Рішення

від 22.07.2022 по справі 925/316/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2022 року м. Черкаси справа № 925/316/22

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Кандаурова М.В., за участі представників сторін:

від позивача: Городок Я.В. - адвокат за ордером; Сидоренко О.В. - особисто, Струкачов М.П., Тенішев А.І., Савченко В.І., Топчій А.О. - вільні слухачі;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця Сидоренка Олександра Володимировича (м. Черкаси) до товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ЛЄНД" (смт. Чорнобай, Чорнобаївський район, Черкаська область) про стягнення 877 233,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 877 233,46 грн. з яких: 718 977,32 грн. основного боргу, 127 711,28 грн. інфляційних втрат та 30 544,86 грн. як 3 % річних на підставі договору ДПП/1003 абонентського обслуговування з надання посередницьких послуг від 01.07.2016, укладеного між сторонами.

В засіданні 06.07.22 суд прийняв до розгляду як подану в порядку ст. 46 ГПК України заяву про збільшення позовних вимог від 04.07.2022, якою позивач просить стягнути з відповідача 752 669,32 основного боргу, 188416,28 грн. інфляційних втрат та 38575,15 грн. як 3 % річних з тих же правових підстав.

В ході розгляду справи позивач свої збільшені вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що акти виконаних робіт та акт звірки розрахунків до договору між сторонами керівником відповідача не підписувався; позивач не довів виконання всіх умов договору, які свідчать про повне надання ним послуг.

Ухвалою від 16.06.2022 суд припинив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та перейшов у розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 16.06.2022 суд відмовив у задоволенні заяви позивача від 07.06.22 про вжиття заходів забезпечення позову (а.с. 116 том 1).

Ухвалою від 24.06.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі почеркознавчої експертизи підписів керівника ТОВ "Річ-Лєнд".

Суд відмовив сторонам у виклику в засідання свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , нотаріально посвідчені заяви яких було подано в справу від обох сторін, оскільки їх пояснення на предмет доказування у справі не впливають, при наявності вже зібраних у справі інших доказів. Також суд вважає, що обставини, викладені свідками у заяві, не суперечать наявному факту проставлення печатки ТОВ "Річ Лєнд" на первинних документах, які характеризують господарські операції по договору між сторонами ДПП/1003 абонентського обслуговування з надання посередницьких послуг від 01.07.2016 за весь період його виконання та не викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Крім того свідки у нотаріально посвідчених заявах нічого не говорять що вони бачили про проставлення позивачем печаток саме на актах № 25-33, які складають предмет доказування, тому їх пояснення свідчать в цілому про організацію роботи на підприємстві і не мають безпосереднього стосунку до оформлення конкретних документів у справі, які відносяться до предмету доказування, а тому є не інформативними для суду.

На підставі ст. 2 ГПК України суд приєднав до справи всі документи, які подавалися обома сторонами на всіх стадіях розгляду справи. Даною нормою передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2016 року між сторонами спору було укладено договір ДПП/1003 абонентського обслуговування з надання посередницьких послуг від 01.07.2016 (а.с. 22 том 1), за умовами якого ТОВ "Річ Лєнд" (Замовник, відповідач) доручив, а ФОП Сидоренко Олександр Володимирович (Посередник, Позивач) зобов`язався виконати ряд певних дій з метою знаходження оптимального контрагента (Покупця), готового придбати продукцію Замовника у відповідності до умов останнього. Продукція та умови визначені Замовником у Додатку № 1 до Даного Договору (п. 1.1.).

Після підписання контракту між Замовником і Покупцем, Замовник і Посередник складають акт виконання останнім своїх зобов`язань (Додаток № 3 до Даного Договору, який є його невід`ємною частиною) - п. 2.2.4. Договору.

Згідно вимог розділу 3 Договору Замовник у відповідності до умов даного Договору повинен забезпечити Посередника всією інформацією та документацією для виконання ним своїх зобов`язань та виплатити винагороду Посереднику у відповідності до умов даного Договору.

Згідно розділу 4 Договору Посередник за надані послуги за угодою між Замовником і Посередником отримує винагороду в розмірі і в порядку, визначених у Додатку № 2 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Додатком № 2 до Договору (а.с. 26 том 1) сторонами погоджено Умови виплати винагороди Посередникові в розмірі 10% від суми контракту, укладеного між Замовником та Покупцем за допомогою Посередника. Підставою до оплати є знаходження Покупця та підписання акту виконаних робіт. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Посередника до 10 числа кожного наступного місяця за отримані Замовником від Покупця кошти в повному обсязі згідно Договору, укладеному між Замовником та Покупцем за сприяння Посередника за попередній місяць. Підставою до оплати є знаходження Покупця та підписання Акту виконаних робіт.

Договір між сторонами вступає в силу з моменту його підписання Замовником та Посередником і діє до 30.06.2017 (п. 8.1.).

Додатковою угодою від 17.05.2017 сторонами спору досягнуто згоди, що якщо ні одна із сторін Договору в термін один календарний місяць до закінчення строку дії договору не повідомила другу сторону в письмовій формі про закінчення строку дії Договору, то Договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах. Для припинення дії Договору одна із сторін має повідомити другу сторону в письмовій формі (а.с. 27).

Сторонами не надано в справу доказів, що Договір від 01.07.2016 року між сторонами було визнано недійсним чи розірвано/припинено в період, за який між сторонами виник спір.

За своїм правовим змістом укладений сторонами договір є договором про надання послуги.

У відповідності до ст. 901-903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Сторони спору узгодили в Додатку № 2 істотні умови Договору про те, що підставою для оплати є Підписання ними Акту виконаних робіт, плата вноситься відповідачем до 10 числа кожного наступного місяця.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За доводами та розрахунками позивача, з часу укладення Договору він виконувався позивачем належним чином та оплачувався відповідачем. Сторонами підписано 33 окремі Акти виконаних робіт, з яких частина відповідачем не оплачені.

Оскільки в усіх актах виконаних робіт маються посилання на укладений між сторонами Договір ДПП/1003 абонентського обслуговування з надання посередницьких послуг від 01.07.2016, то суд відхиляє заперечення представника відповідача, що спірні відносини між сторонами можуть мати правову природу відносин між сторонами як найманого працівника та роботодавця. В справу надано докази, що позивач ОСОБА_5 одночасно є працівником відповідача (а.с. 102,103 з оборотами а.с. 1), однак це відношення до суті спору не має.

Позивач доводить, що спір між сторонами за заявленим позовом виник щодо оплати актів виконаних робіт, починаючи з Акту № 25 від 26.04.2019 по Акт № 33 від 16.04.2021 (а.с. 29-37 том 1).

Суду пред`явлено дані Акти в оригіналах, вони однотипні, складені в період квітень 2019; березень, квітень, травень, грудень 2020 та січень, квітень 2021 року. Акти мають посилання в тексті на договір між сторонами ДПП/1003 абонентського обслуговування з надання посередницьких послуг від 01.07.2016, на розмір винагороди позивача. В Актах також вказано про відсутність претензій сторін одна до одної, проставлено підписи сторін та печатку відповідача. Крім того, в Актах Замовник-відповідач гарантує виконання ним п. 4.1. договору стосовно винагороди посередника-позивача та порядок розрахунків між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу Претензію № 2 від 08.02.2022 з прикладенням копій всіх Актів виконаних робіт № 25-33 та просив сплатити борг за цими Актами в сумі 718977,32 грн. (а.с. 137-143 том 1)

Відповідач ніякої відповіді на претензію не надав, про непідписання Актів № 25-33 з боку відповідача та їх зміст не було заперечено позивачу відразу після отримання претензії, борг також не сплачено, з чого і виник спір.

Відповідач лише в ході розгляду справи заперечив проти підписання керівником ТОВ "Річ Лєнд" Теліним М.В. актів виконаних робіт № 25-33, щодо неоплати яких виник спір.

