Постанова

від 25.07.2022 по справі 617/1848/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 617/1848/19 Номер провадження 22-ц/814/1308/22Головуючий у 1-й інстанції Глоба М.М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Вовчанського районногосуду Харківськоїобласті від11листопада 2021року (часухвалення судовогорішення з15:11:14год до15:15:55год,дата виготовленняповного текстусудового рішенняне зазначена) у справі за позовом Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах Держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року Харківська місцева прокуратура № 2 звернулась до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 27.04.2017 року за № 7046-СГ;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» від 11.10.2017 року за № 19171-СГ;

- скасувати рішення державного реєстратора КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» Харківської області Іващенко О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39192917 від 15.01.2018 року та № 44030168 від 14.11.2018 року (запис про право власності № 24375912);

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання Держави в особі Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області земельну ділянку площею 1,6 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0048 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1460909263216); судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позову зазначається, що ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,6 га для передачі в приватну власність із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

Наказом ГУ ДГК від 27.04.2017 року за № 7046-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл із зазначенням, що вказана земельна ділянка має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, на підставі якого ТОВ «АГ РІЕЛТІ» було розроблено відповідний проект землеустрою щодо відведення її у власність.

Згодом, наказом ГУ ДГК від 11.10.2017 року за № 19171-СГ затверджено землевпорядну документацію та надано ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:03:001:0048 із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. Необхідні відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення державного реєстратора КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» Харківської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39192917 від 15.01.2018 року.

ТОВ «АГ РІЕЛТІ» було розроблено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки зі зміною цільового призначення для індивідуального садівництва, згідно якого остання не віднесена до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; лісогосподарського призначення та водного фонду; до земель історико-культурного призначення, тому проект землеустрою не погоджується з органами виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, культурної спадщини, лісового господарства, водного господарства.

Дані щодо зміни цільового призначення внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення державного реєстратора КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» Харківської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44030168 від 14.11.2018 року по об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер 1460909263216.

Однак, під час проведення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:03:001:0048 за участю спеціалістів інженерів-геодезистів ТОВ «Земсервіс-Б» та представників ДП «Вовчанське лісове господарство» було встановлено, що крутизна схилів берегу Печенізького водосховища в даній місцевості перевищує 3 градуси, у зв`язку з чим прибережна захисна смуга складає 200 м., а тому на земельній ділянці з кадастровим номером 6321655800:03:001:0048 площа прибережної захисної смуги складає 1,3698 га. Отже, розпорядження земельної ділянки у вказаній частині належить до компетенції Харківської обласної державної адміністрації та лише щодо надання в тимчасове користування, а не у приватну власність.

Органи Держгеокадастру мають право розпоряджатись лише землями сільськогосподарського призначення, а тому зазначені накази ГУ ДГК прийняті з порушенням вимог земельного законодавства, є незаконними та підлягають скасуванню, що тягне зобов`язання повернення земельної ділянки державі.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 11 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог Харківської обласної прокуратури № 2 в інтересах Держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі Харківська обласна прокуратура, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно наведені доводи позовної заяви та стверджується про те, що висновок експерта № 1271 від 09.02.2021 року не може бути належним і достатнім доказом у справі, адже він не є категоричним і остаточним, складений без врахування усіх необхідних матеріалів справи.

Також стверджується, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, прийнявши до розгляду докази, надані відповідачем вже після встановленого судом строку для надання відзиву та через 7 місяців після закриття підготовчого провадження.

Вказується, що судом першої інстанції не враховано, що за будь-яких умов відповідач ОСОБА_1 не могла і не може законно набути право приватної власності на спірні землі фонду та історико культурного призначення, тим паче для ведення особистого селянського господарства, що прямо суперечить нормам чинного законодавства, які регулюють правовий режим використання зазначеної категорії земель, і вказує на відсутність можливості й у подальшому використання відповідачем цієї земельної ділянки.

У відзивах ГУ Держгеокадастру у Харківській області і адвокат Жовнович А.М., представник ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просять залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Звертається увага, що письмовий доказ, на який посилається прокуратура у підтвердження факта порушення вимог Земельного і Водного кодексів України у частині визначення розмірів (ширини) водозахисних смуг, правомірно не був взятий судом до уваги, так як цей доказ отриманий у межах кримінального провадження з порушенням встановленого порядку.

Доводи щодо розташування на спірній земельній ділянці пам`ятки архітектури взагалі відсутні у позові прокурора, при цьому прокурор не подавав заяв про зміну підстав чи предмета позову. Разом з тим, доводи прокурора у цій частині спростовуються наданими у справу доказами, у тому числі і тими, які прокурор долучив до апеляційної скарги без обґрунтування причин неподання таких доказів суду першої інстанції. Наявні у справі докази не містять точних координат розташування пам`ятника археології Селище і свідчать про те, що охоронна зона цього пам`ятника не встановлена.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі поданої 31.03.2017 року заяви наказом ГУ ДГК № 7046-СГ від 27.04.2017 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 1,6 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.31,36).

