами 0,0050-0,0150 га. За результатами обстеження вбачаються ознаки самовільного зайняття-земельної ділянки орієнтовною площею 0,1500 га, та нецільового використання земельних ділянок (кадастрові номери 8000000000:90:116:0017 та 8000000000:90:116:0018).

Листом Департаменту містобудування та архітектури № 055-1139 від 28.01.2022р., що був наданий у відповідь на звернення ГБК «Печерський», було повідомлено, що відповідно до електронної бази Департаменту «Документообіг» проектна документація розроблена на замовлення ГБК «Печерський» за адресою вул. Камишинська, 4 в Голосіївському районі м. Києва на розгляд не надавалась.

Таким чином, позивач вказує, що було підтверджено відсутність розробленої на замовлення ГБК «Печерський» проектної документації та єдиною такою документацією є генеральний план переданих у користування ГБК «Печерський» земельних ділянок, який було розроблено у 1992-1993рр. та до якого не вносились зміни.

Також актом обстеження земельної ділянки №22-0123/01 від 07.06.2022 Департаментом земельних ресурсів КМДА вчергове підтверджено, що на частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:116:0018 на вул. Камишинській, 4, у Голосіївському районі м. Києва розташовано будівлі та споруди станції технічного обслуговування та миття автомобілів, частина будівель та споруд розташована за межами земельної ділянки в межах території поруч з руслом р. Либідь, з чого вбачаються ознаки самовільного зайняття земельних ділянок та використання їх не за цільовим призначенням.

Враховуючи наведені вище обставини, з огляду на результати перевірки дотримання вимог земельного законодавства, оскільки відповідач самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 1000 кв. м. на вул. Камишинській 4 (кадастровий номер 8000000000:90:116:0018) позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спір у справі виник у зв`язку з відсутністю, на думку позивача, підстав для користування відповідачем даною земельною ділянкою, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку 1000 кв. м. на вул. Камишинській 4 (кадастровий номер 8000000000:90:116:0018), привівши її у придатний для використання стан шляхом демонтажу самовільно збудованих приміщень за власний рахунок.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля є об`єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 83 Земельного кодексу України, передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно із наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 1000 кв. м. з кадастровим номером 8000000000:90:116:0018 (розташована за адресою вул. Камишинській 4) належить на праві власності територіальній громаді в особі Київської міської ради.

Стаття 9 Земельного кодексу України визначає, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В пункті 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз`яснено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

З огляду на вище викладене, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в місті Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.

Оскільки земельна ділянка площею 1000 кв. м. на вул. Камишинській 4 (кадастровий номер 8000000000:90:116:0018), належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, то виключно Київська міська рада має право розпоряджатись вказаною земельною ділянкою.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем під час розгляду справи, на вказаній земельній ділянці Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "Ольвіта" розміщені та експлуатуються індивідуальні гаражі, будівлі станції технічного обслуговування автомобілів, миття автомобілів.

Як зазначено в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 19-0396-01 від 24.05.2019, складеного за результатами вказаної перевірки, під час виїзду на місцевість встановлено, що на ділянках розміщено та експлуатуються металеві та капітальні гаражі. Також на ділянках розміщені пункти шиномонтажу, мийка, СТО та кафе. Окремими членами ГБК «Печерський» зайнято земельні ділянки, які прилягають до пойми р. Либідь. Зокрема, за інформацією голови ГБК «Печерський» членом кооперативу гр. ОСОБА_1 огороджено земельну ділянку орієнтовною площею 0,1100 га, іншими, членами кооперативу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та іншими зайняті земельні ділянки орієнтовними площами 0,0050-0,0150 га. За результатами обстеження вбачаються ознаки самовільного зайняття-земельної ділянки орієнтовною площею 0,1500 га, та нецільового використання земельних ділянок (кадастрові номери 8000000000:90:116:0017 та 8000000000:90:116:0018).

Також актом обстеження земельної ділянки №22-0123/01 від 07.06.2022 Департаментом земельних ресурсів КМДА вчергове підтверджено, що на частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:116:0018 на вул. Камишинській, 4, у Голосіївському районі м. Києва розташовано будівлі та споруди станції технічного обслуговування та миття автомобілів, частина будівель та споруд розташована за межами земельної ділянки в межах території поруч з руслом р. Либідь, з чого вбачаються ознаки самовільного зайняття земельних ділянок та використання їх не за цільовим призначенням.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється шляхом проведення перевірок. За змістом статті 10 цього Закону державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Суд відзначає, що акти обстеження земельних ділянок №19-0396-01 від 24.05.2019 та №22-0123/01 від 07.06.2022 складені уповноваженими представниками Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації" у відповідності з Порядком здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради №16/890 від 29.09.2003, а відтак визнаються судом належними та допустимими доказами у справі.

Таким чином, судом встановлено факт зайняття відповідачем земельної ділянки позивача за відсутності належних доказів (а саме рішення Київської міської ради) про передачу відповідачу такої земельної ділянки у користування.

Всі викладені в сукупності обставини свідчать про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту наявності у відповідача права користування спірною земельною ділянкою, в тому числі, шляхом розміщення на ній будівель та споруд.

Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (стаття 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

За змістом статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може здійснюватися у тому числі, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження права власності або права користування спірною земельною ділянкою, вимоги позивача жодними доказами не спростовано, тому наявні всі ознаки самовільного зайняття спірної земельної ділянки.

За змістом статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України).

Таким чином, судом встановлено істотні обставини справи, що полягають у фактичному використанні земельної ділянки без належних правових підстав, що відповідає поняттю самовільного зайняття земельної ділянки згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", що є підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 212 Земельного кодексу України.

Суд відзначає, що відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність в особи, яка її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом із тим необхідно враховувати, що саме по собі встановлення факту користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, яка використовує земельну ділянку, наявність в особи права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування, вжиття нею заходів для оформлення права на земельну ділянку тощо.

Суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що відповідачем у період з 2006 по 2022 роки вчинялись будь-які дії з метою розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та оформлення права на забудову означеної земельної ділянки, що свідчить про неналежну поведінку відповідача та свідоме ігнорування ним вимог чинного законодавства.

Вказані обставини, на переконання суду, є достатньою підставою для кваліфікації такого використання відповідачем земельної ділянки як самовільного її зайняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України), що зумовлює обов`язок суду, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Отже, суд зобов`язаний забезпечити дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків, оскільки протилежне матиме наслідком порушення гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

У Рішенні "Мала проти України" у справі від 03.07.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що ключовим для концепції справедливого розгляду справи … є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін (Рішення у справі "Стіл та Морріс проти Сполученого Королівства"). Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (Рішення від 26.05.2009 у справі "Бацаніна проти Росії"). Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (Рішення у справах "Проніна проти України" від 18.07.2006 та "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011).

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі та зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:116:0018 розташовану за адресою: м. Київ, вул. Камишинська 4, орієнтовною площею 1000 кв.м., привівши її у придатний для використання стан шляхом демонтажу самовільно збудованих приміщень за власний рахунок.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 2 481,00 грн. та витрат за надану правничу допомогу на суму 10000,00 грн., суд виходить з такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат позивачем було подано копії Договору від 07.02.2021 про надання правової допомоги, копію ордеру серія АІ №1194200 від 10.02.2022, рахунку-фактури №05 від 07.02.2022 на суму 10 000,00 грн, банківської виписки, на підтвердження зарахування на рахунок Адвокатського об`єднання суми гонорару адвокату у розмірі 10 0000,00 грн., акту здачі-приймання наданої правничої допомоги на суму 10 000,00 грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, то суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Дослідивши надані позивачем докази, враховуючи відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, їх достатніми для підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10000,00 грн.

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт

Відповідно до наведеної норми Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, відповідачем не наведено заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу та не надано суду доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "Ольвіта" (пр-т Науки, буд.20-Б, м. Київ 39, 03039; ідентифікаційний код 19260117) звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:116:0018 розташовану за адресою: м. Київ, вул. Камишинська 4, орієнтовною площею 1000 кв.м., привівши її у придатний для використання стан шляхом демонтажу самовільно збудованих приміщень за власний рахунок.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "Ольвіта" (пр-т Науки, буд.20-Б, м. Київ 39, 03039; ідентифікаційний код 19260117) на користь Гаражно-будівельного кооперативу "Печерський" (вул. Камишинська, 4, м. Київ 13, 01013; ідентифікаційний код 22921752) суму сплаченого судового збору у розмірі 2481 грн. 00 коп. та суму витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 25.07.2022

Суддя М.О. Лиськов