Ухвалою від 24.06.22 суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи (а.с. 110 том 1) з урахуванням таких обставин:

* в справі відсутня особиста заява керівника відповідача Теліна М.В. що підписи у документах, по яких слід провести експертизу, йому не належать;

* спірні Акти містять відтиск печатки товариства-відповідача, щодо якої немає клопотання про проведення експертизи і її достовірність не заперечується;

* в засіданні представник позивача продемонструвала суду оригінали документів із візуально явно різними підписами керівника відповідача Теліна М.В., які теж скріплені печатками товариства; Навіть на різних аркушах договору ДПП/1003 абонентського обслуговування з надання посередницьких послуг від 01.07.2016, яким обґрунтовано позов, містяться скріплені печатками ТОВ різні підписи керівника відповідача і ця обставина відповідачем суду не пояснена (а.с. 22).

* акти виконаних робіт по договору, які не оплачені позивачу, складені за формою, передбаченою додатком № 3 до договору і повністю відповідають за оформленням тим актам виконаних робіт, які вже оплачені, що доведено позивачем оригіналами таких актів.

Повторне клопотання відповідача від 12.07.2022 (а.с. 90 том 2) про проведення експертизи суд також відхилив, додатково враховуючи наступні обставини:

- на виклик суду по ухвалі від 16.06.22 ОСОБА_6 не з`явився, як не з`явився і в жодне засідання по справі і власних пояснень щодо різних підписів суду не надав. Доводи відповідача на це про неотримання ухвали про виклик від 16.06.22 суд відхилив, бо в засіданні 16.06.22 був представник ТОВ "Річ Лєнд", в присутності якого обговорено питання необхідності явки директора в засідання. Реєстр судових рішень на цю дату вже працював.

- разом із відзивом на заяву про збільшення позовних вимог 12.07.22 відповідач знову подав документи (їх відповідач визнає за достовірні, бо ними обґрунтовує свою позицію проти позову), які на одному і тому ж листку містять абсолютно різні підписи ОСОБА_6 і ці розбіжності ОСОБА_6 ніяк не пояснює суду протягом всього розгляду справи (наприклад, додаток № 1 від 22.01.2019 до договору № АМХ-001/2019 про надання послуг з розміщення реклами від 22.01.2019 містить на своєму аркуші короткий підпис ОСОБА_6 як Замовника по цьому договору і його довгий підпис як особи, що засвідчила документ написом "З оригіналом згідно". Обидва підписи завірено печатками ТОВ "Річ Лєнд" - (а.с. 108 том 2).

-- сам відповідач міг подати суду висновок експерта в порядку ст. 100 ГПК України про неприналежність ОСОБА_7 підписів на спірних первинних документах (якщо це має місце), але цього не зробив і ніколи не заявляв суду про відсутність у нього оригіналів спірних актів, по яких можна зробити експертизу.

Ухвалою від 12.07.2022 суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання про виклик свідків зі сторони відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 враховуючи наступне: печатки ТОВ "Річ Лєнд" проставлені і на інших актах № 1-24, які оплачені відповідачем без зауважень і які (за логікою відповідача) сам позивач теж скріплював печаткою відповідача, маючи до неї доступ і отже такі дії позивача (якщо вони мали місце) дозволялися керівництвом відповідача.

Свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в своїх заявах нічого не стверджують, що вони бачили як ОСОБА_5 особисто проставляв печатки саме на Актах № 25-33, як складають предмет доказування. Твердження в цілому про можливість позивача проставляти печатки на документах, саме до спірних документів у справі прямого відношення не мають. Відтиски печатки стоять на документах, якими позивач доводить свої позовні вимоги. При цьому відповідач не проводив службове розслідування про перевищення повноважень працівників ТОВ "Річ Лєнд" у використанні ними печатки товариства. Доказів про протиправне вибуття печатки із володіння ТОВ "Річ Лєнд" в справу не подано.