ТОВ «АГ РІЕЛТІ» на замовлення ОСОБА_1 виготовило проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (т.1 а.с.13-24).

Наказом ГУ ДГК № 19171-СГ від 11.10.2017 року затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області (т.1 а.с.27-28, 41-42).

Передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, площею 1,6 га, в тому числі пасовища, площею 1,6 га (кадастровий номер 6321655800:03:001:0048) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області.

ОСОБА_1 , окрім іншого, земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог ст. ст. 91, 103 ЗК України, ЗУ «Про особисте селянське господарство», встановлених обмежень та інших нормативно-правових актів (т. 1 а.с.38-39).

ТОВ «АГ РІЕЛТІ» на замовлення ОСОБА_1 виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення приватної власності, кадастровий номер 6321655800:03:001:0048 для індивідуального садівництва, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області.

За рішенням державного реєстратора КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» Іващенко О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39192917 від 15.01.2018 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесена запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6321655800:03:001:0048, площею 1,6 га за ОСОБА_1 ..

Як зазначено у технічному звіті з інженерно-геодезичних вишукувань на земельній ділянці за кадастровим номером 6321655800:03:001:0048 за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, складеному ТОВ «Земсервіс-Б», рельєф виражений невеликими пагорбами та крутим схилом, за графічними матеріалами вирахувано, що на земельній ділянці ухил в частині території перевищує 3 град. В даному випадку, керуючись ст. 88 ВК України, за рахунок невеликих пагорбів в рельєфі на земельній ділянці і ухилів більше 3 град. Прибережна захисна смуга Печенізького водосховища повинна подвоюватись, тобто зі 100 м. перетворюється в 200м. Площа прибережної захисної смуги складає 1,3698 га.

На земельній ділянці відсутні земельні ділянки та (або) споруди (опори) лінії електропередачі (ЛЕП 110кВ). Повітряні лінії електропередачі (ЛЕП 10 кВ) проходять по території земельної ділянки. Охоронна зона уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на відстань, складає 20 м. для (ЛЕП 10кВ). На земельній ділянці діє охоронна зона навколо об`єкта енергетичної системи (ЛЕП 10кВ), площа охоронної зони складає 0,4637 га.

Начальник Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації у листі № 02-38/3469 від 14.11.2019 року повідомив, що відповідно до матеріалів, наявних в Управлінні, на земельній ділянці із кадастровим номером 6321655800:03:001:0048 розташована пам`ятка археології місцевого значення - Селище (взята під охорону держави рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих від 25.01.1972 року за № 61, охор. № 612).( т.1 а.с.63-87).

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 1271 від 09.02.2021 року, земельна ділянка прибережної захисної смуги, що підлягала зйомці, лежить на лівому березі Печенізького водосховища та має пологий рельєф з незначним ухилом: 0 град. - 3 град. Ширина прибережної захисної смуги на даній території складає 100 м. і більше від урізу води.

Земельна ділянка за кадастровим номером 6321655800:03:001:0048 знаходиться за межею прибережної захисної смуги. Перетини контурів вказаної земельної ділянки з межею прибережної захисної смуги водосховища відсутні (т. 2 а.с.48-59).

Експертне дослідження проводилось на підставі технічного звіту з інженерно-геодезичних вишукувань земельної ділянки, схеми контуру зйомки та контуру прибережної захисної смуги, відомостей координат точок повороту земельної ділянки. Судовий експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно листа Управління культури і туризму ХОДА від 14 листопада 2019 року на п`яти земельних ділянках, у тому числі і на спірній, розташована пам`ятка археології місцевого значення Селище, яка взята під охорону держави згідно рішення виконавчого комітета Харківської обласної ради депутатів трудящих №61 від 25 січня 1972 року (т.1 а.с.114).

Відповідно до листа начальника ГУ ДГК за № 29-20-9-1447/0/19-21 від 24.02.2021 року відомості з координатами меж пам`ятки археології, координатами поворотних точок меж, акт виносу в натурі з прив`язкою до місцевості стосовно пам`ятки археології (історії та культури) «Селище» - відсутні (т.2 а.с.121).

Директор Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації у листі № 05-25/248 від 29.01.2021 року зазначив, що об`єкт культурної спадщини - Селище, перебуває на державному обліку, як пам`ятка археології місцевого значення та має охоронний номер 4639-Ха. Місцезнаходження вказаної пам`ятки - с.Металівка, Старосалтівська територіальна громада. Зазначена пам`ятка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 03.09.2020 року за № 2088 за категорією місцевого значення. На вищевказану пам`ятку археології місцевого значення не складено паспорт об`єкта культурної спадщини (т.2 а.с.122).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів порушення прав Харківської обласної державної адміністрації та Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Згідно ч.1 ст.13Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.116ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом в) ч.3 та ч.4 ст.116ЗК України передбачена безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян, яка провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Статтею 118ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Частина 6 вказаної статті закріплює, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частина 7 ст.118ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із ч.ч.1,4 ст.122ЗК України до повноваження сільський, селищних, міських рад щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відносяться землі комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Щодо часткового розташування спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги.

Згідно зі ст.19, ст.20ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із ч. 2 ст.20ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ст.3ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки).

Згідно з ч.1 ст.58ЗК України та ст.4ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Статтею 59ЗК України передбачені обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлюється можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч.4 ст.84ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Крім того, за положеннями ст.60ЗК України та ст.88ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст. ст.60-62ЗК України та ст. ст. 1, 88-90 ВК України.

Відповідно до ст.60 ЗК України, ст.88ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Таким чином, відповідно до наведених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватися у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Відповідно до ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. За правилами ч.2 ст.89 ЦПК України має оцінити кожен доказ, зокрема на предмет його допустимості.

Обгрунтовуючи незаконність передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, прокурор послався на Технічний звіт ТОВ «Земсервіс-Б», виконаний у 2019 році (т.1 а.с.67-87). Як стверджує, прокурор цей доказ здобутий у межах кримінального провадження №42018220000001514 шляхом проведення огляду спірної земельної ділянки за участю фахівців ТОВ «Земсервіс-Б».

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 10 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора, заявленого у межах кримінального провадження №42018220000001514, про надання дозволу на проведення огляду земельних ділянок, у тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:03:001:0048 (т.3 а.с.112-113). Цей письмовий доказ (копія ухвали слідчого судді), долучений до відзиву на апеляційну скаргу, не є новим доказом у розумінні приписів ст.367 ЦПК України.

Прокурор, долучаючи Технічний звіт ТОВ «Земсервіс-Б» до позову і стверджуючи, що він отриманий у межах кримінального провадження, мав би подати суду відомості (підтвердження), що зміст Технічного звіту ТОВ «Земсервіс-Б» - доказу у кримінальному провадженні, оприлюднюється з дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування, отриманому у відповідності до вимог КПК України (див. висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.10.2021р. у справі № 910/10222/19, від 30.09.2021р. у справі № 927/741/19.

Прокурором суду також не надано відомостей про те, що спірна земельна ділянка оглядалася з дозволу її власника.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується із доводами відзиву на апеляційну скаргу адвоката Жовновича А.М., представника ОСОБА_1 , про те, що наданий прокурором доказ - Технічний звіт ТОВ «Земсервіс-Б», не є допустимим доказом у розумінні ч.1 ст.78 ЦПК України, а тому правомірно не був взятий до уваги судом першої інстанції при вирішенні спору по суті.

Щодо відненесення спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення

Відповідно до статті 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Згідно з пунктом «г» частини першою статті 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту «г» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року № 1805-III (далі - Закон № 1805-III) до історичних об`єктів культурної спадщини відносяться будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

За змістом статті 3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи культурної спадщини, до яких належать: центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами. Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, прийняті в межах його компетенції, є обов`язковими для виконання органами охорони культурної спадщини (частини шоста, сьома статті 3 Закону № 1805-III).

Відповідно до частини першої статті 32 Закону № 1805-ІІІ з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проєктною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 34 Закону № 1805-ІІІ території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівноїдокументації.

Судом першої інстанції на підставі на належних і допустимих доказів встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:03:001:0048 розташована за межами с.Металівка, тобто поза межами місцезнаходження пам`ятки археології «Селище», яке розташоване у вказаному населеному пункті. При цьому суду не надано документів, які б у відповідності до вимог закону підтверджували, що охоронювана археологічна територія пам`ятки археології «Селище» включена до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.79ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Стосовно доводів позивача про подання відповідачем доказів після закриття підготовчого провадження апеляційний суд керується таким.

Статтею 196ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Положеннями статті 189ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Таким чином, підготовче судове провадження - це стадія судового процесу, в якому рoзглядається предмет спору, позовні вимоги, заперечення на позовні вимоги, склад учасників судового процесу, вирішення відводів, характер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкодного розгляду справи пo суті, іншими словами, це - важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 200ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду, закриття провадження у справі, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 22.11.2019 року відкрито провадження у справі за позовом Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Стяросалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку. Справу призначено до підготовчого судового засідання на 11:00 год. 17 грудня 2019 року. (т.1 а.с.90-91)

17.12.2019 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 20.02.2020 року на 16:40 год. у зв`язку з відпусткою судді.(т.1 а.с.105)

20.02.2020 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 05.05.2020 року на 16:00 год. у зв`язку заявленим клопотанням ГУ Держгеокадастру у Харківській області для надання ними відзиву на позов.(т.1 а.с.149-150)

05.05.2020 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 28.07.2020 року на 10:00 год. за заявою ОСОБА_1 про відкладення проведення підготовчого судового засідання у зв`язку з неможливістю прибуття в судове засідання оскільки в Україні запроваджено карантинні обмеження пересування різними видами транспорту. Заперечував проти слухання справи за його відсутністю (т.1 а.с.169, 174).

28.07.2020 року ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву Харківської місцевої прокуратури (т.1 а.с.190-217)

В цей же день представник відповідача ознайомився з матеріалами справи та надав суду заяву про надання сторонам часу для опрацювання відзиву його клієнта на позов. Також вважав доцільним відкласти попереднє судове засідання на іншу дату у зв`язку із продовженням карантину на території України (т.1 а.с.218-219).

Ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 28.07.2020 року закрито підготовче провадження у даній справі. Справу призначено до слухання на 27.08.2020 року на 15:40 год. (т.1 а.с.222-223).

27.08.2020 року адвокат Жовновач А.М., представник ОСОБА_1 , подано до місцевого суду заяву про відкладення слухання справи на іншу дату у зв`язку з зайнятістю в іншому процесі. Наголошував, що досі не отримував від сторін відзив на позов, що унеможливлює подання ним заперечень. Просив надати сторонам час для надання відзивів та встановити для цього відповідний строк (т.1 а.с.227-228).

27.08.2020 року слухання справи відкладено на 10.09.2020 року на 10:30 год у зв`язку з зайнятістю головуючого судді в іншому процесі (т.1 а.с.229).

10.09.2020 року слухання справи відкладено на 18.11.2020 року 11:00 год. у зв`язку з заявленими клопотаннями про відкладення ГУ Держгеокадастру у Харківській області, адвокатом Жовновачем А.М.( т.1 а.с.245-248)

18.11.2020 року слухання справи відкладено на 02.02.2021 рік 10:00 год. у зв`язку з заявленими клопотаннями про відкладення ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 (т.2 а.с.1-6, 10)

02.02.2021 року слухання справи відкладено на 18.03.2021 рік 11:00 год. у зв`язку з заявленими клопотаннями про відкладення ГУ Держгеокадастру у Харківській області, адвоката Жовновача А.М. у якому він додатково повідомляв про замовлення проведення земельно-технічної експертизи в Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса» (т.2 а.с.17-18, 20-24, 32-33)

10.03.2021 року адвокатом Жовновачем А.М., представником ОСОБА_1 , подано до суду письмові пояснення разом з копією висновку експерта № 1271 від 09.02.2021 року земельно-технічної експертизи ( т.2 а.с.39-124)

12.03.2021 року адвокатом Жовновачем А.М., представником ОСОБА_1 , подано до суду клопотання про долучення до справи додаткових доказів, а саме копії листа ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 02.02.2021 року № 70/07-№63 з додатками. ( т.2 а.с.125-129)

Докази надані представником відповідача 10.03.2021 року та 12.03.2021 року, після закриття підготовчого провадження, пояснювались їх відсутністю у сторони на час проведення самого підготовчого провадження у справі.

Частиною 4 ст.83ЦПК України встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Крім того, ч.8 ст.83ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає обґрунтувала неможливість їх неподання у вказаний строк, з причин, що не залежали від неї.

Положення ч. 1 ст.126ЦПК України визначають наслідки пропущення процесуальних строків, встановлених законом або судом у вигляді втрати права на вчинення процесуальної дії.

Відповідно до ч. 1, 5 ст.127ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Пропуск строку встановленого законом або судом, учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

При цьому поважні причини - це ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, що виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Зловживанням процесуальними правами в розумінні процесуального закону є, окрім іншого, вчинення (або не вчинення) дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи представник відповідача та сам відповідач постійно наголошував у своїх заявах до суду про необхідність встановлення строків для надання сторонами відзивів та додаткових доказів у справі, однак, враховуючи те, що сам позов подано у листопаді 2019 року, суд першої інстанції закрив підготовче судове провадження та, долучаючи до матеріалів справи нові докази, надані ОСОБА_1 , врахував відсутність у відповідача доказів на час закриття підготовчого провадження.

Зважаючи на наведене, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на законі, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від11листопада 2021року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 25 липня 2022 року.

ГоловуючийсуддяО. А.Лобов

Судді А.І.Дорош

В.М.Триголов