Постанова

від 22.07.2022 по справі 160/9666/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/9666/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіолент Груп»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року по справі №160/9666/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіолент Груп»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіолент Груп» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 000474518 від 31 жовтня 2019 року, яким ТОВ «Фіолент Груп» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ в сумі 62200,50 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Форми «Р» № 000473518 від 31 жовтня 2019 року, яким ТОВ «Фіолент Груп» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 64294,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку проведення перевірки, у перевіряючих не було достатніх підстав для проведення перевірки до вручення наказу на перевірку. Позивач наголошує на тому, що фактично ТОВ «Фіолент Груп» наказ про призначення перевірки не отримувало, докази про направлення позивачу наказу та повідомлення про проведення перевірки засобами поштового зв`язку відсутні.

Також позивач зазначив, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами, тому у разі наявності і контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер. На думку позивача, наявність первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів у процесі здійснення господарських операцій з контрагентами, тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов`язковою ознакою господарської операції, тому у податкового органу відсутні законні підстави для збільшення сум грошового зобов`язання.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд встановив, що відповідачем дотримано вимоги Податкового кодексу України щодо надсилання платнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про проведення перевірки. Також суд, зробив висновок про протиправність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Ліагро Сервіс Груп», погодившись з відповідачем щодо оформлення від імені контрагентів позивача первинних документів за відсутності змісту господарської операції. Судом при цьому враховано обставини, встановлені в ухвалі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська, від 22.12.2018 у справі № 209/3886/18, винесеної за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження, зареєстрованого Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 32018080000000067 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким заявлені позовні вимоги задовольнити. Скаржник зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Підстави для не включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат до складу витрат господарської діяльності для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток позивача відсутні.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Відповідач наголошує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки подані суб`єктом господарювання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього ті правильним.

Наведена в ухвалі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року по справі № 209/3986/18 інформація дає підстави для висновку про те, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та внесення інформації до регістрів бухгалтерського обліку, виписані контрагентом, фіктивність господарська якого встановлена судом, не можуть вважатися належно оформленими та підписані повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та до складу витрат є безпідставними.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на підставі наказу № 4320-п від 18.07.2019 та повідомлення від 18.07.2019 № 1522, виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фіолент груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ліагро сервіс груп» (код ЄДРПОУ 40331223) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складений акт від 09.09.2019 № 37/04-36-05-18/37211818.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Фіолент груп»:

-пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 42 863 гри., в т.ч. за 2016 рік у сумі 42 863 грн;

-п. 44.1, ст. 44, п 198. 1 п 198.2, п.198.3. п.198.6 ст.198. п.201.1 ст.201 ПК України , внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 41467 грн, у т.ч. у грудні 2016 року на суму 41 467 грн.

До таких висновків контролюючий орган контролюючий орган дійшов з огляду на відсутність підтвердження реального здійснення господарської операції позивача з ТОВ «Ліагро сервіс груп» за грудень 2016 року, оформлення від імені контрагентів позивача первинних документів за відсутності змісту господарської операції.

Також при проведенні перевірки досліджувалась ухвала Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська, від 22.12.2018 у справі № 209/3886/18, винесена за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження та зареєстрованого Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 32018080000000067 відносно директора ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Не погодившись з актом перевірки позивач подав до контролюючого органу заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду яких висновки за результатами перевірки від 09.09.2019 № 37/04-36-05-18/37211818 залишені без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 000474518 від 31 жовтня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ в розмірі 62200,5 грн.

- № 000473518 від 31 жовтня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 64294,5 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.

Стосовно питання дотримання відподіачем порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд зазначає таке.

Відповідно до п.79.1 ст.79 ПК України в редакції на час документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За приписами п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Фактичні обставини, встановлені судом, свідчать, що копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.07.2019 № 4320-п та повідомлення про проведення перевірки від 18.07.2019 № 1522 направлені на адресу позивача, проте, поштове повідомлення повернулось у зв`язку із закінченням строку зберігання. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем виконані умови для проведення документальної невиїзної перевірки.

По суті прийнятих податкових повідомлень-рішень суд апеляційної інстанції також погоджується з судом першої інстанції.

За приписами п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також згідно з абз.1 п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За визначенням, наведеним п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем витрат), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

В свою чергу, у відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, реалізація господарських операцій суб`єктами господарської діяльності має підтверджуватись первинними документи. І первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Тобто будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є: 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

У періоді, який перевірявся контролюючим органом, позивач мав фінансово - господарські операції з ТОВ «Ліагро сервіс груп» в межах укладених договорів № 945/1 від 20 квітня 2016 року на проведення рекламного обслуговування замовника, №945/2 від 20 квітня 2016 року на виготовлення продукції за завданням замовника.

Предметом договору №945/1 від 20.04.2016 є проведення виконавцем (ТОВ «ФІОЛЕНТ ГРУП») рекламного обслуговування замовника (ТОВ «Ліагро сервіс груп») за його дорученням в порядку та на умовах, визначених договором.

Договором встановлено, що рекламне обслуговування - виконання або надання робіт і / або товарів і / або послуг з виготовлення і / або поширенню реклами; замовлення - письмове звернення замовника з метою отримання необхідних послуг з рекламного обслуговування в межах цього договору, з вказівкою всієї необхідної інформації для належного виконання виконавцем своїх зобов`язань за цим договором, спрямоване виконавцю за допомогою факсимільного або електрони до зв`язку.

Форма замовлення узгоджується сторонами при укладенні договору і є його невід`ємною частиною; загальна ціна виконання та/або надання робіт та / або товарів та / або послуг вказується на рахунках-фактури; замовник здійснює 100% оплату замовлення не пізніше одного місяця шляхом перерахував грошей на поточний рахунок виконавця згідно виставлених виконавцем рахунків-фактури; здача і приймання виконаних та або наданих робіт та / або товарів та / або послуг здійснюється шляхом підписання з обох сторін актів виконаних робіт або видаткових накладних.

Факт виконання договору підтверджений документами, які надавались позивачем до перевірки: копії рахунків на оплату, актів прийняття-передачі давальницької сировини, згідно з договором № 945/1 від 20.04.2016, акти надання послуг, підписані з боку постачальника директором ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» Лукашем Р.Я., видаткові накладні до актів наданні послуг згідно з договором; № 945/1 від 20.04.2016, також підписані з боку постачальника ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» Лукашем Р.Я., отримувач ТМЦ, номер та дата довіреності не зазначено, номенклатура послуг, зазначена в актах надання послуг відповідає номенклатурі в податкових накладних.

Відповідно до договору №945/2 від 20.04.2016 виконавець зобов`язується за завданням замовника виготовляти та передавати йому у власність продукцію, що визначена рахунками до цього договору, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати продукцію на умовах, передбачених цим договором.

Факт виконання договору підтверджений документами, які надавались позивачем до перевірки: копії рахунків на оплату , видаткових накладних згідно з договором № 945/2 від 20.04.2016, підписані з боку постачальника директором ТОВ «Ліагро сервіс груп» Лукашем Р.Я. Номенклатура послуг та ТМЦ, зазначена в актах надання послуг, відповідає номенклатурі в податкових накладних.

В результаті дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження виконання вказаних договорів, вбачається, що вони відповідають встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 вимогам до них як за формою, так і за змістом, мають всі необхідні обов`язкові реквізити, тому за твердженням позивача ці документи є достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагента, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

В той же час суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на віднесення відповідних сум до витрат та податкового кредиту. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів.

Первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку. Тобто будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди встановленню підлягає їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

За умови доведеності контролюючим органом, що платник при укладенні правочинів та виконанні господарських операцій діяв без належної обачливості та, виходячи з обставин такого укладення та виконання, знав або повинен був знати про порушення, допущені контрагентами, податкова вигода за такими операціями має бути визнана необґрунтованою.

Відтак, хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 грудня 2018 року у справі № 209/3986/18 ( провадження №1-кп/209/502/18), винесеної за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 32018080000000067, відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.27, ч. 1 ст. 205 КК України, встановлено, що ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів з метою отримання грошової винагороди, за попередньою змовою з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, придбав з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «Ліагро Сервіс Груп», яке не мало на балансі основних та оборотних фондів (активів), власних або орендованих виробничих потужностей, складських приміщень, автотранспорту, тобто не мало господарських можливостей здійснювати власну статутну діяльність та не здійснювало.

Також цією ухвалою судом встановлено, що у період з 29.04.2016 по 13.04.2017 вказана особа здійснювала незаконну підприємницьку діяльність шляхом проведення і оформлення безтоварних операцій щодо реалізації від імені фіктивного суб`єкта господарювання ТОВ «Ліагро Сервіс Груп» та виписала податкові накладні на реалізацію товарів ( робіт, послуг) ТОВ «Фіолент руп» (код за ЄДРПОУ 37211818).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Ця обставина не може залишатися неврахованою, оскільки факт участі особи, яка підписала первинні документи, у діяльності фіктивного підприємства, несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що первинні документи, складені за участю ТОВ «Ліагро Сервіс Груп», підписані фактично особою, яка заперечує свою участь в управлінні підприємством, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою та, як наслідок, не визнаються такими, що посвідчують факт придбання товару, надання послуг.

Наведеною вище ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська фактично встановлено об`єктивну сторону складу злочину посадової особи контрагента позивача ТОВ «Ліагро Сервіс Груп», дії якого не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій.

Господарські операції, відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку, відбулися на підставі первинних документів, виписаних цими ж особами і у ті самі періоди, в яких встановлено факт вчинення злочину.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №826/15414/17.

Таким чином, посилання позивача на реальність здійснення господарських операцій із вказаним підприємством з приводу поставки товару є помилковими та спростовується доводами, наведеними в ухвалі суду, яка набрала законної сили.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням встановлених контролюючим органом обставин щодо діяльності контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліагро Сервіс Груп», суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок відповідача, з чим погодився суд першої інстанції, щодо безпідставного відображення позивачем в податковому обліку операцій з поставки товару, робіт, послуг означеним підприємством, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіолен Груп» залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі № 160/9666/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяА.В. Суховаров

суддяТ.І. Ясенова