Також суд не вбачав підстав для виклику в засідання і свідка ОСОБА_1 (а.с. 35 том 2), оскільки обставини, викладені цим свідком у заяві, не суперечать фактам про існування печатки на документах, які знаходяться в справі, його пояснення не викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти, однак на предмет доказування у справі вони прямо не впливають. Для оцінки обставини наявності печатки на документах суд не потребує показів свідків.

Суд вважає, що первинні документи, якими обґрунтовано позовні вимоги (акти виконаних робіт № 25-33 до Договору), оформлені у відповідності до вимог ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (ч. 2 ст. 9). Даною нормою визначено, що Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Сторонами у п. 2.2.4; 3.2., 4.1., Договору визначено істотні умови про те, що сторони складають акт виконання позивачем його зобов`язань за зразком з Додатку № 3 і позивач отримує винагороду в розмірі і в порядку, визначеному в додатку № 2.

Всі спірні Акти № 25-33 складені сторонами як Додаток № 3 до Договору за єдиною формою, яка відповідає по формі тим актам, щодо яких між сторонами немає спору і вони були оплачені (№1-24).

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що сторонам слід було складати Акт виконання зобов`язань (п. 2.2.4 Договору) чи акти наданих послуг, а натомість сторонами складено Акт з назвою "Акт виконаних робіт". Суд при цьому виходить з того, що всі спірні акти складено як додатки № 3 до Договору і вони містять повну інформацію про проведену операцію та посилання на Договір. Саме за такою ж формою і без заперечень з боку відповідача було складено Акти № 1-24 (а.с. 171-194 том 1), які відповідач вже оплатив, не маючи зауважень до назви Актів. Тому суд вважає, що в даному випадку використання неточного слова в назві Актів (бо немає ніяких підстав вважати, що це різні форми кількох актів, які відрізняються за своїм змістом і повинні складатися окремо), не має істотного значення для вирішення спору і не тягне за собою втрату позивачем права на стягнення винагороди за спірними Актами.

Оскільки за умовами Договору підписані Акти є достатньою підставою для проведення розрахунків між сторонами, то немає підстав вважати, що позивач повинен ще і надати докази вчинення ним всіх дій, що передували укладенню договорів в інтересах відповідача та виконання ним інших обов`язків за Договором, які повинен вчинити позивач до часу підписання Актів. Відповідач при цьому не надав суду доказів, що такі підтвердження виконання зобов`язань за договором позивач надавав відповідачу при підписанні сторонами попередніх Актів № 1-24 та для їх оплати відповідачем і спору по яких між сторонами немає.

Про невиконання в повному обсязі умов Договору (якщо це мало місце) відповідачем не було заявлено позивачу відразу після отримання претензії (а.с. 137-143 том 1). За умовами Договору позивач не повинен зберігати та обліковувати в себе договори, які він поукладав з третіми особами в інтересах відповідача, бо достатньою підставою для платежу по Договору є підписаний обома сторонами АКТ за формою Додатка № 3.

Отже позивач надав у справу всі необхідні документи для здійснення відповідачем платежів за Договором.

Доказів проведення відповідачем розрахунків за Актами № 25-33 на суму 752 669,32 грн. відповідач суду не надав, строк виконання зобов`язання по оплаті послуг за цими актами для відповідача вже є таким, що настав, тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 752 669,32 грн.

Проти математичного розрахунку розміру винагороди по актах № 25-33 відповідачем суду заперечень не надано.

Оскільки сторонами підписано без зауважень Акти № 25-33, які за умовами Договору є підставою для оплати послуг позивачу, строк сплати винагороди позивачу за цими Актами для позивач є таким, що настав, розрахунок не проведено, тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 752 669,32 грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних із простроченої суми боргу до сплати.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних із простроченої суми, якщо більший розмір процентів не встановлено договором.

Оскільки така відповідальність за невиконання грошового зобов`язання встановлена законом, то не має значення, чи передбачена вона умовами договору між сторонами.

За розрахунками позивача у заяві про збільшення позовних вимог (а.с. 58 том 2), за період з 11.05.2019 по 04.07.2022 загальна сума інфляційних втрат на суму несплаченого боргу у відповідача складає 118416,28 грн., а трьох процентів річних за цей же період - 38 575,15 грн.

Розрахунок інфляційних та процентів річних зроблено вірно та у відповідності до умов договору.

Доказів проведення розрахунку за інфляційними та процентами річних відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 188 416,28 грн. інфляційних втрат та 38575,15 грн. процентів річних.

Відповідач заперечень проти математичних розрахунків позивача суду не надав, власних контрозрахунків не навів, розрахунок за позовними вимогами із позивачем в ході розгляду справи не здійснив.

Тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 752 669,32 грн. основного боргу,188 416,28 грн. інфляційних втрат, 38 575,15 грн. як 3 % річних на підставі договору ДПП/1003 абонентського обслуговування з надання посередницьких послуг від 01.07.2016 року.

Заявою про збільшення позовних вимог (а.с. 58 том 2) позивач просить стягнути з відповідача 11600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає розміру цих витрат, які позивач просив стягнути при зверненні до суду із позовом.

Дані вимоги підлягають до повного задоволення, виходячи з наступного:

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 19 вказаного закону, видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В справу подано докази, що 17.01.2022 позивачем та адвокатом Городок Я.В., яка здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордера (а.с. 72,73 том 1) укладено Договір № 2 про надання правової (правничої) допомоги (а.с.62 том 1).

За умовами цього Договору адвокат зобов`язався надавати в інтересах позивача захист, представництво, інші види правової допомоги на умовах та в порядку, що визначений Договором, а позивач повинен оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Згідно п. 8.1. Договору він діє до 31 грудня 2023 року.

Гонорар адвоката за кожне окреме завдання визначається Додатком № 1 до Договору, який підписується Адвокатом та Позивачем.

В додатку № 1 до Договору його сторонами визначено перелік видів правової допомоги (послуг) та сума гонорару за кожну послугу в залежності від оплати 1 документа чи 1 години послуги.

13.04.2022 Адвокатом та Позивачем складено і підписано без зауважень Акт № 2 до Договору № 2 про надання правничої допомоги на суму 11600,00 грн. наданих послуг. До них включено вивчення матеріалів для позову, напрацювання правової позиції в спорі, написання претензії, написання позовної заяви, витрати на відправку документів (а.с. 69 том 1).

Кошти у повній сумі 11600,00 грн. позивачем сплачено адвокату, що підтверджується квитанцією від 15.04.22 (а.с. 71 том 1).

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Адвокат Городок Я. В. особисто брала участь у всіх судових засіданнях, представляла інтереси позивача, складала документи з процесуальних питань, надавала пояснення по суті спору.

Статтею 129 ГПК України визначений порядок розподілу судових витрат, частиною 1 вказаної статті визначений порядок розподілу судового збору, частиною 4 - інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19.

Проте, відповідач правом на зменшення витрат, які понесені позивачем у зв`язку із отриманням правничої допомоги при вирішенні спору, не скористався, відповідного клопотання про зменшення цих витрат до суду не надав.

У постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, викладено правову позицію, згідно з якою від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 року у справі №910/2170/18.

За змістом частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 11600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу повністю.

На підставі ст. 129 ГПК України при задоволенні позову з відповідача на користь позивача належить стягнути також і 14694,91 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю.

Керуючись статтями 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства із обмеженою відповідальністю "РІЧ Лєнд" (ідентифікаційний код 36782740, Черкаська область, Чорнобаївський район, смт. Чорнобай, вул. Золотоніська, 20) на користь Фізичної особи -підприємця Сидоренка Олександра Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) -- 752 669,32 грн. основного боргу,188 416,28 грн. інфляційних втрат, 38 575,15 грн. як 3 % річних на підставі договору ДПП/1003 абонентського обслуговування з надання посередницьких послуг від 01.07.2016 року, 11600,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та 14694,91 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 25 липня 2022

Суддя Н.М. Спаських