Постанова

від 18.10.2023 по справі 617/1848/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 617/1848/19

провадження № 61-8241св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 11 листопада 2021 року в складі судді Глоби М. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2022 року в складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до суду в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської областіз позовом та просив:

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 27 квітня 2017 року № 7046-СГ;

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» від 11 жовтня 2017 року № 19171-СГ;

скасувати рішення державного реєстратора КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» Харківської області Іващенко О. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39192917 від 15 січня 2018 року та № 44030168 від 14 листопада 2018 року;

та зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області земельну ділянку площею 1,6 га, кадастровий номер 6321655800:03:001:0048.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018220000001514 від 23 листопада 2018 року встановлено, що на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 квітня 2017 року № 7046-СГ та від 11 жовтня 2017 року № 19171-СГ ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 1,60 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Старосалтівської селищної ради.

Вказані накази є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки передана ОСОБА_1 земельна ділянка частково розміщена в межах прибережної захисної смуги Печенізького водосховища, тобто належить до земель водного фонду, які не можуть передаватися у приватну власність.

У додаткових поясненнях до позовної заяви прокурор посилався на те, що на спірній земельній ділянці розташована пам`ятка археології місцевого значення «Селище», що також вказує на незаконність оскаржуваних наказів.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 11 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що прокурор не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. Згідно з наданим стороною відповідача висновком судової земельно-технічної експертизи № 1271 від 09 лютого 2021 року спірна земельна ділянка розташована за межею прибережної захисної смуги. Крім того земельна ділянка розташована за межами села Металівка, тобто за межами місцезнаходження пам`ятки археології «Селище», яка розташована в цьому населеному пункті.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2022 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 11 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2022 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суди неповно з`ясували обставини справи, які мають значення для вирішення справи. Не врахували, що факт належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду підтверджується долученим до позовної заяви технічним звітом від 11 листопада 2019 року, який суди помилково визнали недопустимим доказом. Водночас висновок експерта від 09 лютого 2021 року, який суди взяли до уваги, є неналежним доказом, оскільки ґрунтується на технічному звіті, який в матеріалах справи відсутній.

Окрім цього суди безпідставно не взяли до уваги долучені прокурором до матеріалів справи докази, що підтверджують, що на спірній земельній ділянці розташована пам`ятка археології.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

11 жовтня 2022 року справа № 617/1848/19 надійшла до Верховного Суду.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надіслало відзив на касаційну скаргу в електронній формі. Проте Верховний Суд, з огляду на положення частини сьомої статті 43, частини четвертої статті 183 ЦПК України, цей відзив не враховує та повертає його заявнику без розгляду, оскільки до такого не додано доказів надсилання його копій усім учасникам справи.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 7046-СГ від 27 квітня 2017 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області.

Орієнтовний розмір земельної ділянки 1,6 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

На замовлення ОСОБА_1 ТОВ «АГ Ріелті» виготовило проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 19171-СГ від 11 жовтня 2017 року затверджений цей проект землеустрою та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,6 га, у тому числі пасовища (кадастровий номер 6321655800:03:001:0048), із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області.

Згідно з технічним звітом з інженерно-геодезичних вишукувань на земельній ділянці за кадастровим номером 6321655800:03:001:0048, виконаним 11 листопада 2019 року ТОВ «Земсервіс-Б», у ході проведення топографо-геодезичних робіт установлено, що на цій земельній ділянці ухил у частині території перевищує три градуси. Відповідно прибережна захисна смуга Печенізького водосховища повинна подвоюватись, зі 100 м перетворюється в 200 м. Площа прибережної захисної смуги складає 1,3698 га.

Відповідно до листа Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 14 листопада 2019 року, на земельній ділянці з кадастровим номером 6321655800:03:001:0048 розташована пам`ятка археології місцевого значення «Селище» (взята під охорону держави рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих від 25 січня 1972 року № 61).

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 1271 від 09 лютого 2021 року, земельна ділянка прибережної захисної смуги, що підлягала зйомці, лежить на лівому березі Печенізького водосховища та має пологий рельєф з незначним ухилом: 0-3 градуси. Земельна ділянка за кадастровим номером 6321655800:03:001:0048 знаходиться за межею прибережної захисної смуги. Експертне дослідження проводилось на підставі технічного звіту з інженерно-геодезичних вишукувань земельної ділянки та геодезичної зйомки, проведеної ВК ФП «Істок».

Листом Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації у листі № 05-25/248 від 29 січня 2021 року повідомлено, що об`єкт культурної спадщини «Селище» перебуває на державному обліку, як пам`ятка археології місцевого значення та має охоронний номер 4639-Ха.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтею 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі водного фонду.

Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством (частина перша статті 85 ВК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

За положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених ВК України.

Частиною другою статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор, зокрема зазначав, що спірна земельна ділянка знаходиться біля урізу води (на відстані 100 м), у прибережній зоні, оскільки крутизна схилів на цій території перевищує три градуси.

На підтвердження цих обставин прокурор долучив до позовної заявитехнічний звіт з інженерно-геодезичних вишукувань, складений 11 листопада 2019 року ТОВ «Земсервіс-Б». Проте суди його до уваги не взяли.

Натомість, відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що земельна ділянка знаходиться за межею прибережної захисної смуги, про що свідчить наданий відповідачем ОСОБА_1 висновок судової земельно-технічної експертизи від 09 лютого 2021 року.

Верховний Суд вважає такі висновки передчасними, з огляду на таке.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята статті 263 ЦПК України).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та покладаючи в основу судового рішення висновок експерта від 09 лютого 2021 року, апеляційний суд не врахував, що експертне дослідження щодо визначення крутизни схилу спірної земельної ділянки експерт проводив лише на підставі наданого стороною відповідача технічного звіту з інженерно-геодезичних вишукувань земельної ділянки, складеного в 2020 році ВК ФП «Істок». Огляд земельної ділянки експерт не проводив. Проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки йому наданий не був.Водночас сам технічний звіт, який був підставою для складення цього висновку, у матеріалах справи відсутній. Зміст цього звіту апеляційний суд не з`ясував.

При цьому посилання суду апеляційної інстанції на те, що наданий прокурором технічний звіт, який складений 11 листопада 2019 року ТОВ «Земсервіс-Б», є доказом у кримінальному провадженні, тому не може бути використаний в цій справі без дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування, є безпідставними. Технічний звіт розроблений на замовлення прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2, який в силу вимог статті 222 КПК України сам і надає дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування іншим особам. Отже, подання прокурором такого доказу в межах цієї цивільної справи не є порушенням вимог закону. Відповідно цей технічний звіт повинен оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами в справі.

Окрім цього, як на підставу для задоволення позову прокурор посилався на те, що на спірній земельній ділянці розташована пам`ятка археології місцевого значення. На підтвердження таких обставин прокурор надав, зокрема лист Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації від 14 листопада 2019 року з доданими до нього рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих від 25 січня 1972 року № 61 про затвердження списків пам`ятників культури, розташованих на території Харківської області, координатами поворотних точок земельних ділянок та схем їх розташування. Проте апеляційний суд доводи прокурора в цій частині належним чином не перевірив, надані ним докази не дослідив. Відповідно дійсного місцезнаходження пам`ятки археології «Селище» не з`ясував.

З огляду на викладене, постанова апеляційного суду про залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю не може вважатися законною та обґрунтованою, оскільки такий висновок суду є передчасним, зроблений на підставі неповного з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки суд апеляційний суд не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, асуд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду належить врахувати вищенаведене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов