Постанова

від 02.11.2022 по справі 925/316/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2022 р. Справа № 925/316/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ЛЄНД"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2022

у справі № 925/316/22 (суддя Н.М. Спаських)

за позовом Фізичної особи-підприємця Сидоренка Олександра Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ЛЄНД"

про стягнення 979 660,75 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Городок Я.В.; Сидоренко О.В.;

від відповідача: Сизько Б.Б.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Сидоренко Олександр Володимирович (далі - ФОП Сидоренко О.В., позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ЛЄНД" (далі - ТОВ "РІЧ ЛЄНД", відповідач) про стягнення 877 233,46 грн заборгованості, з яких: 718 977, 32 грн основної заборгованості, 30 544,86 грн 3% річних та 127 711,28 грн інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором абонентського обслуговування з надання посередницьких послуг № ДПП/1003 від 01.07.2016 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги.

06.07.2022 від ФОП Сидоренка О.В. надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заявник просить суд стягнути з відповідача на свою користь 979 660,75 грн заборгованості, з яких: 752 669,32 грн основного боргу, 38 575,15 грн 3% річних та 188 416,28 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 прийнято до розгляду заяву ФОП Сидоренка О.В. про збільшення розміру позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.07.2022 у справі № 925/316/22 позов задоволено повністю; з ТОВ "РІЧ ЛЄНД" стягнуто на користь ФОП Сидоренка О.В. 752 669,32 грн основного боргу,188 416,28 грн інфляційних втрат, 38 575,15 грн 3 % річних, 11 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 14 694,91 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв`язку з чим визнав правомірним стягнення з останнього 752 669,32 грн основного боргу, 188 416,28 грн інфляційних втрат та 38 575,15 грн 3 % річних.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ "РІЧ ЛЄНД" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач просить суд призначити по справі судову почеркознавчу експертизу та витребувати у позивача договір купівлі-продажу ДП /20003 від 12.02.2020.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування скарги апелянт наголошував на тому, що в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем відповідачу послуг, оскільки підставою для оплати є акт наданих послуг, тоді як до позовної заяви додано акти виконаних робіт; в матеріалах справи відсутні первинні фінансові документи на підтвердження наданих послуг; акт звірки розрахунків не є належним доказом на підтвердження надання послуг та не підписувався представником відповідача.

Крім того, за твердженням скаржника, суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про витребування доказів та призначенні почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/316/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ЛЄНД" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2022 у справі № 925/316/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області.

29.08.2022 матеріали справи № 925/316/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 апеляційну скаргу ТОВ "РІЧ ЛЄНД" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2022 у справі № 925/316/22 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

22.09.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2852/22 від 22.09.2022 у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г., який входить до складу колегії суддів на лікарняному з 22.09.2022, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/316/22.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2022 апеляційну скаргу у справі № 925/316/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "РІЧ ЛЄНД" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2022 у справі № 925/316/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 02.11.2022; ФОП Сидоренку О.В. встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

05.10.2022 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "РІЧ ЛЄНД" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та 14.10.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що акти виконаних робіт є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуг; судом першої інстанції обґрунтовано було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи та витребуванні доказів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 задоволено клопотання ТОВ "РІЧ ЛЄНД" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

24.10.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 02.11.2022, поставивши на обговорення клопотання відповідача про призначення експертизи та витребування доказів, враховуючи заперечення позивача проти їх задоволення, колегія суддів, порадившись, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних клопотань з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а оскаржуване судове рішення законним, у зв`язку з чим просив залишити його без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

02.11.2022 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.07.2016 між ФОП Сидоренко О.В. (посередник за договором) та ТОВ "РІЧ ЛЄНД" (замовник за договором) укладено договір ДПП/1003 абонентського обслуговування з надання посередницьких послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а посередник зобов`язується виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента (покупця) готового придбати продукцію замовника у відповідності до умов останнього (продукція та умови визначені замовником у додатку № 1 до даного договору; додаток № 1 є невід`ємною частиною даного договору), а також надати замовнику допомогу в укладенні договору купівлі-продажу між ним та покупцем.

Відповідно до пункту 2.2.4. договору після підписання контракту між замовником і покупцем, замовник і посередник складають акт виконання останнім своїх зобов`язань (додаток № 3 до даного договору, який є його невід`ємною частиною).

Згідно з пунктом 4.1. договору посередник за надані послуги за згодою між замовником і посередником отримує винагороду в розмірі і в порядку, визначених у додатку № 2 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання замовником та посередником та діє до 30.06.2017, а в частині взятих ними на себе зобов`язань до повного їх виконання у разі якщо ні одна із сторін договору в термін один календарний місяць до закінчення строку дії договору не повідомила другу сторону в письмовій формі про закінчення строку дії договору, то договір вважається продовженим на той же термін і на тих умовах. Для припинення дії договору одна із сторін має повідомити другу сторону в письмовій формі (пункт 8.1. в редакції додаткової угоди від 17.05.2017 (додаток № 4)).

Додатком № 2 до договору сторонами погоджено Умови виплати винагороди посередникові в розмірі 10 % від суми контракту, укладеного між замовником та покупцем за допомогою посередника. Підставою до оплати є знаходження покупця та підписання акту виконаних робіт. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок посередника до 10 числа кожного наступного місяця за отримані замовником від покупця кошти в повному обсязі згідно договору, укладеному між замовником та покупцем за сприяння посередника за попередній місяць.

На виконання умов укладеного сторонами договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами належним чином засвідченими копіями актів виконаних робіт від 26.04.2019 № 25, від 30.03.2020 № 26, від 06.04.2020 № 27, від 30.04.2020 № 28, від 29.05.2020 № 29, від 22.12.2020 № 30, від 25.01.2021 № 31, від 02.04.2021 № 32, від 16.04.2021 № 33.

З метою досудового врегулювання спору, 08.02.2022 позивач направив відповідачу претензію № 2 від 08.02.2022 про сплату заборгованості у розмірі 718 977,32 грн з доданими до неї копіями актів виконаних робіт № № 25-33, яка була отримана останнім 10.02.2022, однак залишена без відповіді та задоволення.

Посилаючись на те, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату за надані послуги, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення основного боргу та нарахованих на нього 3 % річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, а доводи апелянта вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, колегія суддів зазначає, що такий за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Таким чином, укладення ФОП Сидоренко О.В. та ТОВ "РІЧ ЛЄНД" договору абонентського обслуговування з надання посередницьких послуг від 01.07.2016 № ДПП/1003 було спрямоване на отримання останнім таких послуг та одночасного обов`язку із здійснення їх оплати.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції з оплати робіт підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (далі - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 вищевказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Додатком № 2 до договору сторонами погоджено, що підставою до оплати є знаходження покупця та підписання акту виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного сторонами договору позивач надав відповідачеві послуги, відповідно до яких сума винагороди посередника становить 752 669,32 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами копіями актів виконаних робіт від 26.04.2019 № 25, від 30.03.2020 № 26, від 06.04.2020 № 27, від 30.04.2020 № 28, від 29.05.2020 № 29, від 22.12.2020 № 30, від 25.01.2021 № 31, від 02.04.2021 № 32, від 16.04.2021 № 33.

Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначений акт виконаних робіт підписаний уповноваженими особами обох сторін без зауважень та заперечень щодо обсягу та якості наданих послуг, а також розміру винагороди посередника за роботу по виконанню зобов`язань, оформлений відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88, а тому є належним та допустимим доказом на підтвердження факту надання позивачем послуг відповідачеві.

Судом першої інстанції обгрунтовано відхилено заперечення відповідача про те, що сторонам слід було складати акт виконання зобов`язань (п. 2.2.4 договору) чи акти наданих послуг, а натомість сторонами складено акт з назвою "Акт виконаних робіт", оскільки всі спірні акти складено як додатки № 3 до договору і вони містять повну інформацію про проведену операцію та посилання на договір. Саме за такою ж формою і без заперечень з боку відповідача було складено акти № № 1-24, які відповідач вже оплатив, не маючи зауважень до назви актів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку використання неточного слова в назві актів (бо немає ніяких підстав вважати, що це різні форми кількох актів, які відрізняються за своїм змістом і повинні складатися окремо), не має істотного значення для вирішення спору і не тягне за собою втрату позивачем права на стягнення винагороди за спірними актами.

Так, за умовами договору підписані акти є достатньою підставою для проведення розрахунків між сторонами, то немає підстав вважати, що позивач повинен ще і надати докази вчинення ним всіх дій, що передували укладенню договорів в інтересах відповідача та виконання ним інших обов`язків за договором, які повинен вчинити позивач до часу підписання актів. Відповідач при цьому не надав суду доказів, що такі підтвердження виконання зобов`язань за договором позивач надавав відповідачу при підписанні сторонами попередніх актів № № 1-24 та для їх оплати відповідачем і спору по яких між сторонами немає.

Місцевим господарським судом зазначено, що про невиконання в повному обсязі умов договору відповідачем не було заявлено позивачу відразу після отримання претензії. Умовами договору не покладено на позивача обов`язку зберігати та обліковувати в себе договори, які він поукладав з третіми особами в інтересах відповідача, оскільки достатньою підставою для платежу по договору є підписаний обома сторонами акт за формою додатка № 3.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач надав у справу всі необхідні документи для здійснення відповідачем платежів за договором.

Водночас відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження своїх доводів щодо ненадання позивачем послуг.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність зі сторони відповідача обґрунтованих заперечень щодо факту надання послуг, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність факту надання послуг відповідачеві на виконання умов договору абонентського обслуговування з надання посередницьких послуг від 01.07.2016 № ДПП/1003 на загальну суму 752 669,32 грн.

За приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатком № 2 до договору сторонами погоджено умови виплати винагороди посередникові в розмірі 10 % від суми контракту, яка здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок посередника до 10 числа кожного наступного місяця за отримані замовником від покупця кошти в повному обсязі згідно договору, укладеному між замовником та покупцем за сприяння посередника за попередній місяць.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати відповідно до договору настав, доказів повної оплати наданих послуг відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення у повному обсязі не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню повністю в розмірі 752 669,32 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи підписів керівника відповідача ТОВ "Річ Лєнд" Теліна М.В. на акті звірки розрахунків та на актах виконаних робіт до договору ДПП/1003 абонентського обслуговування з надання посередницьких послуг від 01.07.2016, за якими позивач просить стягнути борг, виходячи з наступного.

Так, за приписами частини 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема, через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

З аналізу наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

При цьому, згідно з пунктом 8 частини другої статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно звернув увагу на відсутність в справі особистої заяви керівника відповідача Теліна М.В., що підписи у документах, по яких слід провести експертизу, йому не належать та/або показів цієї особи як свідка, підпис якої ставиться представником відповідача під сумнів, а доводи апелянта про порушення таким зауваженням принципу змагальності судового процесу є безпідставними та такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Також апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для проведення у даній справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки ці документи місять оригінальну печатку товариства-відповідача, щодо якої немає клопотання про проведення експертизи.

Більше того, під час розгляду справи місцевим господарським судом в засіданні представник позивача продемонструвала суду оригінали документів із візуально різними підписами керівника відповідача Теліна М.В, які теж скріплені печатками товариства. Навіть на різних аркушах договору ДПП/1003 абонентського обслуговування з надання посередницьких послуг від 01.07.2016, яким обґрунтовано позов, містяться скріплені печатками різні підписи керівника відповідача і ця обставина відповідачем суду не пояснена.

Водночас, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було подано повторне клопотання відповідача про проведення експертизи, яке також було обґрунтовано відхилено судом першої інстанції з мотивів неявки Теліна М.В. на виклик суду по ухвалі від 16.06.2022. При цьому доводи відповідача про неотримання ухвали про виклик від 16.06.2022 місцевим господарським судом відхилено, з огляду на те, що в засіданні 16.06.2022 був представник ТОВ "Річ Лєнд", в присутності якого обговорено питання необхідності явки директора в засідання, а на цю дату вже працював.

Крім того, разом із відзивом на заяву про збільшення позовних вимог 12.07.2022 відповідач знову надав документи (їх відповідач визнає за достовірні, бо ними обґрунтовує свою позицію проти позову), які на одному і тому ж листку містять абсолютно різні підписи Теліна М.В. і ці розбіжності Телін М.В. ніяк не пояснює суду протягом всього розгляду справи.

Відповідач не був позбавлений права надати суду висновок експерта в порядку ст. 100 ГПК України про неприналежність Теліну В.М. підписів на спірних первинних документах (якщо це має місце), але цього не зробив і ніколи не заявляв суду про відсутність у нього оригіналів спірних актів, по яких можна зробити експертизу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку із відмовою у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Підстави для її проведення судом апеляційної інстанції, на переконання судової колегії, також відсутні.

За таких обставин, апеляційний господарський суд зазначає, що матеріали справи містять достатню кількість доказів для повного та об`єктивного вирішення спору, а відповідачем не доведено сукупності умов, визначених статтею 99 ГПК України, необхідних для призначення у справі відповідної експертизи.

Посилання скаржника на безпідставність відмови суду першої інстанції у витребуванні доказів на підтвердження його доводів, відповідно до якого останній просив суд зобов`язати позивача надати договір купівлі-продажу ДП/20003 від 12.02.2020, укладений за сприяння позивача та на який є посилання у акті № 28 виконаних робіт від 30.04.2020, колегією суддів визнано необґрунтованим, оскільки за умовами договору ДПП/1003 абонентського обслуговування з надання посередницьких послуг від 01.07.2016, укладеного між сторонами, позивач не повинен зберігати в себе договори, які укладені із покупцями за його сприяння. Примус суду на вчинення певної дії повинен бути обґрунтований нормою закону чи положенням договору. Таких підстав в даному випадку суду не доведено.

З аналогічних підстав колегія суддів не вбачає необхідності у витребуванні доказів судом апеляційної інстанції.

Крім основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 188 416,28 грн інфляційних втрат та 38 575,15 грн 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних за заявлений позивачем період прострочення, враховуючи дати, з яких зобов`язання можна вважати простроченими, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення сум, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача 188 416,28 грн інфляційних втрат та 38 575,15 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2022 у справі № 925/316/22 в частині покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11600,00 грн, виходячи з наступного.

За приписами частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем зазначено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести, у зв`язку із розглядом справи, а саме: зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно складатимуть 11 600,00 грн.

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 11 600,00 грн позивачем подано копії наступних документів: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 8179/10, ордер серії АІ від 13.04.2022, договір про надання правової (правничої) допомоги від 17.01.2022 № 2, акт № 2 до договору № 2 про надання правничої допомоги на суму 11600,00 грн, квитанція від 15.04.2022,

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим, за приписами частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, відповідач правом на зменшення витрат, які понесені позивачем у зв`язку із отриманням правничої допомоги при вирішенні спору, не скористався, відповідного клопотання про зменшення цих витрат до суду не надав.

За таких обставин, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 11 600,00 грн є співмірними із ціною позову, складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності, справедливості і не становитиме надмірний тягар для відповідача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та вимоги законодавства, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ "РІЧ ЛЄНД" на користь ФОП Сидоренка О.В. 752 669,32 грн основного боргу,188 416,28 грн інфляційних втрат, 38 575,15 грн 3 % річних та 11 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2022 у справі № 925/316/22 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ "РІЧ ЛЄНД" має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ЛЄНД" на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2022 у справі № 925/316/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2022 у справі № 925/316/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/316/22 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.11.2022.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова