Вирок

від 25.07.2022 по справі 691/925/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/40/22 Справа № 691/925/19 Категорія: ч.1 ст. 191 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Черкаської області ОСОБА_8 на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2019 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Топильна Шполянського району Черкаської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України та призначено покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади на підприємствах всіх форм власності, пов`язані зі зберіганням матеріально-товарних цінностей.

На підставі ст.75 КК України, вирішено звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України, покладено на ОСОБА_7 обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

До вступу вироку в законну силу, заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_7 вирішено не обирати.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати у сумі 942,06 грн.

Цивільний позов не був заявлений.

Вирішено долю речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку, ОСОБА_7 09.06.2019, близько 01.00 години, перебуваючи на посаді обліковця ТМЦ ДП СПОП «Відродження» (код ЄДРПОУ 32147565), що по вул. Дар`ївська, 109, в м. Шпола, Черкаської області, на якому він працював, згідно укладеної цивільно-правової угоди від 18.03.2019, згідно п. 3.2 вказаної Угоди «...Підрядник несе повну матеріальну відповідальність за доручені йому цінності на період виконання робіт, зазначених п. 1.1 та в разі пошкодження або знищення майна у триденний строк сплатити вартість пошкодженого або знищеного майна та оплатити втрачену замовником вигоду, яка була спричинена діями або бездіяльністю Підрядника...», будучи матеріально відповідальною особою, отримав зі складу підприємства засоби захисту рослин, які були йому ввірені та перебували у його віданні, перебуваючи на полі № НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , яке орендує ДП СПОП «Відродження», де він мав заправляти вказані засоби захисту рослин до оприскувача комбайна, умисно, таємно, керуючись корисливим мотивом, привласнив собі частину засобів захисту рослин, а саме: чотири каністри гербіциду «Харума», об`ємом 5 л, вартістю 1560 грн., загальною вартістю 6240 грн.; 2 каністри добрива «Авангард Р Бор», об`ємом 20 л., вартістю 1763 грн., загальною вартістю 3526 грн.; 14 каністр фунгіциду - протиотруйника «Абсолют КС», об`ємом 5 л, вартістю 1133,35 грн., загальною вартістю 15866,90 грн.; 7 каністр добрива «Nanovit Аміно Макс», об`ємом 20 л, вартістю 5460,60 грн., загальною вартістю 38224,20 грн., чим спричинив потерпілій стороні матеріальну шкоду на загальну суму 63857,10 грн. та якими, в подальшому, розпорядився на власний розсуд.

Тобто, обвинувачений ОСОБА_7 , скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.1 ст.191 КК України, кваліфікуючими ознаками якого являється привласнення чужого майна, яке було ввірене особі та перебувало у її віданні.

Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, заступник прокурора Черкаської області ОСОБА_8 звернувся із апеляційною скаргою в якій просив вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 11.11.2019 щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст.191 КК України скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_7 та засудити за ч.1 ст. 191 КК України до 1 року позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади на підприємствах всіх форм власності, пов`язані зі зберіганням матеріально-товарних цінностей. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покласти на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. В решті вказаний вирок просив залишити без змін.

Не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, прокурор вважає, що вказаний вирок є незаконним та підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення кримінального процесуального закону.

Вказує, що при вирішенні питання про визначення обсягу обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, які необхідно покласти на обвинуваченого на період його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, судом не враховано, що Законом України від 07.09.2016 №1492-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених», який набрав чинності 08.10.2016, внесено зміни до Кримінального кодексу України, зокрема до ст. 76 КК України.

Так, згідно зі ст. 76 КК України в цій редакції (Закон від 07.09.2016 № 1492-VIII), на відміну від попередньої, коли покладення на засуджених обов`язків, передбачених ст.76 КК України, було правом суду, чинна з 08.10.2016 норма регламентує обов`язок суду у разі звільнення винної особи від відбування покарання з випробуванням покласти на таку особу обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України суд зобов`язаний покласти на обвинуваченого такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Проте, як вбачається з вироку, всупереч чинній редакції ст.76 КК України судом першої інстанції на обвинуваченого ОСОБА_7 покладено лише один обов`язок, передбачений п. 2 ч. 1 цієї статті. Тобто, судом не вирішено питання про необхідність покладення на обвинуваченого зобов`язання, зазначеного у п.1 ч.1 ст.76 КК, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, який є обов`язковим для застосування.

Згідно зі ст. 76 КК України в редакції Закону від 07.09.2016 № 1492-VIII питання покладення судом обов`язків, передбачених п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України носить безальтернативний характер, та позбавляє суд права вибіркового підходу до покладення вказаних у цій частині ст. 76 КК зобов`язань.

Окрім того, судом не враховано позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 13.12.2018 у справі № 485/1613/17 стосовно ОСОБА_9 за ч.1 ст.122 КК України, згідно з якою, визнано обґрунтованими доводи прокурора про безпідставність не застосування судом одного із обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, оскільки судом апеляційної інстанції у вказаній справі ухвалено рішення без врахування положень ч.1 ст.421 КПК України та ч.1 ст.76 КК України.

Таким чином, суд ухвалив вирок з недотриманням вимог ст.ст. 370, 374 КПК України, так як під час призначення покарання та покладення на обвинуваченого обов`язків, визначених ст.76 КК України, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме: не застосував закон, який підлягає застосуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора, яка підтримала вимоги апеляційної скарги заступника прокурора Черкаської області ОСОБА_8 , думку обвинуваченого ОСОБА_7 , який не заперечував щодо задоволення апеляції заступника прокурора Черкаської області ОСОБА_8 , вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора Черкаської області ОСОБА_8 підлягає до повного задоволення, а рішення місцевого суду до скасування з постановленням нового вироку з наступних підстав.

Так, висновок суду щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку суду в апеляційному порядку не заперечується, а тому, відповідно до ст.404 КПК України апеляційним судом не переглядається.

Разом з цим, доводи апеляційної скарги заступника прокурора Черкаської області ОСОБА_8 щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення кримінального процесуального закону, ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і є слушними.

Так, при вирішенні питання про визначення обсягу обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, які необхідно покласти на обвинуваченого на період його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, місцевим судом не враховано, що Законом України від 07.09.2016 №1492-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених», який набрав чинності 08.10.2016, внесено зміни до Кримінального кодексу України, зокрема до ст. 76 КК України.

Відповідно до ст. 76 КК України в цій редакції (Закон від 07.09.2016 № 1492-VIII), на відміну від попередньої, коли покладення на засуджених обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, було правом суду, чинна з 08.10.2016 норма регламентує обов`язок суду у разі звільнення винної особи від відбування покарання з випробуванням покласти на таку особу обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, та за необхідності додатково, передбачені ч. 2 вказаної статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України суд зобов`язаний покласти на обвинуваченого такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Також, відповідно до п.2 ч.3 ст.76 КК України, на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такий обов`язок - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На думку колегії суддів апеляційного суду, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_7 , вказані вимоги закону належним чином не виконав.

Як видно з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_7 , місцевий суд визнавши його винним та засудивши до позбавлення волі із застосуванням вимог ст.75 КК України та поклавши обов`язок, передбачений вимогами ст. 76 КК України у виді повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не поклав на ОСОБА_7 обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Відповідно до ст. 76 КК України в редакції Закону від 07.09.2016 № 1492-VIII, яка чинна з 08.10.2016, дана норма регламентує обов`язок суду у разі звільнення винної особи від відбування покарання з випробуванням покласти на таку особу обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України суд зобов`язаний покласти на обвинуваченого такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Виходячи з викладеного та повністю погоджуючись з доводами, наведеними в апеляційній скарзі заступника прокурора Черкаської області ОСОБА_8 , колегія суддів вважає необхідним скасувати вирок місцевого суду в частині покладення обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України та ухвалити новий вирок в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.420 КПК України, у зв`язку з неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга заступника прокурора Черкаської області ОСОБА_8 підлягає повному задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню в частині покладення обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_7 , з ухваленням в цій частині нового вироку суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, п.3 ч.1 ст.407, 409, 413, 419, п.4 ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області ОСОБА_8 задовольнити повністю.

Вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2019 року, щодо ОСОБА_7 скасувати в частині вирішення питання про визначення обсягу обов`язків, передбачених ст. 76 КК України з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Постановити в цій частині новий обвинувальний вирок щодо ОСОБА_7 .

Визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України та призначити йому покарання у виді 1 /одного/ року позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади на підприємствах всіх форм власності, пов`язані зі зберіганням матеріально-товарних цінностей.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 /один/ рік та покласти на нього обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В решті вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2019 року, щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Копія вироку після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок суду вступає в законну силу з моменту його проголошення апеляційним судом, та дані судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_7 в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуючий

Судді